Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №140/5261/26
Суддя: Заверуха Олег Богданович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/5261/26 пров. № А/857/35945/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового порядку в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі № 140/5261/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції – Стецик Н.В.,
час ухвалення рішення – не зазначено,
місце ухвалення рішення – м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення – не зазначено,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просила: визнати протиправними дії щодо непроведення нарахування та виплати індексації основного розміру пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціа льного захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”; зобов`язати здійснити нарахування та виплату основного розміру пенсії, з урахуванням індексації пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”, за період в межах визначеного Законом строку позовної давності (6 місяців), з урахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, та отримує пенсію відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №796-ХІІ). Вказує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 у справі №140/8140/24, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, відповідача було зобов`язано здійснити їй перерахунок пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком. На виконання зазначеного судового рішення відповідачем проведено відповідний перерахунок пенсії. Вказує, що відповідно до підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 розміри пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ, підлягають підвищенню на коефіцієнт збільшення 1,115. Незважаючи на це, відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку, посилаючись на те, що рішення суду у справі №140/8140/24 не містить зобов`язання щодо проведення індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209. Вважає, що оскільки вона отримує пенсію по інвалідності, передбачену статтею 54 Закону №796-ХІІ, на неї поширюються усі передбачені законом гарантії щодо щорічної індексації пенсії. При цьому, проведений на виконання судового рішення перерахунок пенсії був спрямований виключно на відновлення порушеного права на належний розмір пенсії та не змінює правової природи пенсійного забезпечення.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 23 жовтня 2025 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, розміри якої згідно з частиною четвертою цієї статті щороку з 1 березня підлягають індексації. Підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 прямо передбачено підвищення таких пенсій на коефіцієнт збільшення 1,115. Перерахунок пенсії, проведений на виконання рішення суду у справі №140/8140/24, не встановлює нового виду пенсії чи особливого порядку її виплати, а лише поновлює порушене право позивача на пенсію в розмірі, гарантованому законом. Тому така пенсія підлягає всім передбаченим законодавством перерахункам та індексації на загальних підставах. Індексація є самостійним механізмом державних гарантій, спрямованим на компенсацію зростання цін, і не може ототожнюватися з перерахунком, здійсненим для усунення попереднього порушення права.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що частина четверта статті 54 Закону №796-ХІІ є відсильною до частини третьої цієї статті та передбачає щорічну індексацію лише тих пенсій по інвалідності, які обчислені у розмірах, визначених частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №1584-ІХ. Інших підстав для індексації пенсій по інвалідності Закон №796-ХІІ не містить. Вказує, що пенсію позивача на виконання судового рішення у справі №140/8140/24 обчислено в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Його величина щороку встановлюється законом про Державний бюджет України, а, отже, щороку змінюється і розмір мінімальної пенсії за віком.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 12.07.2021 отримує пенсію по інвалідності відповідно до вимог Закону №796-XII.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 у справі №140/8140/24, яке набрало законної сили 07.02.2025, зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 05.02.2024 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
На виконання зазначеного рішення суду відповідач провів відповідний перерахунок пенсії, визначивши основний розмір пенсії позивача у сумі 14166 грн.
Позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”.
На звернення позивача ГУ ПФУ у Волинській області листом від 31.03.2026 №6970-5185/Х-02/8-0300/26 повідомило, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі№140/8140/24, яке набрало законної сили 07.02.2025, зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити позивачу з 05.02.2024 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком. Головним управлінням проведено перерахунок пенсії на виконання даного рішення суду. Пенсійний орган зазначив, що згадане рішення суду не містить зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії з 01.03.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”. Враховуючи вищевикладене, для проведення перерахунку пенсії відповідно до Постанови №209 немає підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі – Закон №2017-III). Згідно з нею законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
25.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі – Постанова №209). Пунктом 1 цієї постанови встановлено, що з 1 березня 2025 року перерахунок пенсій проводиться згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі – Порядок №124). При цьому застосовується коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі – коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Постанови №209 розміри пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ, підвищені відповідно до підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень пункту 3 цієї постанови.
За пунктом 3 Постанови №209 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Отже, Постановою №209 передбачено індексацію на коефіцієнт збільшення 1,115 пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірах, передбачених частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2024 у справі №140/8140/24, яке набрало законної сили 07.02.2025, відповідача зобов`язано здійснити позивачу з 05.02.2024 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
На виконання цього рішення відповідач провів перерахунок пенсії позивача, основний розмір якої становить 14166 грн.
Мінімальний розмір пенсії за віком визначено статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV). Згідно з частиною першою цієї статті мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Отже, прожитковий мінімум є динамічною величиною, яку законодавчий орган визначає щороку з урахуванням, зокрема, економічних показників. Він включає набір продуктів харчування, необхідних для нормального функціонування організму людини та збереження її здоров`я, а також мінімальний набір непродовольчих товарів і послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відтак пенсія, розрахована виходячи з показника прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підлягає перерахунку щоразу, коли законом про Державний бюджет України на відповідний рік змінюється відповідна величина.
Натомість індексація, передбачена частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, проводиться саме у зв`язку з незмінністю розрахункової величини, з якої обчислено пенсію згідно із Законом №1058-IV. Такою величиною є середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Застосування коефіцієнтів збільшення до пенсій, обчислених виходячи з мінімальної пенсії за віком, призводитиме до подвійної індексації. Мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а законодавець, визначаючи щороку його розмір у законі про Державний бюджет України, вже враховує інфляційні процеси, що відбуваються в державі.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №400/6254/24. Цю постанову ухвалено за результатами правової оцінки дій органу Пенсійного фонду України щодо відсутності підстав для індексації пенсії позивача після її перерахунку у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що перерахунок пенсії на підставі рішення суду вважається таким, що виник на підставі, встановленій нормативно-правовим актом. Такою підставою є зростання прожиткового мінімуму, встановленого законом про Державний бюджет України на певний рік, що мало наслідком зміну розміру пенсії.
Такий висновок не суперечить наведеним положенням Закону №796-ХІІ, які передбачають індексацію пенсії по інвалідності, призначеної згідно з цим Законом.
Закон №796-ХІІ передбачає різні варіанти обчислення пенсії по інвалідності: виходячи із заробітку, отриманого за період роботи в зоні забруднення або поза нею, а також виходячи з мінімальної пенсії за віком. Відповідно відрізняються і способи індексації таких пенсій. Для пенсій, обчислених із заробітку, індексація здійснюється шляхом застосування коефіцієнтів збільшення. Для пенсій, обчислених з мінімальної пенсії за віком, вона відбувається шляхом зміни розміру мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Наведене узгоджується з приписами Порядку №124, який передбачає перерахунок пенсій, обчислених відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ, саме у розмірі відшкодування фактичних збитків, а не в мінімальному розмірі.
Матеріалами справи підтверджується, що пенсія позивача призначена відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ та обчислена виходячи з шести мінімальних пенсій за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком при цьому визначається як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Отже, оскільки позивачу проведено перерахунок пенсії виходячи з установленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і такий перерахунок здійснюється у зв`язку з його зміною, підстави для індексації пенсії шляхом застосування коефіцієнта збільшення 1,115 відсутні.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.05.2026 у справі №240/16039/25.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу в проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити повністю.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі № 140/5261/26 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддяО. Б. Заверуха
суддіО. М. Гінда
З. М. Матковська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua