Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №338/1466/25 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №338/1466/25

Суддя: Куценко О. О.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1466/25

Провадження №1-кп/338/49/26

29 жовтня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи які брали участь у справі: прокурор ОСОБА_3 , обвинувачена ОСОБА_4 , захисник адвокат ОСОБА_5 , потерпіла ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Богородчани обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025096120000071 від 05 вересня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, з професійно-технічною освітою, непрацюючої, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в :

04 вересня 2025 року приблизно о 17 годині 30 хвилин у приміщенні магазину «7 км», розташованого по вул. Шевченка, 28-А, у с. Космач Дзвиняцької територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , яка тимчасово виконувала обов`язки продавця магазину, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин відбувся конфлікт, під час якого у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення потерпілій тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, розпилила в обличчя ОСОБА_6 сльозоточивий газ із наявного в неї газового балончика.

Після цього ОСОБА_4 , продовжуючи свої протиправні дії, взяла дерев`яну швабру та завдала нею декілька ударів у ділянки голови, спини, лівої руки та тулуба потерпілої ОСОБА_6 , спричинивши останній фізичний біль та тілесні ушкодження.

Унаслідок умисних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців у ділянках лівої кисті, лівого передпліччя, лівого плечового суглоба, лівого плеча, лівої половини грудної клітки зліва та лівої тім`яної ділянки, які відповідно до висновку судово-медичного експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та заперечувала умисне спричинення потерпілій ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Суду пояснила, що між нею та потерпілою протягом тривалого часу існують неприязні відносини, причиною яких стали обставини продажу останньою алкогольних напоїв її батькові в борг. За словами обвинуваченої, ОСОБА_6 , працюючи в магазині, систематично відпускала її батькові алкогольні напої без негайної оплати, унаслідок чого утворювалася заборгованість. При цьому розмір такого боргу з невідомих їй причин постійно збільшувався, а погашати його доводилося саме їй. Зазначені обставини викликали її невдоволення та стали причиною неодноразових конфліктів із потерпілою. Щодо подій 04 вересня 2025 року обвинувачена пояснила, що конфлікт між нею та ОСОБА_6 виник саме на ґрунті зазначених неприязних відносин. Стверджувала, що потерпіла першою почала висловлювати на її адресу образи, поводилася агресивно та першою вдалася до фізичних дій щодо неї. За словами ОСОБА_4 , надалі конфлікт продовжився на вулиці, де потерпіла намагалася її бити. Вона ж, намагаючись уникнути ударів, приблизно тричі відмахнулася від потерпілої рукою. Наполягала, що не мала наміру спричиняти ОСОБА_6 тілесні ушкодження, а її дії були лише реакцією на агресивну поведінку останньої та спрямовувалися на захист від неї. Обвинувачена зазначила, що після цього потерпіла почала голосно кричати про те, що вона її вбиває, хоча, на переконання ОСОБА_4 , реальних підстав для таких тверджень не було. Після зазначеного вона припинила конфлікт та залишила місце події. Також обвинувачена стверджувала, що потерпіла зловживає алкогольними напоями, у зв`язку з чим у неї, на думку обвинуваченої, нерідко можуть бути тілесні ушкодження різного походження. Не виключала, що виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження могли виникнути за інших обставин, зокрема бути спричиненими нею самою, а не внаслідок дій обвинуваченої. Вважала, що потерпіла безпідставно обвинувачує її у спричиненні тілесних ушкоджень через тривалі неприязні відносини, пов`язані із заборгованістю її батька за придбані алкогольні напої. Стосовно відеозаписів із камер спостереження магазину «7 км», досліджених під час судового розгляду, ОСОБА_4 висловила сумніви щодо їх достовірності. Стверджувала, що відеозаписи не є оригінальними, вважала їх підробленими та такими, що не відображають достовірно всіх обставин конфлікту. Крім того, обвинувачена пояснила, що після конфлікту сама намагалася повідомити про подію поліцію, однак, за її словами, здійснити телефонний виклик їй не вдалося, оскільки виклик було заблоковано. Надалі вона особисто зверталася до працівників поліції із заявою щодо протиправних дій потерпілої, однак, як стверджувала обвинувачена, її заяву не прийняли. Також зазначила, що внаслідок конфлікту сама отримала тілесні ушкодження, проте будь-яких медичних документів чи інших об`єктивних доказів на підтвердження цієї обставини надати не може. Обвинувачена наполягала, що не вчиняла інкримінованого їй кримінального правопорушення, вважає обвинувачення безпідставним, а показання потерпілої такими, що зумовлені особистою неприязню до неї. Бажання примиритися з потерпілою ОСОБА_6 не висловила.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_4 , не заперечуючи факту конфлікту та окремих фізичних дій щодо потерпілої, заперечувала їх протиправний характер, посилаючись на те, що діяла у відповідь на агресивну поведінку ОСОБА_6 , а також ставила під сумнів походження виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень і достовірність досліджених відеозаписів. Сторона захисту заперечувала доведеність пред`явленого обвинувачення, звертала увагу на попередні конфліктні відносини між учасницями події, поведінку потерпілої та необхідність оцінки дій обвинуваченої з урахуванням усіх обставин конфлікту.

Разом з цим, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, доводиться сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів, яким суд надає оцінку нижче.

Потерпіла ОСОБА_6 дала показання про те, що 04 вересня 2025 року після обіду перебувала у приміщенні магазину «7 км» у с. Космач, де тимчасово виконувала обов`язки продавця замість своєї дочки. Приблизно о 17 годині 30 хвилин до магазину прийшла обвинувачена ОСОБА_4 , з якою у неї раніше склалися неприязні відносини. Остання почала висловлювати на її адресу претензії, звинувачуючи в тому, що вона нібито продає алкогольні напої її батькові в борг. Під час словесного конфлікту ОСОБА_4 без будь-яких підстав та попередження розпилила їй безпосередньо в обличчя газ із балончика. Унаслідок потрапляння газу в обличчя вона відчула сильне подразнення очей та була змушена залишити приміщення магазину, вийшовши на вулицю. Однак обвинувачена продовжила свої агресивні дії, взяла дерев`яну швабру та почала завдавати їй удари по різних частинах тіла. Від завданих ударів вона відчувала фізичний біль та згодом упала на землю. Незважаючи на це, ОСОБА_4 не припинила своїх дій та продовжувала завдавати їй удари дерев`яною шваброю, унаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження. Потерпіла зазначила, що не може пояснити причини такої агресивної поведінки обвинуваченої, оскільки жодних протиправних дій щодо неї не вчиняла та підстав для застосування фізичного насильства не давала. Категорично заперечила твердження ОСОБА_4 про те, що продавала її батькові алкогольні напої в борг. Пояснила, що таких боргових відносин із батьком обвинуваченої не мала. Водночас припустила, що алкогольними напоями його могли пригощати знайомі поблизу магазину, однак їй достеменно про це невідомо. Після зазначених подій вона звернулася по допомогу до поліції, працівники якої прибули на місце події. Надалі у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями звернулася за медичною допомогою. Потерпіла наполягала, що тілесні ушкодження їй спричинила саме ОСОБА_4 , яка першою застосувала до неї фізичне насильство, та заперечила твердження обвинуваченої про те, що вона нібито нападала на останню або намагалася її бити. Показання потерпілої щодо місця, часу та основних обставин спричинення тілесних ушкоджень узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом.

Свідок ОСОБА_7 дала показання про те, що потерпіла ОСОБА_6 є її матір`ю. 04 вересня 2025 року вона поїхала автомобілем за товаром для магазину «7 км» у с. Космач, залишивши матір у приміщенні магазину, де остання тимчасово виконувала обов`язки продавця. Приблизно о 17 годині 30 хвилин їй зателефонувала мати, яка у схвильованому стані повідомила, що біля магазину ОСОБА_4 її б`є, висловлюючись, що остання її «вбиває». Отримавши таке повідомлення, вона відразу зателефонувала на спеціальну лінію «102» та викликала працівників поліції. Свідок пояснила, що безпосередньою очевидицею конфлікту між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не була, оскільки на той час перебувала в іншому місці, а про обставини застосування фізичного насильства дізналася зі слів матері. Після повернення до магазину вона особисто бачила на тілі матері видимі тілесні ушкодження, які, за її словами, відповідають тим ушкодженням, що згодом були зафіксовані під час судово-медичної експертизи. Наголосила, що до зазначеного конфлікту таких тілесних ушкоджень у матері не було. Також свідок категорично заперечила твердження обвинуваченої про те, що її мати зловживає алкогольними напоями. Пояснила, що ОСОБА_6 взагалі не вживає спиртного, хворіє на цукровий діабет та має інвалідність другої групи. Щодо причин конфлікту свідок зазначила, що достеменно їй вони невідомі. Водночас заперечила твердження обвинуваченої про продаж її батькові алкогольних напоїв у борг та зазначила, що, на її переконання, жодних об`єктивних підстав для такого конфлікту з боку матері не було. Крім того, свідок охарактеризувала поведінку ОСОБА_4 як конфліктну та не завжди адекватну. За її словами, обвинувачена нерідко поводиться неприйнятно стосовно інших жителів села, у зв`язку з чим багато людей намагаються уникати спілкування та конфліктів із нею і не завжди звертаються до правоохоронних органів щодо її поведінки. Свідок також підтвердила, що у приміщенні магазину «7 км» встановлені камери відеоспостереження, які здійснювали відеофіксацію подій. Відеозаписи з цих камер вона добровільно надала працівникам поліції для долучення до матеріалів кримінального провадження.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_7 , суд враховує, що остання є дочкою потерпілої ОСОБА_6 , однак сам по собі факт родинних відносин не є підставою для їх відхилення. При цьому суд бере до уваги, що свідок не була безпосередньою очевидицею конфлікту між обвинуваченою та потерпілою, а про обставини застосування фізичного насильства дізналася зі слів матері. Водночас ОСОБА_7 особисто сприймала інші обставини, які мають істотне значення для встановлення часу події, її безпосередніх наслідків та перевірки достовірності показань потерпілої. Так, свідок у судовому засіданні підтвердила, що 04 вересня 2025 року залишила матір у магазині «7 км», а сама поїхала автомобілем за товаром. Приблизно о 17 годині 30 хвилин їй зателефонувала потерпіла, яка у схвильованому стані повідомила, що ОСОБА_4 біля магазину її б`є та «вбиває». Після отримання цього повідомлення саме ОСОБА_7 зателефонувала на спеціальну лінію «102» та викликала працівників поліції. Крім того, свідок підтвердила, що після прибуття до магазину особисто бачила на тілі матері видимі тілесні ушкодження, яких до зазначеної події у неї не було. За словами свідка, характер і локалізація цих ушкоджень відповідають тим, які надалі були зафіксовані під час судово-медичної експертизи.

Наведені показання мають значення для перевірки часової послідовності подій та встановлення факту наявності у потерпілої тілесних ушкоджень невдовзі після конфлікту. Суд також враховує показання свідка про те, що її мати не вживає алкогольних напоїв, хворіє на цукровий діабет та має інвалідність другої групи. Ці відомості суд оцінює в контексті перевірки тверджень обвинуваченої про нібито зловживання потерпілою алкогольними напоями та можливе походження тілесних ушкоджень за інших обставин.

Свідок підтвердила, що в магазині встановлені камери відеоспостереження, а відповідні відеозаписи вона добровільно надала працівникам поліції для використання під час досудового розслідування. Суд ураховує ці обставини під час перевірки доводів сторони захисту про нібито підроблення відеозаписів.

Крім показань потерпілої та свідка, обставини кримінального правопорушення підтверджуються іншими письмовими і речовими доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 05 вересня 2025 року за № 12025096120000071 зареєстровано відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, за фактом спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень 04 вересня 2025 року в с. Космач Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Згідно з матеріалами реєстрації повідомлення про кримінальне правопорушення, 04 вересня 2025 року о 17 годині 33 хвилини до поліції надійшло повідомлення про конфлікт у магазині «7 км» у с. Космач.

Наведені відомості узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_7 , яка пояснила, що після отримання телефонного повідомлення від матері приблизно о 17 годині 30 хвилин одразу зателефонувала на спеціальну лінію «102». Суд надає значення зазначеній часовій послідовності, оскільки за обставинами, встановленими під час судового розгляду, конфлікт розпочався приблизно о 17 годині 30 хвилин, а вже о 17 годині 33 хвилини про нього було повідомлено правоохоронний орган. Таким чином, повідомлення про конфлікт надійшло до поліції практично відразу після його виникнення, без значного проміжку часу між подією та зверненням по допомогу. Водночас ці відомості об`єктивно узгоджуються з показаннями потерпілої щодо часу та місця конфлікту

З матеріалів реагування працівників поліції вбачається, що після отримання повідомлення працівники поліції прибули за викликом, з`ясували обставини події та зафіксували відомості про наявність у потерпілої тілесних ушкоджень.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 04 вересня 2025 року, ОСОБА_6 повідомила про спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . Суд враховує зазначений документ як підтвердження факту звернення потерпілої до правоохоронного органу та змісту первинного повідомлення про подію.

Згідно з протоколом огляду місця події від 12 вересня 2025 року, оглянуто місце, пов`язане з обставинами кримінального провадження, а саме приміщення та територію магазину «7 км», розташованого по АДРЕСА_2 . Протоколом зафіксовано обстановку місця події, що має значення для перевірки відомостей щодо місця виникнення конфлікту та розташування його учасників.

З матеріалів медичного обстеження потерпілої вбачається, що після події 04 вересня 2025 року ОСОБА_6 зверталася по медичну допомогу, повідомляла про спричинення їй тілесних ушкоджень та проходила відповідні обстеження.

Висновком судово-медичного експерта № 412 встановлено наявність у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у вигляді синців у ділянках лівої верхньої кінцівки, лівої половини тулуба та голови. Відповідно до висновків експертного дослідження зазначені ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, могли виникнути за обставин, викладених у матеріалах кримінального провадження, та відносяться до легких тілесних ушкоджень. Експертом також оцінено можливий механізм утворення ушкоджень, зокрема внаслідок дії тупого твердого предмета, яким могла бути дерев`яна палиця або інший предмет з аналогічними властивостями. Суд враховує, що висновок судово-медичної експертизи є об`єктивним доказом наявності, характеру та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої.

При цьому установлені експертом характер, локалізація та механізм їх утворення узгоджуються з показаннями потерпілої про завдання їй декількох ударів дерев`яною шваброю. Так, описаний потерпілою механізм заподіяння тілесних ушкоджень узгоджується з установленою експертом множинністю та локалізацією синців у різних анатомічних ділянках її тіла.

При цьому відомості про наявність у потерпілої тілесних ушкоджень після конфлікту та їх відсутність до конфлікту, підтверджуються не лише її власними показаннями, а й показаннями свідка ОСОБА_7 яка особисто бачила відповідні ушкодження після прибуття до магазину, а також матеріалами медичного обстеження та висновком експерта.

Також судом досліджено відеозаписи з камер спостереження магазину «7 км» у с. Космач, а також відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, які прибули на місце події за викликом 04 вересня 2025 року. Із протоколів огляду речових доказів від 10 вересня 2025 року та 23 вересня 2025 року вбачається, що дізнавачем здійснено огляд відеозаписів із камер спостереження магазину. Із досліджених судом відеозаписів камер спостереження вбачається, що під час конфлікту у приміщенні магазину ОСОБА_4 застосувала щодо потерпілої ОСОБА_6 газовий балончик, розпиливши його в напрямку її обличчя.

Зазначена обставина безпосередньо підтверджує показання потерпілої про застосування до неї газового балончика в приміщенні магазину та має істотне значення для встановлення початкового епізоду фізичного насильства. При цьому суд враховує, що подальший конфлікт відбувався на вулиці поблизу магазину, за межами огляду камер відеоспостереження. Водночас відсутність відеофіксації цього епізоду сама по собі не спростовує показань потерпілої та не виключає можливості встановлення відповідних обставин на підставі інших належних і допустимих доказів.

Так, свідок ОСОБА_7 підтвердила, що приблизно о 17 годині 30 хвилин отримала телефонне повідомлення від матері про застосування до неї фізичного насильства обвинуваченою, після чого негайно викликала працівників поліції. Відповідно до матеріалів реєстрації повідомлення про подію, виклик поліції зареєстровано 04 вересня 2025 року о 17 годині 33 хвилини. Після прибуття працівників поліції на місце події здійснювалася відеофіксація за допомогою нагрудних відеореєстраторів. Із досліджених судом відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції вбачається наявність у потерпілої видимих тілесних ушкоджень після конфлікту. Таким чином, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції мають самостійне доказове значення, оскільки фіксують стан потерпілої після події та підтверджують наявність у неї видимих тілесних ушкоджень.

Оцінюючи наведені докази у сукупності, суд враховує, що вони стосуються різних, але взаємопов`язаних обставин однієї події.

Відеозапис із камер магазину безпосередньо підтверджує застосування обвинуваченою газового балончика. Показання потерпілої містять безпосередні відомості про подальше завдання ударів на вулиці. Показання свідка ОСОБА_7 та матеріали реєстрації виклику поліції підтверджують оперативність повідомлення про напад. Відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції та показання свідка підтверджують наявність видимих тілесних ушкоджень після конфлікту, а висновок судово-медичного експерта встановлює їх характер, локалізацію, можливий механізм утворення та ступінь тяжкості.

Надаючи оцінку показанням потерпілої ОСОБА_6 , суд виходить із того, що її показання щодо основних обставин події є логічними та послідовними. Потерпіла підтвердила, що перебувала у приміщенні магазину, де тимчасово виконувала обов`язки продавця замість своєї дочки, коли приблизно о 17 годині 30 хвилин до магазину прийшла ОСОБА_4 , яка почала висловлювати їй претензії щодо нібито продажу алкогольних напоїв її батькові в борг. За показаннями потерпілої, саме обвинувачена першою застосувала щодо неї фізичний вплив, розпиливши газ із балончика безпосередньо в обличчя, унаслідок чого вона була змушена вийти з приміщення магазину. Надалі обвинувачена, продовжуючи конфлікт, завдавала їй удари дерев`яною шваброю, у тому числі після того, як вона впала на землю.

Суд ураховує, що показання потерпілої узгоджуються з установленою хронологією звернення до поліції, показаннями свідка ОСОБА_7 щодо отриманого телефонного повідомлення та виявлених після конфлікту тілесних ушкоджень, а також із висновком судово-медичного експерта № 412. Особливе значення суд надає тому, що повідомлення про конфлікт надійшло до поліції вже о 17 годині 33 хвилини, тобто практично відразу після його виникнення. Указані обставини підтверджують послідовність дій потерпілої після конфлікту та узгоджуються з її показаннями про отримання тілесних ушкоджень саме під час зазначеної події.

Надаючи оцінку показанням обвинуваченої ОСОБА_4 та доводам сторони захисту, суд виходить із наступного.

Обвинувачена не заперечувала факту конфлікту з ОСОБА_6 04 вересня 2025 року, однак наполягала, що його причиною були тривалі неприязні відносини, пов`язані з нібито продажем потерпілою алкогольних напоїв її батькові в борг. Обвинувачена стверджувала, що потерпіла першою почала її ображати та застосовувати фізичне насильство. За її словами, на вулиці ОСОБА_6 намагалася її бити, а вона лише приблизно тричі відмахнулася від потерпілої рукою, намагаючись захиститися. Також ОСОБА_4 висловила припущення, що потерпіла могла отримати тілесні ушкодження за інших обставин або навіть спричинити їх собі самостійно.

Суд вважає, що наведена версія обвинуваченої спростовується сукупністю досліджених доказів. Так, суд враховує, що конфлікт відбувся приблизно о 17 годині 30 хвилин, а вже о 17 годині 33 хвилини свідок ОСОБА_7 , отримавши телефонне повідомлення від матері про застосування до неї фізичного насильства, звернулася по допомогу до поліції. Після конфлікту в потерпілої були наявні видимі тілесні ушкодження, які зафіксовано на відеозаписах із нагрудних камер працівників поліції та які особисто спостерігала її дочка, а надалі їх наявність, характер і ступінь тяжкості підтверджено висновком судово-медичного експерта. При цьому характер і множинність установлених тілесних ушкоджень узгоджуються з показаннями потерпілої про завдання їй декількох ударів дерев`яною шваброю.

Суд також ураховує, що припущення обвинуваченої про можливе самостійне спричинення потерпілою тілесних ушкоджень не підтверджується будь-якими конкретними встановленими обставинами. Саме по собі посилання на те, що потерпіла нібито зловживає алкогольними напоями та могла мати тілесні ушкодження раніше, не спростовує висновку експерта щодо їх характеру та можливого механізму утворення, а також показань свідка ОСОБА_7 , яка безпосередньо бачила тілесні ушкодження після конфлікту та повідомила про їх відсутність до події. Крім того, твердження обвинуваченої щодо зловживання потерпілою алкогольними напоями заперечуються самою потерпілою та свідком ОСОБА_7 , яка повідомила, що її мати спиртних напоїв не вживає, страждає на цукровий діабет та має інвалідність другої групи.

Водночас суд ураховує, що відсутність медичних документів про тілесні ушкодження обвинуваченої сама по собі не спростовує можливості фізичного протистояння між учасницями конфлікту. Однак заявлені обвинуваченою обставини необхідно оцінювати з урахуванням усієї сукупності досліджених доказів. Надаючи оцінку твердженням ОСОБА_4 про те, що після конфлікту вона також намагалася звернутися до поліції, проте її телефонний виклик був заблокований, а заяву працівники поліції не прийняли, суд зазначає, що ці обставини самі по собі не підтверджують і не спростовують факту спричинення нею потерпілій тілесних ушкоджень.

Окремо суд оцінює доводи обвинуваченої про підроблення відеозаписів із камер спостереження магазину. Суд ураховує, що походження зазначених записів пояснюється показаннями свідка ОСОБА_7 , яка підтвердила їх отримання із системи відеоспостереження магазину та добровільне передання працівникам поліції. При цьому суд оцінює зазначені записи не ізольовано, а в сукупності з показаннями потерпілої та іншими доказами, які підтверджують обставини події. Твердження обвинуваченої про підроблення відеозаписів не спростовують установленого судом змісту досліджених матеріалів, зокрема зафіксованого застосування газового балончика, та не узгоджуються з показаннями потерпілої щодо початкового епізоду фізичного насильства.

Суд також перевіряє доводи сторони захисту щодо можливого перебування обвинуваченої у стані необхідної оборони.

Відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

При цьому право на необхідну оборону виникає за наявності реального суспільно небезпечного посягання та існує незалежно від можливості особи уникнути такого посягання або звернутися по допомогу до інших осіб чи органів влади.

Отже, для вирішення питання про наявність стану необхідної оборони визначальне значення мають характер дій потерпілої, наявність реального посягання, його інтенсивність, тривалість та спрямованість дій обвинуваченої на його відвернення або припинення. У цьому кримінальному провадженні суд не встановив обставин, які давали б підстави вважати, що застосування ОСОБА_4 газового балончика та завдання ударів дерев`яною шваброю були необхідними для відвернення або припинення реального суспільно небезпечного посягання з боку потерпілої.

Суд бере до уваги показання ОСОБА_6 , яка послідовно стверджувала, що саме обвинувачена першою застосувала до неї фізичний вплив, розпиливши в обличчя газ із балончика, після чого продовжила застосування насильства на вулиці шляхом завдання ударів дерев`яною шваброю. При цьому потерпіла пояснила, що після отримання ударів вона впала на землю, однак обвинувачена продовжувала її бити. Застосування обвинуваченою газового балончика підтверджується безпосередньо відеозаписом із камер спостереження магазину, а показання потерпілої щодо подальшого фізичного насильства узгоджуються з хронологією негайного повідомлення поліції, відеофіксацією тілесних ушкоджень після прибуття працівників поліції та висновком судово-медичного експерта щодо їх множинності, характеру й локалізації.

Сам факт існування між обвинуваченою та потерпілою попередніх неприязних відносин, пов`язаних із можливим продажем алкогольних напоїв батькові обвинуваченої, не свідчить про наявність суспільно небезпечного посягання з боку потерпілої. Навіть за умови існування між учасницями конфлікту суперечки щодо таких боргових відносин ця обставина не надавала жодній із них права застосовувати фізичне насильство.

З урахуванням установлених обставин суд дійшов висновку, що дії обвинуваченої були спрямовані на спричинення потерпілій фізичного болю та тілесних ушкоджень, а не на захист від реального суспільно небезпечного посягання. Доводи обвинуваченої про те, що вона лише тричі відмахнулася від потерпілої рукою, не узгоджуються з показаннями потерпілої про застосування газового балончика та дерев`яної швабри, а також із сукупністю доказів щодо множинності, локалізації та механізму утворення тілесних ушкоджень.

Таким чином, суд вважає доводи сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення необґрунтованими, оскільки вони не узгоджуються із сукупністю досліджених доказів, які підтверджують факт умисного спричинення обвинуваченою потерпілій легких тілесних ушкоджень.

Згідно зі ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, з урахуванням передбачених законом винятків.

За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Оцінюючи кожний із досліджених доказів окремо та їх сукупність, суд враховує, що показання потерпілої ОСОБА_6 щодо спричинення їй тілесних ушкоджень обвинуваченою узгоджуються з хронологією звернення до поліції, показаннями свідка ОСОБА_7 щодо отриманого телефонного повідомлення та наявності тілесних ушкоджень після конфлікту, матеріалами реагування працівників поліції, відеозаписами з камер відеоспостереження магазину та відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, медичними документами та висновком судово-медичного експерта.

Зазначені докази не суперечать один одному щодо істотних обставин події, а доповнюють один одного, підтверджуючи початковий епізод фізичного насильства, негайне повідомлення про подію, наявність тілесних ушкоджень після конфлікту та можливий механізм їх утворення.

Суд вважає, що сукупність досліджених доказів, оцінених із точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, підтверджує винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.

Отже, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини КК України та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом установлено, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як кримінальний проступок. Обвинувачена раніше не судима, не працює, має професійно-технічну освіту.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої та обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

Призначаючи покарання, суд бере до уваги конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, зокрема застосування газового балончика та дерев`яної швабри, характер фізичного насильства, спосіб нанесення ударів, а також кількість і локалізацію встановлених тілесних ушкоджень. Водночас суд ураховує, що спричинені потерпілій ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, обвинувачена раніше не судима, а обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Суд також ураховує, що невизнання обвинуваченою вини та обрана нею позиція захисту є реалізацією передбачених законом процесуальних прав і не можуть розцінюватися як обставини, що обтяжують покарання. Попередні неявки обвинуваченої до суду, застосування до неї приводів та оголошення розшуку також не можуть визнаватись судом самостійними обставинами, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України.

Разом з цим, зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що призначення обвинуваченій покарання у виді штрафу не буде достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, враховуючи характер учиненого кримінального правопорушення, спосіб застосування фізичного насильства та його наслідки. Водночас суд не вбачає необхідності призначення максимального покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 125 КК України.

На переконання суду, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретного способу його вчинення, характеру та наслідків застосованого насильства, даних про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, та відсутності обтяжуючих обставин, необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин. Таке покарання, відповідатиме засадам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, забезпечуватиме належний виправний та превентивний вплив і водночас не буде надмірно суворим.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 368, 370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 160 (сто шістдесят) годин.

Речові докази у кримінальному провадженні - електронні носії інформації з відеозаписами камер спостереження магазину «7 км», долучені до матеріалів кримінального провадження та електронні носії інформації з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських - залишити на зберіганні при матеріалах кримінального провадження.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом 30 (тридцяти) днів із дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Богородчанський районний суд Івано-Франківської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копії вироку обвинуваченій та прокурору вручити негайно після його проголошення. Іншим учасникам судового провадження копії вироку надати у порядку, передбаченому КПК України.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua