Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №500/4825/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/4825/25 пров. № А/857/47751/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року (головуючий суддя: Мартиць О.І., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій, -

встановив:

ОСОБА_1 , 13.08.2025 звернувся з позовом до суду, в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" починаючи з 01.01.2025

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.01.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовує позов тим, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та забезпечення деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Після перерахунку пенсії, проведеного на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат і додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", та нарахування підвищення у розмірі 1500,00 грн відповідачем обмежено максимальний розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. На заяву про усунення такого порушення та виплату пенсії в повному розмірі, позивач отримав відмову відповідача з посиланням на застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо застосування максимального розміру пенсії та понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.01.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без пониження суми пенсії, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше виплачених сум.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Оскільки вважає, що викладені у рішенні міркування не відповідають чинному законодавству, тому просить скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII, а статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану такі пенсії, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.01.2025 №1, пунктом 1 якої визначено коефіцієнти до відповідних сум перевищення (від 0,5 до 0,1), а відповідно до частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, що з 01.01.2024 становить 23610,00 грн. Апелянт також зазначає, що за результатами реалізації рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 пенсії без обмеження максимальним розміром підлягають виплаті лише особам, які станом на 12.04.2023 перебували на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях або які з лютого 2014 року збройно захищають суверенітет і територіальну цілісність України, а тому вимоги позивача про нарахування й виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою №1, є безпідставними.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років, яка їй призначена відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 у справі №500/298/24, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2023 з урахуванням грошового забезпечення, зазначеного у довідці УСБ України у Тернопільській області від 13.04.2021 №К-139-234/22, з урахуванням індексації, установленої згідно з постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" без обмеження розміру пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.

Позивачу перераховано пенсію на виконання статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та застосовано з 01.01.2025 понижуючі коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".

З 01.03.2025 позивачу перераховано пенсію на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" (далі - Постанова №209).

На заяву позивача про перерахунок пенсії, листом ГУ ПФУ в Тернопільській області повідомило позивача, що на виконання статті 46 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", якою передбачено проведення виплати пенсій, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення. Враховуючи наведене, розмір пенсійної виплати заявника з 01.01.2025 склав 25275,59 грн.

Ще вказано, що у лютому 2025 року проведено перерахунок пенсії на підставі Постанови №209, розрахованих розмір пенсії з 01.03.2025 склав 31040,93 грн. Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, що з 01.03.2024 - 23610,00 грн.

Виходячи із зазначеного з 01.03.2025 виплата пенсії проводиться у раніше встановленому розмірі, з урахуванням коефіцієнтів, встановлених Постановою №1, а саме 25275,59 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, застосування при перерахунку пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, положень Постанови № 1 є протиправним.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII). Як вбачається з позовної заяви, позивач звільнився зі служби у 2004 році, і пенсію йому призначено у 2004 році.

Статтею 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (далі - Указ №64/2022), передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України, під час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом №64/2022, не може обмежуватись.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначає Закон №2262-XII.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 11 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення таких осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Виходячи із приписів статей 8, 18 та 92 Конституції України, у системному зв`язку з преамбулою Закону №2262-XII, апеляційний суд дійшов висновку, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а також деяких інших осіб, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, визначаються виключно положеннями спеціального закону - Закону №2262-XII.

Як встановлено статтею 64 Закону №2262-XII, у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Кабінет Міністрів України 25.02.2025 прийняв постанову №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова №209), відповідно до пункту 1 якої з 01.03.2025 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.

Підпунктом 1 пункту 2 Постанови №209 установлено, що розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 та підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2024 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Абзацами третім, четвертим пункту 3 Постанови №209 обумовлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень; пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за встановленими судом першої інстанції обставинами, після перерахунку пенсії з 01.03.2025 на підставі Постанови №209 розмір пенсії позивача склав 31040,93 грн, проте виплата продовжує здійснюватися у розмірі 25275,59 грн, тобто підвищення (індексація) пенсії, передбачене Постановою №209, позивачу фактично не виплачується. Відповідач обґрунтовує це тим, що пенсійна виплата перевищує максимальний розмір пенсії, визначений частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII, тобто десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (23610,00 грн), а також застосовує положення абзацу четвертого пункту 3 Постанови №209, які кореспондують до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 в частині встановлення обмежувальних коефіцієнтів до розміру пенсії.

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX (далі - Закон №4059-IX) установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону №2262-XII (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова №1), пунктом 1 якої установлено, що у період воєнного стану у 2025 році такі пенсії (пенсійні виплати), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: до частини, що перевищує 10 і не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, - 0,5; до частини, що перевищує 11 і не перевищує 13 розмірів, - 0,4; до частини, що перевищує 13 і не перевищує 17 розмірів, - 0,3; до частини, що перевищує 17 і не перевищує 21 розмір, - 0,2; до частини, що перевищує 21 розмір, - 0,1.

Таким чином, приписами статті 46 Закону №4059-IX та Постанови №1 було запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій певної категорії осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, коефіцієнтів зменшення пенсії, тобто встановлено додаткові підстави для обмеження розміру таких пенсій. Отже, вказаними правовими нормами фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом №2262-XII, що не узгоджується з приписами статті 11 цього Закону, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, а також прямо заборонено частиною третьою статті 11 Закону №2262-XII.

Апеляційний суд вважає, що застосування до призначених (перерахованих) пенсій таких осіб коефіцієнтів зменшення пенсії згідно зі статтею 46 Закону №4059-IX та пунктом 1 Постанови №1 призводить до обмеження конституційного права цієї категорії осіб на соціальний захист, що передбачений спеціальним законом, а також порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту таких осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, що є протиправним.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інсртанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно застосував до пенсії позивача понижуючі коефіцієнти, що є підставою для задоволення цих позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно з частиною 7 статті 43 Закону №2262-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 це положення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Згідно з пунктом другим резолютивної частини цього Рішення частина 7 статті 43 Закону №2262-XII втратила чинність з дня його ухвалення, тобто з 20.12.2016. Отже, із 2017 року стаття 43 Закону №2262-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

З цього приводу наявні правові висновки у постановах Верховного Суду від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 31.03.2021 у справі №815/3000/17 та ін. Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №815/3000/17 вказав про відсутність підстав для відступу від правового висновку, висловленого щодо питання обмеження граничного розміру пенсії у попередніх постановах (від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17).

Також суд апеляційної інстанцї зауважує, що обмеження граничного розміру пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, було запроваджено статтею 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011. У постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимальним розміром пенсії та зазначив, що у такому разі підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI. Ці висновки надалі застосовані Верховним Судом у постановах від 27.01.2022 у справі №240/7087/20, від 17.02.2022 у справі №640/11168/20, від 18.05.2022 у справі №380/12337/20, від 29.06.2022 у справі №640/19118/18, від 11.07.2022 у справі №620/613/21.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тій частині, в якій вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, що випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Згідно з пунктом 2 цього Рішення такі приписи втрачають чинність через шість місяців з дня його ухвалення, тобто з 12.04.2023.

Апеляційний суд не погоджується з доводом апелянта про те, що після цього Рішення пенсії без обмеження максимальним розміром виплачуються лише певним категоріям осіб. Рішення №7-р(II)/2022 стосується статті 2 Закону №3668-VI і не поновлює частину сьому статті 43 Закону №2262-XII, яка втратила чинність 20.12.2016. Тому підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром у спеціальному Законі №2262-XII відсутні незалежно від належності позивача до зазначених категорій.

Крім того, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, тобто до 01.10.2011. Як вбачається з позовної заяви, пенсію позивачу призначено у 2004 році, тобто до набрання чинності Законом №3668-VI, а отже, обмеження, запроваджене статтею 2 цього Закону, на нього не поширюється.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що норма щодо обмеження максимальним розміром пенсій у спеціальному Законі №2262-XII визнана неконституційною ще у 2016 році й станом на даний час відсутні положення про обмеження призначених згідно із цим Законом пенсій максимальним розміром. Відтак з 20.12.2016 є протиправним обмеження максимальним розміром пенсій осіб, пенсія яким призначена на підставі Закону №2262-XII, а дії відповідача щодо обмеження виплати пенсії позивача є протиправними, що є також підставою для задоволення цих позовних вимог.

Аргументи апелянта про існування законних підстав для обмеження пенсії позивача не узгоджуються з нормативним регулюванням спірних правовідносин та правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про зобов`язання відповідача здійснити позивачу з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1, а з 01.03.2025 - без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд,-

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 500/4825/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. М. Гінда

суддіО. Б. Заверуха

З. М. Матковська