Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №460/18231/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №460/18231/25

Суддя: Гінда Оксана Миколаївна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/18231/25 пров. № А/857/50052/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (головуючий суддя: Гресько О.Р., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 , 03.10.2025 звернувся з позовом до суду, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115 для забезпечення індексації пенсії;

зобов`язати відповідача провести з 03.04.2025 перерахунок пенсії у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Обґрунтовує позов тим, що під час проведення перерахунку пенсії відповідачем не проведено індексацію пенсії належним чином шляхом збільшення показника середньої заробітної плати по Україні, який враховується при обчисленні її пенсії на коефіцієнти збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115 чим порушено права позивача.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні індексації пенсії за віком з 03.04.2025 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії (10846,37 грн) в розмірі 1,197, 1,0796 та 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 з 03.04.2025 індексацію пенсії за віком із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії (10846,37 грн) у розмірі 1,196, 1,0796 та 1,115, та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Оскільки вважає, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що суд першої інстанції не застосував строки звернення до адміністративного суду, визначені статтями 122, 123 КАС України, щодо періоду з 01.03.2023 по 03.04.2025, оскільки позивач звернувся з позовом лише в жовтні 2025 року, а тому в цій частині позовні вимоги слід було залишити без розгляду відповідно до частини третьої статті 123 КАС України. Підстав для необмеження строком невиплачених сум пенсії, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, немає, адже такі суми мають бути нараховані пенсійним органом і не виплачені саме з вини держави в особі пенсійного органу, тоді як індексація позивачу у 2023 та 2024 роках не нараховувалася. Також суд не взяв до уваги, що пенсію позивачу призначено згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019– 2021 роки в розмірі 10 846,37 грн, що відповідає частині другій статті 40 цього Закону. Перерахунок пенсій з 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025 проведено автоматизованим способом відповідно до пункту 1 постанов Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185 та від 25.02.2025 № 209 згідно з Порядком № 124, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019, на коефіцієнти 1,197, 1,0796 та 1,115 відповідно. Збільшений за цим Порядком показник станом на 01.03.2024 становить 7 994,47 грн (3 764,40 грн Ч 1,17 Ч 1,11 Ч 1,11 Ч 1,14 Ч 1,197 Ч 1,0796). Оскільки пенсію позивачу обчислено з вищого показника, ніж збільшений відповідно до Порядку № 124, підстав для перерахунку пенсії із застосуванням цих коефіцієнтів немає.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській та отримує пенсію відповідно до Закону України 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), з 05.05.2022.

Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки в сумі 10846,37 грн.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення належного перерахунку пенсії, однак отримав відмову.

Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, і такою, що не відповідає чинному законодавству та правовій практиці Верховного Суду, оскільки вона порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення у розмірі, відповідному заробітній платі та стажу, порядок врахування яких чітко визначений чинним законодавством, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати базову розрахункову величину (показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн), до якої застосовується коефіцієнт збільшення, оскільки в цій частині пункт 5 Порядку № 124 суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058-IV, а відповідно до частини третьої статті 7 КАС України суд застосовує акт вищої юридичної сили. Тому під час перерахунку пенсії з метою її індексації має використовуватися той показник середньої заробітної плати (доходу), який безпосередньо враховувався при обчисленні пенсії в момент її призначення, тобто 10846,37 грн. Відповідач же, здійснюючи перерахунок у 2022-2025 роках без застосування коефіцієнтів 1,197, 1,0796 та 1,115 до цього показника, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

За приписами статті 27 Закону № 1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

При цьому згідно з частиною 2 статті 40 Закону № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною 2 статті 42 Закону № 1058-ІV встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

На виконання абзацу 4 частини 2 статті 42 Закону № 1058-ІV постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Перерахунки раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії та забезпечення індексації пенсії, пенсійним органом проводились:

- з 01 березня 2019 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- з 01 травня 2020 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році»;

- з 01 березня 2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»;

- з 01 березня 2022 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»;

- з 01 березня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»;

- з 01 березня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»;

- з 01 березня 2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».

Таким чином, індексація пенсій відповідно до вказаних постанов Кабінету Міністрів України проводилася відповідачем згідно з Порядком № 124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, на відповідні коефіцієнти.

Водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції, абзац 1 та абзац 2 пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися відповідно до приписів частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV.

Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення порядку здійснення індексації пенсій та розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV.

При цьому під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Розмір щорічного збільшення зазначеного показника повинен встановлюватися Кабінетом Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV.

У свою чергу, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати базову розрахункову величину (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, який становить 3764,40 грн), до якої може бути застосований коефіцієнт збільшення, оскільки такий підхід нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та суперечить акту вищої юридичної сили Закону № 1058-IV, абзацом 1 частини 2 статті 42 якого чітко визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (наприклад, постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18 та від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, під час індексації пенсій, що проводиться з 2019 року відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-ІV, положення пункту 5 Порядку № 124 є протиправними.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, пенсію ОСОБА_1 обчислено з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн. Відповідач не застосував до цього показника коефіцієнти збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115, встановлені постановами Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185 та від 25.02.2025 № 209, посилаючись на те, що цей показник вищий за збільшений за Порядком № 124 показник станом на 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025. Натомість відповідач установив щомісячні доплати до пенсії в розмірі 100 грн з 01.03.2023 та з 01.03.2024, а з 01.03.2025 здійснив індексацію із застосуванням коефіцієнта 1,046.

За наведеного правового регулювання суд апеляційної інстанції констатує, що пенсійний орган, здійснюючи перерахунок пенсії позивача на підставі частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, установивши щомісячні доплати до пенсії у фіксованому розмірі замість застосування коефіцієнтів збільшення, передбачених постановами Уряду на відповідний рік, якими унормовуються питання індексації пенсій відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, діяв не відповідно до вимог чинного законодавства.

Зазначені висновки повністю відповідають правовій позиції, що сформована Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не застосував строки звернення до суду, визначені статтями 122, 123 КАС України, щодо періоду з 01.03.2023 по 03.04.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про їх порушення не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо відліку строку звернення до адміністративного суду, то порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться у частині другій статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. Відтак при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 01.06.2022 у справі № 640/4086/20, від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19, звертав увагу на те, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Спірна індексація у 2023-2025 роках позивачу не нараховувалась, тому підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії відсутні. Відтак у даному випадку застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України. Такий висновок підтверджується й постановою Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, в якій наголошено, що право громадян на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмежений строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Водночас, як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 03.10.2025 і просив зобов`язати відповідача провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії (10846,37 грн), саме починаючи з 03.04.2025. Твердження апеляційної скарги про те, що позивач заявив вимоги про проведення індексації з 01.03.2023, не відповідає змісту позовних вимог. Дата 01.03.2023 зазначена у позові лише як момент встановлення відповідного коефіцієнта постановою Кабінету Міністрів України № 168, а не як початок періоду, за який заявлено вимогу про виплату.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги охоплюють лише період, який не перевищує шести місяців до дня звернення до суду (з 03.04.2025 по 03.10.2025), тобто знаходяться в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, зобов`язав відповідача провести індексацію пенсії також лише з 03.04.2025, тобто в межах заявлених позовних вимог. Період з 01.03.2023 по 02.04.2025 предметом позову та рішення суду першої інстанції не був, а отже, підстав для залишення позову без розгляду в цій частині відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України немає.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд,-

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 460/18231/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. М. Гінда

суддіО. Б. Заверуха

З. М. Матковська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua