Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №742/4796/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/3167/26

Єдиний унікальний № 742/4796/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Короткої А.О.,

при секретарі судового засідання – Бурмаці Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, до ОСОБА_1 , про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури Бондар А., в інтересах держави в особі Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення грошовиї коштів у сумі 33 031,32 грн з яких: 27 807,29 грн - безпідставно збережені грошові кошти за використання ділянки без правовстановлюючих документів; 3 978,81 грн - інфляційні втрати та 1 245,22 грн - три проценти річних за користування безпідставно збереженими коштами, а також просив стягнути судові витрати по справі у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 з 13.12.2016 був власником нежитлової будівлі загальною площею 124,5 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходиться на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0385 га, кадастровий номер 7424155400:01:001:0338, однак право користування земельною ділянкою відповідач належним чином не оформив, договір оренди не уклав та плату за її використання не вносив.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18.02.2025 у справі № 742/5007/24 з ОСОБА_1 уже стягнуто безпідставно збережені кошти орендної плати за період з 01.01.2020 до 31.07.2024, водночас відповідач продовжив користуватися земельною ділянкою без належних правових підстав у період з 01.08.2024 до 19.05.2026, після чого 20.05.2026 відчужив належну йому нежитлову будівлю.

Позивач зазначає, що відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановленої ставки орендної плати в розмірі 12 відсотків розмір безпідставно збережених коштів за зазначений період становить 27 807,29 грн, при цьому відповідач не сплатив їх до місцевого бюджету, незважаючи на повідомлення Ладанської селищної ради про необхідність оформлення права користування земельною ділянкою.

Посилаючись на положення статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти орендної плати в розмірі 27807,29 грн, інфляційні втрати в сумі 3978,81 грн та три проценти річних у розмірі 1245,22 грн, а всього - 33031,32 грн на користь Ладанської селищної ради.

Представниця Прилуцької окружної прокуратури у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, проте подала до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Представник Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та вчасно.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, із клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість заочного розгляду даної справи, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши всі матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до переконання про обґрунтованість заявлених вимог і необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Суд встановив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, тарний склад загальною площею 124,5 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з 13.12.2016 належав на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3329 від 13.12.2016, водночас 20.05.2026 зазначений об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер - 857820574241, на підставі договору купівлі-продажу відчужено ОСОБА_2 (а.п. 13, 14-17).

Відповідно до витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9921300942024 від 05.02.2024 та № НВ-9967475112026 від 26.05.2026(а.п.18), нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7424155400:01:001:0338 становить 115 953,25 грн та 140 190,10 грн відповідно.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 1706/02-21 від 26.05.2026 (а.п.19), нормативна грошова оцінка 1 кв. м земельної ділянки з кадастровим номером 7424155400:01:001:0338 та цільовим призначенням «03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» у 2025 році становила 337,31 грн, відповідно, нормативна грошова оцінка всієї земельної ділянки площею 385 кв. м у зазначеному році становила 129864,35 грн (337,31 грн ? 385 кв. м).

Згідно з наданими матеріалами, Ладанська селищна рада листами №488/02-21 від 05.02.2024 (а.п.23) та №1818/02-21 від 03.06.2026 (а.п.24-25) повідомляла ОСОБА_1 про недопустимість використання земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , без належних правовстановлюючих документів, а також про необхідність оформлення права користування зазначеною земельною ділянкою шляхом укладення та державної реєстрації відповідного договору оренди землі.

Відповідно до рішення Ладанської селищної ради № 9 від 05.07.2021, яким затверджено Положення про порядок справляння плати за землю на території Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, пунктом 5.5 зазначеного Положення передбачено, що орендна плата за земельну ділянку встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем у розмірі не менше 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.п.26-28).

Як убачається з розрахунку недоотриманих коштів (безпідставно збереженої суми коштів) за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності (а.п.20), розмір коштів за період з 01.08.2024 до 19.05.2026 становить 27807,29 грн, з яких за період з серпня по грудень 2024 року - 5817,06 грн, за 2025 рік - 15583,72 грн, за період із січня по травень 2026 року - 6406,51 грн, а всього - 27807,29 грн.

Відповідно до детального розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 01.08.2024 по 20.08.2026 включно (а.п.21-22), загальна сума нарахувань становить 5 224,03 грн, з яких 3 978,81 грн складають інфляційні втрати, а 1245,22 грн – 3% річних, при цьому зазначені нарахування позивач пов`язує з несвоєчасним внесенням відповідачем плати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 7424155400:01:001:0338 без належного оформлення права користування нею, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача відповідні суми на додаток до основної заборгованості за період з 01.08.2024 по 19.05.2026.

Таким чином, у зв`язку з використанням ОСОБА_1 земельної ділянки комунальної власності без належного оформлення права користування нею та невнесенням плати за таке користування, за період з 01.08.2024 по 19.05.2026 утворилася заборгованість у вигляді безпідставно збережених коштів у розмірі 27 807,29 грн.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної

власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через

органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у

власність або користування із земель комунальної власності відповідних

територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або

комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів

виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду

земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності,

здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу

місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122

цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору

купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції, чинної на час

виникнення спірних правовідносин, якщо жилий будинок, будівля або споруда

розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права

власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною

ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у

попереднього землекористувача.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною

ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди

земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і

користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження

підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з імперативними нормами ст. 125, 126 ЗК України та ст. 182 ЦК України, право

власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право

оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав,

відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме

майно та їх обтяжень».

Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди

земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію

речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов`язковій державній реєстрації

підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності –

право користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого

майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування

земельною ділянкою. Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини

особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження)

майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу

України). Отже, незалежно від наявності вини в поведінці Відповідача, сам факт

несплати ним за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими

актами розмірі, свідчить про втрату Позивачем майна.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати

Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження №

14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-

182гс18).

Верховним Судом неодноразово зазначалося, зокрема у постановах від 29.01.2019 у

справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від12.04.2019 у справі № 922/981/18, що при розгляді позову про стягнення безпідставно

збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати, встановленню підлягає,

зокрема, факт того, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Позивач

просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних

прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності

сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить

про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з

установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї

правами.

За змістом ч. ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у

визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної

ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до

Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають

державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка

вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна

ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім

випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної

реєстрації права власності на неї.

В статті 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" закріплено, що

кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій

території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці

під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є

платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється

відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю це

обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного

податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати

податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідач не є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки з

кадастровим номером 7424155400:01:001:0338, а тому не є суб`єктом плати за землю

у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за

землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового

кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки

державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір

визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. ст.

14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Верховним Судом неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від

12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18, тощо).

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України викладена у

постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення 9 інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання,

виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші

на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього

обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від

боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці

висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду,

висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018

у справі № 686/21962/15-ц.

Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань

незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на

позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення

безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних

та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК

України, оскільки боржником порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що

виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від

10.04.2018 у справі № 910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду

підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові

від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14, а також у постанові Верховного Суду від

15.07.2021 у справі № 910/6053/19. У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17

Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін «користування чужими

грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.

Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не

сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення

виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але

неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20). Таким чином, у справі № 910/1238/17

Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття «проценти за

правомірне користування чужими грошовими коштами» та «проценти за

неправомірне користування боржником грошовими коштами», причому останні

проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання

грошового зобов`язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.

Відтак у даному випадку, розмір процентів за неправомірне користування чужими

грошовими коштами встановлено законом, а саме ч. 2 ст. 625 ЦК України. У

постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22

зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те,

що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів 10 річних на суму боргу

відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за

прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту

майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат

кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та

отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зобов`язання

повернути безпідставно набуте або збережене майно виникає в особи безпосередньо

з норми статті 1212 ЦК України, тобто з моменту безпідставного набуття майна або з

моменту безпідставного його збереження. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання

відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих або збережених

коштів, який він не виконує.

Оскільки ОСОБА_1 безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за

рахунок власника земельної ділянки кошти, які мав би заплатити за користування

землею за період часу з 01.08.2024 по 19.05.2026, а тому є підстави для стягнення

інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Відповідно постанови Верховного суду у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019

інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК

України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права

та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від

знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх

сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на

товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його

найменший період визначення становить місяць. Зазначені нарахування

здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс

інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час

прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що

існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої

на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період

прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути

здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції

становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за

місяць. Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить

менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача

відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат

за такий місяць.

Розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних проведено з урахуванням вимог п.287.3

ст. 287 Податкового кодексу України, відповідно до якого сплата здійснюється за

податковий період, який дорівнює календарному місцю, щомісяця протягом 30

календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного)

місяця.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Ладанської селищної ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідач ОСОБА_1 у період з 01.08.2024 по 19.05.2026 фактично користувався земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 7424155400:01:001:0338, на якій розташовувався належний йому об`єкт нерухомого майна, однак належним чином право користування цією земельною ділянкою не оформив та плату за її використання не вносив, унаслідок чого без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав би сплатити власнику земельної ділянки.

Визначаючи розмір безпідставно збережених коштів, суд ураховує нормативну грошову оцінку земельної ділянки, підтверджену витягами з технічної документації № НВ-9921300942024 від 05.02.2024 та №НВ-9967475112026 від 26.05.2026, відповідно до яких її вартість становить 115953,25 грн та 140190,10 грн, а також установлену рішенням Ладанської селищної ради №9 від 05.07.2021 ставку орендної плати в розмірі не менше 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Згідно з розрахунком позивача, сума коштів, які відповідач безпідставно зберіг за рахунок територіальної громади, становить 27807,29 грн, з яких за період із серпня по грудень 2024 року нараховано 5817,06 грн, за 2025 рік - 15 583,72 грн, а за період із січня по 19.05.2026 - 6 406,51 грн.

Суд також ураховує, що невнесення відповідачем плати за фактичне користування земельною ділянкою призвело до несвоєчасного отримання територіальною громадою належних їй коштів, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 01.08.2024 по 20.08.2026 включно. Відповідно до поданого розрахунку, інфляційні втрати становлять 3 978,81 грн, а три проценти річних - 1245,22 грн, що разом складає 224,03 грн. Зазначені суми нараховано позивачем у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, при цьому їх стягнення підлягає оцінці з урахуванням правової природи спірних правовідносин та обґрунтованості здійсненого розрахунку.

Отже, загальний розмір заявлених позивачем до стягнення коштів становить 33 031,32 грн, з яких 27807,29 грн - безпідставно збережені кошти за фактичне користування земельною ділянкою, 3978,81 грн - інфляційні втрати та 1245,22 грн - три проценти річних. З огляду на встановлені обставини справи, характер спірних правовідносин та надані докази суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Ладанської селищної ради безпідставно збережених коштів у розмірі 27807,29 грн, а також 3978,81 грн- інфляційних втрат і 1245,22 грн - трьох процентів річних у заявлених розмірах за умови підтвердження правильності їх розрахунку.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 2662,40 грн.

На підставі ст.1212, 1214 ЦК України, ст.80, 120, 141, 152, 206 ЗК України, ст.5, 21 ЗУ «Про оренду землі», керуючись ст.258-259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури (код ЄДРПОУ – 02910114, юридична адреса: вул. В`ячеслава Чорновола, буд.50-а, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500) в інтересах держави в особі Ладанської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ – 04412449, юридична адреса: вул.Миру, буд.77-а, с-ще Ладан, Прилуцький район, Чернігівська область, 17583) до ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення безпідставно збережених грошових коштів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Ладанської селищної ради (код ЄДРПОУ-37972475, UA538999980334179815000025723 ГУК у Черніг.обл/тг с-щ Ладан/18010900, Казначейство України (ел.адм.подат.) безпідставно збережені грошові кошти за використання ділянки без правовстановлюючих документів у розмірі 27807 (двадцять сім тисяч вісімсот сім) гривень 29 копійок, інфляційні втрати у розмірі 3978 (три тисячі дев`ятсот сімдесят вісім ) гривень 81 копійка та три проценти річних за користування безпідставно збереженими коштами 1245 (одна тисяча двісті сорок п`ять) гривень 22 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач – Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача – Державна казначейська служба України м.Київ; рахунок отримувача – UA248201720343140001000006008) судовий збір, сплачений при подачі позову, у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного заочного рішення.

Повне заочне рішення складено 29.10.2026.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Анна КОРОТКА