Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №140/9713/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/9713/25 пров. № А/857/51716/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року (головуючий суддя: Ксензюк А.Я., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 , 28.08.2025 звернулася з позовом до суду, в якому просила:

визнати протиправними дії щодо проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії призначених у 2024 році в розмірі 1,023

зобов`язати здійснити нарахування та виплату індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 13559,41 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01 березня 2025 відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».

Обґрунтовує позов тим, що з 07.06.2024 отримує пенсію відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003, яка обчислена із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, що становить 13 559,41 грн. Згідно зі статтею 42 Закону №1058-ІV кожного року має проводитися індексація пенсій, тобто показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого обчислена пенсія, підлягає збільшенню, зокрема, з 01.03.2025 на коефіцієнт 1,15, який установлено пунктом 1 Постанови №209. Однак відповідач провів індексацію показника заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсійної виплати при її призначенні, у розмірі 1,023 відповідно до підпункту 6 пункту 2 Постанови №209, приписи якого не узгоджуються із частиною другою статті 42 Закону №1058-ІV та по-різному визначають коефіцієнт індексації з 01.03.2025 (у пункті 1 та підпункті 6 пункту 2).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії призначених у 2024 році в розмірі 1,023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 13 559,41 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році, з урахуванням раніше виплачених сум.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Оскільки вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що розмір пенсії позивачки визначається індивідуально, залежно від страхового стажу та заробітку, з якого сплачувалися страхові внески, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, а перерахунок пенсії з 01.03.2025 здійснено відповідно до підпункту 6 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, яким з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), що враховувався для призначення пенсії у 2024 році, встановлено коефіцієнт збільшення 1,023.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 07.06.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 по справі №140/6956/24, здійснено з 07.06.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком, відповідно до статті 40 Закону № 1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески за 2021 - 2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум. За документами пенсійної справи страховий стаж позивачки становить 37 років 3 місяці 27 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,37250).

Позивачка 02.06.2025 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою у відповідь на яку відповідач листом №8546-7253/Б-02/8-0300/25 від 30.06.2025 повідомив, що за документами пенсійної справи страховий стаж становить 37 років 3 місяці 27 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,37250). Для визначення розміру пенсії було враховано середньомісячний заробіток 16997,13 грн., із застосуванням середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки 13559,41 грн. Враховуючи викладене, при проведенні перерахунків розміру пенсійної виплати дотримано норм чинного законодавства.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, позивачка звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація пенсії позивачки з 01.03.2025 мала б бути проведена шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії (13 559,41 грн), на коефіцієнт 1,115, передбачений пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209. Підпункт 6 пункту 2 цієї Постанови, яким для пенсій, призначених у 2024 році, встановлено зменшений коефіцієнт 1,023, не відповідає частині другій статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки Закон не передбачає випадків зменшення коефіцієнта збільшення та не уповноважує Кабінет Міністрів України визначати розмір такого зменшення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-ІІІ), у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-ІІІ).

Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону № 1282-ХІІ є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону № 1282-ХІІ).

У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15 лютого 2022 року було прийнято Закон України № 2040-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» (далі Закон № 2040-ІХ), яким частину п`яту статті 2 Закону № 1282-ХІІ було викладено в новій редакції. Так, частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-ХІІ в редакції Закону № 2040-ІХ визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Преамбулою цього Закону закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

За змістом частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України 20 лютого 2019 року видано постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 124).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 124 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

К = ((ЗСЦ + ЗСЗ) х 50%) / 100% + 1%,

де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);

ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за формулою: ЗСЗ = Псзп(1) : Псзп(2) х 100% - 100%,

де Псзп(1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;

Псзп(2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір коефіцієнта збільшення визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом № 1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

Коефіцієнти збільшення у відповідні роки встановлювалися, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 127 (з 1 березня 2021 року - 1,11), постановою № 118 (з 1 березня 2022 року - 1,14), постановою № 168 (з 1 березня 2023 року - 1,197, з огляду на пункти 3 та 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік») та постановою № 185 (з 1 березня 2024 року - 1,0796).

З метою реалізації пункту 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінет Міністрів України 25 лютого 2025 року прийняв постанову № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі Постанова № 209), пунктом 1 якої установлено, що з 01 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 25 липня 2016 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, розмір якої обчислено відповідно до Закону № 1058-IV. На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 140/6956/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач, апелянт) здійснило з 07 червня 2024 року перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки у розмірі 13 559,41 грн.

Надалі відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачки з 01 березня 2025 року, однак не застосував коефіцієнт збільшення 1,115, встановлений пунктом 1 Постанови № 209, а збільшив показник середньої заробітної плати 13 559,41 грн на коефіцієнт 1,023, застосувавши підпункт 6 пункту 2 цієї постанови, яким для пенсій, призначених (перерахованих) із застосуванням показника, що враховувався для призначення пенсії у 2024 році, встановлено зменшений коефіцієнт. У результаті розмір пенсії позивачки з 01 березня 2025 року склав 8011,10 грн. Листом від 30 червня 2025 року № 8546-7253/Б-02/8-0300/25 відповідач на звернення позивачки від 02 червня 2025 року повідомив, що при проведенні перерахунків розміру пенсійної виплати норми чинного законодавства дотримано.

При цьому положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).

Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Принцип законодавчого визначення умов і порядку здійснення пенсійного страхування полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх субєктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України, що забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання. Цей принцип передбачає також рівність прав і гарантій, прозорість умов нарахування пенсій і втілює принцип соціальної справедливості.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування, оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу та розміру заробітку, з якого сплачувалися страхові внески. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду України, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.

Таким чином, законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.

Отже, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 209 виокремлено пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 року включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, та встановлено показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який фактично враховувався для обчислення пенсії при її призначенні, збільшувати на менший, ніж у пункті 1, коефіцієнт (для пенсій, призначених у 2024 році, - 1,023). Водночас Закон № 1058-IV не передбачає випадків зменшення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, та не уповноважує Кабінет Міністрів України на визначення розміру зменшення такого коефіцієнта. Тому приписи підпункту 6 пункту 2 Постанови № 209 в частині визначення коефіцієнтів збільшення для цілей індексації пенсій, призначених у 2021-2024 роках, не відповідають частині другій статті 42 Закону № 1058-IV і не підлягають врахуванню при перерахунку пенсії, оскільки по суті звужують зміст існуючого права позивачки на індексацію пенсії з урахуванням належного показника.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність закону кореспондує з принципом верховенства права, а його дотримання можливе лише за умови застосування судами законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19). У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених згідно з Законом № 1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 цього Закону. Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24, від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо проведення ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії призначених у 2024 році, в розмірі 1,023 є протиправними, а відповідача необхідно зобов`язати провести ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 13 559,41 грн на коефіцієнт збільшення 1,115 з 01 березня 2025 року відповідно до пункту 1 Постанови № 209, з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі № 140/9713/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. М. Гінда

суддіО. Б. Заверуха

З. М. Матковська