Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №300/8519/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/8519/23 пров. № А/857/48956/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року про зміну способу і порядку виконання рішення (головуючий суддя: Панікар І.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 у справі № 300/8519/23 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.05.2023 № 8/1/2670. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.05.2023 № 8/1/2670, з урахуванням проведених платежів.

Рішення набрало законної сили 19.03.2024.

Від представника позивача 15.10.2025 на адресу суду першої інстанції надійшла заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення, за змістом якої просить суд:

- змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 16.02.2024 у справі №300/8519/23 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії Позивачу, починаючи з 01.04.2019, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення, а саме: Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 354 639,37 грн. (триста п`ятдесят чотири тисячі шістсот тридцять дев`ять грн. 37 коп.).

Обґрунтовує заяву тим, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 у справі № 300/8519/23, яке набрало законної сили, відповідач нарахував позивачу доплату пенсії за період з 01.04.2019 по 31.03.2024 у розмірі, що становить 354 639,37 грн., проте сума вказаної доплати залишається невиплаченою у зв`язку з відсутністю у відповідача необхідних грошових коштів. Оскільки заборгованість з виплати пенсії у сумі 354 639,37 грн. залишається невиплаченою упродовж тривалого часу, а згадане рішення суду, яке набрало законної сили, - невиконаним, то, на переконання позивача, наявні достатні підстави для застосування чинної редакції статті 378 КАС України та зміни способу і порядку виконання цього рішення у спосіб стягнення з відповідача суми доплати до пенсії у розмірі 354 639,37 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду задоволено повністю.

Змінено спосіб і порядок виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 у справі № 300/8519/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати пенсії за період з квітня 2019 року по березень 2024 року, що становить 354639,37 грн.

Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Просить скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 – відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що за статтею 378 КАС України така зміна можлива лише за обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, проте суд першої інстанції не навів аналізу жодної такої причини. Затримка виплати зумовлена відсутністю бюджетного фінансування, але вона не свідчить про неможливість виконання рішення, адже виплата пенсій за Законом № 2262-XII здійснюється за рахунок Державного бюджету у порядку черговості, а відповідач свою частину зобов`язання виконав: провів перерахунок і вніс різницю в сумі 354 639,37 грн до Реєстру судових рішень Пенсійного фонду України. Зміна способу виконання не призведе до фактичної виплати, але порушить черговість щодо інших стягувачів, а також виходить за межі резолютивної частини рішення, яким зобов`язано здійснити перерахунок і виплату, а не стягнути визначену суму, правильність якої судом не перевірялася.

У відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цю справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX, чинній з 19.12.2024) невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення про перерахунок і виплату пенсії протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого рішення шляхом стягнення відповідних виплат.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України (якими встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) звернута увага на те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення; виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою, є головною стадією правосуддя. Це повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-ІХ, який набрав чинності 19.12.2024, внесені зміни до Розділу 4 КАС «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах».

Також Законом № 4094-ІХ КАС доповнений статтями 382-1 - 382-3.

На підставі частини дев`ятої статті 382-3 КАС суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З 19.12.2024 положення частини третьої статті 378 КАС на підставі Закону № 4094-IX були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Аналіз зазначених змін до КАС, внесених Законом № 4094-ІХ, свідчить про те, що законодавцем встановлені правові норми, які вдосконалюють захист осіб, що звернулися до суду з позовами щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат тощо від тривалого невиконання судових рішень.

Як зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону № 4094-ІХ, він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№ 40450/04)/Бурмич (№ 46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Так, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, щодо перерахунку та здійснення пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною та достатньою підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення цих виплат з суб`єкта владних повноважень.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

З матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення суду від 16.02.2024, яке набрало законної сили 19.03.2024, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснило перерахунок пенсії позивача, за результатами якого різниця між перерахованим розміром пенсії і фактично виплаченою пенсією за період з 01.04.2019 по 31.03.2024 склала 354 639,37 грн. Зазначену суму внесено до Реєстру судових рішень Пенсійного фонду України, виплата за яким буде проведена за наявності фінансування з Державного бюджету України.

Проте, ця заборгованість до теперішнього часу позивачу не виплачена, тобто рішення суду залишається невиконаним у повному обсязі з огляду на неналежне фінансування державою відповідних витрат, що істотно ускладнює виконання судового рішення.

Відтак, з огляду на тривале невиконання рішення суду у справі щодо проведення виплати позивачу заборгованості, наявність обставин, що істотно ускладнюють його виконання (покликання на відсутність фінансування виплат державою), процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з боржника.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача нарахованої суми доплати пенсії за період з квітня 2019 року по березень 2024 року в розмірі 354 639,37 грн (триста п`ятдесят чотири тисячі шістсот тридцять дев`ять гривень 37 копійок).

В аналогічних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 підтвердив необхідність зміни способу та порядку виконання судового рішення і зазначив про неправомірність будь-якого формалістичного підходу до тлумачення статті 378 КАС, який дозволяє суб`єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.

При цьому рішення суду першої інстанції (про зміну способу виконання рішення суду) стосується вже нарахованої та чітко визначеної суми доплати пенсії, а тому зміна способу і порядку виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, а є лише зміною невиконаного грошового зобов`язання у форму примусового грошового стягнення для ефективного забезпечення права позивача.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,-

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 300/8519/23 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяО. М. Гінда

суддіО. Б. Заверуха

З. М. Матковська