Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №751/8816/24 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/8816/24

Провадження №2/751/474/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Діденко А. О.

секретаря судового засідання Бобровник Н.В., Рак Я.М.

учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1

Представник позивача: ОСОБА_2

Відповідач: ОСОБА_3

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

ОСОБА_4 — законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_4 , яка діє як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про встановлення факту батьківства та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просить встановити факт батьківства ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо нього, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також визначити йому додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 .

На обґрунтування позову зазначає, що в період із 1993 до 1997 року його мати ОСОБА_9 , до шлюбу - ОСОБА_10 , перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_8 . Від цих стосунків ІНФОРМАЦІЯ_3 народився позивач. Оскільки його батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі, відомості про батька були внесені до актового запису про народження у порядку, передбаченому законодавством. Згодом стосунки між батьками припинилися, а позивач проживав разом із матір`ю окремо від ОСОБА_8 . Через певний час позивач розшукав свого біологічного батька, який, за твердженням позивача, визнав своє батьківство. Проте їхнє спілкування тривало недовго.

У квітні 2024 року позивач дізнався про смерть ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, щодо якої було заведено спадкову справу.

Позивач зазначає, що встановлення факту батьківства має для нього юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації права на спадкування після смерті ОСОБА_8 .

Крім того, позивач просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на поважність причин пропуску встановленого законом строку. Зокрема, вказує на активні бойові дії, що тривали у місті Чернігові у відповідний період, проходження ним військової служби, а також необхідність попереднього встановлення факту батьківства в судовому порядку для оформлення спадкових прав.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року за клопотанням представника позивача вжито заходів забезпечення доказів шляхом заборони експертам знищувати біологічний матеріал, відібраний від тіла померлого ОСОБА_8 та переданий для проведення експертного дослідження.

Протокольною ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з першою неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, — ОСОБА_4 , яка діє як законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 07 травня 2025 року провадження у справі поновлено для вирішення клопотання експерта.

25 червня 2025 року до суду надійшло повідомлення Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України про неможливість проведення експертного дослідження.

Протокольною ухвалою суду від 27 червня 2025 року розгляд справи відкладено.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 та треті особи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Третя особа ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Інші учасники справи письмових пояснень та заперечень, за наявними у суду матеріалами, не надали.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . У графах щодо батьків зазначено матір — ОСОБА_11 , батька — ОСОБА_12 (т. 1, а. с. 16).

З матеріалів справи вбачається наявність заяви до нотаріальної контори від 14 серпня 2024 року, зареєстрованої за реєстровим № 7984 (т. 1, а. с. 23).

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Чернігові.

Також у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 до Другої чернігівської державної нотаріальної контори від 29 червня 2022 року (т. 1, а. с. 82).

Відповідно до довідки від 31 липня 2022 року № 7224, станом на 04 березня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 87).

Згідно з договором дарування квартири від 29 січня 2014 року ОСОБА_13 передав у дар ОСОБА_8 відповідне нерухоме майно (т. 1, а. с. 89).

Водночас відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших зазначених у ній реєстрів від 05 вересня 2024 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 106).

Також, позивачем надано копії фотографій та знімки екрану з повідомленнями (т.1, а.с.25-33).

Відповідно до висновку експерта від 25 лютого 2026 року № СЕ-19/111-26/1265-БД ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Імовірність зазначеної події щодо ОСОБА_5 становить 99,99999997 %, щодо ОСОБА_6 — 99,99999999 % (т. 2, а. с. 62–92).

Згідно з висновком експерта від 07 травня 2026 року № СЕ-19/111-26/11403-БД ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Імовірність зазначеної події становить не менше ніж 99,999 % (т. 2, а. с. 107–113).

Відповідно до ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, або за рішенням суду.

Визнання батьківства - це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини. Однак одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подання до органів реєстрації актів цивільного стану спільної заяви матері дитини та чоловіка, який вважає себе батьком цієї дитини.

Визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, метою якого є підтвердження вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною.

Згідно з ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю дитини.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за нормою статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Підставою для категоричного висновку для встановлення факту батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Згідно з висновком експерта від 07 травня 2026 року № СЕ-19/111-26/11403-БД ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Імовірність зазначеної події становить не менше ніж 99,999 % (т. 2, а. с. 107–113).

За таких обставин, з урахуванням викладеного, зважаючи на зібрані по справі докази в їх сукупності, у тому числі, висновок судової молекулярно-генетичної експертизи, суд приходить до висновку про доцільність задоволення вимог позивача щодо встановлення факту батьківства ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також, позивач просить визначити йому додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд зазначає таке.

За загальним правилом положень про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Як установлено судом позивач вважає, що причини пропуску ним строків для подачі заяви до нотаріуса про прийняття спадшини після батька ОСОБА_8 є поважними, оскільки до квітня 2022 року у м. Чернігові велися активні бойові дії, у зв`язку з повномасштабною військовою агресією російської федерації проти України. та Позивач військовослужбовцем та проходить військову службу, а також у зв?язку з необхідністю встановлення в судовому порядку факту батьківства ОСОБА_8 щодо Позивача.

Враховуючи обставини справи та надані докази, відсутність заперечень відповідача, суд вважає, що ОСОБА_1 з поважних причин пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини, а тому йому необхідно надати додатковий строк для такого звернення в два місяці, який на думку суду є достатнім для вчинення відповідних дій.

За встановлених обставин цієї справи, враховуючи встановлену судом поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн (а.с.10) які відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, на підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано належні докази.

Таким чином, судом встановлено, що позивач користувався правовою допомогою, поніс витрати на правничу допомогу.

Заразом суд зауважує наступне.

Відповідно до частини 9 статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, навіть у разі задоволення позовних вимог суд не зв`язаний імперативним обов`язком присудження процесуальних витрат, та повинен враховувати поведінку учасників справи та ступінь їх вини у виникнення цивільно-правового спору.

Суд бере до уваги, що попри те, що ОСОБА_3 є відповідачем по даній справі, оскільки вирішення даного спору безпосередньо впливає на реалізацію її прав та обов`язків як матері та спадкоємці ОСОБА_8 , однак фактично відповідач ОСОБА_3 своїми діями або бездіяльністю прав ОСОБА_1 не порушувала.

Той факт, що ОСОБА_8 не був зазначений як батько ОСОБА_1 , і доведення факту батьківства ОСОБА_8 потребувало судового розгляду справи та призначення відповідних експертиз не пов`язаний із певними протиправними діями або бездіяльністю ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, справедливість, добросовісність та розумність.

У такому випадку стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача ОСОБА_3 суперечило би критеріям справедливості та розумності, а також являло би собою протиправне та необґрунтоване (позбавлене легітимної мети) втручання в право власності ОСОБА_3 , що також суперечить вимогам статті 1 Першого протоколу до ЄКПЛ.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відтак, судові витрати стягненню з відповідача ОСОБА_3 не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1222, 1269-1270, 1272 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Встановити факт, а саме, що громадянин України ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 та помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , с батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який народився у м. Чернігів, актовий запис про народження № 2201, складений 25 жовтня 1995 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 . який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору, витрати на професійну правничу допомогу та відшкодування витрат на проведення експертизи.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 30.10.2026.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 );

Відповідач - ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул. Василя Тарновського, буд. 15, м. Чернігів, 14013);

ОСОБА_4 – законний представник неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 );

ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 ).

Головуючий - суддя А.О. Діденко