Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №500/6976/24
Суддя: Обрізко Ігор Михайлович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/6976/24 пров. № А/857/9208/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача Обрізка І.М.,
суддів – Іщук Л.П., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року, прийняте суддею Подлісною І.М. в м. Тернополі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – ГУ ПФУ в Тернопільській області), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі – ГУ ПФУ в м.Києві) в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 05.08.2024 №192450007457 про відмову у призначені пенсії;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 01.03.1986 по 30.06.2000 та призначити пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення №192450007457 від 05.08.2024 ГУ ПФУ в місті Києві про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано ГУ ПФУ в місті Києві зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.03.1986 по 30.06.2000; зобов`язано ГУ ПФУ в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком починаючи з 14.07.2024, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд, зазначив, що із системного аналізу та змісту наданих документів можна належним чином ідентифікувати особу позивача - ОСОБА_1 та встановити періоди його роботи. Зазначені в рішенні підстави відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів трудової діяльності є надто формальними. Зазначена розбіжність, через скорочення «по-батькові ОСОБА_2 » у викладенні «МИКОЛ.» (так в документах) не може мати своїм наслідком відмови у врахуванні зазначених періодів до страхового стажу, оскільки працівник не несе відповідальності за правильність складання відповідних довідок.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити позивачу пенсію за віком, починаючи з 14.07.2024 року, то призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в місті Києві подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивача неможе бути зараховано період роботи в колгоспі згідно із записами трудової книжки, оскільки відсутня інформація про трудову участь у господарстві, а також згідно з архівною довідкою від 26.07.2024 №03-01/2/1343, оскільки по батькові містить скорочення (не відповідає паспортним даним).
Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.07.2024 звернувся до Відділу обслуговування громадян № 7 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Тернопільській області (вул. І. Франка, 34, м. Шумськ Тернопільської області) із заявою та необхідними документами про призначення пенсії за віком, відповідно до норм ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності, ГУ ПФУ в місті Києві прийнято рішення від 05.08.2023 за № 192450007457 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.
Зокрема, не враховано до стажу періоди роботи в колгоспі згідно записів в трудовій книжці (відсутня інформація про трудову участь у господарстві) та згідно архівної довідки від 26.07.2024 № 03-01/2/1343, оскільки зазначене по батькові містить скорочення, що не відповідає паспортним даним заявника.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Закон №1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно із статтею 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статей 6, 7 Закону №1788-XII особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі як і раніше - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу Відомості про роботу у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт. Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок Про трудові книжки робітників і службовців від 06.09.1973 №656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні положення містяться в пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки покладається саме на спеціально уповноважену особу, тобто на роботодавця.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
У трудовій книжці НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 містяться наступні записи:
- від 01.03.1986 про прийняття на роботу шофером в КСП ім. Б. Хмельницького (Пр.№4 від 06.03.1986);
- від 01.07.1992 про прийняття в члени ПТ ім. Б.Хмельницького (Пр. № 3 від 23.07.1992);
- від 30.06.2000 про вибуття з членів ПТ ім. Б.Хмельницького (Пр. № 3 від 20.06.2000).
Відповідно до протоколу зборів уповноважених колгоспу ім. Б.Хмельницького № 4 від 23.11.1992 та розпорядження представника Президента України від 02.12.1992 № 370 вбачається, що на базі колгоспу створено пайове товариство ім. Б.Хмельницького.
Колегія суддів зазначає про те, що записи трудової книжки НОМЕР_1 між собою пов`язані хронологічно, містять реквізити рішень (їх дату та номер) про прийняття на роботу та вибуття, завірені підписами уповноваженої особи роботодавця та печаткою. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи відповідачами як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду до суду не надано.
З приводу покликання апелянта на те, що при обчисленні страхового стажу не зараховано спірні періоди роботи 01.03.1986 по 30.06.2000, оскільки відсутня інформація про трудову участь у господарстві, то при неврахуванні до трудового стажу при його обчисленні часу роботи у колгоспі або певного його періоду необхідно встановити і підтвердити факти невиконання членом колгоспу встановленого у господарстві мінімуму трудової участі, а також те, що невиконання встановленого мінімуму трудової участі відбулось саме з вини цього члена колгоспу за відсутності поважних причин.
Разом з тим, згідно з архівним витягом архівного відділу №2 Кременецької РВА Тернопільської області № 03-01/2/1344 від 26.07.2024 ОСОБА_1 , який з поважних причин у 1986 не виробив встановлений мінімум людиноднів, правлінням колгоспу ім. Б.Хмельницького від 30.01.1987 - зараховано до стажу за 1986 рік.
Формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці.
Верховним Судом в постанові від 24.05.201 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Апеляційний суд приходить до висновку, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У спірному рішенні від про відмову у призначенні пенсії відповідач зазначив, що в архівній довідці від 26.07.2024 №03-01/2/1343 по батькові позивача містить скорочення (не відповідає паспортним даним заявника).
Колегія суддів вважає, що такі доводи відповідача свідчать про надмірний формалізм пенсійного органу під час надання оцінки архівній довідці оскільки зазначення по батькові « ОСОБА_3 » є скороченням від « ОСОБА_4 », що дає змогу встановити, що мова йде саме про позивача, за відсутності даних щодо інших осіб з таким прізвищем, іменем та по батькові. Разом з тим, у реквізитах згаданої довідки, зокрема, про те, кому вона видана зазначено: ОСОБА_1 .
Крім того, відомості архівної довідки від 26.07.2024 №03-01/2/1343 не містять жодних суперечностей з відомостями трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 07.12.1982.
У справі, яка розглядається судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в м.Києві, рішенням якого відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Тож, дії зобов`язального характеру щодо зарахування стажу позивача має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів не надає оцінки судовому рішенню в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 500/6976/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддяІ. М. Обрізко
суддіЛ. П. Іщук
М.А. Пліш
Оригінал: reyestr.court.gov.ua