Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №751/794/20 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/794/20

Провадження №2/751/943/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Яременко І. В.

з участю: секретаря судового засідання Решетник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по відсотках, пені та інфляційних втрат на загальну суму 591479,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.08.2010 між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір позики про надання останньому грошових коштів у розмірі 510000,00 грн, зі сплатою 24% річних, строком дії до 30.08.2015. 31.08.2012 були внесені зміни до договору позики, згідно з якими погашення позики здійснюється позичальником у кінці дії договору 30.08.2015. 29.05.2017 між нею та ОСОБА_3 укладений договір про відступлення права вимоги по зобов`язанням відповідача за договором позики від 12.08.2010. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.05.2018 її позов до відповідача було задоволено частково та стягнуто 1756140,04 грн. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 01.08.2019 рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.05.2018 було змінено та стягнуто з відповідача 1010618,20 грн. Оскільки позика не повернута, відповідно до ст. 625 ЦК України, п. 5, п. 7 договору, просить стягнути з відповідача 119101,07 грн боргу за процентами за період з 01.02.2019 по 31.01.2020, 225183,60 грн пені по несплачених відсотках за період з 01.02.2019 по 31.01.2020, 168019,52 грн пені по несплаченій позиці за період з 01.02.2019 по 31.01.2020, 36497,87 грн інфляційних втрат по своєчасно несплачених процентах за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, 108242,63 грн інфляційних по своєчасно несплаченій позиці за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, 14887,63 грн 3% річних за період з 01.02.2019 по 31.01.2020.

Ухвалою судді від 17.02.2020 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 13.04.2020 зупинено провадження у справі № 751/794/20, провадження №2/751/438/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, до набрання законної сили рішенням по справі № 750/5173/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та по справі № 750/1280/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою судді від 28.11.2025 поновлено провадження у справі.

05.01.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просять відмовити повністю у задоволенні позовних вимог (а.с. 61-70). Зазначає, що постановою Верховного суду від 13.12.2023 по справі № 750/5173/17 було стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 12.08.2010 у розмірі 922153,02 грн, з яких: 496254,46 грн основна сума боргу, 204701,87 грн несплачені відсотки, 1906,55 грн пеня за несплаченими відсотками, 152846,37 грн інфляційні вітрати за основною сумою боргу, 66443,77 грн інфляційні втрати за несплаченими відсотками. На виконання вказаного рішення, відповідачем в добровільному порядку в жовтні 2024 року було повністю сплачено заборгованість за договором позики від 12.08.2010. Водночас вказав на неможливість стягнення заборгованості за відсотками та пенею, нарахованими після настання строку повернення позики, тобто після 30.08.2015. Аналогічний підхід позивач реалізував щодо похідних вимог в частині нарахування інфляційних втрат. Звертає увагу, що будь-якого розрахунку своїх позовних вимог позивач не надав, продовжуючи формувати свою позицію з «правомірності» нарахування всіх похідних вимог після 30.08.2015.

Ухвалою суду від 05.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 75-76)

Ухвалою суду від 20.05.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено та відкладено розгляд справи.

У судове засідання позивач не з`явилась, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, у задоволенні позовних вимог просять відмовити у повному обсязі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та проаналізувавши сукупність наявних у справі доказів, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.08.2010 між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого останній отримав у борг кошти у розмірі 510000,00 грн зі строком повернення 30.08.2015, зі сплатою відсотків щомісячно в розмірі 24% річних не пізніше останнього числа кожного поточного місяця (а.с. 4).

Відповідно до п. 3 договору позичальник зобов`язується сплачувати позикодавцю відсотки щомісячно в розмірі 24% річних не пізніше останнього числа кожного поточного місяця.

Згідно п. 4 договору погашення позики здійснюється позичальником шляхом здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів протягом всього строку дії цього договору, починаючи з вересня 2010 року. За рахунок кожного платежу здiйснюється погашення щомісячних процентів користування позикою та погашення частини позики.

Згідно п. 5 договору нарахування процентів по договору здійснюється щомісяця за фактичне число календарних днів користування позикою, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році. При цьому, проценти за користування позикою нараховуються на залишок заборгованості за позикою, починаючи з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості за позикою включно.

Згідно п. 7 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з погашення позики та/або сплати процентів за її користування більше 10 днів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь позикодавця пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на моент прострочення, від суми прострочених зобов`язань.

Згідно п. 8 договору позичальник зобов`язаний повністю повернути позику та сплатити нараховану плату за користування позикою, незалежно від настання строку виконання зобов`язання у випадках: невиконання позичальником зобов`язань за цим договором, чи за будь-яким іншим договором, укладним з позикодавцем; несплат відсотків за користування позикою та суми позики, якщо прострочення виконання цих зобов`язань більше 3 місяців.

31.08.2012 між сторонами було укладено договір про зміни до договору позики, згідно якого погашення позики здійснюється позичальником в кінці терміну цього договору – 30.08.2015.

29.05.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір про відступлення права вимоги по зобов`язанням ФОП ОСОБА_2 за договором позики від 12.08.2010 на загальну суму 1 620 989 грн 23 коп (а.с. 5).

Відповідно до розрахунку заборгованості по договору позики від 12.08.2010, заборгованість ФОП ОСОБА_2 складає: 119101,07 грн - борг за процентами за період з 01.02.2019 по 31.01.2020, 225183,60 грн - пеня по несплачених відсотках за період з 01.02.2019 по 31.01.2020, 168019,52 грн - пеня по несплаченій позиці за період з 01.02.2019 по 31.01.2020, 36497,87 грн - інфляційні втрати по своєчасно несплаченим процентам за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, 108242,63 грн - інфляційні втрати по своєчасно несплаченій позиці за період з 01.01.2019 по 31.12.2019, 14887,63 грн - 3% річних за період з 01.02.2019 по 31.01.2020.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.05.2018 по справі № 750/5173/17 стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 496254,46 грн - заборгованості за тілом кредиту; 505808,03 грн - заборгованості за відсотками; 187056,56 грн - пені за прострочення сплати відсотків по кредиту; 232878,64 грн - пені за прострочення сплати тіла кредиту; 152846,37 грн - інфляційних втрат за прострочення сплати заборгованості за тілом кредиту та 181095,98 грн - інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків по кредиту, а всього 1756140,04 грн (а.с. 11-14).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 01.09.2019, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.05.2018 змінено, зменшено розмір заборгованості за договором позики від 12.08.2010 до 1010 618,20 грн (а.с.15).

Постановою Верховного суду від 13.12.2023 у справі № 750/5173/17 рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.05.2018 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 14.09.2021 скасовано. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 12.08.2010 у розмірі 922153,02 грн, з яких: 496254,46 грн – основна суа боргу, 204701,87 грн – несплачені відсотки, 1906,55 грн – пеня за несплаченими відсотками, 152846,37 грн – інфляційні втрати за основною сумою боргу, 66443,77 грн – інфляційні втрати за несплаченими відсотками (а.с. 38-41).

Згідно платіжних інструкцій, у період з 15.10.2024 по 29.10.2024 ОСОБА_2 сплачено ОСОБА_1 борг по справі № 750/5173/17 згідно Постанови Верховного Суду від 13.12.2023 у повному обсязі (а.с. 64-68).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.08.2022 у справі № 750/1280/19 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення за період з 01.02.2018 по 31.01.2019 заборгованості по процентам, пені по несплачених відсотках та несплаченій іпотеці, інфляції та 3% річних на загальну суму 471827,36 грн – відмовлено. Рішення набрало законної сили 27.09.2022 (а.с. 42-43).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 (провадження № 14-318цс18), на які послалася заявник в касаційній скарзі, викладено правові висновки про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважала, що підстав для відступу від таких висновків немає.

З наданих позивачем розрахунків убачається, що позивач просить стягнути з відповідача борг за процентами за період поза межами строку кредитування (з 01.02.2019 по 31.01.2020) та, як наслідок, пеню та інфляційні втрати по несплачених відсотках та позиці та 3% річних.

Отже, за встановлених обставин справи, враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 13.12.2023 по справі № 750/5173/17, у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6, 11, 15, 526, 530, 598, 599, 610, 612, 1046-1050 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 29.10.2026.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головуючий - суддя І. В. Яременко