Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №279/5045/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/5045/26

Провадження № 2/279/3210/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 279/5045/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у них з відповідачем на утримані перебуває спільна дитина, донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 січня 2021 року у справі № 279/5995/20 ухвалено стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

На виконанння рішення суду видано виконавчий лист, який наразі перебуває на виконанні у Коростенському ВДВС у Коростенському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м. Київ), яким відкрито виконавче провадження.

Відповідач ухиляється від сплати аліментів.

Відповідно до розрахунку проведеного державним виконавцем по виконавчому провадженню № 65023402 слідує, що заборгованість відповідача зі сплати аліментів на утримання дитини становить 144979,50 грн, яка утворилася за період з грудня 2020 року по травень 2026 року включно.

Зазначає, що обов`язок надавати дитині допомогу батько несе не лише на підставі судового рішення, а з народження дитини згідно з вимогами СК України. Відповідач обізнаний про свій обов`язок щодо утримання неповнолітньої дитини, доказів на поважність причин, які унеможливили проводити виплату коштів за виконавчим документом, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Отже, з урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: р = (А1 х 1% хQ1) + (А2 х 1% х Q2) +….(Ап х 1% х Qn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів (обраховується позивачем на момент пред`явлення позову);

А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

Аn - нарахована сума аліментів за останній місяць перед пред`явленням позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Вказує, що згідно проведеного розрахунку за вищенаведеною формулою, розмір пені становить 1296693,77 грн.

Оскільки вказана сума пені за порушення аліментних зобов`язань значно перевищує розмір заборгованості зі сплати аліментів, з відповідача підлягає стягненню неустойка (пеня) у розмірі 100 відсотків (%) заборгованості.

Враховуючи викладене, просить суд постановити рішення про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01.12.2020 року по 31.05.2026 року в сумі 144979,50 грн.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.

Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи шляхом неодноразового направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації, а також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному вебпорталі судової влади України. У встановлений строк правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв чи клопотань, що стосуються розгляду справи, до суду не подав.

До суду повернулися поштові відправлення з довідками про причини повернення (досилання) та відмітками про невручення рекомендованих листів у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ч. 5, 8 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 18 січня 2021 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області у цивільній справі № 279/5995/20 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 03 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного судового наказу державним виконавцем Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького МУ МЮУ відкрито виконавче провадження № 65023402.

Із довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеної державним виконавцем зазначеного відділу державної виконавчої служби, убачається, що відповідач сплачував аліменти на утримання дитини не в повному обсязі, унаслідок чого станом на 31 травня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 144 979,50 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати дитину та його виконання регулюються главою 15 СК України, яка визначає обов`язок батьків утримувати дитину та способи виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 184 СК України).

Частиною 1 ст.191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно з ч. 3 ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Наявність заборгованості зі сплати аліментів за певних умов тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 196 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Отже, стягнення неустойки є санкцією за прострочення виконання обов`язку зі сплати аліментів.

У постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Сімейним кодексом України не передбачені випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, він є невинуватим у виникненні заборгованості, а тому підстави для стягнення неустойки (пені) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі № 521/10992/23, у якій зазначено, що на платника аліментів покладається обов`язок доведення відсутності його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні такої заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом установлено та не заперечується сторонами, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на користь позивача на утримання їхньої спільної неповнолітньої доньки.

Відповідач обізнаний про покладений на нього судовим наказом обов`язок щодо утримання дитини, однак аліменти сплачував не в повному обсязі, унаслідок чого виникла заборгованість. Доказів на підтвердження відсутності своєї вини у виникненні заборгованості, а також вжиття всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання відповідач суду не надав.

З розрахунку Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького МУ МЮУ вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 за виконавчим провадженням № 65023402 станом на 31 травня 2026 року становить 144979,50 грн.

За таких обставин суд доходить висновку, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, оскільки останній, будучи обізнаним про свій обов`язок щодо утримання дитини, не забезпечував належної та своєчасної сплати аліментів, а доказів на підтвердження об`єктивних обставин, які перешкоджали йому виконувати такий обов`язок, не надав.

Отже, наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ст. 196 СК України.

Визначаючи розмір неустойки (пені), суд виходить із такого.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц сформульовано правовий висновок, відповідно до якого розмір пені за кожним місячним платежем обчислюється шляхом множення суми заборгованості зі сплати аліментів за відповідний місяць на кількість днів прострочення та на один відсоток.

Кількість днів прострочення обчислюється з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому аліменти мали бути сплачені, до дня їх фактичної виплати, при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку прострочення.

Таким чином, пеня розраховується за кожним простроченим місячним платежем окремо, а її загальний розмір визначається шляхом підсумовування нарахованої пені за всіма такими платежами.

У разі часткової сплати аліментів пеня нараховується на несплачену частину відповідного місячного платежу з урахуванням періоду прострочення такої частини.

Аналогічний правовий підхід щодо порядку обчислення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, зокрема необхідності її розрахунку за кожним простроченим місячним платежем окремо з урахуванням фактично сплачених сум та періоду прострочення, викладено також у постановах Верховного Суду від 24 грудня 2025 року у справі № 361/10108/23 та від 25 лютого 2026 року у справі № 521/10992/23.

З проведеного позивачем розрахунку пені за прострочення сплати аліментів слідує, що сума пені за порушення аліментних зобов`язань перевищує розмір заборгованості зі сплати аліментів та становить 1296693,77 грн.

Відповідач зазначений розрахунок не оспорив та належними і допустимими доказами його не спростував.

З огляду на встановлене законом обмеження розміру неустойки (пені), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 100 відсотків заборгованості зі сплати аліментів.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі, а відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01.12.2020 року по 31.05.2026 року включно у розмірі 144979,50 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а позивач звільнений від сплати судового збору за її пред`явлення, на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір за цією вимогою підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.4, 12, 19 ,141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.196 Сімейного кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 грудня 2020 року по 31 травня 2026 року включно у розмірі 144979,50 грн (Сто сорок чотири тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять гривень 50 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн (Одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок), за ставками судового збору, який діяв на день подачі позовної заяви.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ