Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №140/11999/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/11999/25 пров. № А/857/21788/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вуд-Пром" та Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року (головуючий суддя Плахтій Н.Б., м. Луцьк) у справі №140/11999/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вуд-Пром" до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2025 №0119200703 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 14.04.2025 №0119200703 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 7800,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою і не надано правову оцінку поданим позивачем належним первинним документам.

Зокрема, по операціях придбання в грудні 2024 року у ТОВ «ЕКО ОІЛ Волинь» бензину А-95 та газу скрапленого на суму 14186 грн. ( в т.ч. ПДВ 2364,36 грн.) не враховано подання видаткових накладних №532 від 15.12.2024 року та №560 від 31.12.2024 року, які відповідають вимогам, передбаченим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідно підтверджують здійснення господарської операції. Також зазначає, що судом безпідставно не враховано, що згідно приписів ст.198 ПК України зареєстрована податковим органом податкова накладна продавця є єдиною та достатньою підставою для віднесення суми ПДВ, сплаченого у вартості товару, до податкового кредиту.

Вказує, що в рішенні суду відсутні висновки в частині податкового повідомлення-рішення щодо зменшення від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі 9 578 грн., сплаченого товариством продавцю - ТОВ «ЕКО ОІЛ Волинь» в складі вартості товару на суму 57 468,00 грн., купленого в липні-листопаді 2024 року.

Також щодо висновків про реалізацію товару за ціною, нижчою оприбуткування, зазначає, що на час укладення договору №15/07/2024 від 15.07.2024, умовами якого (п.2.4) передбачено вартість товару – 15 500,00 грн. за один метр кубічний метр, і на час укладення договору така ціна не була нижчою собівартості виробництва дошки дубової необрізної. А оскільки передача покупцеві даного товару відбулась 17.09.2024 року та 04.10.2024 року по ціні, нижче собівартості, що неможливо було передбачити під час укладення договору, тому дана господарська операція має вважатись господарською і такою, що обумовлена діловою метою добросовісного виконання своїх зобов`язань перед контрагентом та підтримання ділової репутації позивача як надійного контрагента.

Також звертає увагу, що ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» правомірно не відобразила наслідки господарської операції з реалізації дошки дубової необрізної в рядку 16 податкової декларації з ПДВ за грудень 2024 року, відповідно таке невідображення не потягнуло завищення показників рядків 19 і 21 такої декларації, що помилково не враховано судом при вирішенні спору. Наголошує, що не прийнявши до уваги додані до позовної заяви докази про перебування належного ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» лісоматеріалу в кількості 431,492 м.куб. на розпиловці у ТОВ «Укртрансзахід», суд першої інстанції помилково виходив з того, що такі обставини вже були враховані комісією ГУ ДПС у Волинській області при розгляді заперечень позивача на акт перевірки та при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Зазначає, що при вирішенні спору суд також безпідставно не прийняв до уваги додані позивачем до позовної заяви письмові докази про взаємовідносини із ФОП ОСОБА_1 , якими стверджується та обставина, що дрова дубові, дрова відходи і зрізки в кількості 310,155 м. куб. на час проведення інвентаризації хоча і знаходились на території ТОВ «Компанія «Вуд-Пром», однак, на підставі договору №22/07/2024-1 від 22.07.2024 року та видаткових накладних були продані підприємцю ОСОБА_1 .

Також вказує, що суд не дав належної оцінки взаємовідносинам між ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» та ФОП ОСОБА_2 про реалізацію мебельного щита цільноламельного дубового, сорт-рустік в кількості 18,09 м.куб. вартістю 958 770 грн., в тому числі ПДВ 191 754 грн. Такі обставини підтверджені договором №23/08/24 від 23.08.2024 року.

Звертає увагу, що прийнявши до уваги доводи відповідача про виявлення в ході інвентаризації лишків дров дубових, дров відходів, зрізків (сума ПДВ згідно податкового повідомлення рішення 64 335, 24 грн.), мебельного щита (сума ПДВ 191 754 грн.) та тирси (сума ПДВ 14 026,21 грн.), суд першої інстанції не наводить в рішенні суду жодного правового обгрунтування виникнення для ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» на підставі цих обставин податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Головне управління Державної податкової служби у Волинській області в обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що перевіркою було встановлено заниження позивачем податкових зобов`язань на суму ПДВ 7800 грн., що у свою чергу призвело до завищення суми від`ємного значення (рядок 19 Декларації) та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 21 Декларації) на 7800 грн Декларації за грудень 2024 року, чим порушено п.п. «а», «б» п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, п 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Наголошує, що саме перевіркою встановлено відсутність факту виписки та реєстрації ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» в ІКС «Єдине вікно подання електронної звітності» податкових накладних для покупців щодо надання послуг автотранспортних перевезень.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Оскільки апеляційні скарги подані на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 06.02.2025 №435-п (т.2, а.с.46) та направлення на перевірку від 07.02.2025 №617 (т.2, а.с.47) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2024 року в податковій декларації з податку на додану вартість від 20.01.2025 №9418948581 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 27.02.2025 №5552/07-03/42764188 (т.1, а.с.17-65).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів “а”, “б” пункту 185.1 статті 185, підпунктів “а”, “б” пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання на суму ПДВ 10164 грн та завищено податковий кредит на суму ПДВ 7026845 грн, що у свою чергу призвело до завищення суми від`ємного значення (рядок 19 Декларації) та суми від`ємного значення, шо зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 21 Декларації) за грудень 2024 року.

Не погодившись із висновками перевірки, ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” подало заперечення №25 від 01.04.2025, за результатами розгляду якого відповідачем прийнято рішення частково задовольнити заперечення позивача та викласти висновок акту перевірки від 27.02.2025 №5552/07-03/42764188 в наступній редакції:

- встановлено порушення підпунктів “а”, “б” пункту 185.1 статті 185, підпунктів “а”, “б” пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.10 статті 201 ПК України, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання на суму ПДВ 10164 грн та завищено податковий кредит на суму ПДВ 1140774 грн, що у свою чергу призвело до завищення суми від`ємного значення (рядок 19 Декларації) та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 21 Декларації) 1150938 грн декларації за грудень 2024 року.

Вказані обставини підтверджуються протоколом засідання комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок від 10.04.2025 №77/03-20-07-03-15/42764188 (т.2, а.с.59-63).

На підставі вищезазначеного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 14.04.2025 №0119200703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період - грудень 2024 року на 1 150 938,00 грн (т.1, а.с.10-15, т.2, а.с.64-66).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1149996 грн, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що між датою складання акту перевірки (27.02.2025) та датою винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (14.04.2025) позивачем подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за грудень 2024 року, отже встановлене в ході перевірки заниження ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” податкових зобов`язань на суму ПДВ 7800 грн. не може слугувати підставою для повторного здійснення відповідних нарахувань.

Постановляючи рішення в частині відмови в позові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у позивача фіскальних чеків, як єдиних підтверджуючих документів придбання у грудні 2024 року бензину А-95 та газу скрапленого у ТОВ «ЕКО ОІЛ Волинь», виключає можливість віднесення ПДВ в сумі 2 364,36 грн. у вартості такого товару до податкового кредиту, а реалізація дощок дубових необрізних за ціною, нижчою їх собівартості, тягне завищення показника рядка 16 Декларації з ПДВ за грудень 2024 року на загальну суму ПДВ 40 463,14 грн.

Також суд вказав, що позивачем не доведено передачу на розпиловку круглого лісу (сосни і дуба) ТОВ «Укртрансзахід» і належність помилково включених до інвентаризаційного опису дров дубових, дров відходів і зрізків ФОМ Міщук С.А., та меблевого щита в кількості 18,09 м3 ФОП ОСОБА_2 , оскільки відповідні висновки акту перевірки побудовані на матеріалах інвентаризації, яка була проведена самим же позивачем.

Суд дійшов висновку, що у разі відображення в інвентаризаційних описах (актах інвентаризації) товарно-матеріальних цінностей, які не належать ТОВ «Компанія «Вуд-Пром», такі розбіжності мали бути встановлені бухгалтерською службою безпосередньо після закінчення інвентаризації, а відтак твердження про помилкове включення до інвентаризаційного опису вищезазначених товарно- матеріальних цінностей, позивач не підтвердив належними та допустимими доказами.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Як вже було встановлено, документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” встановлено порушення позивачем підпунктів “а”, “б” пункту 185.1 статті 185, підпунктів “а”, “б” пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Як визначено підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.156-1. пункту 14.1. статі 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.

Як визначено п. 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України).

Статтею 185 ПК України визначено об`єкт оподаткування податком на додану вартість.

Так, пунктом 185.1. статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно із пунктом 187.1. статті 185 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Нормами пункту 188.1. статті 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 189.1. статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

За приписами пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Положеннями абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1, частиною першою статті 9 Закону України від 16 липня 1999 №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон №996-XIV) установлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 (далі – Положення №88) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення №88 первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили та доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання ТМЦ, робіт, послуг повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарів, робіт, послуг.

Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком здійснення операцій без реальності їх здійснення тощо.

Відповідно до п.5, п.6, п.7, п.9 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318 (далі - П(С)БО 16) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою встановлено, зокрема, заниження ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” податкових зобов`язань на суму ПДВ 7800 грн., що у свою чергу призвело до завищення суми від`ємного значення (рядок 19 Декларації) та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 21 Декларації) Декларації за грудень 2024 року через відсутність факту виписки та реєстрації позивачем в ІКС “Єдине вікно подання електронної звітності” податкових накладних щодо надання послуги автотранспортних перевезень, чим порушено підпункти “а”, “б” пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України.

Як встановлено судом першої інстанції згідно наданих до перевірки подорожніх листів, автотранспортні послуги надавались транспортними засобами AC983IHK/ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 / НОМЕР_3 .

До перевірки надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо виконання ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” послуг автотранспортних перевезень для ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 , а саме: від 06.12.2024 №37, від 04.12.2024 №34, від 04.12.2024 №35, від 06.12.2024 №36, від 03.12.2024 №33, від 03.12.20024 №32 на загальну суму 46 800,00 грн, в тому числі ПДВ - 7800,00 грн.

Податкові накладні в зв`язку з такими господарськими операціями на загальну суму 46800 грн (в т.ч. ПДВ 7800 грн) зареєстровані 04.04.2025.

Разом з цим, позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2024 року, який прийнятий відповідачем.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

При цьому, пункт 50.2 статті 50 ПК України містить наступне застереження - платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України.

Встановлене ж пунктом 50.2 статті 50 ПК України обмеження стосується виключно уточнюючого розрахунку та виключно подання його у період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому, норми ПК України не забороняють подання уточнюючих розрахунків після проведення перевірки.

Отже, можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті 50 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що платник податків може скористатись правом на подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням уточнюючого розрахунку.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №420/5099/23, від 26.03.2024 у справі №640/19418/20, від 08.05.2025 у справі №320/23666/23.

Податковим органом не заперечується, що 04.04.2025 позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2024 року, яким збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ на 7800 грн, та як наслідок, зменшено суму від`ємного значення (рядок 19 Декларації) та суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 21 Декларації) на 7800 грн.

Тобто, користуючись правом подання уточнюючого розрахунку відповідно до положень статті 50 ПК України та з урахуванням термінів, передбачених ПК України, у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2024 року, отже, до винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем вже було зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість на 7800 грн., що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен був врахувати і встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що встановлене в ході перевірки заниження ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” податкових зобов`язань на суму ПДВ 7800 грн., що у свою чергу призвело до завищення суми від`ємного значення (рядок 19 Декларації) та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 21 Декларації) на 7800 грн, встановлене неправомірно і не може слугувати підставою для повторного здійснення відповідних нарахувань.

Доводи апеляційної скарги відповідача не містять доказів вчинення податковим органом дій щодо врахування і встановлення дійсного обов`язку платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку, а тому в задоволенні апеляційної скарги ГУ ДПС у Волинській області слід відмовити.

Щодо встановленого документальною перевіркою заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суму 2364,00 грн. у Декларації за грудень 2024 року, що у свою чергу призвело до завищення суми від`ємного значення (рядок 19 Декларації) та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 21 Декларації).

Згідно даних ІКС “Єдине вікно подання електронної звітності” та наданих до перевірки видаткових накладних від 15.12.2024 №532 та від 31.12.2024 №560 перевіркою встановлено придбання позивачем у грудні 2024 року бензину А-95 та газу скрапленого у TOB “Еко Оіл Волинь”.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою встановлено використання ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” в неоподатковуваних операціях за грудень 2024 року бензину А-95 та газу скрапленого загальною кількістю 382 л. на загальну суму ПДВ 2364,36 грн, оскільки до перевірки не надано фіскальні чеки на придбання бензину А-95 та газу скрапленого у ТОВ “Еко Оіл Волинь” за грудень 2024 року на загальну суму ПДВ 2 364,36 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено і підтверджується доказами, які є в матеріалах справи, між ТОВ “Еко Оіл Волинь” (продавець) та ТОВ “Компанія “Вуд Пром” (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів №01/12/2023В від 01.12.2023, за умовами якого продавець зобов`язується протягом дії договору передати покупцю нафтопродукти ДК:09130000 - “Нафта і дистиляти” (надалі - Товар) окремими партіями в асортименті (номенклатурі), кількості та по цінах, котрі узгоджуються сторонами на кожну партію товару, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених договором (т.1, а.с.96-97).

Згідно із пунктом 1.2 вказаного договору асортимент (номенклатура), кількість та ціни (в гривнях) кожної партії Товару визначаються сторонами в накладних (на момент прийому-передачі) або в інших розрахункових документах, що визначаються Договором.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що факт передачі партії товару від постачальника покупцеві підтверджується підписами відповідальної особи покупця у відомості про отримання пального та підписанням сторонами видаткової накладної на товар, складеної на підставі відомості про отримання пального.

Пункт 2.4. договору передбачає, що оформлення документів на товар проводиться раз на два тижні на отримані партії та здійснюється шляхом підрахунку даних, зазначених у відомості на отримання товару на АЗС ТОВ «ЕКО ОІЛ Волинь». Остаточний підрахунок кількісних та цінових показників проводиться за місяць.

Для отримання Товару зі зберігання водій пред`являє оператору АЗС паспорт та оригінал довіреності на отримання ТМЦ, або талон, виданий продавцем.

Умови оплати за товар передбачені розділом 4 Договору, який встановлює, що оплата проводиться шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок Продавця терміном у три дні після отримання рахунку за Товар та видаткової накладної, оформлених на підставі даних, зазначених у відомостях на отримання Товару.

Аналізуючи умови цього договору, слід дійти висновку, що сторони встановили у ньому умови отримання та оплати нафтопродуктів, які залишені поза увагою контролюючого органу під час проведення перевірки.

Не є спірним той факт, що позивачем надано видаткові накладні про придбання в грудні 2024 року у ТОВ «ЕКО ОІЛ Волинь» бензину А-95 та газу скрапленого на суму 14186 грн. ( в т.ч. ПДВ 2364,36 грн.), а саме, №532 від 15.12.2024 року та №560 від 31.12.2024 року.

Дані накладні підписані уповноваженими особами учасників господарської операції та відповідають вимогам, передбаченим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також за наслідками вищезазначених господарських операцій ТОВ “Еко Оіл Волинь” складено і зареєстровано податкові накладні №39 від 15.12.2024, №133 від 31.12.2024 (т.1, а.с.123-124).

Згідно приписів ст.198 ПК України зареєстрована податковим органом податкова накладна продавця є єдиною та достатньою підставою для віднесення суми ПДВ, сплаченого у вартості купленого товару, до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Колегія суддів враховує, що продавцем - ТОВ “Еко Оіл Волинь” складено та зареєстровано податкові накладні по господарських операціях з реалізації ТОВ “Компанія “Вуд Пром” бензину А-95 та газу скрапленого: №39 від 15.12.2024 року в сумі 10 960,60 грн., в т.ч. ПДВ 1 826,77 грн., №133 від 31.12.2024 року в сумі 3 225,60 грн., в т.ч. ПДВ 537,60 грн.

Висновки акту перевірки щодо ненадання при проведенні перевірки фіскальних чеків про придбання бензину та газу скрапленого, як єдиних підтверджуючих доказів операцій з придбання пального на АЗС, спростовуються як умовами договору купівлі-продажу №01/12/2023В від 01.12.2023, так і наданими видатковими накладними, складеними на підставі відомостей про отримання пального відповідно до умов договору.

Також колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 ( далі – Правила ), визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров`я споживачів і рівня торговельного обслуговування (п. 1 Правил).

Тобто, Правила встановлюють правила поведінки для суб`єктів господарювання, які здійснюють реалізацію пального, а не покупців пального.

Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 ( далі – Інструкція ) встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Вимоги Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Сторонами визнається, що закупівля нафтопродуктів не є видом економічної діяльності позивача, тому вимоги Інструкції на ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” не поширюються.

Таким чином, у даних спірних правовідносинах відсутність фіскального чеку в покупця, який придбав пальне на умовах укладеного договору купівлі-продажу із записом у відомості на відпуск, наданням видаткових накладних, податкових накладних постачальника, не заперечує самої господарської операції з купівлі пального.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом не доведено в цій частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ на 2364,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення (рядок 19 Декларації) та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 21 Декларації) за податковими накладними ТОВ “Еко Оіл Волинь”, виписаними на операції з постачання позивачу бензину А-95 та газу скрапленого, відтак податкове повідомлення-рішення в цій частині є протиправним і підлягає скасуванню.

Також колегія суддів вважає протиправним податкове повідомлення-рішення в частині зменшення від`ємного значення податку на додану вартість по господарській операції з придбання ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” в липні-листопаді 2024 року у ТОВ «ЕКО ОІЛ Волинь» бензину А-95 та газу скрапленого на суму 57 468 грн. ( в т.ч. ПДВ 9 578 грн.), яка судом першої інстанції не досліджувалася.

На підтвердження такої господарської операції ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” надано видаткові накладні, платіжні інструкції про сплату вартості цього товару та зареєстровані продавцем наступні податкові накладні на суму ПДВ 9 578 грн.: №52 від 15.067.2024 року на суму 11 349.60 грн., в т.ч. ПДВ - 1 891,60 грн., №107 від 31.07.2024 року на суму 7 388,40 грн., в т.ч. ПДВ - 1 231,40 грн., №79 від 15.08.2024 року на суму 7 611,60 грн., в т.ч. ПДВ - 1 268,60 грн., №113 від 31.08.2024 року на суму 3 228,00 грн., в т.ч. ПДВ - 538,00 грн., №34 від 15.09.2024 року в сумі 5 529,60 грн., в т.ч. ПДВ - 921.60 грн., №104 від 30.09.2024 року в сумі 14 198,40 грн., в т.ч. ПДВ - 2 366,40 грн., №34 від 15.10.2024 року в сумі 5 361,60 грн., в т.ч. ПДВ - 893,60 грн., №122 від 31.10.2024 року в сумі 9 372,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 562,00 грн., №66 від 15.11.2024 року в сумі 10 189.20 грн., в т.ч. ПДВ - 1 698,20 грн., №120 від 30.11.2024 року в сумі 9 382,80 грн., в т.ч. ПДВ - 1 563,80 грн.

Колегія суддів, дослідивши ці докази, з врахуванням вищевикладених висновків вважає, що такими доказами підтверджується правомірність віднесення ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” до податкового кредиту 9 578 грн. ПДВ, сплаченого у вартості придбаного в липні-листопаді 2024 року у ТОВ «ЕКО ОІЛ Волинь» бензину А-95 та газу скрапленого на суму 57 468 грн.

Висновки податкового органу у акті перевірки про використання ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” бензину А-95 та газу скрапленого, придбаного у ТОВ «ЕКО ОІЛ Волинь», у неоподатковуваних операціях через відсутність фіскальних чеків на придбання, є недоведеними, необгрунтованими та суперечать закону, наслідком чого є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Щодо порушення позивачем підпунктів “а”, “б” пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 201.1, 201,10 статі 201 ПК України, внаслідок чого платником завищено показник рядка 16 в Декларації за грудень 2024 року на загальну суму ПДВ 40463,14 грн, що зі свого боку призвело до завищення суми від`ємного значення (рядок 19 Декларації) та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 21 Декларації) на 40463,14 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки, згідно рахунку бухгалтерського обліку 26 “Готова продукція” за вересень та жовтень 2024 року та наданих до перевірки накладних на передачу готової продукції №24 від 17.09.2024 та №28 від 03.10.2024 ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” у вересні та жовтні 2024 року здійснило виробництво дошок дубових необрізних FSC 100% у кількості 15,676 м3 та 18,684 м3 відповідно.

ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” у вересні та жовтні 2024 року в ІКС “Єдине вікно подання електронної звітності” склало податкові накладні на реалізацію вищезазначених товарів на загальну суму 443816,7 грн, ПДВ - 88763,34 грн.

Враховуючи вартість оприбуткування вищезазначених товарів на рахунок 26 “Готова продукція”, за результатами перевірки встановлено, що ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” здійснило операції з реалізації товарів за ціною нижче оприбуткування.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” (продавець) та ТОВ “ВУДМАН ГРУП” (покупець) був укладений договір від 15.07.2024 №15/07/2024 (т.1, а.с.125-126), за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві дошку дубову необрізну (далі - Товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар.

Відповідно до пункту 2.4. договору ціна - 15500 грн за один метр кубічний товару.

На виконання умов вказаного договору згідно із видатковою накладною від 17.09.2024 №56 (т.1, а.с.129) позивач поставив ТОВ “ВУДМАН ГРУП” дошку дубову необрізну FSC в кількості 15,676 м3 на загальну суму 242978,00 грн та згідно із видатковою накладною від 04.10.2024 №61 (т.1, а.с.130) в кількості 18,684 м3 на загальну суму 289602,00 грн.

Скаржник - ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” наголошує, що на час укладення договору (15.07.2024) така ціна не була вищою собівартості виробництва дошки дубової необрізної. Фактична передача покупцеві даного товару відбулась 17.09.2024 та 04.10.2024 по ціні 15500,00 грн. за метр кубічний, всього 34,36 м3, що підтверджується відповідними видатковими накладними №56 від 17.09.2024 та №61 від 04.10.2024.

Колегія суддів зазначає, що та обставина, що собівартість дошки дубової необрізної виявилась вищою на час її відпуску покупцеві, у порівнянні із собівартістю на час укладення договору, не свідчить про укладення договору на завідомо невигідних для товариства, завідомо збиткових умовах. Чинним законодавством не передбачено заборони реалізації товару нижче його собівартості, а господарська діяльність несе в собі ризики того, що не кожна господарська операція принесе прибуток.

Крім того, слід наголосити, що відповідно до п.п. 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

газу, який постачається для потреб населення.

Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 статті 14 ПК України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

За визначенням з п.п. 14.1.219 п. 14.1 статті 14 Кодексу ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Статтею 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

При визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію. База оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг (не враховуючи норми для окремих видів операцій) не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим.

Факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає звичайній (ринковій).

Тобто, у спірних правовідносинах обов`язок доведення покладається на контролюючий орган.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів враховує, що відповідачем не описано в акті перевірки та не надано жодних доказів, що ним досліджено договір між ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” (продавець) та ТОВ “ВУДМАН ГРУП” (покупець) від 15.07.2024 №15/07/2024, відповідний ринок цін та проведено аналіз цін на продукцію позивача за період, що перевірявся; не надано доказів, на підставі яких фактичних даних ним встановлено, що ціни, за якими позивач реалізовував продукцію власного виробництва, не були звичайними цінами (або не відповідали їх рівню).

Отже, висновок про здійснення реалізації ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» готової продукції за ціною нижче собівартості зроблено податковим органом всупереч вимогам п.п. 188.1 статті 188 ПК України, що свідчить про недоведеність такого висновку.

Крім того, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ «Компанія «Вуд-Пром», здійснивши реалізацію дошки дубової необрізної по ціні, нижчій від собівартості на 202 315,80 грн., незаконно завищила показник рядка 16 Декларації з ПДВ за грудень 2024 року на загальну суму ПДВ - 40 463,14 грн.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що у рядку 16 Декларації з ПДВ відображається сума від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (форма декларації затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 09.08.2024 року №400)). А при реалізації товару у ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» не виникає права чи обов`язку віднесення суми ПДВ у вартості реалізованого товару до податкового кредиту, оскільки факт реалізації товару є підставою для виникнення податкового зобов`язання з ПДВ.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення в цій частині є неправомірним і підлягає скасуванню.

Щодо висновків контролюючого органу про розбіжність між фактичною наявністю із даними бухгалтерського обліку лісоматеріалу, дров дубових, мебельного щита та тирси на загальну суму ПДВ 1089790,50 грн., то податковий орган вказав, що в порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5, статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України позивачем завищено показник рядка 16 в Декларації за грудень 2024 року суму ПДВ 1089790,50 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення (рядок 19 Декларації) та суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 21 Декларації) на 1089790,50 грн.

В ході перевірки встановлено, що згідно матеріалів інвентаризації, наданих до документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, проведеної з 25.10.2024 по 27.11.2024, залишок лісоматеріалів круглих дуб станом на 27.11.2024 становить 841,631 м3. Окрім того, в період з 27.11.2024 по 30.11.2024 ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” придбано лісоматеріали у кількості 43,466 м3 згідно наданих до перевірки ТТН ліс на придбання лісоматеріалів за листопад 2024 року. Згідно наданого до перевірки рахунку бухгалтерського обліку 201 “Сировина та матеріали” за листопад 2024 року залишок лісоматеріалів початкове сальдо Дт) станом на 01.11.2024 становить 1685,161 м3, залишок лісоматеріалів (кінцеве сальдо Дт) станом на 30.11.2024 становить 1921,44 м3.

Враховуючи залишок лісоматеріалів круглих станом на дату проведення інвентаризації - 27.11.2024, кількість вилученого лісоматеріалу у травні 2024 року, придбання лісоматеріалів за період: 27.11.2024 - 30.11.2024, перевіркою встановлено розбіжність залишку лісоматеріалів круглих між даними інвентаризації та даними бухгалтерського обліку станом на 30.11.2024 у кількості 431,492 м3 на суму ПДВ 819675,05 грн, що свідчить про їх використання у негосподарській діяльності підприємства.

Згідно інвентаризаційних описів товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на основному складі станом на 27.11.2024, наданих до документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, проведеної з 25.10.2024 по 27.11.2024, та даних бухгалтерського обліку рахунків 201 “Сировина й матеріали”, 209 “Інші матеріали”, 26 “Готова продукція” станом на 30.11.2024 встановлено розбіжність по номенклатурі: дрова лубові, мебельний щит, тирса на загальну суму ПДВ 270115,45 грн.

В спростування наведеного ТОВ «Компанія «Вуд-Пром», покликаючись на доданий до позовної заяви бартерний договір №1 від 01.10.2024 року з додатками №№2,3, акти №1 від 26.11.2024 року приймання-передачі наданих послуг і №2 від 25.04.2025 року, акти приймання-передачі запасів від 14,15,16,18,21,22,23,24,28,29,30 жовтня 1,4,5,6 листопада 2024 року та товаротранспортні накладні на перевезення лісоматеріалу зазначає, що круглий лісоматеріал (сосна) в кількості 205,567 м. куб. та круглий лісоматеріал (дуб) в кількості 225,925 м.куб., всього 431,492 м.куб. в період з 14.10.2024 року по 06.11.2024 року передало ТОВ «Укртрансзахід» на розпиловку, що помилково не було враховано при підведенні підсумків інвентаризації.

Не прийнявши до уваги перераховані вище докази про перебування належного ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» лісоматеріалу в кількості 431,492 м.куб. на розпиловці у ТОВ «Укртрансзахід», суд першої інстанції виходив з того, що такі обставини вже були враховані комісією ГУ ДПС у Волинській області при розгляді заперечень позивача на акт перевірки та при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Однак, як вбачається з досліджених апеляційним судом доказів, що знаходяться в матеріалах справи, обставини перебування належного ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» лісоматеріалу в кількості 431,492 м.куб. на розпиловці у ТОВ «Укртрансзахід» не були враховані комісією ГУ ДПС у Волинській області з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок. Цією комісією враховано заперечення позивача щодо розбіжності даних інвентаризації та бухгалтерського обліку (лишків) щодо пиломатеріалів обрізних та необрізних, дошки дубової обрізної та необрізної, які належали ТОВ «Укртрансхзахід», що не стосувалось лісоматеріалу в кількості 431,492 м.куб. (сосна, дуб). який на час проведення інвентаризації у 2024 році перебував на розпиловці у ТОВ «Укртрансзахід».

Отже, суд при вирішенні даної справи помилково не прийняв до уваги додані до позовної заяви бартерний договір №1 від 01.10.2024 року з додатками №№2,3, акти №1 від 26.11.2024 року приймання-передачі наданих послуг і №2 від 25.04.2025 року, акти приймання-передачі запасів від 14,15,16,18,21,22,23,24,28,29,30 жовтня 1,4,5,6 листопада 2024 року та товаротранспортні накладні на перевезення лісоматеріалу, не дав цим доказам належної оцінки та відповідно дійшов помилкового висновку про законність податкового повідомлення-рішення податкового органу про зменшення ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 819 675,05 грн.

Також до позовної заяви позивачем долучені первинні документи по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_1 , а саме: договір №22/07/2024-1 від 22.07.2024, додаток №1 до вказаного договору, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні інструкції, договір №1 від 22.07.2024, акти приймання-передачі запасів (т.1, а.с.248-250, т.2, а.с.1-23), а також по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_2 , а саме: акти приймання-передачі запасів, товарно-транспортні накладні.

Договором №1 від 22.07.2024 року та актом приймання-передачі запасів від 22.07.2024 року стверджується та обставина, що ФОП ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Компанія «Вуд Пром» прийняла на зберігання 310,175 м. куб. дров дубових та зрізків.

Згідно акта приймання-передачі запасів від 21.12.2024 року належні ФОП ОСОБА_1 дрова дубові та зрізки, які перебували на території ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» на момент інвентаризації повернуті підприємцю. Надання послуг із зберігання дров дубових і зрізків також стверджується актом надання послуг зберігання від 21.12.2024 року.

Таким чином, поданими позивачем доказами про взаємовідносини із ФОП ОСОБА_1 підтверджується та обставина, що дрова дубові, дрова відходи і зрізки в кількості 310,155 м. куб. на час проведення інвентаризації хоча і знаходились на території ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» однак, на підставі договору №22/07/2024-1 від 22.07.2024 року та видаткових накладних були продані підприємцю ОСОБА_1 .

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що помилкове включення до інвентаризаційного опису, під час проведення Інвентаризації в листопаді 2024 року 274,981 м3 дров дубових та 35,174 м3 дров відходів, зрізків, всього 310,155 м3, які вже на час проведення інвентаризації були продані і належали ФОП ОСОБА_1 , та перебували лише на зберіганні у ТОВ “Компанія “Вуд Пром”, не може тягнути для цього товариства будь-яких податкових зобов`язань із податку на додану вартість.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» та ФОП ОСОБА_2 про реалізацію останній мебельного щита цільноламельного дубового, сорт-рустік в кількості 18,09 м.куб., вартістю 958 770 грн., в тому числі ПДВ - 191 754 грн.

Між ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” та ФОП ОСОБА_2 23.08.2024 укладено договір №/23/08/24, на виконання якого меблевий щит в кількості 18,09 м3 вартістю 958770 грн., в тому числі ПДВ - 191 754 грн, належав ФОП ОСОБА_2 та був наданий ТОВ “Компанія “Вуд-Пром” на поворотній основі для використання в роботі товариства в якості зразка і повернутий власнику.

Додатковою угодою від 10.10.2024 року згаданий вище договір доповнено розділом « 7. Виконання замовлення згідно зразків готової продукції», в якому сторони обумовили, що ФОП ОСОБА_2 зобов`язалась надати зразки готової продукції для виконання замовлення, а саме: мебельний щит дубовий різних сортів та різних розмірі (п.7.1.) і зразки готової продукції надаються продавцеві на безоплатній поворотній основі в кількості 18,09 м.куб. (п.7.4).

Згідно акта приймання-передачі запасів від 16.10.2024 року ФОП ОСОБА_2 передала ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» 18,09. м. куб. мебельного щита цільноламельного дубового, сорт-рустік. Даний мебельний щит було перевезено до місця знаходження ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» на підставі товаро-транспортної накладної від 16.10.2024 року.

Згідно акта приймання-передачі запасів від 30.11.2024 року цей же щит мебельний в кількості 18,09 м.куб. було повернуто ФОП ОСОБА_2 та доставлено в м.Кам`янку-Бузьку Львівської області на підставі товаро-транспортної накладної від 30.11.2024 року.

Отже, оскільки меблевий щит в кількості 18,09 м.куб. вартістю 958 770 грн., в тому числі ПДВ - 191 754 грн., на час проведення інвентаризації належав ФОП ОСОБА_2 , був наданий ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» на поворотній основі для використання в роботі товариства в якості зразка і повернутий власнику, товариству на праві власності не належав, то виявлення цього майна на території товариства на момент інвентаризації і помилкове включення цього майна до інвентаризаційного опису не може тягнути за собою виникнення податкових зобов`язань із сплати податку на додану вартість.

Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України та деталізований у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), передбачає обов`язок суду тлумачити та застосовувати норми права у світлі практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Зокрема, у рішенні у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy, №33202/96, § 109, ЄСПЛ, 2000) Суд підкреслив, що втручання держави у права особи має бути передбачуваним, законним та переслідувати легітимну мету, а органи влади повинні діяти послідовно і добросовісно.

Застосовуючи ці принципи до адміністративного процесу, суд наголошує, що обов`язок держави діяти у спосіб, передбачений законом, є складовою гарантії справедливого балансу між публічним інтересом і правами приватних осіб (рішення ЄСПЛ «Стретч проти Сполученого Королівства» (Stretch v. the United Kingdom, №44277/98, § 42, 2003)).

Безпідставне визначення податкових зобов`язань і застосування фінансових санкцій без належних доказів становить втручання у мирне володіння майном платника податків, що суперечить статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справах «Щокін проти України», «Інтерсплав проти України», «Булвес АД проти Болгарії»). Таке втручання не відповідає критеріям законності, легітимності мети та пропорційності.

Принцип правової визначеності, гарантований статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, вимагає від держави забезпечення передбачуваності та стабільності у сфері податкових правовідносин. Європейський суд з прав людини у справах Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, №23759/03 і №37943/06, §52, 2010) та Інтерсплав проти України (Intersplav v. Ukraine, №803/02, §38, 2007) наголосив, що податкове законодавство повинно бути достатньо чітким, щоб особа могла передбачити наслідки своїх дій. Якщо закон або практика його застосування допускає неоднозначність, суди мають керуватися принципом in dubio pro tributario - сумніви тлумачаться на користь платника податків.

Цей принцип закріплений у пункті 4.1.4 ПКУ, а Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі №520/12773/19 підтвердив, що він має безпосереднє нормативне значення у всіх податкових спорах.

Також колегія суддів зазначає, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом не доведено, що податкове повідомлення-рішення від 14.04.2025 року №0119200703 відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, а тому таке рішення контролюючого органу є протиправним та підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» - задоволенню.

Враховуючи положення статті 317 КАС України, а також те, що судом першої інстанції під час розгляду справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, то рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову слід скасувати з ухваленням у цій частині судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області сплачений ТОВ «Компанія «Вуд-Пром» судовий збір (за подання позову та за подання апеляційної скарги) у загальному розмірі 37949,87 грн.

Керуючись статтями 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вуд-Пром» задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі №140/11999/25 в частині відмови у позові скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Волинській області від 14.04.2025 №0119200703 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вуд-Пром» розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 1 142 196 грн.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі №140/11999/25 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 14.04.2025 №0119200703 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 7800,00 грн., залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Вуд-Пром» (ЄДРПОУ: 42764188) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (ЄДРПОУ: 44106679) судовий збір у розмірі 37949 (тридцять сім тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 87 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяЛ. П. Іщук

суддіІ. М. Обрізко

М.А. Пліш