Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №460/9906/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/9906/25 пров. № А/857/53723/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Гарнізонної військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року (головуючий суддя Максимчук О.О., м. Рівне) у справі № 460/9906/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гарнізонної військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 , Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про скасування постанови, визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Гарнізонної військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 (далі - відповідач-1), Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача-1, затверджену Довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 від 09.01.2025 №60 в частині визначення ступеня придатності до військової служби та в частині встановлення прив`язки захворювання; визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо ненадання позивачу електронного направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; визнати неправомірною та скасувати Постанову відповідача-2, оформлену протоколом №2025-0304-0930 від 04.03.2025; зобов`язати відповідача-1 переглянути Постанову гарнізонної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України в/ч НОМЕР_1 в частині визначення ступеня придатності до військової служби та в частині встановлення прив`язки захворювання, та прийняти відповідне рішення щодо визначення ступені придатності до військової служби позивача та щодо встановлення прив`язки захворювання у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402; зобов`язати відповідача-1 вирішити питання щодо надання позивачу електронного направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи у відповідності до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою Кабінету міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №1338 від 15.11.2024.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлену протоколом №2025-0304-0930 від 04.03.2025. Зобов`язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 25.01.2025 щодо перегляду постанови Гарнізонної військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 , затвердженої довідкою від 09.01.2025 №60, в частині визначення ступеня придатності до військової служби та в частині встановлення причинно-наслідкового зв`язку відповідних захворювань ОСОБА_1 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Зобов`язано Гарнізонну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України в/ч НОМЕР_1 вирішити питання щодо надання ОСОБА_1 електронного направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи у відповідності до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою Кабінету міністрів України “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” №1338 від 15.11.2024.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує безпідставністю вимоги позивача про ненадання йому направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, оскільки законодавством на військовий госпіталь, яким є військова частина НОМЕР_2 , не покладено обов`язку видавати подібні направлення щодо військовослужбовців із інших частин. Наголошує, що прийняття рішення про видачу відповідного електронного направлення належить до компетенції постійно діючих військово-лікарських комісій регіонального та центрального рівнів або відповідних лікуючих лікарів.

Просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог до Гарнізонної військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 .

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, а також не оскаржується в частині задоволених вимог до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням серії НОМЕР_3 від 26.01.2024.

09.01.2025 військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 видала довідку №60, згідно якої молодшому сержанту ОСОБА_1 , в/ч НОМЕР_4 проведено медичний огляд гарнізонною ВЛК ВЧ НОМЕР_1 , за результатами якого встановлено діагноз та постанову ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Дифузний кардіосклероз. Стенозуючий склероз коронарних артерій за даними КВГ від 29.03.2019 – стеноз с/3 ПМГШ ЛКА за відходженням ІДГ понад 80%. Стан після КВГ від 15.05.2019. Захворювання НІ, НЕ пов`язане з проходженням військової служби. Стан після КВГ від 19.09.2024 за стеном в ПМШГ ЛКА м`язовий місточок з компресією просвіту до 60%. Недостатність АК, МК, ТК-1 ст. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. СНІ. М54.5 вертеброгенна люмбалгія, ремісія. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. На підставі статтей 40-б, 39-б, 23-в графи ІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

25.01.2025 позивач подав скаргу до Центральної військово-лікарської комісії (відповідач-2) на постанову ВЛК щодо визначення придатності до військової служби та причинного зв`язку з захворюванням, затвердженою довідкою №60 від 09.01.2025, виданою гарнізонною ВЛК ВЧ НОМЕР_1 . У вказаній скарзі позивач зазначає, що не погоджується з рішенням комісії в частині повноти та правильності зазначених комісією діагнозів, визначення придатності до військової служби та в частині визначення прив`язки захворювання до проходження військової служби. Позивач також зазначив, що відповідач-1 протиправно не врахував Консультативний висновок Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова від 27.12.2024 року, в якому вказаний основний діагноз – 142.1. Обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія: Гіпертрофічна асиметрична кардіоміопатія, необструктивна форма (максимальний градієнт на ВТЛШ на провокативних пробах – 35 мм.рт.ст.) ІЧС: Постінфарктний кардіосклероз (Q-інфаркт міокарда передньо-перетинкової стінки ЛШ від 26.02.2019р.) Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 3 ст (за даними ДАТ, ризик дуже високий). СН І зі збереженою ФВ ЛШ (61% за даними ЕхоКГ від 19.12.2024 та за даними МРТ серця від 24.12.2024 – 73%), супутний діагноз – Z95.5 Наявність коронарного ангіопластичного імпланту та трансплантата: Стан після стентування КА (ПМШГ ЛКА) (2019 у КОКЛ), а відтак документально підтверджено, що у позивача наявні множинні стани та діагнози, які відносяться до п. “а” ст. 38, 39, 40 Додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України “Розклад хвороб, станів та фізичних вад” та Додатку 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України “Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад”, – непридатний до військової служби із виключенням з військового обліку.

Листом від 04.03.2025 відповідач-2 надав відповідь на звернення представника позивача, з якого слідує, що підстав для проведення позивачу контрольного медичного огляду ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби немає, а згідно наданих копій медичних документів, захворювань, які відповідно до вимог Положення зумовлюють непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, не вбачається.

Відповідно до витягу з протоколу засідання ВЛК Центральної військово-лікарської комісії від 04.03.2025 комісія визнала постанову про причинний зв`язок діагностованих у позивача захворювань за довідкою гарнізонної ВЛК ВЧ НОМЕР_1 від 09.01.2025 №60 прийнятою обгрунтовано.

Не погодившись з такими висновками відповідачів, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) з наведеними вище позовними вимогами до відповідачів.

Задовольняючи позовні вимоги до Гарнізонної військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у позивача виникла потреба у повторному огляді медико-соціальною експертною комісією з огляду на встановлення інвалідності позивачу в строк до 01.09.2020, то у відповідача-1 були передумови для надання позивачу електронного направлення.

Надаючи правову оцінку висновку суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза – це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до пп. 2.3.1. п. 2.3. глави 2 розділу I Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. (підпункт 2.5.1 пункту 2.5. глави 2 розділу І Положення №402).

Гарнізонна ВЛК створюється при поліклініках, поліклінічних відділеннях (усіх найменувань) закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України. Під час дії воєнного стану можуть створюватися додаткові гарнізонні ВЛК залежно від навантаження, що розміщуються в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності із включенням лікарів цих закладів до складу ВЛК. Такі гарнізонні ВЛК у ході своєї діяльності використовують гербову печатку та штампи відповідного закладу охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, при якому вони створені. (підпункт 2.6.2 пункту 2.6 глави 2 розділу І Положення №402).

Колегія суддів зазначає, що вирішенню у даній справі підлягає питання наявності підстав для надання Гарнізонною військово-лікарською комісією в/ч НОМЕР_1 позивачу електронного направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідності до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою Кабінету міністрів України “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” №1338 від 15.11.2024.

Скаржник вважає, що законодавством на військовий госпіталь, яким є військова частина НОМЕР_1 , не покладено обов`язку видавати подібні направлення щодо військовослужбовців із інших частин.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)” від 02.04.2020, врегульовано питання автоматичного продовження інвалідності та виплати на період карантину пенсій особам, в яких на цей час припадає перекомісія МСЕК.

Відповідно до п. 19 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктом 14-6 такого змісту: п. 14-6 у разі пропуску в період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, строку повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності не зупиняється до закінчення терміну дії зазначених заходів з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої пенсії на підставі заяви та результатів переогляду особи з інвалідністю".

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” (далі - Постанова №1338, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що до введення в дію Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”:

з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою;

проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Відповідно до абз. 20 п. 3 Постанови №1338 незалежно від дати прийняття рішення про встановлення інвалідності (із зазначенням строку повторного огляду) для осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується на період проходження ними військової служби та протягом 60 календарних днів з дати звільнення з військової служби або до дати проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до п. 6 Порядку №1338 оцінювання осіб з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту проводиться з метою встановлення або перегляду групи, причини, строку інвалідності та визначення відсотка втрати працездатності на підставі рішень (постанов) військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії та документів, зазначених у пунктах 21 і 22 цього Порядку.

Відповідно до п. 17 Порядку №1338 оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем:

лікуючим лікарем після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 №1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи”;

головою військово-лікарської (лікарсько-експертної), медичної (військово-лікарської) комісії щодо осіб, в яких за результатами проходження військово-лікарської експертизи виявлено ознаки, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 №1338;

головою ВЛК, в яких за результатами проходження ВЛК виявлено ознаки, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338.

Відповідно до Критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, особа направляється лікуючим лікарем або головою військово-лікарської комісії на огляд до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда) для проведення оцінювання її повсякденного функціонування в таких випадках, зокрема але не виключно: настання строку повторного огляду, встановленого медико-соціальною експертною комісією, або повторного оцінювання експертною командою під час прийняття рішення про результати оцінювання повсякденного функціонування особи із зазначенням строків проведення повторного огляду/оцінювання.

Таким чином, Порядком №1338 визначено, що оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі, серед іншого головою військово-лікарської (лікарсько-експертної), медичної (військово-лікарської) комісії щодо осіб, в яких за результатами проходження військово-лікарської експертизи виявлено ознаки, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування осіб.

З матеріалів справи вбачається та визнається сторонами, що позивачу було встановлено третю групу інвалідності до 01.09.2020 року, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №504136 від 27.08.2019.

Враховуючи наведене, а також те, що оскільки у позивача виникла потреба у повторному огляді медико-соціальною експертною комісією з огляду на встановлення інвалідності позивачу в строк до 01.09.2020, відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у відповідача-1 були передумови для надання позивачу такого електронного направлення.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, задовольнивши позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача-1 вирішити питання щодо надання позивачу електронного направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи у відповідності до Порядку №1338 від 15.11.2024.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Гарнізонної військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі № 460/9906/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяЛ. П. Іщук

суддіІ. М. Обрізко

М.А. Пліш