Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №380/1921/25
Суддя: Глазько Сергій Михайлович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/1921/25 пров. № А/857/44671/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Глазька С.М.,
суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М.
з участю секретаря судового засідання Тягло Л.В.
апелянта ОСОБА_1
представника Військової частини НОМЕР_1 Цяпала О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року (головуючий суддя Крутько О.В., м. Львів, час ухвалення 11:52, дата складання повного тексту 14.07.2026) у справі № 380/1921/25 за первісним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів, та стягнення коштів, визнання неправомірними акту та довідки,
ВСТАНОВИВ:
Військова частина НОМЕР_1 (далі позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, ВЧ НОМЕР_1 ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_1 ), в якому заявлені позовні вимоги:
стягнути з ОСОБА_1 за завдану ним шкоду державі, в особі військової частини НОМЕР_1 під час проходження військової служби, а саме за пошкодження майна служби військової техніки, а саме автомобіля Ssang Yong Actyon, в.н.з. НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 кошти на загальну суму 175 253 (сто сімдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят три) грн. 35 коп.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2024 №956 «Про призначення службового розслідування за фактом пошкодження військової автомобільної техніки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди» проведено службове розслідування щодо причин та обставин скоєного правопорушення начальником служби військової техніки логістики військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1 . У ході проведення службового розслідування встановлений факт завдання державі збитків, згідно з довідкою про вартісну оцінку заподіяної шкоди пошкодженням майна служби військової техніки щодо автомобіля Ssang Yong Actyon (KRACA4AB1AP074694), в.н.з. НОМЕР_2 – загальна сума заподіяної шкоди складає: 182 798 грн 05 коп.(сто вісімдесят дві тисячі сімсот дев`яносто вісім гривень, 05 копійок). На підставі отриманої копії апеляційної скарги у судовій справі з № 450/3191/24 встановлено, що постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 липня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення (судова справа №450/3191/24) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Згідно постанови Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/3191/24 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення (протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №637569 від 02.07.2024), встановлено вину водія та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Під час службового розслідування встановлені та знайшли своє документальне підтвердження наступні факти: що начальник служби військової техніки логістики військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_1 близько 07.00 год 02.07.2024 керував автомобілем Ssang Yong Actyon в.н.з. НОМЕР_2 та вчинив дорожньо-транспортну пригоду. Керував автомобілем безпідставно, оскільки автомобіль закріплено за водієм автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_2 . Автомобіль Ssang Yong Actyon в.н.з. НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) визнано таким, що недоцільно відновлювати.
Відповідач за первісним позовом подав відзив на позовну заяву, вказав, що 01 та 02 липня 2024 року у зв`язку із службовою необхідністю взяв у розпорядження автомобіль Ssang Yong Actyon в.н.з НОМЕР_2 , оскільки водій, за яким був закріплений автомобіль, був відряджений в м. Харків. На транспортний засіб був виписаний шляховий лист. Близько 07 год. 02.07.2024 виконуючи службове завдання, пов`язане з комплектуванням автомобільної техніки військової частини він потрапив у ДТП в якому транспортний засіб Ssang Yong Actyon в.н.з НОМЕР_2 був пошкоджений. ОСОБА_1 наголошує, що автомобіль не було повністю знищений, проте ВЧ просить стягнути повну вартість автомобіля.
ОСОБА_1 подав зустрічний позов, у якому просить: скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» № 684 від 14.10.2024; скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про призначення службового розслідування за фактом пошкодження військової автомобільної техніки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди» № 956 від 29.08.2024; визнати неправомірним Акт службового розслідування від 13.10.2024 року; визнати неправомірною Довідку про вартісну оцінку заподіяння шкоди пошкодження майна служби військової техніки № 65 від 04.10.2024.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що наказ «Про призначення службового розслідування за фактом пошкодження військової автомобільної техніки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди» № 956 від 29.08.2024 виданий з порушенням строків визначених законом. Службове розслідування стосувалося саме начальника відповідної служби - ОСОБА_1 , який перебував на лікуванні, тому для оцінки шкоди доречно було залучити суб`єкта оціночної діяльності. Натомість довідка про вартісну оцінку складена та підписана не фахівцями, тобто особами, повноваження яких нічим не визначені та не підтверджені. Тому довідка про вартісну оцінку заподіяння шкоди пошкодження майна служби військової техніки підлягає визнанню такою, що не відповідає визначеним чинним законодавством вимогам та не може бути частиною акту службового розслідування.
Відповідач за зустрічним позовом подав відзив на зустрічну позовну заяву, у якому вказав, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зумовленої протиправними діями позивача за зустрічним позовом, спричинено шкоду у вигляді фактичного знищення службового автомобіля. Адміністративним правопорушенням відповідно до статті 124 КУпАП є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. У справі про адміністративне правопорушення суд встановив наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою ОСОБА_1 і завданою шкодою, а також його вину у вчиненій ДТП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за яку відповідальний ОСОБА_1 , автомобіль Ssang Yong Actyon, в.н.з. НОМЕР_2 , отримав значні пошкодження, що згідно з висновками службового розслідування та технічного огляду не підлягають відновленню, тобто автомобіль фактично знищений. Сума матеріальної шкоди, яка є ціною позову військової частини НОМЕР_1 у розмірі 175 253 грн 35 коп. визначена ВЧ НОМЕР_1 як залишкова сума до стягнення після часткового відшкодування, згідно з даними бухгалтерського обліку та відповідно до положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі № 380/1921/25, первісний позов військової частини НОМЕР_1 був задоволений повністю, а саме:
стягнуто з ОСОБА_1 за завдану ним шкоду державі в особі Військової частини НОМЕР_1 під час проходження військової служби, а саме за пошкодження майна служби військової техніки, а саме автомобіля Ssang Yong Actyon, в.н.з. НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 кошти на загальну суму 175 253 (сто сімдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят три) грн. 35 коп.;
закрито провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 в частині зустрічних позовних вимог про визнання неправомірними акту службового розслідування від 13.10.2024 та довідки про вартісну оцінку заподіяння шкоди пошкодження майна служби військової техніки № 65 від 04.10.2024.
В задоволенні інших зустрічних позовних вимог було відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення суд дійшов висновку, що факт ДТП та вина відповідача встановлені постановою суду за ст. 124 КУпАП, використання автомобіля було безпідставним, а ремонт авто визнано економічно недоцільним. Порушення командуванням 3-денного строку на призначення розслідування суд визнав виправданим через первісну обіцянку відповідача відшкодувати збитки. Провадження в частині визнання неправомірними акта та довідки - закрито, оскільки вони є лише носіями доказової інформації.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .
У апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині стягнення коштів та відмови у скасуванні наказів і ухвалити нове рішення на його користь. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не розмежував повну та обмежену матеріальну відповідальність, застосувавши ст. 6 замість ст. 5 Закону № 160-IX, адже ДТП вчинено з необережності (аквапланування), а умислу на завдання шкоди не було. Також зазначає, що суд незаконно легалізував порушення військовою частиною імперативного триденного строку призначення службового розслідування (ч. 2 ст. 8 Закону № 160-IX). Окрім того зазначає, що суд погодився зі стягненням повної залишкової вартості автомобіля (182 798,05 грн), проігнорувавши той факт, що згідно з Актом технічного стану самої військової частини, двигун та коробка передач залишилися технічно справними (ІІ категорія). Вартість цих придатних залишків та металобрухту не була вирахувана із загальної суми збитків, що призводить до подвійного стягнення та порушує ст. 7 Закону і Методику КМУ № 759.
На вказану апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 подала відзив, у якому просить залишити рішення без змін. Зазначає, що апелянт не був закріплений за даним автомобілем як водій, отже використовував його незаконно, що є підставою для повної матеріальної відповідальності. Автомобіль відновленню не підлягає, тому збитки дорівнюють його залишковій вартості.
У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення його зустрічного позову та відмову в позові Військової частини.
Представник Військової частини НОМЕР_1 проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. На запитання колегії суддів щодо визначення вартості придатних залишків автомобіля, які Актом технічного стану визнані справними, представник позивача зазначив, що жодна оцінка вказаних агрегатів та деталей військовою частиною не проводилась, а тому вирахувати їх вартість із загальної суми збитків неможливо.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 12 березня 2022 року проходив військову службу у НОМЕР_4 обр ТрО (в/ч НОМЕР_1 ). Наказом ПРУ Сил ТРО « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 129 від 02 листопада 2022 року призначений на посаду начальника автомобільної служби логістики військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу KB ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 378 від 29 червня призначений на посаду начальника служби військової техніки логістики військової частини НОМЕР_1
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2024 №956 «Про призначення службового розслідування за фактом пошкодження військової автомобільної техніки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди» проведено службове розслідування щодо причин та обставин скоєного правопорушення начальником служби військової техніки логістики військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_1
У ході проведення вказаного службового розслідування встановлено, що 07.08.2024 надійшов рапорт від начальника служби військової техніки логістики військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 (вх. №9775/ОКП від 07.08.2024), в якому зазначено, що 02.07.2024 близько 07.00 год. він, рухаючись на автомобілі Ssang Yong Actyon, в.н.з. НОМЕР_2 (шасі НОМЕР_3 ) 02.07.2024 з місця проживання с.Деревач до місця проходження служби (в/ч НОМЕР_1 , ППД) АДРЕСА_1 , в наслідок погодних умов (злива) на відрізку дороги Київ-Чоп 564км + 500м потрапив у аквапланування (втратив керування), усі зусилля вирівняти автомобіль та уникнути дорожньо-транспортної пригоди вчинив, але керування автомобілем відновити не вдалось, внаслідок чого автомобіль Ssang Yong Actyon в.н.з. НОМЕР_2 злетів з дороги та перекинувся, у зв`язку із чим зазнав значних ушкоджень та ремонту не підлягає. Даний автомобіль Ssang Yong Actyon, в.н.з. НОМЕР_2 (шасі НОМЕР_3 ) належить військовій частині НОМЕР_1 та закріплено за водієм автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_2 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2023 №1118 «Про оприбуткування та введення в експлуатацію автомобільної техніки».
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2024 №1097 «Про продовження строку проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2024 № 956», термін проведення службового розслідування продовжено до 13 жовтня 2024 року.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 30.12.2023 №286 (зі змінами), для визначення технічного стану автомобіля призначено тимчасову внутрішньо-перевірочну комісію майна автомобільної служби, а саме автомобіля Ssang Yong Actyon, в.н.з. НОМЕР_2 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2024 №1107 «Про створення тимчасової комісії для перевірки технічного стану майна автомобільної служби».
02.10.2024 проведено огляд та перевірено автомобіль Ssang Yong Actyon, в.н.з. НОМЕР_2 (шасі НОМЕР_5 ), про що складено Акт технічного стану №318/1 02.10.2024.
Відповідно до змісту вказаного акта, непридатним до подальшої експлуатації (V категорія) та таким, що економічно недоцільно відновлювати, визнано лише кузов автомобіля. Водночас комісією встановлено, що двигун (п. 1), коробка передач (п. 3) та кермо механічне (п. 4) є технічно справними, відносяться до ІІ категорії та придатні до подальшої експлуатації.
Згідно Відомості щодо визначення залишкової вартості військового майна станом на 02 жовтня 2024 року, залишкова вартість автомобіль Ssang Yong Actyon (KRACA4AB1AP074694), в.н.з. НОМЕР_2 складає 182 798 грн 05 коп. (сто вісімдесят дві тисячі сімсот дев`яносто вісім гривень 05 копійок).
Відповідно до Довідки №65 про вартісну оцінку заподіяної шкоди пошкодженням майна служби військової техніки, сума заподіяної шкоди складає 182 798 грн 05 коп. (сто вісімдесят дві тисячі сімсот дев`яносто вісім гривень 05 копійок).
За результатами проведеного службового розслідування та затвердження акту службового розслідування, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 14.10.2024 № 684, відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнуто капітана ОСОБА_1 , начальника служби військової техніки логістики військової частини НОМЕР_1 , до повної матеріальної відповідальності за завдану шкоду, а саме за пошкодження майна служби військової техніки, а саме автомобіля Ssang Yong Actyon, в.н.з. НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 та наказано стягнути з нього суму завданих державі збитків, а саме суму 182 798 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот дев`яносто вісім) грн. 05 коп.).
За час проходження військової служби з капітана ОСОБА_1 , начальника служби військової техніки логістики військової частини НОМЕР_1 , стягнуто частково суму завданих державі збитків з грошового забезпечення згідно платіжних інструкції № 1485 від 08.11.2024 на суму 2704,71 грн, № 1659 від 25.11.2024 на суму 4839,99 грн.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.11.2024 року № 346 капітан ОСОБА_1 , начальник служби військової техніки логістики управління військової частини НОМЕР_1 , звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 05 листопада 2024 року №749 у відставку відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” підпункту “б” (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), з 22 листопада 2024 року виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.
Згідно вимог ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків встановлено Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» 3 жовтня 2019 року № 160-IX.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону України від 03.10.2019 №160-IX матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдані державі» від 03.10.2019 №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдані державі» особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
З системного аналізу наведених вище норм Закону слідує, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв`язку з неналежним виконанням ним обов`язків військової служби або службових обов`язків, та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Згідно частини першої статті 8 Закону № 160-ІХ посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (частина друга статті 8 Закону № 160-ІХ).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць (частина третя статті 8 Закону № 160-ІХ).
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом (частина четверта статті 8 Закону № 160-ІХ).
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 160-ІХ відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті (частина друга статті 10 Закону № 160-ІХ).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Щодо порушення строків проведення службового розслідування колегія суддів зазначає, що доводи апелянта про те, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 956 від 29.08.2024 виданий з порушенням триденного строку, встановленого ч. 2 ст. 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ (далі – Закон № 160-ІХ), знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду. Як вбачається з матеріалів справи, усна доповідь про ДТП відбулася 02.07.2024, а письмовий рапорт подано 07.08.2024. Відтак, призначення розслідування лише 29.08.2024 є процедурним порушенням з боку командування.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вичерпний перелік обставин, які виключають матеріальну відповідальність, наведений у статті 9 Закону № 160-ІХ. Порушення строків призначення службового розслідування до цього переліку не входить. Отже, саме по собі процедурне порушення, допущене командуванням, не звільняє винну особу від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, якщо факт завдання такої шкоди, вина особи та причинно-наслідковий зв`язок доведені належними доказами. Тому вимоги зустрічного позову про скасування наказу про призначення розслідування № 956 задоволенню не підлягають.
Щодо кваліфікації дій апелянта та виду матеріальної відповідальності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до повної, а не обмеженої матеріальної відповідальності. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 160-ІХ, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі в разі умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна.
Матеріалами справи, зокрема подорожнім листом № 240 та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 1118 від 11.11.2023, підтверджується, що службовий автомобіль Ssang Yong Actyon (в.н.з. НОМЕР_2 ) був штатно закріплений за іншим військовослужбовцем - водієм автомобільного відділення солдатом ОСОБА_2 .. Згідно з указаним подорожнім листом, капітан ОСОБА_1 був визначений виключно як «старший машини», що не надавало йому право керувати відповідним автомобілем.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що керування ним вказаним транспортним засобом здійснювалося на виконання наказу (розпорядження) командування у зв`язку зі службовою необхідністю. Під час проведення службового розслідування, а також у ході судового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, вказані обставини не знайшли свого об`єктивного підтвердження та не підкріплені жодними належними та допустимими доказами. Матеріали справи свідчать, що апелянт самовільно використав транспортний засіб для доїзду до місця служби з місця проживання. Відтак, самостійне взяття ключів та керування автомобілем, який не був закріплений за апелянтом, як водієм, становить факт незаконного використання військового майна.
За таких обставин, посилання ОСОБА_1 на необхідність застосування до спірних правовідносин приписів статті 5 Закону № 160-ІХ (обмежена матеріальна відповідальність за шкоду, завдану з необережності) є нормативно та фактично безпідставними. Оскільки апелянтом допущено неправомірне використання транспортного засобу, зазначені дії підпадають під правове регулювання пункту 1 частини першої статті 6 Закону № 160-ІХ. Вказана норма імперативно передбачає настання повної матеріальної відповідальності у разі незаконного використання військового майна, що виключає значення форми вини (умислу чи необережності) безпосередньо у механізмі самої дорожньо-транспортної пригоди.
Водночас, колегія суддів зазначає, що вина ОСОБА_1 у порушенні правил експлуатації військової техніки та недотриманні вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повністю доведена матеріалами службового розслідування. Враховуючи характер та обставини допущеного дисциплінарного проступку, застосований до апелянта вид дисциплінарного стягнення у вигляді «суворої догани» (пункт 2 Наказу № 684 від 14.10.2024) є співмірним та правомірним. Відповідно, оскаржувані накази командира Військової частини НОМЕР_1 № 956 від 29.08.2024 та № 684 від 14.10.2024 у частині, що не стосується безпосередньо фінансового розрахунку та притягнення до матеріальної відповідальності, скасуванню не підлягають, оскільки в цій частині прийняті суб`єктом владних повноважень обґрунтовано, в межах повноважень та з дотриманням принципу пропорційності.
Разом з тим, щодо визначення розміру прямої дійсної шкоди (фактичних втрат), колегія суддів констатує, що розрахунок стягуваної суми є нормативно та документально необґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 160-ІХ, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку. Згідно з п. 11 та п. 15 «Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України», затвердженої постановою КМУ від 29.05.1998 № 759, залишкова вартість військового майна, що підлягає списанню, не може бути нижчою, ніж вартість брухту металів, що в ньому містяться.
Як вбачається з Акта технічного стану № 318/1 від 02.10.2024, складеного комісією Військової частини НОМЕР_1 , непридатним до подальшої експлуатації (V категорія) визнано лише кузов автомобіля. Натомість, цією ж комісією встановлено, що двигун (п. 1), коробка передач (п. 3) та кермо механічне (п. 4) є технічно справними, відносяться до ІІ категорії та придатні до подальшої експлуатації. Стан автошин та АКБ комісією не визначений.
Проте, Довідка про вартісну оцінку шкоди № 65 від 04.10.2024 фіксує збитки на рівні 100% залишкової вартості автомобіля до ДТП - 182 798,05 грн. У матеріалах справи повністю відсутня оцінка (калькуляція) вартості придатних залишків автомобіля, які визнані технічно справними, а також відсутній розрахунок вартості металобрухту знищеного кузова.
Відповідно до імперативних приписів частини першої статті 7 Закону № 160-ІХ, у разі відсутності даних бухгалтерського обліку для встановлення фактичних втрат, «розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду». Отже, для об`єктивного визначення дійсних втрат військова частина зобов`язана була залучити суб`єкта оціночної діяльності (автотоварознавця) з метою визначення вартості вказаних придатних залишків, щоб вирахувати їх із загальної залишкової вартості автомобіля (182 798,05 грн).
Стягнення з винної особи повної залишкової вартості майна з одночасним залишенням у розпорядженні та на балансі військової частини технічно справних агрегатів і вузлів цього ж транспортного засобу суперечить положенням статті 7 Закону № 160-ІХ, оскільки заявлена до стягнення сума не відображає дійсного розміру прямої майнової шкоди та призводить до покладення на особу надмірного матеріального тягаря, що безпідставно виходить за межі фактично понесених державою втрат.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що суб`єкт владних повноважень знехтував своїм обов`язком щодо належного визначення розміру завданої шкоди ще на стадії проведення службового розслідування та прийняття оскаржуваного наказу. Як наслідок, докази щодо вартості придатних залишків та металобрухту в матеріалах справи об`єктивно відсутні. Суд на стадії апеляційного перегляду позбавлений процесуальної можливості самостійно встановити вказані обставини або змінити суму стягнення шляхом розрахунку, оскільки первинні дані про вартість збереженого майна не були сформовані позивачем у встановленому законом порядку. При цьому жодна зі сторін, зокрема суб`єкт владних повноважень, на якого нормами ч. 2 ст. 77 КАС України покладено тягар доказування, не заявляла клопотання про призначення відповідної судової експертизи (автотоварознавчої чи товарознавчої) для встановлення дійсної вартості таких залишків ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.
За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (суб`єкта владних повноважень). Оскільки позивач за первісним позовом (Військова частина НОМЕР_1 ) не довів належними, допустимими та достовірними доказами фактичний розмір понесених втрат (прямої дійсної шкоди) із врахуванням вартості придатних залишків, заявлені позовні вимоги про стягнення коштів задоволенню не підлягають у повному обсязі через недоведеність суми стягнення.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів наголошує: хоча матеріалами службового розслідування підтверджується факт незаконного використання транспортного засобу (що стало правомірною підставою для накладення дисциплінарного стягнення), інститут притягнення до матеріальної відповідальності не має абстрактного характеру. Він нерозривно пов`язаний із обов`язком суб`єкта владних повноважень документально та математично довести дійсний розмір прямої шкоди (фактичних втрат).
Оскільки суб`єктом владних повноважень фінансовий розрахунок на суму 182 798,05 грн здійснено без урахування вартості придатних залишків (двигуна, КПП, керма), а також з огляду на те, що відповідно до Акта № 318/1 від 02.10.2024 комісією взагалі не був визначений технічний стан АКБ та автошин, притягнення особи до матеріальної відповідальності за цією об`єктивно невірною та нормативно необґрунтованою сумою є протиправним.
Як наслідок, Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 684 від 14.10.2024 підлягає скасуванню виключно в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності та стягнення з нього суми завданих державі збитків у розмірі 182 798,05 грн. Скасування наказу безпосередньо в частині самого факту «притягнення до матеріальної відповідальності» є юридично необхідним, оскільки правова конструкція притягнення до такого виду відповідальності не може залишатися чинною та існувати відокремлено від незаконно визначеної суми стягнення, яка є її невід`ємним наслідком.
З цих же підстав, заявлені первісні позовні вимоги Військової частини про стягнення 175 253,35 грн (залишку невідшкодованої суми) задоволенню не підлягають через недоведеність позивачем заявленого розміру шкоди.
Щодо вимог зустрічного позову про визнання неправомірними акта службового розслідування та довідки про вартісну оцінку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у цій частині. Відповідно до сталої практики Верховного Суду, вказані документи є лише носіями доказової інформації, на підставі яких приймається відповідне рішення (наказ), і самостійно не порушують прав та інтересів особи, а тому не можуть бути самостійним предметом судового оскарження.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права в частині визначення розміру шкоди, що є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні первісного позову Військової частини НОМЕР_1 та часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року у справі № 380/1921/25 в частині задоволення первісного позову Військової частини НОМЕР_1 про стягнення коштів та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2024 № 684 - скасувати та прийняти у цій частині нову постанову.
У задоволенні первісного позову Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 175 253,35 грн - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 14.10.2024 № 684 «Про результати службового розслідування» виключно в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності та стягнення з нього суми завданих державі збитків у розмірі 182 798,05 грн.
В іншій частині Наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2024 № 684 - залишити без змін.
В іншій частині - рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року залишити без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Постанова у повному обсязі буде складена протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи (враховуючи положення ч. 3 ст. 243 КАС України).
Головуючий суддяС. М. Глазько
суддіІ. В. Глушко
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 30.10.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua