Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №750/10402/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10402/26

Провадження № 2/750/4903/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Слісаря А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» (вул. Верхній Вал, буд. 4-В, під`їзд 1, поверх 2) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

у вересні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 35270 грн 30 коп.

Обґрунтовано позов тим, що 01.02.2026 між Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» і відповідачем було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 1603249711279. Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 6500 грн; строк кредитування 360 днів; стандартна % ставка: 0,93 % в день; комісія за надання кредиту 25 % від суми кредиту. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору, однак відповідач порушив умови Кредитного договору і не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за Кредитним договором. Станом на 22.09.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить 35270,30 грн, з яких 6500 грн заборгованість за тілом кредиту; 14145,30 грн. заборгованість за відсотками; 1625 грн заборгованість за комісіями; 13000,00 грн неустойка. За таких обставин, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів і просить стягнути з відповідача заборгованість.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

07.10.2026 через систему «Електронний суд» відповідач через представника надіслав відзив на позовну заяву, у якому він просить задовольнити позов частково у розмірі 22270,00 грн. та відмовити у задоволенні позову в частині нарахування штрафних санкцій, посилаючись на положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Вказує, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг. Також просить стягнути з ТОВ Фінансова компанія «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 3000,00 грн. в якості компенсації витрат на правничу допомогу.

16.10.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача надіслав відповідь на відзив, в якому посилався на обґрунтованість вимог про стягнення неустойки та визначеного розміру витрат на правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.02.2026 між Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» і ОСОБА_1 , було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № 1603249711279.

Відповідно до п.п. 3.2, 6.1, 6.4 Договору загальний розмір кредиту, що надається, складає: 6500 грн. Строк, на який надається кредит, складає 360 днів. Дата повернення (виплати) кредиту: 27.01.2027.

Кредитні кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки (електронного платіжного засобу): № 479072хххх9404 (п. 4.1 Договору).

Тип процентної ставки фіксована (п. 3.4 Договору).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту в розмірі 0,93% за кожен день користування Кредитом.

Відповідно до п. 4.4 Договору комісія за надання кредиту становить 25 % від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту.

Дострокове повернення Кредиту за ініціативою Кредитодавця передбачено п. 10.2 Договору.

Згідно із п. 14.3.1 Договору якщо за цим Договором загальний розмір виданого Кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення Договору, то Позичальник сплачує на користь Кредитодавця пеню у розмірі 40% від розміру простроченого зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Нарахування пені здійснюється з першого дня прострочення виконання зобов`язання.

Вищевказаний кредитний договір відповідачем підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором D1322.

17.04.2026 позивач звернувся до відповідача із повідомленням про сплату простроченої заборгованості в загальному розмірі 25719,20 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 1603249711279 від 01.02.2026 станом на 22.09.2026 загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 35270,30 грн, з яких 6500 грн заборгованість за тілом кредиту; 14145,30 грн. заборгованість за відсотками; 1625 грн заборгованість за комісіями; 13000,00 грн неустойка.

22.09.2026 позивач звернувся до відповідача із вимогою про дострокове повернення кредиту.

З підтвердження ТОВ «ПрофіГід» щодо здійснення переказу грошових коштів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» 01.02.2026 перерахувало на картку відповідача 6500 грн., призначення платежу: видача кредитних коштів згідно договору № 1603249711279 від 01.02.2026.

Отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 , наданої АТ «Ощадбанк» відповідно до якої 01.02.2026 на вказану картку було зараховано 6500 грн.

На підставі дослідження та оцінки наявних у матеріали справи доказів, аналізу норм законодавства, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Пунктом першим частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, 01.02.2026 між позивачем та відповідачем укладено договір № 1603249711279, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання та надав відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору.

Однак, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 22.09.2026 утворилась прострочена заборгованість 6500 грн за тілом кредиту та 14145,30 грн. за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також надаючи оцінку нарахуванню позивачем комісії за надання кредиту у розмірі 1625,00 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження N 61-7620св24).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зауважує, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан неодноразово було продовжено.

З урахуванням викладеного, нарахування відповідчем штрафних санкцій у сумі 13000,00 грн.. є безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заборгованість Відповідача за кредитним договором від 01.02.2026 № 1603249711279, яка підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» становить 22270,30 грн., з яких: 6500,00 грн. тіло кредиту, 14145,00 грн.. сума прострочених платежів по процентах, 1625,00 грн - комісія.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У справі сторони понесли наступні судові витрати. Позивач по платі судового збору за подачу позову в розмірі 2 662,40 грн.. Також зазначив, що очікує понести витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідач поніс витрати по оплаті послуг професійної правничої допомоги у розмірі 3000 грн, яку надавало йому адвокатське об`єднання «Рябінін, Переверзєв та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги від 06.10.2026. Реальність наданих послуг підтверджується відзивом на позовну заяву, актом приймання-передачі наданих послуг від 06.10.2026 та квитанцією до прибуткового касового ордера від 06.10.2026 .

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 63%, тому пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід розподілити судові витрати.

Отже сплачений Позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню на користь Позивача у розмірі – 1677,31 грн (63% х 2 662,40).

Витрати на професійну правову допомогу, понесені Відповідачем мають бути відшкодовані пропорційно частині вимог, у задоволенні яких відмовлено (37%) у розмірі - 1110 грн (3000 х 37%).

Суд не вбачає підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки заявлений до стягнення розмір, зокрема з урахуванням його пропорційного зменшення, є співмірним обсягу виконаної роботи, відповідає критеріям пропорційності і розумності, підтверджується наданими стороною Відповідача доказами.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи що позов необхідно задовольнити частково та з кожної із сторін стягнути судові витрати на користь іншої сторони, суд вважає за необхідне зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні, тому з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 567,31 грн.(1677,31 грн. – 1110 грн.).

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» заборгованість в сумі 22270,30 грн

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Український платіжний центр» 567,31 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. СЛІСАР