Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №140/14026/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/14026/25 пров. № А/857/23303/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Мандзія О.П.,

Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі №140/14026/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції – Ксензюк А.Я.

дата ухвалення рішення – 20.03.2026,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №032150005059 від 07.11.2025 про відмову у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу";

- зобов`язання відповідача зарахувати до стажу державної служби період роботи (служби) з 05.05.1989 по 02.07.2008 в органах Державної митної служби України та період проходження військової служби з 03.05.1983 по 05.06.1985 і перевести з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 19.11.2024 із урахуванням довідки Волинської митниці про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №7.3-22/46/139 від 21.10.2025 та довідки Волинської митниці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №7.3- 22/46/120 від 21.10.2025, здійснивши нарахування та виплату такої пенсії з 31.10.2025 з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірним рішенням відповідач відмовив у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» через відсутність правових підстав для такого переведення, а саме у зв`язку із відсутністю стажу державної служби. Позивач стверджує, що служба у митних органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби, а тому позивач має право на переведення на пенсію державного службовця.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі №140/14026/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №032150005059 від 07.11.2025 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з часу звернення із заявою з 31.10.2025, із зарахуванням до загального стажу державної служби періоду роботи позивача з 05.05.1989 по 02.07.2008 в органах Державної митної служби України та період проходження військової служби з 03.05.1983 по 05.06.1985 із урахуванням довідки Волинської митниці про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №7.3-22/46/139 від 21.10.2025 та довідки Волинської митниці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби №7.3-22/46/120 від 21.10.2025.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати у сумі 1 211,20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що служба в органах митної служби не зараховується до стажу державної служби, а тому відповідач зробив висновок, що позивач не має необхідного для призначення пенсії державного службовця стажу державної служби.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

За приписами ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд виходячи із такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003.

31.10.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення вказана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, який 07.11.2025 розглянув її та прийняв рішення №032150005059 про відмову позивачу в переході з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», в зв`язку з відсутністю стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Періоди роботи в Ягодинській та Волинській митницях не можуть бути враховані до стажу державної служби, оскільки працівникам митних органів присвоюються спеціальні звання, а не ранги державного службовця.

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача в переведенні на пенсію державного службовця відповідно до закону України «Про державну службу», звернувся до суду з цим позовом.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся з позовною заявою до суду.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що період роботи позивача у митних органах підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Суд визначив момент переведення на пенсію державного службовця датою подання заяви.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі – Закон №1058-IV), в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

До 01.05.2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-VIII).

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З 01.05.2016 року набрав чинності новий Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, з 01.05.2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Також, згідно з пунктом 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених чинним на той час законодавством.

Апеляційний суд встановив, що відповідач не зарахував позивачу до стажу державної служби період роботи позивача з 05.05.1989 по 02.07.2008 в митних органах України.

Апеляційний суд, на підставі відомостей, що є в трудовій книжці позивача, встановив, що позивач з 05.05.1989 по 02.07.2008 працював на різних посадах в митних органах України.

З 06.06.1995 позивач прийняв присягу державного службовця, а з 16.06.1995 позивачу присвоєне спеціальне звання «інспектор митної служби 1 рангу».

Обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону №889-VII) здійснювалося відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283).

Згідно із пунктом 2 Порядку №283, який діяв на час проходження позивачем митної служби, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апаратів органів митного контролю.

Крім того, 04.07.2013 року статтю 37 Закону №3723-ХІІ було доповнено новою частиною, згідно із якою, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.

Стаття 154 Митного кодексу України від 1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.

Статтею 430 Митного кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2004 року) визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу». Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.

Частиною 1 статті 569 Митного кодексу України (прийнятий 13 березня 2012 року) встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

Відповідно до статті 588 цього Кодексу, пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Отже, час роботи позивача в митних органах України з 05.05.1989 по 02.07.2008 зараховується до стажу державної служби.

Таким чином, на дату набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016 року) позивач мав понад 20 років стажу державної служби.

Що стосується позовних вимог про зарахування позивачу до стажу державної служби, військову службу, то це питання не є спірним, однак, відповідач з цього приводу не висловлює заперечень, а тому апеляційний суд не виходить за межі вимог та доводів апеляційної скарги.

За таких обставин рішення відповідача №032150005059 від 07.11.2025 є протиправним, що є підставою для його скасування.

Водночас колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд зауважує, що дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади

Зважаючи на встановлення достатності у позивача стажу на переведення на пенсію державного службовця, апеляційний суд вважає, що є правові підстави для зобов`язання відповідача перевести позивача на пенсію державного службовця і це не порушує дискрецію відповідача, як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що до заяви від 31.10.2025 про перехід на пенсію відповідно до Закону №889-VIII позивач додала видані Волинською митницею довідки від 21.10.2025 №7.3-22/46/139 та №7.3-22/46/120, які просить врахувати при переведенні на пенсію державного службовця.

З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 5 Порядку №622, заробітна плата для обчислення пенсії, відповідно до Закону №889-VІІІ, визначається довідками про заробітну плату, форми яких затверджені постановами правління Пенсійного фонду України і які видаються особі установою за останнім місцем роботи.

За змістом пункту 4 Постанови №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

Визначаючи спосіб захисту порушених прав особи, яка має право на пенсію державного службовця, Велика Палата Верховного Суду, при ухваленні постанови від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18 (провадження №11-555заі18), вказала на необхідність зобов`язання відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця, відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці про заробітну плату.

Апеляційний суд встановив, що позивач для призначення пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу», надав відповідачу довідки Волинської митниці від 21.10.2025 №7.3-22/46/139 та №7.3-22/46/120 про складові заробітної плати для призначення пенсії.

Отже, позивач має право на переведення з пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком, відповідно до Закону №3723-XII, на умовах визначених п. п 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, з урахуванням заробітної плати, що вказана у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

При цьому, позивач, відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має право на призначення пенсії з 31.10.2025, тобто дня звернення із заявою про призначення (переведення) пенсії.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо права позивача на призначення (переведення) пенсії за віком, відповідно до Закону №3723-XII, на умовах визначених п. п 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, з урахуванням заробітної плати, що вказана у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та вірно зобов`язав це зробити відповідача.

Отже, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, вірно задовольнив позов частково.

У частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому апеляційний суд в цій частині рішення суду першої інстанції не перевіряв.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, в частині задоволення позову, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позову, без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі №140/14026/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяО. П. Мандзій

суддіЛ. Я. Гудим

В. Я. Качмар