Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №745/659/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 745/659/26

Номер провадження 3/728/1040/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді – Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Кирути Л.І.,

особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – не з`явився,

захисника – не з`явилася,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з сектору поліцейської діяльності № 1 (с-ще Сосниця) відділення поліції № 1 (м. Мена) Корюківського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який проживає в АДРЕСА_1 ,

за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також – КУпАП),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.

І. Опис фактичних обставин.

1. ОСОБА_1 (далі також – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) інкримінується, що останній 20.09.2026 о 18 год 00 хв у с. Козляничі, по вул. Смирнова, керував бензиновим самохідним транспортним засобом, без державного номерного знаку, у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху (далі також – ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України “Про Правила дорожнього руху” від 10.10.2001 № 1306.

2. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди Водія проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alcotest Drager № 6820, результат тесту 1,68 %, тест № 126.

3. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має посвідчення водія від 10.04.2026 серії НОМЕР_1 .

ІІ. Рух справи.

4. Після надходження адміністративних матеріалів 22.10.2026 до Бахмацького районного суду (далі також – Суд), які згідно з постановою Чернігівського апеляційного суду від 14.10.2026 № 745/659/26, були передані для розгляду у зв`язку із задоволенням відповідного подання Сосницького районного суду Чернігівської області від 06.10.2026 № 01-23/270/2026, їх розгляд було призначено на 29.10.2026 у судовому засіданні об 11 год 30 хв.

ІІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

5. У призначене судове засідання Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення судового розгляду не направив.

6. За змістом положень статті 268 КУпАП неявка належним чином повідомленої особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за її відсутності.

ІV. Досліджені докази.

7. На підтвердження вини Водія у вчиненні адміністративного правопорушення Суду надано такі докази, передбачені статтею 251 КУпАП, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні:

- протокол про адміністративне правопорушення від 20.09.2026 серії ЕПР1 № 776887;

- додаток до протоколу серії ЕПР1 № 776887 (результати тесту на стан алкогольного сп`яніння)

- свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 11.11.2025 № П 51 QМ 1994 103 25;

- довідка № б/н, видана інспектором з адміністративної практики сектору взаємодії з громадами Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області стосовно наявності у Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, посвідчення водія від 10.04.2026 серії НОМЕР_1 ;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 20.09.2026;

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.09.2026;

- диск із відеозаписом.

V. Оцінка Суду.

8. Перш за все, стосовно поінформованості Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, Суд відмічає, що відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

9. Після надходження на розгляд до Суду адміністративних матеріалів Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, повідомлялася про судове засідання шляхом телефонограми.

10. Разом з тим, ужиті заходи не сприяли досягненню мети забезпечення участі в судовому засіданні Особи, що притягається до адміністративної відповідальності, хоча останні прямо та беззаперечно у своїй сукупності указують на те, що ОСОБА_1 був поінформований про цей процес, який здійснюється, однак бажання приймати у ньому безпосередню участь, не дивлячись про обізнаність у його здійсненні, не виявив.

11. Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також – Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 № 475/97-ВР передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

12. Розумність тривалості провадження повинна оцінюватись, у розрізі практики ЄСПЛ окресленої ним у його рішеннях, відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливості для заявника питання, що розглядається (див., з-поміж багатьох інших, рішення у справі “Фрідлендер проти Франції”, [GC], № 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII).

13. При цьому сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

14. Як наслідок, ураховуючи поінформованість ОСОБА_1 про даний процес, як і про дату, час та місце його здійснення, Суд при відсутності у особи з певних своїх причин та міркувань стійкого бажання приймати участь в цьому процесі, уважає таку поведінку останнього своїм особистим вільним користуванням власними правами на власний розсуд.

15. Більш того, Суд вважає, що ним виконано процесуальний обов`язок повідомлення Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду цієї справи.

16. Щодо суті вчиненого правопорушення, оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись виключно законом і правосвідомістю Суд наголошує на тому, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в діях (бездіяльності) такої особи складу та події адміністративного правопорушення.

17. При цьому Суд враховує, що, як вже зазначалося вище, кожному гарантоване право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

18. У згаданому контексті слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення” має “автономне” значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії” (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії” (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального” характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення”.

19. Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини” Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.

20. Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні у справі “Енгель та інші проти Нідерландів” (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.

21. Застосовуючи згадані критерії до адміністративних правопорушень щодо порушення правил дорожнього руху, які караються штрафами, обмеженнями водійських прав, такими як зняття балів або призупинення чи скасування водійських прав (“Луц проти Німеччини” (Lutz v. Germany), § 182; “Шмауцер проти Австрії” (Schmautzer v. Austria); “Малідж проти Франції” (Malige v. France); “Марчан проти Хорватії” (Marиan v. Croatia); “Ігор Паскарі проти Республіки Молдова” (Igor Pascari v. the Republic of Moldova), §§ 20-23) можна дійти обґрунтованого висновку, що стосовно таких правопорушень діє кримінально-процесуальний аспект статті 6 Конвенції.

22. Підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти “обвинувачення” зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції” (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії” (Kamasinski v. Austria), § 79).

23. Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про “причину” обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про “характер” обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії” (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії” (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).

24. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд зазначає, що підставою для притягнення будь-якої особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення.

25. Частиною першою статті 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

26. Суд нагадує, що згідно з частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

27. У свою чергу з об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, зазначене у частині першій статті 130 КУпАП, може виражатися через три окремі діяння:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

28. За змістом положень статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

29. За змістом положень пунктів 6-7 Розділу І “Загальні положення” Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі також – Інструкція), затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі – заклад охорони здоров`я).

30. Згідно з пунктами 8-9 Розділу ІІ “Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів” Інструкції форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

31. Склавши протокол про адміністративне правопорушення від 20.09.2026 серії ЕПР1 № 776887, уповноважений орган висуває “обвинувачення” особі у порушенні вимог пункту 2.5 ПДР, згідно з яким водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

32. Як вже вказувалося вище, положеннями статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, у тому числі й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

33. Таке адміністративне правопорушення є правопорушенням з формальним складом і вважається закінченим з моменту вираження особою, яка керувала транспортним засобом, відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

34. Суд наголошує, що об`єктивна сторона такого адміністративного правопорушення полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на її внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих лише цій особі, і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

35. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння має бути безумовною і категоричною. Правопорушник усно або конклюдентними діями має однозначно виразити небажання проходити огляд на стан сп`яніння. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП слід “поза розумним сумнівом” і з очевидністю для стороннього спостерігача установити, зокрема, що особа, яка керувала транспортним засобом, безальтернативно відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння.

36. Однак, за таких обставин, правильним формулюванням складу цього адміністративного правопорушення є встановлення факту керування транспортним засобом водієм з ознаками стану алкогольного сп`яніння.

37. У свою чергу керування транспортним засобом водієм у стані алкогольного сп`яніння є порушенням вимог пункту 2.9 (а) ПДР, за змістом якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і є окремим складом адміністративного правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, однак саме таке порушення ПДР не інкримінується Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

38. Суд нагадує, що відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.

39. Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол, а обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

40. Підсумовуючи зазначене вище, Суд наголошує, що у відповідності до статті 62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

41. Окрім того, у справі “Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії” (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain, § 77, 146) ЄСПЛ установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

В інших своїх рішеннях ЄСПЛ указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа “Коробов проти України”, заява № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), § 161).

42. Також Суд зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки, зокрема самостійно перекваліфіковувати діяння, вчинення якого інкримінується.

43. З урахуванням викладеного, Суд доходить висновку, що у діях Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

44. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

45. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 9, 23, 130, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя

Бахмацького районного суду Сороколіт Євген Миколайович