Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №460/7715/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/7715/25 пров. № А/857/34469/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Іщук Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові заяву представника ОСОБА_1 адвоката Лавренчук Тетяни Віталіївни про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі №460/7715/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 19.12.2024 №193931700240523, №193941700240523, №193971700240523, №193951700240523, №193961700240523, №193891700240523, №193911700240523; Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №193991700240523 від 19.12.2024 Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-193981700240523 від 19.12.2024.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано: податкові повідомлення-рішення від 19.12.2024 №193931700240523, №193941700240523, №193971700240523, №193951700240523, №193961700240523, №193891700240523, №193911700240523; Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №193991700240523 від 19.12.2024; Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-193981700240523 від 19.12.2024;

Стягнуто на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 12112 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДПС у Рівненській області.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області – залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року у справі 460/7715/25- без змін.

На адресу апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Лавренчук Тетяни Віталіївни про ухвалення додаткової постанови, якою стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 29780,00грн. (яка складається з гонорару 28000грн. та відшкодування витрат в сумі 1780,00грн.).

Відповідач подав клопотання про заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Яке мотивоване тим, що позивач не дотримався процесуальних норм закону, заява про розподіл судових витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції підлягає залишенню без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 КАС України.

Враховуючи положення ч.3 ст.252 КАС України, заяву розглянуто без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Вирішуючи подану заяву, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Відповідно до п.3 ч.1, ч.2 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Згідно ч.1, п.1 ч.3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід врахувати, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів зазначає, що суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним нормам КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача Лавренчук Т.В. надала до суду: договір про надання правової допомоги від 14.04.2025, звіт про надану правничу допомогу Адвокатським бюро “Миколи Бляшина” Пастушенко Сергію Миколайовичу по справі №460/7715/25 на стадії апеляційного провадження станом на 17.04.2026р., рахунок № INV-004627 від 14.04.2026 (сума платежу 28000,00 грн), платіжна інструкція T0WUF6PHH2, рахунок на відшкодування витрат INV-004633, квиток на автобус Львів – Рівне, квиток на автобус Рівне – Львів, платіжне доручення від 14.04.2025 (добові), наказ №02/26-в про відрядження.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Лавренчук Т.В. надала позивачу послуги відповідно до вищевказаного договору про надання правової допомоги вартістю 28000,00 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач заявив про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат стосовно професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Докази понесення таких витрат позивач надав суду протягом 5 робочих днів після ухвалення судом рішення у даній справі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.02.2020 по справі №280/1765/19.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.01.2021 № 280/2635/20, відповідно до якого, за положеннями КАС України відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Колегія суддів враховує, що за вимогами процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналізуючи надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Апеляційний суд зауважує, що правова допомога, яка надана у суді апеляційної інстанції, з виготовлення відзиву на апеляційну скаргу містить покликання на обставини та правове обґрунтування, які були викладені у позовній заяві.

З огляду на зазначені обставини, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 28000 грн. є неспівмірнимиз обсягом наданих адвокатом послуг позивачу.

В свою чергу, враховуючи той факт, що адвокатом було проведено певну роботу з підготовки відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу співмірно до наданих послуг становить 5000 грн.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 135 КАС витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 826/13271/16.

Положеннями частини третьої статті 135 КАС встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Міністрів України прийняв постанову від 27.04.2006 № 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, додатком до якої встановлено (компенсація в адміністративних справах), що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження (далі - Постанова №590).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Враховуючи зазначене вище, апеляційний суд вважає, що клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково у розмірі 5000 грн та стягнути з відповідача фактичні витрати пов`язані із прибуттям представника позивача до суду в сумі 1180 грн та в сумі 600 грн, що були виділені представнику позивача на відрядження.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 252, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Лавренчук Тетяни Віталіївни задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (ЄДРПОУ: 44070166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу та витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду у сумі 6780 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяМ.А. Пліш

суддіІ. В. Глушко

І. М. Обрізко