Суд: Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №688/4847/26
Суддя: Стаднічук Н. Л.
Справа 688/4847/26
№ 2-а/688/74/26
РІШЕННЯ
Іменем України
30 жовтня 2026 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Стаднічук Н. Л.,
з участю секретаря Березюк Н. А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Лужняка Ю. Г.,
представника відповідача Данелюк І. Ю.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий виклад позовних вимог
04.10.2026 ОСОБА_1 звернувся до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7944269 від 25.09.2025.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.09.2026 о 16:52 старшим інспектором Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області капітаном поліції Ярощуком С. М. було винесено означену постанову, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн. Вважає, що інспектор розглянув справу формально, не зазначив у постанові конкретної норми Правил дорожнього руху, яку він порушив, поставив йому у провину відсутність тенту на вантажу, хоча такого обов`язку законодавство не встановлює, та не навів доказів створення небезпеки іншим учасникам руху. В зв`язку з цим вважає постанову необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
2. Рух справи
Ухвалою суду від 5 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі.
3. Позиція сторін
Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Лужняк Ю. Г. в судовому засіданн і позов підтримали, та пояснили, що 25.09.2026 позивач перевозив вантажним транспортним засобом дрова, вони були складені у кузові автомобіля, надійно закріплені, не виступали за борти та не створювали небезпеки для учасників руху. Правила дорожнього руху не вимагають, щоб вантаж був накритий тентом.
08.10.2026 представник відповідача Данелюк І. Ю. подала відзив на позов, у якому проти позову заперечувала та зазначила, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності було правомірним, оскільки останній 25.09.2026 керував вантажним транспортним засобом IFA L60, державний номерний знак НОМЕР_1 із вантажем у вигляді насипу дров, який виступає за габарити самоскиду. Оскльки дрова «насипом» є рухомим та нестабільним вантажем, відповідно до пункту 22.2 ПДР України водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху – контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху. Оскільк дрова насипані вище бортів або виступають за них без належного закріплення/покриття (наприклад, тентом чи сіткою), існує критичний ризик випадіння колод під час руху, на поворотах чи при гальмуванні.
В судовому засідання представник відповідача Данелюк І. О. проти позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві.
4. Обставини, встановлені судом
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушенн у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7944269 ОСОБА_1 притягнуто да адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 122 КУпАП, та на нього накладено штраф в сумі 340 грн.
Суть адміністративного правопорушення полягає в тому, що 25.09.2026 о 16:44 на автодорозі Р49 162 км ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом L 60 НОМЕР_1 , здійснював перевезення вадтажу – дрова, при цьому не був патентований, чим створював небезпеку для інших учасників дорожнього руху, чим порушив п. 22 ПДР.
З відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що позивач перевозив вантажним автомобілем дрова, які були насипані у кузов, виступали за борти кузова та не були прикріплені чи накриті тентом.
5. Мотиви та висновки суду
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 7 КПпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Правила перевезення вантажу у вигляді продукції лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості врегульовані Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 року № 363.
Згідно із пунктом 20.1 цих Правил № 363, лісоматеріали та пиломатеріали перевозять автомобілями, обладнаними кониками, або автомобілями з бортовою платформою з використанням ув`язувальних засобів (ланцюгів, тросів).
Так, розділом 22 ПДР України визначені основні правила перевезення вантажу, зокрема п.22.2, п. 22.3, п. 22.6 визначено, що перевезення вантажу дозволяється за умови, що він, зокрема, не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху.
Водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху.
Згідно з частинами 1, 2 статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена відповідними частинами 1,2, 3, 4, 6, 7 ст.122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Положеннями частини 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У відповідності до частини 4 статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно із положеннями статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.
Відповідно до статті 77 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, судом встановлено, що позивач здійснював перевезення вантажу – лісоматеріалів, які не були затентовані, однак законодавством не встановлено обов`язку накривати тентом лістопродукцію, а є лише вимога про те, що перевезення вантажу не повинно наражати на небезпеку учасників дорожнього руху.
Крім того, в оскаржуваній постанові не зазначеного конкретного пункту ПДР, який порушив позивач під час керування транспортним засобом, а лише зазначено про порушення ним п. 22. Однак розділ 22 ПДР містить 6 пунктів з підпунктами.
Представник відповідача послався на порушення позивачем пунктів 22.2, 22.3, 22.4 ПДР. Однак, кожен із цих пунктів містить різні умови, що створює невизначеність для суду та позивача в оцінці його поведінки та порушує правопозивача на захист.
Суд також зазначає, що наданий відповідачем відеозапис з бодікамери поліцейського не фіксує момент зупинки водія, роз`яснення йому прав та обов`язків, огляд розміщенного вантажу, заслуховування пояснень позивача.
Частиною третьою статті 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Згідно з позицією Верховного Суду, зазначеної у справі № 524/1284/17 від 07.04.2020, відеозапис не є належним доказом порушення, якщо сама постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить посилань на технічний засіб, яким здійснювався такий відеозапис.
В оскаржуваній постанові не міститься посилань на здійснення відеозапису адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів порушення позивачем Правил дорожного руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
У пункті 1 частини 1 статті 247 КУпАП зазначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право у т.ч. скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин суд вважає, що спірна постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю.
6. Розподіл судового збору
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 665,60 грн згідно з платіжною інструкцією № 2.871234786.1 від 02.10.2026.
Конституційний Суд України у рішенні від 9 вересня 2026 року
№ 10-р(II)/2026 вказав, що Законом України «Про судовий збір» установив, що сплата судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення не передбачена.
За змістом пункту 1 частини першої статті 9 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 7, 9, 122 КУпАП , статтями 9, 72, 73, 77, 139, 192, 241, 245, 246, 286 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7944269 від 25.09.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в сумі 340 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 – закрити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Н. Л. Стаднічук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua