Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №705/579/26
Суддя: Грибан Інна Олександрівна
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 705/579/26 Суддя (судді) першої інстанції: Піньковський Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Тереза Ю.О.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 травня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Рішенням Уманського міжрайонного суду Черкаської області від 28.05.2026 позовну заяву залишено без задоволення.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та наявності правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наявним у справі доказам та не встановив, чи виникли на момент винесення оскаржуваної постанови правові підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності, зокрема з огляду на те, що постанову про накладення штрафу винесено раніше дати, на яку позивача було викликано для проходження військово-лікарської комісії.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 08 жовтня 2025 року № 1391 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності в оскаржуваній постанові визначено непроходження військово-лікарської комісії в особливий період, що відповідач кваліфікував як порушення правил військового обліку.
Матеріалами справи підтверджується, що 04 жовтня 2025 року позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення військово-облікових даних.
Відповідно до витягу з журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за № 2/4660 від 04 жовтня 2025 року позивачу було оформлено направлення на проходження медичного огляду.
Крім того, згідно з повісткою № 5090403 від 04 жовтня 2025 року позивача викликано для проходження медичного огляду на 09 жовтня 2025 року о 09 годині 00 хвилин.
Разом із тим постанову № 1391 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесено 08 жовтня 2025 року, тобто до дати, зазначеної у відповідній повістці.
Вважаючи зазначену постанову протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини третьої якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу, зокрема, на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
На підстав статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, притягнення до відповідальності за статтею 210-1 КУпАП відбувається саме територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
взяття громадян на військовий облік;
прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;
проходження військової служби;
виконання військового обов`язку в запасі;
проходження служби у військовому резерві;
дотримання правил військового обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Додатком 2 до Порядку № 1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до пп. 4 п. 1 ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).
Військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку (абз. 1 п. 74 Порядку № 560).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням і зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) здійснює оцінку доказів за внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності з дотриманням вимог закону.
Таким чином, встановлення обставин адміністративного правопорушення передбачає не лише одержання відповідних документів, а й перевірку їх змісту, взаємного зв`язку та здатності підтверджувати конкретні фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення уповноважений орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна відповідна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи існують обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи.
Отже, обов`язковою передумовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є належне встановлення фактичних обставин правопорушення та їх відповідності ознакам складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП.
Згідно зі статтею 75 КАС України достовірними визнаються докази, на підставі яких можливо встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Отже, саме відповідач зобов`язаний довести наявність передбачених законом підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема факт порушення конкретного правила військового обліку.
Оцінюючи обставини цієї справи, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції визнав достатніми для підтвердження правомірності постанови відповідача відомості військового обліку, факт оформлення направлення на проходження військово-лікарської комісії та вручення позивачу повістки.
Проте суд першої інстанції не надав належної правової оцінки співвідношенню дат оформлення зазначених документів, визначеного виклику та винесення постанови про адміністративне правопорушення.
Як убачається з матеріалів справи, 04 жовтня 2025 року позивачу оформлено направлення на проходження військово-лікарської комісії за № 2/4660 та вручено повістку № 5090403 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09 жовтня 2025 року о 09 годині 00 хвилин.
Водночас постанову № 1391 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за непроводження військово-лікарської комісії винесено 08 жовтня 2025 року.
Доказів визначення позивачу іншого, більш раннього строку проходження медичного огляду, доведення його до відома позивача та порушення такого строку останнім відповідачем не надано.
Відомості АІТС «Оберіг» щодо відсутності даних про проходження медичного огляду самі по собі не підтверджують порушення особою визначеного строку його проходження, оскільки відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII проходження медичного огляду має здійснюватися на підставі рішення ВЛК чи ІНФОРМАЦІЯ_1.
Отже, відповідачем не доведено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.
В свою чергу суд першої інстанції, не встановивши факту порушення позивачем визначеного строку проходження військово-лікарської комісії, дійшов помилкового висновку про правомірність оскаржуваної постанови.
Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають установленим обставинам справи, а рішення про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 271, 272, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
Ю.О. Тереза
(повний текст постанови складено 29 жовтня 2026 р.)
Оригінал: reyestr.court.gov.ua