Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №640/10641/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/10641/22 Суддя (судді) першої інстанції: О.В. Захарова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кобаль М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.06.2021 № 421/26-15-24-17-26/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платника єдиного податку та зобов`язати відповідача поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку третьої групи з 01 липня 2021 року.

Позов обґрунтовано тим, що ані акта камеральної перевірки від 09.06.2021 № 437/26-15-24-17-11/ НОМЕР_1 , ані рішення від 30.06.2021 № 421/26-15-24-17-26/ НОМЕР_1 позивач не отримувала, про наявність податкового боргу їй відомо не було, а анулювання реєстрації платника єдиного податку за результатами камеральної перевірки не відповідає встановленій законом процедурі.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.06.2021 № 421/26-15-24-17-26/ НОМЕР_1 про виключення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку; зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи в реєстрі платників єдиного податку з дати анулювання - з 01 липня 2021 року та внести відповідний запис до реєстру платників єдиного податку.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року та прийняти нове судове рішення, яким залишити позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам контролюючого органу, підійшов до розгляду справи однобоко і не з`ясував усіх обставин справи, чим порушив статтю 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Апелянт зазначає, що наявність у позивача податкового боргу у розмірі 8821,82 грн на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів з 01.01.2021 по 01.06.2021 зобов`язувала контролюючий орган анулювати реєстрацію платника єдиного податку, а пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, на його думку, пов`язує анулювання з проведенням перевірки без конкретизації її виду, через що камеральна перевірка є для цього достатньою; на підтвердження цієї позиції апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 815/5437/17, а також вказує, що заперечень на акт перевірки від позивача не надходило. Крім того, апелянт вказує, що акт і рішення надіслано рекомендованими листами з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача 10.06.2021 та 30.06.2021 і повернуто за закінченням терміну зберігання 15.07.2021 та 03.08.2021 відповідно, а тому, на його думку, ці документи вважаються належно врученими і перебіг шестимісячного строку звернення до суду розпочався 03.08.2021 та сплив до подання позову 14.07.2022. Водночас апелянт вважає, що отримання позивачем 30.03.2022 повідомлення про відмову у прийнятті декларації платника єдиного податку за 2021 рік моменту, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, не змінює.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки у податковій звітності та її неподання чи несвоєчасне подання, тоді як наявність податкового боргу до предмета такої перевірки не належить, а тому анулюванню реєстрації платника єдиного податку мало передувати проведення документальної перевірки. Щодо строку звернення до суду позивач вказує на те, що відмітка "за закінченням терміну зберігання" не підтверджує належного інформування адресата про надходження поштового відправлення, посилаючись на постанову Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 591/3717/21.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглядаючи справу в цих межах, колегія суддів встановила такі обставини.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 03.09.2018, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві і з 03.09.2018 застосовувала спрощену систему оподаткування - третя група платника єдиного податку за ставкою 5 відсотків доходу. Податкова адреса позивача: АДРЕСА_1 .

Головне управління ДПС у м. Києві провело камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування, за результатами якої 09.06.2021 склало акт № 437/26-15-24-17-11/ НОМЕР_1 . Цим актом встановлено наявність у позивача податкового боргу у розмірі 8821,82 грн на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - з 01.01.2021 по 01.06.2021.

На підставі акта камеральної перевірки відповідач прийняв рішення від 30.06.2021 № 421/26-15-24-17-26/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 01.07.2021.

Листом від 15.06.2022 № 35858/6/26-15-24-17-14 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило позивача про анулювання реєстрації платника єдиного податку і зазначило, що заборгованість по єдиному податку виникла у зв`язку з відсутністю інформації в інтегрованій картці платника про сплату податкових зобов`язань, задекларованих у податковій декларації платника єдиного податку за 1 квартал 2020 року (реєстраційний номер 9131978664 від 11.06.2020). Цей лист вручено позивачу особисто 07.07.2022, а позовну заяву подано до суду 14.07.2022.

Оскільки апеляційна скарга ставить питання про залишення позовної заяви без розгляду, колегія суддів першочергово перевіряє додержання позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Процедурою адміністративного оскарження позивач не скористалась, а спірне рішення не стосується нарахування грошових зобов`язань, тому до спірних правовідносин застосовується саме шестимісячний строк. Такий висновок відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24, за якою у разі, якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, строк звернення до суду становить шість місяців.

Відтак вирішальним є встановлення дня, коли позивач дізналась або повинна була дізнатися про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За абзацами першим і другим пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Щодо посилання апелянта на повернення поштових відправлень як на момент вручення колегія суддів зазначає, що передбачений абзацом другим пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України наслідок настає не від самого лише факту повернення відправлення, а за умови додержання порядку інформування адресата про його надходження.

Пунктом 73 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, передбачено, що інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку.

Згідно з пунктом 86 цих Правил у разі коли адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв`язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.

У постанові від 21 травня 2026 року у справі № 120/16002/25 Верховний Суд зазначив: "висновки судів про пропуск Позивачем строку звернення до суду є передчасними, оскільки зроблені без повного та всебічного з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення питання щодо початку перебігу відповідного процесуального строку".

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивача було поінформовано про надходження поштових відправлень у спосіб, визначений пунктами 73 і 86 Правил № 270: номер телефону мобільного зв`язку адресата на відправленнях не зазначений, а доказів вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення контролюючий орган не надав.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, недоведеність належного інформування позивача про надходження поштових відправлень покладається на контролюючий орган і виключає обчислення строку звернення до суду з 03.08.2021.

Твердження апелянта про те, що позивач повинна була дізнатися про анулювання реєстрації 03.08.2021, спростовується також характером проведеної перевірки. Відповідно до статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення; камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком, а згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Позивач не зверталась до контролюючого органу зі скаргами, не була повідомлена про призначення перевірки і не отримувала жодного документа, який передував прийняттю спірного рішення. За таких умов вона об`єктивно не мала підстав очікувати надходження кореспонденції від відповідача, а тому презумпція обов`язку знати про стан своїх прав, на яку посилається апелянт, до неї не застосовується: ця презумпція діє щодо особи, яка знала про обставини прийняття рішення і не мала перешкод дізнатися про його зміст.

Поведінка самого контролюючого органу після 03.08.2021 цей висновок підтверджує. Анулювавши реєстрацію з 01.07.2021, відповідач 16.11.2021 прийняв податкову декларацію платника єдиного податку за 9 місяців 2021 року (реєстраційний номер 9348441947), а 08.02.2022 - декларацію за 2021 рік (реєстраційний номер 9429695706), і лише повідомленням від 22.02.2022 № 5/26-15-24-12-09 відмовив у прийнятті річної декларації.

Понад сім місяців після дати, яку апелянт називає моментом обізнаності, контролюючий орган власними діями підтверджував перебування позивача на спрощеній системі оподаткування.

Доводи апелянта про те, що отримання 30.03.2022 повідомлення про відмову у прийнятті декларації моменту обізнаності не змінює, колегія суддів відхиляє, оскільки про зміст і реквізити спірного рішення позивач дізналась із листа Головного управління ДПС у м. Києві від 15.06.2022 № 35858/6/26-15-24-17-14, врученого їй 07.07.2022, а позов подано 14.07.2022, тобто через сім днів.

А отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено, і підстав для залишення позовної заяви без розгляду за частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Щодо доводів апелянта про достатність камеральної перевірки для анулювання реєстрації платника єдиного податку колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

За підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Натомість згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, і яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Перевірка додержання платником єдиного податку умов перебування на спрощеній системі оподаткування предметом камеральної перевірки бути не може, оскільки виходить за межі даних податкової звітності і потребує дослідження обставин нарахування та сплати податків.

У постанові від 18 лютого 2026 року у справі № 400/8875/24 Верховний Суд зазначив: "прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування". У цій же постанові Верховний Суд виснував: "єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку".

Наведена справа стосувалась анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи саме з підстави наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а контролюючий орган обстоював у ній ту саму позицію, що й апелянт у цій справі, - що для платників першої - третьої груп йдеться лише про проведення перевірки без конкретизації її виду. Цю позицію Верховний Суд відхилив.

У постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 260/8313/24 Верховний Суд зазначив: "Враховуючи, що контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку проведено не на підставі документальної перевірки та встановлених в ході неї порушень, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку і єдино можливим наслідком вказаного порушення є визнання неправомірним та скасування рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки".

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку прийнято на підставі акта камеральної перевірки від 09.06.2021 № 437/26-15-24-17-11/2718721301; доказів проведення документальної перевірки позивача матеріали справи не містять.

Отже, встановлену законом процедуру анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідач не додержав, а спірне рішення є протиправним.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 815/5437/17 колегія суддів відхиляє, оскільки предметом розгляду в тій справі було питання моменту узгодження грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням із земельного податку, а не вид перевірки, за результатами якої може бути анульовано реєстрацію платника єдиного податку. Правовідносини у названій справі не є подібними до спірних.

Доводи апелянта про ненадходження заперечень на акт перевірки правового значення для вирішення справи не мають, оскільки протиправність спірного рішення зумовлена недодержанням процедури його прийняття, а не змістом заперечень платника податків.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України і однобокий розгляд справи не знайшли підтвердження: суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази, встановив обставини прийняття спірного рішення і надав оцінку доводам обох сторін, у тому числі клопотанню контролюючого органу про залишення позовної заяви без розгляду, яке вирішив окремою ухвалою від 14 серпня 2025 року.

Доводи відзиву позивача про необхідність проведення документальної перевірки та про те, що відмітка "за закінченням терміну зберігання" не підтверджує належного інформування адресата, колегія суддів визнає обґрунтованими з мотивів, наведених вище.

Таким чином, анулювавши реєстрацію позивача платником єдиного податку за результатами камеральної перевірки, Головне управління ДПС у м. Києві порушило право позивача на застосування спрощеної системи оподаткування, за захистом якого вона звернулась до суду.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, додержав норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків цього суду не спростовують, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

М.І. Кобаль

(Повний текст постанови суду виготовлено 29 жовтня 2026 року)