Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №640/11666/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/11666/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кониченко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМАТ» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТОР і КО» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТОР і КО» (далі - позивач) звернувся з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), у якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 326383 видану 25 січня 2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що посадовими особами відповідача у Акті №292711 від 11.12.2021 року не зазначено та не враховано: 1) відомості про фактичну наявність або відсутність в транспортному засобі цифрового тахографу; 2) не зазначено причини проведення перевірки; 3) підстави з яких проведена така перевірка; 4) в рамках якої перевірки здійснюється перевірка транспортного засобу. Також, позивач зазначає, що водій мав індивідуальну контрольну книжку водія, в якій зазначено дату, марку транспортного засобу, показники одометра (початковий, кінцевий та загальний пробіг), початок робочої зміни та кінець робочої зміни, тривалість змінного періоду керування та особистий підпис водія, але це не було враховано при складанні Акту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На підставі статті 1 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (набрав чинності 15.12.2022 року) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (в редакції Закону України від 16.07.2024 року №3863-ІХ) установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються і вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Згідно з наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 року №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).

Положеннями пункту 22 Порядку №399 установлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року прийнято до провадження справу №640/11666/22; розгляд справи розпочато спочатку і вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «АСТОР і КО» відмовлено повністю.

Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить його змінити, виклавши абзаци третій та четвертий резолютивної частини рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при проведені перевірки водій надав усі необхідні та достатні документи, які він зобов`язаний був мати із собою відповідно до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 (далі - Постанова №207), що діяла до 04.02.2022. Згідно пункту 2 Постанови № 207, особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТОР і КО» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року та на підставі частини 2 статті 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі, з підстав зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та зазначає, що судом першої інстанції цілком правильно застосовані норми матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ТОВ «АСТОР і КО», включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 39812547, його місцезнаходження: 08202, Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, буд. 152.

Основним видом економічної діяльності позивача є 23.6. Виготовлення виробів із бетону для будівництва.

Вищезазначене підтверджується Випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача, станом на 05.03.2020, яка була надана позивачем до позову.

У спірний період та на час здійснення контрольного заходу позивач був власником автомобіля марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2014, дата першої реєстрації в Україні 02.11.2021, повна маса 19000 кг, маса без навантаження 7638 кг, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

ТОВ «АСТОР і КО» було власником спеціалізованого напівпричепу марки SHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , рік випуску 2008, дата першої реєстрації в Україні 04.11.2021, повна маса 39000 кг, маса без навантаження 4900 кг, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Північного міжрегіонального управління Трансбезпеки у період з 13.12.2021 по 19.12.2021 та направлення на рейдову перевірку № 000304 від 09.12.2021 (вказані документи надані відповідачем до його відзиву) визначеним співробітникам управління доручено проведення рейдової перевірки транспортних засобів на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, в місцях завантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно- вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на адміністративній території міста Києва та Київської області.

Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 11.12.2021 року в особі Козлюка О.П. та Цибєнка Р.С. був складений Акт № 292711 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Зі змісту Акту вбачається, що вищевказаними посадовими особами на підставі направлення на перевірку від 02.12.2021 року № 000302 (до матеріалів справи сторонами не наданий, а надане направлення № 000304 від 09.12.2021, де зазначені в тому числі і прізвища Козлюка О.П. та Цибєнка Р.С. ) проведена перевірка транспортного засобу марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 із зазначенням посвідчення водія, що належить позивачу із зазначенням його місцезнаходження, коду ЄДРПОУ позивача.

Перевіркою встановлено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» при здійсненні вантажних перевезень, про що свідчить накладна б/н від 11 грудня 2021 року, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та зазначено, що на момент перевірки відсутня індивідуальна картка водія до цифрового тахографу, відповідальність за що передбачена абзацом 3 частиною 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Повідомленням № 109773/19.1/24-21 від 29.12.2021, позивача було викликано для розгляду справи про порушення вимог законодавства щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту 292711, яке відбудеться 18.01.2022 з 9.30 до 15.00 години направленим Укрпоштою рекомендованим повідомленням № 030830122683810 від 05.01.2022 року.

18.01.2022 ТОВ «АСТОР і КО» посадовій особі відповідача були вручені пояснення по справі про порушення вимог законодавства щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту 292711 від 11.12.2021 року.

Постановою про застосування адміністративно- господарського штрафу № 326383 від 25 січня 2022 року у зв`язку із відсутністю на момент проведення перевірки картки водія до цифрового тахографа у відповідності до абзацу третього частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» з позивача стягнуто адміністративно- господарський штраф у сумі 17000 грн, оскарження якого і є предметом спору у цій справі.

ТОВ «АСТОР і КО», вважаючи протиправною постанови винесену відповідачем, воно звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - у разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340. Також, судом першої інстанції не прийнято посилання позивача на ту підставу, що транспортний засіб, який здійснює внутрішнє перевезення може бути і не обладнаний тахографом, і тільки у цьому випадку водій повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія, оскільки у спірних правовідносинах позивач мав автомобіль обладнаний цифровим тахографом, і який за твердженням позивача був не справний і така поломка була виявлена 10.12.2021, а тому такі твердження не мають відношення до спору, оскільки доказів виявлення помилок водієм під час керування транспортним засобом не фіксувалося.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, у частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини 7 статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Так, 07.09.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України від №2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11.10.2005 (далі - Закон №2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01.07.1970 в м. Женева.

На виконання вимог Закону №2819-ІV було прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11.07.2007 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

Надалі Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).

За правилами пункту 1.3 Інструкції №385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції №385 перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Законів України «Про автомобільний транспорт«, «Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340). вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1. Положення №340).

За умовами пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Водночас, пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 40, передбачено, що пункт 6.1. Положення № 340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01.06.2015.

За правилами пункту 1.3 Інструкції № 385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Водночас за визначенням, наведеним у пункті 1.4 Інструкції № 385: картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом. технічне обслуговування тахографа - технічні операції з приведення тахографа у робочий стан відповідно до інструкції його виробника, які включають активацію, зчитування даних цифрового тахографа, періодичні перевірки, ремонт, заміну тахографа або пов`язаного з ним устаткування, адаптацію тахографа о транспортного засобу;

Розділом III. Умови використання тахографів Інструкції № 385 було передбачено наступне: 3.1. Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР. 3.2. Мінінфраструктури забезпечує відповідно до вимог ЄУТР обіг (облік, видачу, скасування, призупинення дії, поновлення, перевірку чинності) карток чотирьох типів для цифрових тахографів: водія (картка водія); ПСТ (картка майстерні); особи, уповноваженої здійснювати контроль (картка контролера); перевізника (картка підприємства). 3.3. Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

3.5. Перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

3.6. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

З аналізу вищевикладених норм можна зробити наступні висновки.

Наявність контрольних пристроїв (тахографів), як засобів призначених для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв передбачена міжнародним законодавством, яке частиною законодавства України.

Отже, з 01.06.2015 набула чинності вимога щодо наявності тахографа у транспортному засобі при виконанні внутрішніх перевезень вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тон до 12 тон. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладено у постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21.

Судом першої інстанції встановлено, що автомобіль марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 був обладнаний цифровим тахографом марки SE5000, який за даними позивача мав несправність і тільки 17.12.2021 року був перевірений та адаптований до транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 (протокол UA204-001472K).

Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції надав роздруківку тахографа, в якій міститься інформація - дата і час роздрукування, показання одометра, час роботи та інша інформація.

Так, у цій роздруківці визначена дата - 11.12.2021 року, 08:48, дані одометра за 11.12.2021 рік 615703-616 000 км, пробіг усього 397 км.

Позивач звертав увагу, що у Акті № 292711 не зазначено та спеціалістами відповідача не враховано, в тому числі: відомості про фактичну наявність або відсутність в транспортному засобі цифрового тахографу та не визначав про наявність/обладнання транспортного засобу цифровим та/ або аналоговим тахографом.

Так, під час розгляду справи у суді першої інстанцій позивач просив не вважати належним доказом у справі (роздруківку, яка надана відповідачем до позовної заяви), оскільки вона датована 11.21.20021 о 08:48 годині, тоді як час вказаний у акті перевірки 11.12.2021 року о 10:50, тобто наявне не співпадіння у часі.

Так, позивачем до адміністративного позову надано Індивідуальну контрольної книжки водія ОСОБА_4 , який здійснював перевезення з 05 до 09 години 11.12.2021.

Судом першої інстанції звернуто увагу, що Акт проведення перевірки складений на бланку, який затверджений Додатком № 3 в редакції постанови КМ України від 19 серпня 2020 року № 727, який не містить у собі графу «тахограф» або посилання на його наявність/відсутність в будь- якому реквізиті Акту.

Пункт 3.3 Інструкції № 385 передбачає, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: у разі використання цифрового тахографа використовує особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом.

Враховуючи приписи Інструкції № 385 у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього водій своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Колегія суддів звертає увагу, що в Акті проведення перевірки відсутній запис водія ОСОБА_3 про наявність несправності тахографу.

Судом першої інстанції зазначено, що позивачем у якості підстав адміністративного позову та доказів, долучених до нього було визначено наявність/ несправність тахографу, а також таких записів від руки даних щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів зроблених водієм ОСОБА_3 , позивачем надано лише після надання відповідачем відзиву на позовну заяву, при цьому дані докази не надавалися відповідачу під час розгляду питання про притягнення до адміністративно-господарської відповідальності.

Також, позивачем не надано доказів поважності не надання цих документів, як доказів у справі разом із позовом.

Так, позивачем до позовної заяви надана Індивідуальна контрольна книжка водія яка містила у собі наступну інформацію: ОСОБА_3 , посвідчення водія: серія, номер, підрозділ який видав, перевізник: ТОВ «АСТОР і КО» на грудень 2021 року, дата 11.12.2021, марка та реєстраційний номер колісного транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , маршрут Коростень - Київ, показник одометра початковий 615484, кінцевий и 615640, загальний пробіг 156, початок робочої зміни 9.00, кінець робочої зміни 13.15, тривалість 4 год.15 хв.

Представником позивача також до суду першої інстанції надана Індивідуальна контрольна книжка водія яка містила у собі наступну інформацію: ОСОБА_4 , посвідчення водія: серія, номер, підрозділ який видав, перевізник: ТОВ «АСТОР і КО» на грудень 2021 року, дата 11.12.2021, марка та реєстраційний номер колісного транспортного засобу MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , маршрут Київ- Коростень, показник одометра початковий 615326, кінцевий и 615484, загальний пробіг 158, початок робочої зміни 5.00, кінець робочої зміни 9.00, тривалість 4 год.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи містяться пояснення ТОВ «АСТОР і КО» по справі про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту №292711 від 11.12.2021 (арк. 15-16 том І), і в яких відсутні будь-які посилання на несправність тахографа і складання відповідних документів (службової записки механіка АТЦ від 10.12.2021; протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу № UА204-001472K від 17.12.2021 з результатами перевірки та адаптації тахографа), а отже судом першої інстанції правомірно не взято до уваги подані позивачем докази, оскільки вони були відсутні станом на 25.01.2022 року.

Судом першої інстанції правомірно звернуто увагу, що у випадку поломки тахографу водій ОСОБА_3 повинен був своєчасно записувати від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Доказів зазначеного позивачем до суду не надано.

Також, судом першої інстанції звернуто увагу на той факт, що відповідно до роздруківки з тахографу, наданого відповідачем, співпадає дата, коли встановлено порушення - 11.12.2021 рік, не співпадає час проведення перевірки, яка зазначена у Акті 10:50 проти 08:48 зазначених у роздруківці тахографа, визначені дані одометру у роздруківці за 11.12.2021 рік 615703 - 616000 км, пробіг усього 397 км, проти пробігу у наданій позивачем у Індивідуальній контрольній книжці водія - 615484 - 615640 км, пробіг усього 156 км.

При цьому у підставах позову такі посилань щодо невідповідності не містяться, як і не має посилань на той факт, що автомобіль був обладнаний тахографом.

Щодо посилання апелянта на Постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 (далі Постанова № 207) що діяла до 04.02.2022 та яка втратила чинність у відповідності до Постанови КМ України № 79 від 02.02.2022, тобто була дійсною на момент проведення рейду і зупинення водія 11.12.2021 та винесення оспорюваної постанови у справі 25.01.2022.

Зазначеною Постановою уряду дійсно було визначено вичерпний перелік документів необхідних водію для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, а саме:

Для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця,

що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Пунктом 2 вищевказаної Постанови № 207 було встановлено, що особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.

Так, дійсно Постанова містила такі обмеження.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III передбачена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 48 Закону № 2344-III передбачає, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Наявність інших документів, в тому числі, картки водія до цифрового тахографа, передбачена вищезазначеними нормами.

Постанова Кабінету Міністрів України № 207 є підзаконним нормативним актом, яка не може суперечити нормам Закону, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин.

Нормативні акти, в тому числі міжнародні угоди, на які є посилання у цьому Рішенні, визначають інші документи, які повинні бути у позивача при здійсненні перевірки, в тому числі і при перевезенні власних вантажів.

Також у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд вже зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визнаено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.

З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що встановлена Актом відсутність картки водія до цифрового тахографа стосовно транспортного засобу з державним номером НОМЕР_1 , що належав позивачу є підставою для застосування штрафних санкцій до позивача.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 року у справі № 340/5660/22.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Інша частина доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегією суддів враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМАТ» залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 29 жовтня 2026р.)