Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №640/29434/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: визначення митної вартості товару

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №640/29434/21

Суддя: Парінов Андрій Борисович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/29434/21 Суддя (судді) першої інстанції: Є.О. Кисельова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ава лімітед" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ава лімітед" звернулось до суду з позовом до Київської митниці, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 13.05.2021 № UA100130/2021/000005/2.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 13.05.2021 № UA100130/2021/000005/2, стягнуто на користь ТОВ "Ава лімітед" за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач подав до митного оформлення документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі – МК України), які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору, а відповідач не довів наявності в них розбіжностей, що впливають на митну вартість, і не навів у рішенні обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та джерел інформації.

Заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500 грн суд першої інстанції зменшив до 3000 грн з огляду на незначну складність справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і обсяг підготовлених адвокатом документів.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Київська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінки аргументам митниці, чим, на думку апелянта, порушив вимоги статей 90, 242, 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), засади рівності та змагальності сторін і виявив упереджене ставлення до митного органу.

Апелянт також посилається на неповноту документів, поданих позивачем, і наявність у них розбіжностей, які, на його думку, впливають на митну вартість: неподання документів, що підтверджують транспортні витрати відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зокрема банківських платіжних документів про оплату перевезення за умов поставки FOB HOCHIMIN; зазначення іншого відправника в заявці на перевезення; зазначення в коносаменті країни відправлення Гонконг, а в експортній заявці на перевезення – В`єтнаму та іншого відправника; подання експортної декларації відправника без перекладу всупереч статті 254 МК України; адресність прайс-листа від 01.03.2021 і його видачу не виробником товару; наявність на додатково наданому інвойсі печатки товариства, яке не має відношення до товару; посилання в експертному висновку Житомирської торгово-промислової палати від 12.05.2021 № В-1663 на сайти Китаю (www.alibaba.com) без урахування країни виробництва товару – В`єтнаму.

Апелянт зазначає, що декларант не надав витребуваних додаткових документів і заявою від 26.02.2021 № 26 попросив завершити митне оформлення у строк, визначений статтею 255 МК України, тобто, на думку апелянта, відмовився від їх подання.

Апелянт також вважає, що митниця провела з декларантом консультації та обґрунтувала неможливість застосування методів 2а– 2г, а рішення про коригування містить достатнє обґрунтування: у графі 33 – пояснення щодо рівня митної вартості з джерелом інформації, у графі 30 – розрахунок. На думку апелянта, детальна інформація про визначену митну вартість надається лише на вимогу декларанта відповідно до частини четвертої статті 64 МК України і статті 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, а позивач такої вимоги не заявляв.

Крім того, апелянт вказує, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на декларанті, митні органи мають виключну компетенцію у перевірці митної вартості, а при дослідженні правомірності рішення про коригування враховуються лише документи, подані митному органу, і посилається на постанови Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16 і від 28.04.2021 у справі № 826/12362/16.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу апелянт вважає, що стягнуті 3000 грн є неспівмірними зі складністю справи, розглянутої в порядку спрощеного провадження, та обсягом послуг адвоката, які, на думку апелянта, становлять єдиний процес підготовки позовної заяви і безпідставно виокремлені в окремі послуги. Апелянт також посилається на розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", і на фінансування митних органів за рахунок державного бюджету.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 01.09.2020 ТОВ "Ава лімітед" (покупець) і компанія Lacerta Ltd (продавець, Угорщина) уклали зовнішньоекономічний контракт № 0109-20. Пунктами 1.2 і 2.2 контракту визначено, що умови поставки (відповідно до "Інкотермс 2010") і ціни на товар зазначаються в інвойсах.

01.02.2021 ТОВ "Ава лімітед" уклало з ТОВ "Гранд-Про Престиж" договір про надання транспортно-експедиційних послуг № U09050, за пунктом 2.3 якого платежі та взаємні розрахунки виконуються відповідно до виставленого експедитором рахунку.

Заявкою № 181279 від 03.02.2021 сторони цього договору погодили перевезення вантажу обсягом 2,4 куб. м вагою 420,98 кг (22 коробки) за маршрутом і умовами поставки "FOB HO CHI MINH – Одеса" у складі збірного контейнера (LCL). Вартість морського фрахту визначено в сумі 494 дол. США з урахуванням вантажно-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційного обслуговування в Одесі та розміщення на складі, умови оплати – безготівковий розрахунок за курсом НБУ плюс 2 % на день прибуття в порт призначення.

За інвойсом № SO-839376 від 08.03.2021 продавець поставив позивачу палатки і стійки для палаток торговельної марки Kelty, країна походження – В`єтнам, 22 місця вагою брутто 420,98 кг, загальною вартістю 1158,00 дол. США на умовах FOB HOCHIMINH. Відправником в інвойсі зазначено YS VINA CO., LTD.

Експортною декларацією В`єтнаму № 303830063520 від 10.03.2021 підтверджено вивезення цього товару експортером YS Vina (провінція Лонг Ан, В`єтнам) на адресу Lacerta Ltd з порту Cat Lai (Хошимін) з призначенням до порту Одеса за інвойсом № SO-839376 від 08.03.2021 вартістю на умовах FOB 1158,00 дол. США, 22 місця вагою брутто 420,98 кг.

У коносаменті на морське або мультимодальне перевезення № HKLCL 181279 від 23.03.2021 відправником зазначено YS VINA CO., LTD (провінція Лонг Ан, В`єтнам), одержувачем – ТОВ "Ава лімітед", портом завантаження – Гонконг, портом вивантаження – Одеса, вантаж – 22 місця вагою 420,98 кг.

Довідкою ТОВ "Гранд-Про Престиж" про транспортно-експедиційні витрати № 181279 від 04.05.2021 підтверджено, що всі витрати на транспортування, у тому числі експедирування, товарів за коносаментом № HKLCL 181279 від 23.03.2021 загальною вагою брутто 420,98 кг за маршрутом Хошимін – Одеса становлять 13 703,56 грн, страхування вантажу не здійснювалось.

06.05.2021 позивач подав до Київської митниці митну декларацію № UA100130/2021/522129, у якій визначив митну вартість товарів за ціною договору: фактурна вартість 1158,00 дол. США та витрати на транспортування 13 703,56 грн. Разом з митною декларацією подано інвойс, коносамент, довідку про транспортні витрати, контракт і договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

10.05.2021 митниця надіслала декларанту запит, у якому без зазначення обставин, що викликали сумнів, запропонувала надати документи відповідно до частини другої статті 53 МК України та додаткові документи відповідно до частини третьої цієї статті за переліком з одинадцяти позицій, складеним з документів, названих у цих нормах.

На запит митниці декларант додатково подав прайс-лист продавця від 01.03.2021, експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати від 12.05.2021 № В-1663, експортну декларацію країни відправлення № 303830063520 від 10.03.2021 і заявку на перевезення № 181279 від 03.02.2021. Ціни в прайс-листі збігаються з цінами інвойсу, а в експертному висновку вартість товару визначено в сумі 1158,00 дол. США.

Заявою від 11.05.2021 декларант повідомив митницю, що на її запит додаткові документи надані, інших документів він не надаватиме, і просив розглянути питання у строк менше ніж 10 днів.

13.05.2021 митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100130/2021/000005/2, яким визначила митну вартість за резервним методом на рівні 9,2858 дол. США за кілограм для товару № 1 і 7,142 дол. США за кілограм для товару № 2. Різниця митних платежів становить 17 519,02 грн.

У графі 33 рішення митниця зазначила, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а саме:

відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 до документів, що підтверджують транспортні витрати, можуть належати рахунок-фактура (акт виконаних робіт), банківські та платіжні документи про оплату транспортно-експедиційних послуг, калькуляція транспортних витрат;

за умов поставки FOB HOCHIMIN не надано банківських платіжних документів, які підтверджують вартість перевезення, а в заявці на транспортування зазначено іншого відправника;

у коносаменті зазначено країну відправлення HONG KONG, а в експортній заявці на перевезення – VN та іншого відправника;

експортну декларацію відправника надано без перекладу;

прайс-лист від 01.03.2021 б/н, надісланий додатково, є адресним (не від виробника товару);

в інвойсі, надісланому додатково, фігурує печатка товариства, що не має відношення до товару;

в експертному висновку Житомирської торгово-промислової палати від 12.05.2021 № В-1663 є посилання на сайти Китаю www.alibaba.com без урахування країни виробництва товару – В`єтнаму.

Далі в графі 33 зазначено, що декларант не надав додаткових документів із переліку, а заявою від 26.02.2021 № 26 попросив завершити митне оформлення у строк, визначений статтею 255 МК України.

Неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних і подібних товарів митниця пояснила відсутністю в неї інформації про митне оформлення таких товарів за ціною договору, а методів на основі віднімання і додавання вартості – відсутністю відомостей про складові вартості виробництва і доставки товару. Джерелом інформації для резервного методу названо електронну митну декларацію від 01.04.2021 № UA401020/2021/15671 (9,2858 дол. США за кілограм) для товару № 1 і електронну митну декларацію від 11.05.2021 № UA100300/2021/61081 (7,142 дол. США за кілограм) для товару № 2.

Як документи, за умови надання яких митна вартість може бути визнана, митниця перелічила договір на перевезення, заявку на доставку товарів, рахунок-фактуру на оплату транспортно-експедиційних послуг, акт виконаних робіт експедитора і банківські документи про оплату транспортно-експедиційних послуг.

Того ж дня митниця оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA100130/2021/00075, а товари випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA100130/2021/522298 з наданням гарантій.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Посилання апелянта на те, що обов`язок доведення митної вартості лежить на декларанті, стосується стадії митного оформлення, на якій декларант подає документи на підтвердження заявленої митної вартості. У судовому спорі про правомірність рішення про коригування митної вартості правомірність цього рішення доводить митний орган.

Постанови Верховного Суду, на які посилається апелянт, такого розподілу обов`язку доказування не змінюють.

У постанові від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16 Верховний Суд зазначив: "При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими і додатково витребуваними документами".

У постанові від 28.04.2021 у справі № 826/12362/16 Верховний Суд виснував: "Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності".

А отже, суд перевіряє кожну конкретну обставину, покладену митним органом в основу рішення про коригування, на предмет її впливу на числові значення складових митної вартості.

Повноваження митного органу щодо контролю митної вартості такого судового контролю не виключають, а їх межі визначені законом.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: … 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; … 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

За частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: … 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: … 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач подав до митного оформлення документи, передбачені пунктами 2, 3 і 6 частини другої статті 53 МК України: контракт, інвойс, коносамент, довідку про транспортні витрати і договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

Ціна товару – 1158,00 дол. США на умовах FOB HOCHIMINH – однакова в інвойсі, прайс-листі, експортній декларації країни відправлення та експертному висновку. Кількість місць і вага вантажу збігаються в інвойсі, коносаменті, експортній декларації, заявці на перевезення і довідці про транспортні витрати.

Таким чином, підставою для коригування могли бути лише такі розбіжності в цих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Жодна з обставин, наведених у графі 33 оскаржуваного рішення, такою розбіжністю не є.

Твердження апелянта про непідтвердження транспортних витрат і відсутність банківських платіжних документів про оплату перевезення спростовуються матеріалами справи. За умов поставки FOB HOCHIMINH витрати на перевезення товару від порту відвантаження несе покупець, тому позивач включив їх до митної вартості в сумі 13 703,56 грн, що відображено і в графі 17 оскаржуваного рішення.

Ці витрати підтверджені коносаментом, договором про надання транспортно-експедиційних послуг, довідкою експедитора, у якій зазначено маршрут, вагу вантажу, реквізити коносамента і суму витрат, та заявкою на перевезення, у якій погоджено вартість фрахту й умови оплати.

У постанові від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24 Верховний Суд зазначив: "Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів".

Банківських платіжних документів про оплату перевезення на час митного оформлення не існувало: за заявкою № 181279 оплата здійснюється за курсом на день прибуття в порт призначення, а за пунктом 2.3 договору № U09050 – відповідно до виставленого експедитором рахунку. Митниця не стверджує і не доводить, що станом на 06.05.2021– 13.05.2021 рахунок експедитора було виставлено та оплачено.

У тій самій постанові у справі № 520/6058/24 Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що акти виконаних робіт експедитора не могли бути надані на запит митниці, оскільки на момент митного оформлення перевезення не було завершене і ці документи ще не були складені.

Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, на який посилається апелянт, за викладом самої митниці в графі 33 визначає документи, які "можуть належати" до документів, що підтверджують транспортні витрати, тобто вичерпного переліку таких документів не встановлює.

Доводи апелянта про зазначення іншого відправника в заявці на перевезення та країни відправлення Гонконг у коносаменті не свідчать про розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Відправником товару в інвойсі, коносаменті, експортній декларації В`єтнаму і в графі 7 самого оскаржуваного рішення зазначено одну й ту саму особу – YS VINA CO., LTD. У заявці на перевезення, адресованій експедитору, у графі "Відправник" зазначено контактну особу – менеджера з логістики (Logistics and Process Manager), що не змінює ні погодженої в заявці вартості перевезення (494 дол. США), ні маршруту (Хошимін – Одеса).

Маршрут перевезення узгоджується в усіх документах: заявкою передбачено доставку у складі збірного контейнера за маршрутом Хошимін – Одеса, експортною декларацією В`єтнаму – завантаження в порту Cat Lai (Хошимін) з призначенням Одеса, довідкою експедитора – витрати за маршрутом Хошимін – Одеса. Зазначення в коносаменті на морське або мультимодальне перевезення порту завантаження Гонконг відображає етап доставки збірного вантажу, а не іншу поставку чи інший маршрут.

Митниця не пояснила ні в оскаржуваному рішенні, ні в апеляційній скарзі, яким чином ці обставини вплинули на числове значення будь-якої складової митної вартості.

Щодо подання експортної декларації країни відправлення без перекладу колегія суддів зазначає, що копія митної декларації країни відправлення не входить до переліку документів частини другої статті 53 МК України, а є додатковим документом за пунктом 7 частини третьої цієї статті.

У постанові від 17.08.2026 у справі № 826/421/17 Верховний Суд зазначив: "Згідно з положеннями статті 53 МК України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, договори із третіми особами, пов`язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, копія митної декларації країни відправлення є додатковими документами, які подаються митному органу у випадку, якщо документи, зазначені в частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості".

Числові дані експортної декларації – номер і дата інвойсу, вартість на умовах FOB 1158,00 дол. США, кількість місць і вага вантажу – викладені латиницею та цифрами і повністю збігаються з інвойсом і коносаментом. Митниця не вказала, які саме відомості цієї декларації вона не змогла перевірити і як це вплинуло на митну вартість.

Посилання апелянта на статтю 254 МК України цього висновку не змінює, оскільки відсутність перекладу додаткового документа, дані якого збігаються з основними документами, сама по собі не свідчить про розбіжність у числових значеннях складових митної вартості.

Посилання апелянта на адресність прайс-листа від 01.03.2021 і його видачу не виробником товару висновків суду першої інстанції не спростовує. Прайс-лист не належить до документів, обов`язкових до подання за частиною другою статті 53 МК України, а наданий декларантом прайс-лист продавця містить ціни, що збігаються з цінами інвойсу.

У постанові від 18.08.2026 у справі № 815/2417/17 Верховний Суд зазначив: "Чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд", і далі: "Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів".

Той самий висновок Верховний Суд застосував у постанові від 17.08.2026 у справі № 826/421/17, відхиливши довід митниці про те, що прайс-лист виданий не виробником, а дистриб`ютором.

Наявність на додатково наданому інвойсі печатки товариства, яке, на думку апелянта, не має відношення до товару, також не є розбіжністю в розумінні частини третьої статті 53 МК України. Митниця не зазначила, печатку якого товариства вона має на увазі, і не пояснила, які числові значення складових митної вартості ця обставина спростовує, тоді як номер і дата інвойсу, найменування і кількість товару, ціни та загальна вартість у ньому збігаються з іншими документами.

У постанові від 14.10.2026 у справі № 420/14208/25 Верховний Суд зазначив, що "законодавством не встановлено вимог до оформлення комерційного рахунку (є документом довільної форми)".

Посилання в експертному висновку Житомирської торгово-промислової палати на інтернет-ресурси без урахування країни виробництва товару, на яке вказує апелянт, також не утворює підстави для коригування. Експертний висновок є додатковим документом за пунктом 8 частини третьої статті 53 МК України, наданим на запит митниці, і визначає вартість того самого товару в сумі 1158,00 дол. США, тобто підтверджує ціну інвойсу.

Зауваження митниці до джерел, використаних експертом, не виявляють розбіжностей в основних документах і не доводять іншої ціни товару.

У постанові від 18.08.2026 у справі № 815/2417/17 Верховний Суд зазначив: "Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації".

Доводи апелянта про відмову декларанта від подання додаткових документів не відповідають матеріалам справи. Заяви від 26.02.2021 № 26, на яку посилаються оскаржуване рішення і апеляційна скарга, у матеріалах справи немає, а зазначена дата передує як виставленню інвойсу 08.03.2021, так і поданню митної декларації 06.05.2021.

На запит митниці від 10.05.2021 декларант подав чотири додаткові документи, які митниця сама оцінила в пунктах 5– 7 графи 33 оскаржуваного рішення, і лише після цього заявою від 11.05.2021 повідомив, що інших документів не надаватиме.

Запит від 10.05.2021 не містив конкретних обставин, що викликали сумнів, а відтворював загальний перелік документів статті 53 МК України.

У постанові від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16, на яку посилається апелянт, Верховний Суд зазначив, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, які підтверджують задекларовану митну вартість, "митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника".

Додаткові документи за частиною третьою статті 53 МК України подаються "(за наявності)".

Неподання декларантом інших документів із загального переліку за наявності повного пакета документів частини другої статті 53 МК України, у яких немає розбіжностей, що впливають на митну вартість, підставою для відмови в застосуванні основного методу не є.

Щодо доводів апелянта про достатність обґрунтування рішення про коригування колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; … 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У постанові від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24 Верховний Суд зазначив: "Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів".

У постанові від 14.10.2026 у справі № 420/14208/25 Верховний Суд підтвердив цей підхід: "Обґрунтовуючи неможливість застосування певних другорядних методів митний орган має конкретизувати підстави незастосування цих методів. Митний орган має навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод".

Графа 33 оскаржуваного рішення містить лише номери і дати двох митних декларацій та рівень вартості за кілограм. У ній немає відомостей про товари, оформлені за цими деклараціями, – їх виробника, торговельну марку, країну походження, кількість, комерційний рівень і умови поставки, немає порівняння цих товарів з оцінюваними і пояснень щодо зроблених або незроблених коригувань. Графа 30 містить лише результат множення визначеного рівня вартості на вагу нетто.

Неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних і подібних товарів митниця пояснила лише загальним посиланням на відсутність інформації, хоча для резервного методу використала саме митні декларації інших імпортних операцій, не пояснивши, чим оформлені за ними товари відрізняються від ідентичних або подібних.

Перелік документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана, митниця пов`язала виключно з транспортною складовою, однак визначила за резервним методом митну вартість товарів у цілому, не пояснивши, яким чином сумнів щодо транспортної складової вплинув на ціну товару, підтверджену інвойсом.

Обов`язок навести в рішенні обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості встановлений частиною другою статті 55 МК України безумовно і не залежить від того, чи звертався декларант із вимогою про надання пояснень.

Частина четверта статті 64 МК України і стаття 7 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, на які посилається апелянт, передбачають право декларанта отримати на вимогу письмову інформацію про визначену митну вартість і застосований метод, проте не звільняють митний орган від обов`язку дотримати вимог до змісту самого рішення.

Посилання на проведення консультацій з декларантом цього недоліку не усуває, оскільки відомостей про зміст консультацій і про порівнянність товарів рішення не містить.

Посилання апелянта на Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, висновку колегії суддів також не змінює, оскільки зазначених вище пояснень графа 33 не містить.

Таким чином, оскаржуване рішення не відповідає вимогам пунктів 2 і 4 частини другої статті 55 МК України, що є самостійною підставою для його скасування.

Довід апелянта про те, що враховуються лише документи, подані митному органу, висновків суду першої інстанції не спростовує, оскільки обставини справи встановлено саме на підставі документів, поданих разом з митною декларацією та на запит митниці. Апелянт не вказує жодного документа, який би суд першої інстанції врахував, хоча його не було подано митниці.

Не знайшли підтвердження і доводи апелянта про неоцінку судом першої інстанції аргументів митниці та порушення засад рівності і змагальності. Суд першої інстанції навів зміст заперечень відповідача і надав оцінку обставинам, зазначеним у пунктах 1– 6 графи 33 оскаржуваного рішення.

Те, що суд першої інстанції не навів окремої оцінки експертному висновку Житомирської торгово-промислової палати і посиланню митниці на консультації з декларантом, на правильність вирішення справи не вплинуло: ці обставини оцінені колегією суддів вище.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Обставин, які б свідчили про упереджене ставлення суду першої інстанції до відповідача, апелянт не навів.

А отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що митниця не довела наявності обґрунтованих підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за ціною договору і прийняла рішення про коригування митної вартості товарів протиправно.

Щодо доводів апелянта про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною шостою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат позивач надав договір про надання правової допомоги від 15.06.2021 № 000005/2-МВ, укладений з адвокатським бюро "Повразюк та партнери", пунктом 4.5 якого визначено фіксований гонорар 7500 грн за підготовку та подання позовної заяви і супровід справи в суді першої інстанції, рахунок на оплату від 17.06.2021 № 02/06 на 7500 грн, платіжне доручення від 30.06.2021 № 516 на 7500 грн і акт прийому наданих послуг від 18.10.2021.

Суд першої інстанції зменшив розмір відшкодування цих витрат з 7500 грн до 3000 грн саме з урахуванням незначної складності справи, її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін і обсягу підготовлених адвокатом документів, тобто тих обставин, на які посилається апелянт.

Акт прийому наданих послуг від 18.10.2021 фіксує одну послугу – підготовку та подання позовної заяви, тому довід апелянта про безпідставне виокремлення окремих послуг адвоката матеріалам справи не відповідає.

Апелянт не навів і не довів, у чому полягає неспівмірність уже зменшеної суми 3000 грн з обсягом робіт адвоката з підготовки позовної заяви з додатками.

Розмір мінімальної заробітної плати і фінансування митних органів за рахунок державного бюджету не належать до критеріїв, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Підстав для подальшого зменшення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів не встановила.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 29 жовтня 2026 року)

Оригінал: reyestr.court.gov.ua