Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №620/3884/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/3884/25 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кобаль М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просила визнати протиправними дії Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, щодо нерозгляду та повернення на доопрацювання її заяви від 24.07.2024 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16, пункту 4 статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168) у зв`язку із загибеллю її батька ОСОБА_2 , а також зобов`язати відповідача в особі цієї комісії розглянути зазначену заяву та призначити відповідну одноразову грошову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що стаття 16-1 Закону № 2011-XII у редакції Закону України від 09.12.2023 № 3515-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" (далі - Закон № 3515-IX) відносить до членів сім`ї загиблого його дітей незалежно від досягнення ними повноліття. Позивачка також зазначала, що на день смерті батька проживала разом з ним, і посилалась на визначення поняття "член сім`ї" в інших законодавчих актах, на Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 та на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України".

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо нерозгляду та повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 від 24.07.2024 про виплату одноразової грошової допомоги і зобов`язано Міністерство оборони України розглянути цю заяву та призначити відповідну одноразову грошову допомогу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини щодо призначення одноразової грошової допомоги починаються з дати звернення особи із заявою і тривають до прийняття рішення уповноваженим органом, а тому до них застосовується законодавство, чинне на момент прийняття такого рішення. Оскільки на дату звернення позивачки із заявою діяла стаття 16-1 Закону № 2011-XII у редакції Закону № 3515-IX, суд дійшов висновку про наявність у позивачки права на одноразову грошову допомогу як у дитини загиблого. Свої висновки суд обґрунтував посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 та постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Апелянт зазначає, що одноразова грошова допомога за пунктом 2 Постанови № 168 розподіляється між отримувачами, визначеними статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на день загибелі військовослужбовця, а за цією редакцією, на думку апелянта, члени сім`ї загиблого визначаються відповідно до Сімейного кодексу України. Апелянт також вказує на те, що позивачка, якій на день загибелі батька виповнилось 38 років, не надала документів, які підтверджують її спільне проживання з батьком, ведення з ним спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків або перебування на його утриманні, а судового рішення про встановлення відповідного факту немає. Крім того, апелянт наголошує, що комісія не відмовила позивачці у призначенні одноразової грошової допомоги, а повернула документи на доопрацювання, що не перешкоджає повторному зверненню з документами, яких бракує, а тому, на його думку, позовні вимоги є передчасними, а права позивачки не порушено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, зазначаючи, що на момент її звернення із заявою діяла стаття 16-1 Закону № 2011-XII у редакції Закону № 3515-IX, яка відносить до членів сім`ї загиблого дітей незалежно від досягнення ними повноліття, а отже, на її думку, вона має право на одноразову грошову допомогу.

Колегія суддів встановила такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Підполковник ОСОБА_2 , призваний на військову службу під час мобілізації, проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 і ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув під час артилерійського обстрілу позицій підрозділу в районі села Красне Чернігівського району Чернігівської області. Смерть підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 21.04.2022.

На день загибелі батька позивачці виповнилось 38 років.

24.07.2024 позивачка звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька. До заяви вона додала копії паспорта, свідоцтва про народження, документів про смерть батька та довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.

Судового рішення про встановлення факту проживання однією сім`єю з батьком або факту перебування на його утриманні, а також документів органів Пенсійного фонду України про право на пенсію у разі втрати годувальника серед поданих позивачкою документів немає.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), оформленим протоколом від 28.02.2025 № 19/д (пункт 12), затвердженим тимчасово виконуючим обов`язки державного секретаря Міністерства оборони України 11.03.2025, документи позивачки повернуто на доопрацювання.

У витягу з протоколу зазначено: "За поданими документами неможливо встановити, чи є повнолітня дочка загиблого військовослужбовця непрацездатною (особою з інвалідністю) і перебувала на його утриманні. Також за поданими документами неможливо встановити, що вона проживала разом зі своїм батьком, вела з ним спільне господарство і мала взаємні права та обов`язки".

Без надання судового рішення про встановлення факту спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків або документів про перебування на утриманні загиблого (документів Пенсійного фонду України про право на пенсію в разі втрати годувальника, судового рішення про встановлення факту перебування на утриманні на дату загибелі) Комісія визнала, що "неможливо встановити право заявниці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апелянта про те, що коло отримувачів одноразової грошової допомоги визначається статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на день загибелі військовослужбовця, знайшли підтвердження.

Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на 26.02.2022, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Пунктом 2 Постанови № 168 передбачено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з пунктом 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 1.4 розділу I Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджених наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 45 (далі - Порядок № 45), передбачено, що днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 Постанови № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом № 3515-IX, який набрав чинності 29.03.2024, статтю 16-1 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції. Згідно з абзацом другим пункту 4 статті 16-1 Закону № 2011-XII у цій редакції до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.

У постанові від 29 липня 2026 року у справі № 580/6733/25 Верховний Суд зазначив: "Таким чином, подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб`єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, якщо таке право виникло до набрання чинності відповідними змінами. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення".

У постанові від 29 липня 2026 року у справі № 580/6733/25 Верховний Суд також звернув увагу на те, що законодавець передбачив застосування Закону № 3515-IX до раніше виниклих правовідносин лише щодо дітей, зачатих за життя загиблої (померлої) особи та народжених після її смерті, і зазначив: "Інших винятків, які дозволяли б застосовувати нову редакцію статті 16-1 Закону № 2011-XII до повнолітніх дітей осіб, загиблих до набрання чинності Законом № 3515-IX, його прикінцеві та перехідні положення не містять".

У постанові від 12 серпня 2026 року у справі № 420/18282/25, ухваленій за подібних обставин (повнолітня донька військовослужбовця, загиблого до набрання чинності Законом № 3515-IX, звернулась із заявою після 29.03.2024, і документи повернуто на доопрацювання з тих самих підстав), Верховний Суд зазначив: "Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII".

У постанові від 12 серпня 2026 року у справі № 420/18282/25 Верховний Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій "помилково застосували до спірних правовідносин статтю 16-1 Закону № 2011-XII у редакції Закону № 3515-IX та, як наслідок, зробили хибний висновок про те, що позивачка має право на отримання одноразової грошової допомоги як повнолітня дочка загиблого військовослужбовця без необхідності доведення статусу члена сім`ї або факту перебування на утриманні".

Такий самий висновок Верховний Суд виклав у постановах від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25 та від 19 травня 2026 року у справі № 600/1860/25-а.

ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 . Саме з цією датою пункт 3 Порядку № 975 і пункт 1.4 Порядку № 45 пов`язують виникнення права на одноразову грошову допомогу, і саме на цю дату визначається коло осіб, які мають право на її отримання.

На 26.02.2022 пункт 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII відносив до отримувачів одноразової грошової допомоги членів сім`ї, батьків та утриманців загиблого, а членів сім`ї визначав відповідно до Сімейного кодексу України. Повнолітніх дітей як окремої категорії отримувачів ця редакція не передбачала.

Закон № 3515-IX набрав чинності 29.03.2024, тобто після загибелі військовослужбовця, і положень про поширення розширеного кола отримувачів на повнолітніх дітей осіб, загиблих до цієї дати, не містить.

А отже, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин закон, який не підлягав застосуванню.

Висновок суду першої інстанції про те, що правовідносини щодо призначення одноразової грошової допомоги тривають від дати звернення із заявою до прийняття рішення Комісією, суперечить пункту 3 Порядку № 975 і пункту 1.4 Порядку № 45, які пов`язують виникнення права і визначення кола отримувачів з датою смерті військовослужбовця. Заява є способом реалізації вже набутого права, тому дата її подання не змінює кола осіб, які це право мають.

З цієї ж причини правова позиція Конституційного Суду України щодо застосування нового регулювання до тривалих правовідносин, викладена в Рішенні від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019, не впливає на визначення редакції статті 16-1 Закону № 2011-XII, яка підлягає застосуванню.

Постанова Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16, на яку послався суд першої інстанції, також не є застосовною. У постанові від 29 липня 2026 року у справі № 580/6733/25 Верховний Суд зазначив, що позиція, викладена у справі № 803/1541/16, "стосується вирішення питання про те, яка редакція нормативно-правового акта підлягає застосуванню в межах адміністративної процедури розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами, яка на момент зміни законодавства не була завершена".

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що на момент звернення позивачки із заявою діяла стаття 16-1 Закону № 2011-XII у редакції Закону № 3515-IX, повторюють мотиви суду першої інстанції і з наведених підстав відхиляються: дата звернення із заявою кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу, не визначає.

Посилання позивачки на визначення поняття "член сім`ї" в інших законодавчих актах колегія суддів відхиляє. Стаття 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на 26.02.2022, сама визначала, за яким законом встановлюються члени сім`ї загиблого для цілей одноразової грошової допомоги, - за Сімейним кодексом України. Визначення, наведені в інших законах для інших правовідносин, до спірних правовідносин не застосовуються.

Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 містить офіційне тлумачення терміна "член сім`ї", вжитого в пункті 6 статті 12 Закону № 2011-XII, частинах четвертій і п`ятій статті 22 Закону України "Про міліцію" та частині шостій статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку", стосовно права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами. Права на одноразову грошову допомогу, щодо якого стаття 16-1 Закону № 2011-XII містила власне правило визначення членів сім`ї, це тлумачення не стосується.

Посилання позивачки на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" щодо обов`язку застосовувати найбільш сприятливе для особи тлумачення закону є безпідставним, оскільки стаття 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на 26.02.2022, неоднозначного тлумачення не допускає. У постанові від 29 липня 2026 року у справі № 580/6733/25 Верховний Суд зазначив, що положення статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення права на одноразову грошову допомогу, "мали імперативний характер і визначали вичерпний перелік осіб, які могли претендувати на її призначення та отримання".

Доводи апелянта про ненадання позивачкою документів, які підтверджують її спільне проживання з батьком, ведення з ним спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків або перебування на його утриманні, також знайшли підтвердження.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Абзацом третім частини другої статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно з частиною першою статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Статтею 31 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

На 26.02.2022 позивачка була повнолітньою, тому правило абзацу третього частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про належність дитини до сім`ї батьків незалежно від спільного проживання на неї не поширюється. Членом сім`ї батька повнолітня донька може бути визнана лише за умов, визначених абзацом першим частини другої статті 3 Сімейного кодексу України: спільне проживання, спільний побут, взаємні права та обов`язки.

Документів, які підтверджували б ці обставини або перебування позивачки на утриманні батька, матеріали справи не містять.

Встановлення таких фактів має передувати вирішенню питання про право на одноразову грошову допомогу і здійснюється в порядку цивільного судочинства. У постанові від 12 серпня 2026 року у справі № 420/18282/25 Верховний Суд зазначив: "оцінка доказів, наданих позивачкою на підтвердження фактів проживання із загиблим батьком однією сім`єю та перебування на його утриманні (таких як довідки та витяги про реєстрацію місця проживання, скриншоти листування, спільні фото, показання свідків, декларація про вибір лікаря тощо), перебуває поза межами компетенції суду адміністративної юрисдикції, оскільки у цій справі вирішенню питання про наявність у позивачки як повнолітньої доньки померлого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII передує вирішення питання про встановлення факту, що має юридичне значення".

Таким чином, твердження позивачки про спільне проживання з батьком на день його смерті без судового рішення про встановлення відповідного факту не підтверджує її належності до кола отримувачів одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач цей обов`язок виконав: витяг з протоколу Комісії від 28.02.2025 № 19/д містить конкретні мотиви повернення документів і перелік документів, яких бракує, а ці мотиви відповідають статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на день загибелі військовослужбовця.

Позивачка ж не довела обставин, на які посилалась як на підставу свого права на одноразову грошову допомогу.

Доводи апелянта про те, що повернення документів на доопрацювання не є відмовою у призначенні допомоги і не порушує прав позивачки, є обґрунтованими.

Абзацом другим пункту 23 Порядку № 975 передбачено, що розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю).

Згідно з абзацом третім пункту 23 Порядку № 975 доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

Комісія повернула документи позивачки на доопрацювання, оскільки вони потребували підтвердження обставин, від яких залежить її належність до кола отримувачів одноразової грошової допомоги. Така підстава прямо передбачена абзацом другим пункту 23 Порядку № 975.

Повернення документів на доопрацювання не є відмовою у призначенні допомоги: після надходження додаткових документів Комісія приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні в порядку, визначеному абзацом третім пункту 23 Порядку № 975.

У постанові від 29 липня 2026 року у справі № 580/6733/25 Верховний Суд, оцінюючи повернення документів на доопрацювання за подібних обставин, зазначив: "Такий спосіб вирішення заяви не погіршував становища позивача та зберігав можливість підтвердити іншу прямо передбачену законом підставу для отримання допомоги".

Вимога про визнання протиправними дій щодо нерозгляду заяви також не має фактичної основи. Заяву позивачки Комісія розглянула, що прямо зафіксовано у витягу з протоколу від 28.02.2025 № 19/д: "Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги".

Таким чином, повертаючи документи позивачки на доопрацювання, Міністерство оборони України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а права позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідач не порушив.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин статтю 16-1 Закону № 2011-XII у редакції Закону № 3515-IX, яка не підлягала застосуванню, і не застосував редакцію цієї статті, чинну на день загибелі військовослужбовця, що призвело до неправильного вирішення справи.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

М.І. Кобаль

(Повний текст постанови суду виготовлено 29 жовтня 2026 року)