Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №620/3006/26
Суддя: Парінов Андрій Борисович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/3006/26 Суддя (судді) першої інстанції: Марія ДУБІНА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Кравченко Є.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня №3" Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня №3" Чернігівської міської ради, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, скасування наказів,
В С Т А Н О В И В:
17 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправними дії Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня №3" Чернігівської міської ради (далі - ВЛК) щодо неналежного проведення медичного обстеження під час проходження військово-лікарської комісії та вчинення дій, пов`язаних з визнанням його придатним до військової служби;
скасувати довідку ВЛК від 11.02.2026 в частині, що стосується визначення його придатності за станом здоров`я до військової служби;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо його призову на військову службу під час мобілізації;
скасувати мобілізаційне розпорядження від 12.03.2026 та наказ від 12.03.2026 про його мобілізацію;
скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2026 в частині призначення та зарахування його до списків особового складу військової частини;
зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу військової частини.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії ВЛК щодо неналежного проведення медичного обстеження під час проходження військово-лікарської комісії та вчинення дій, пов`язаних з визнанням ОСОБА_1 придатним до військової служби; скасовано довідку ВЛК від 11.02.2026 № 2026-0211 1146-3619-7 в частині, що стосується визначення придатності ОСОБА_1 за станом здоров`я до військової служби; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу, якому на дату огляду виповнилося 42 роки і в якого діагностовано цукровий діабет II типу, не проведено обов`язкових досліджень, визначених пунктом 3.4 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402), а картка обстеження та медичного огляду їх результатів не містить. Тому висновок ВЛК про придатність позивача до військової служби суд визнав необґрунтованим і передчасним.
Суд також зазначив, що позивача не оглянули лікарі за профілем наявних у нього захворювань, довідка ВЛК не містить підписів, а відповідач не спростував доводів позивача про ненадання йому можливості подати медичні документи.
Відмовляючи в позові до ІНФОРМАЦІЯ_3 і військової частини НОМЕР_1 , суд першої інстанції зазначив, що наказ про призов і наказ про зарахування до списків особового складу вичерпали свою дію фактом виконання, а підстав для звільнення позивача з військової служби, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", немає.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ВЛК подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до неї.
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що між ним і позивачем немає спору щодо встановленого діагнозу, тому, на думку апелянта, незалучення лікарів інших спеціальностей і непроведення досліджень, визначених пунктом 3.4 глави 3 розділу II Положення № 402, на правильність постанови ВЛК не вплинули.
Апелянт зазначає, що позивача оглянули всі лікарі, визначені пунктом 3.2 цієї глави, а ВЛК врахувала наявні результати досліджень і медичну інформацію з електронної системи охорони здоров`я, через що, на його думку, обов`язку подавати медичну карту амбулаторного хворого позивач не мав; водночас позивач, на думку апелянта, тривалий час сам не ініціював проходження ВЛК.
Апелянт також вказує, що оцінка діагнозу та його відповідності статтям Розкладу хвороб перебуває поза межами судового контролю, а в разі незгоди з постановою позаштатної ВЛК позивач, на думку апелянта, мав оскаржити її до ВЛК вищого рівня або ініціювати повторний медичний огляд, за результатами якого оскаржувана довідка втратила б значення.
Крім того, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про непідписання довідки ВЛК, оскільки її підписано електронними підписами голови, членів і секретаря ВЛК, а паперову копію довідки видано позивачу за його запитом.
Водночас апелянт наголошує, що номер довідки, зазначений у позовній заяві та в резолютивній частині рішення суду першої інстанції, не відповідає номеру довідки, виданої позивачу, тому, на його думку, суд скасував документ, якого в матеріалах справи немає.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві на апеляційну скаргу підтримав доводи апелянта і додатково зазначив, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки його призвано на військову службу 12.02.2026, а до суду він звернувся 17.03.2026. Відповідач також посилається на те, що спірні правовідносини виникли під час воєнного стану та загальної мобілізації, коли військовозобов`язані підлягають призову за умови придатності за станом здоров`я.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що медичний огляд проведено формально, без обов`язкових досліджень, протягом приблизно півтори години після його передачі до ІНФОРМАЦІЯ_4. Позивач також посилається на те, що огляд проведено в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не в закладі охорони здоров`я, зазначеному в направленні, і що склад ВЛК не відповідає наказам про її створення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до ВЛК, тому колегія суддів переглядає рішення в цій частині.
Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що 11.02.2026 близько 14:26 позивача, який керував автомобілем, зупинили працівники патрульної поліції на вул. Івана Мазепи в м. Чернігові та доставили до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з протоколом про адміністративне затримання від 11.02.2026 № 024215 о 15:20 позивача передано старшому солдату ОСОБА_2 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4.
Направленням ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.02.2026 № 6606059 позивача направлено до ВЛК для визначення придатності до військової служби; дата початку медичного огляду - 11.02.2026.
За результатами медичного огляду ВЛК видала довідку від 11.02.2026 № 2026-0211-1646-3619-7, згідно з якою позивачу встановлено діагнози E11.9 "Цукровий діабет II тип неускладнений, без порушення функції" і K26.7 "Виразкова хвороба 12-палої кишки без порушення функції" та на підставі статей 53в, 13в графи II Розкладу хвороб його визнано придатним до військової служби.
Електронний документ з довідкою ВЛК підписано головою, членами і секретарем ВЛК 11.02.2026 у період з 16:50 до 16:53.
У картці обстеження та медичного огляду позивача, поданій ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання ухвали суду першої інстанції від 22.04.2026, розділ 8 "Результати додаткових методів обстеження" не заповнено. У ньому немає жодної дати і жодного результату загального аналізу крові, визначення групи крові та резус-фактора, біохімічного аналізу крові, зокрема вмісту глюкози, серологічного аналізу крові, загального аналізу сечі, флюорографії органів грудної клітки та ЕКГ.
У розділі 9 картки містяться записи від 11.02.2026 терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, оториноларинголога та психіатра.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.02.2026 № 85 позивача призвано на військову службу під час мобілізації та відправлено до військової частини НОМЕР_1 , наказом командира якої від 12.02.2026 № 44 його зараховано до списків особового складу.
12.03.2026 представник позивача надіслав до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 скаргу на довідку ВЛК від 11.02.2026, яку отримано 13.03.2026. 17.03.2026 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі); постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень.
Пунктом 3.2 глави 3 розділу II Положення № 402 визначено, що під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.
Відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу II Положення № 402 перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту "В" (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту "С" (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.
Згідно з пунктом 3.5 глави 3 розділу II Положення № 402 військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о…, виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Розглядаючи спори щодо оскарження постанов ВЛК, суд не оцінює медичну правильність діагнозу і не визначає ступінь придатності особи до військової служби, але перевіряє, чи дотримано процедуру прийняття постанови.
У постанові від 27 серпня 2026 року у справі № 160/6661/24 Верховний Суд зазначив: "Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК (РЛК), а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких."
Суд першої інстанції діагноз позивача і його відповідність статтям Розкладу хвороб не оцінював, а встановив порушення процедури медичного огляду. Тому посилання апелянта на те, що оцінка діагнозу перебуває поза межами судового контролю, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Пункт 3.4 глави 3 розділу II Положення № 402 визначає перелік досліджень, які проводяться перед оглядом кожного військовозобов`язаного, а для осіб, старших 40 років, прямо встановлює обов`язковість виміру внутрішньоочного тиску і дослідження крові на цукор. Положення № 402 встановлює ці дослідження як передумову медичного огляду, тому їх проведення не залежить від оцінки ВЛК щодо їх потреби.
Позивачу на дату медичного огляду виповнилося 42 роки, а довідкою ВЛК йому встановлено діагноз "Цукровий діабет II тип".
Розділ 8 картки обстеження та медичного огляду позивача не містить жодного результату досліджень, передбачених пунктом 3.4 глави 3 розділу II Положення № 402. Апелянт факт непроведення цих досліджень не заперечує.
Твердження апелянта про те, що ВЛК врахувала наявні результати лабораторних та інструментальних досліджень, нічим не підтверджене: апелянт не зазначив, які саме дослідження, коли і з яким результатом враховано, а в картці обстеження таких відомостей немає.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У постанові від 25 квітня 2025 року у справі № 620/11008/24 Верховний Суд зазначив: "незважаючи на приписи статті 77 КАС України щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, відповідачі у відповідних поясненнях обмежилися лише посиланнями на дискреційність повноважень ВЛК, що, на переконання Верховного Суду, не є достатнім доказом дотримання ВЛК передбаченої процедури прийняття оскаржуваного рішення."
Довід апелянта про те, що непроведення досліджень не вплинуло на основний діагноз, є медичною оцінкою, яка не може замінити дотримання процедури. Розклад хвороб передбачає для статті 13 різні пункти з різними постановами щодо придатності, і сам апелянт у скарзі зазначає, що позивач відносить свої захворювання до пункту "б" цієї статті, тоді як ВЛК застосувала пункт "в". Обов`язкові дослідження забезпечують, що вибір пункту здійснюється на підставі даних про стан здоров`я особи на момент огляду, а не лише на підставі діагнозу, встановленого раніше.
Час проведення огляду ці обставини підтверджує: позивача передано до ІНФОРМАЦІЯ_4 о 15:20, а довідку ВЛК підписано 11.02.2026 у період з 16:50 до 16:53, тоді як у направленні від 11.02.2026 № 6606059 зазначено, що строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень не можуть перевищувати 4 днів.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
А отже, ВЛК визнала позивача придатним до військової служби без проведення досліджень, обов`язкових за пунктом 3.4 глави 3 розділу II Положення № 402, тобто прийняла постанову без урахування всіх обставин, що мають значення для її прийняття.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій ВЛК і наявність підстав для скасування довідки ВЛК в частині визначення придатності позивача до військової служби.
Щодо огляду позивача лікарями-спеціалістами колегія суддів враховує, що картка обстеження містить записи терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, оториноларинголога та психіатра, тобто лікарів, визначених пунктом 3.2 глави 3 розділу II Положення № 402. Чи існували медичні показання для огляду позивача ендокринологом і гастроентерологом - питання медичне, яке суд не вирішує. Цей довід апелянта на правильність рішення суду першої інстанції не впливає, оскільки протиправність дій ВЛК підтверджується непроведенням обов`язкових досліджень.
Посилання апелянта на те, що медична інформація про позивача була в електронній системі охорони здоров`я, а тому обов`язку подавати медичну карту за формою № 025/о позивач не мав, висновків суду першої інстанції також не спростовують. Пункт 3.5 глави 3 розділу II Положення № 402 визначає обов`язок особи, яка проходить медичний огляд, надати медичні документи, і не звільняє ВЛК від обов`язку провести дослідження, передбачені пунктом 3.4 цієї глави. Діагнози, встановлені позивачу у 2022 році, не є результатами досліджень, які мали бути проведені перед оглядом 11.02.2026.
Доводи апелянта про те, що позивач тривалий час сам не ініціював проходження ВЛК, на дотримання ВЛК процедури медичного огляду 11.02.2026 не впливають.
Колегія суддів не погоджується з доводом апелянта про те, що в разі незгоди з постановою ВЛК позивач мав оскаржити її до ВЛК вищого рівня або ініціювати повторний медичний огляд замість звернення до суду.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Пункт 3.3 глави 3 розділу I Положення № 402 визначає органи, до яких подаються скарги на постанови ВЛК, однак не ставить право на судове оскарження в залежність від попереднього розгляду такої скарги, а закон обов`язкового досудового порядку оскарження постанов ВЛК не встановлює.
У постанові від 15 жовтня 2026 року у справі № 440/2634/25 Верховний Суд, аналізуючи порядок оскарження рішень ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4, зазначив: "реалізація позивачем передбаченого Положенням №402 позасудового способу оскарження спірного рішення ВЛК обласного ІНФОРМАЦІЯ_4, зокрема до ВЛК регіону та ЦВЛК, не позбавляла його права одночасно звернутися до суду з позовом про оскарження відповідного рішення".
Позивач передбаченим Положенням № 402 порядком скористався: 12.03.2026 його представник надіслав скаргу на довідку ВЛК від 11.02.2026 до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 , яку отримано 13.03.2026. Подання такої скарги не позбавляло позивача права звернутися до суду.
Можливість повторного медичного огляду, на яку послався суд першої інстанції, стосується позивача як військовослужбовця і не усуває протиправності постанови ВЛК, прийнятої 11.02.2026 з порушенням процедури. Строк дії такої постанови, визначений пунктом 3.8 глави 3 розділу II Положення № 402, і можливість її заміни новою постановою за результатами іншого медичного огляду так само не позбавляють особу права на судовий захист.
Довід апелянта щодо підписання довідки ВЛК є обґрунтованим. Електронний документ з довідкою ВЛК від 11.02.2026 № 2026-0211-1646-3619-7 підписано електронними підписами голови ВЛК, шести членів ВЛК і секретаря ВЛК, тому висновок суду першої інстанції про відсутність підписів є помилковим.
Ця помилка на правильність вирішення спору не вплинула, оскільки підставою для визнання протиправними дій ВЛК і скасування довідки є непроведення обов`язкових досліджень.
Доводи апелянта про порядок видачі позивачу паперової копії довідки ВЛК висновків суду першої інстанції не стосуються, оскільки на цій обставині суд першої інстанції своє рішення не ґрунтував.
Щодо невідповідності номера довідки ВЛК колегія суддів зазначає таке.
У прохальній частині позовної заяви і в резолютивній частині рішення суду першої інстанції номер довідки зазначено як "2026-0211 1146-3619-7", тоді як довідку ВЛК видано за № 2026-0211-1646-3619-7.
Довідка ВЛК від 11.02.2026 № 2026-0211-1646-3619-7 у матеріалах справи є, суд першої інстанції дослідив її зміст і навів у рішенні її дату, найменування ВЛК, встановлені діагнози, застосовані статті Розкладу хвороб і постанову про придатність. Інших довідок ВЛК щодо позивача від 11.02.2026 матеріали справи не містять.
Правильний номер довідки наведено в мотивувальній частині позовної заяви та в ухвалі суду першої інстанції від 22.04.2026, а сам апелянт в апеляційній скарзі визначає предметом позову саме видану ним довідку від 11.02.2026 і заперечує проти висновків суду щодо неї по суті.
Отже, розбіжність в одній цифрі та відсутність дефіса в номері довідки не створюють невизначеності щодо того, яку довідку ВЛК скасовано, і є опискою.
Відповідно до частини першої статті 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Таким чином, описка в номері довідки підлягає виправленню судом першої інстанції в порядку, визначеному статтею 253 КАС України, і підставою для скасування правильного по суті рішення не є.
Доводи ІНФОРМАЦІЯ_3 про пропуск позивачем строку звернення до суду виходять за межі апеляційного перегляду.
Згідно з частиною другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розгляд справи за позовом, поданим з пропуском строку звернення до суду, не належить до порушень норм процесуального права, які частина третя статті 317 КАС України визначає обов`язковими підставами для скасування судового рішення.
У постанові від 07 березня 2024 року у справі № 420/1738/23 Верховний Суд зазначив: "межі перевірки судом апеляційної інстанції законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції законодавець поставив у залежність виключно від меж доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України), а не відзиву на неї".
У цій же постанові Верховний Суд зазначив: "Наявність у суду апеляційної інстанції повноважень скасовувати рішення суду першої інстанції із залишенням позовної заяви без розгляду не надає права суду апеляційної інстанції застосовувати ці повноваження з власної ініціативи."
Апелянт рішення суду першої інстанції з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду не оскаржує, а ІНФОРМАЦІЯ_2 апеляційної скарги не подавав. Тому підстав перевіряти дотримання позивачем строку звернення до суду колегія суддів не має.
Посилання ІНФОРМАЦІЯ_3 на дію воєнного стану і загальну мобілізацію не звільняє ВЛК від дотримання процедури медичного огляду, встановленої Положенням № 402: саме ця процедура забезпечує призов осіб, придатних до військової служби за станом здоров`я.
Доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу про невідповідність складу ВЛК наказам про її створення колегія суддів не розглядає, оскільки в суді першої інстанції така підстава позову не заявлялась.
Відповідно до частини п`ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Доводи позивача про проведення медичного огляду в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не в закладі охорони здоров`я, зазначеному в направленні, на результат вирішення спору не впливають, оскільки висновок про протиправність дій ВЛК ґрунтується на непроведенні обов`язкових досліджень.
Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
ВЛК, визнавши позивача придатним до військової служби без проведення обов`язкових досліджень, порушила його право на визначення ступеня придатності до військової служби в порядку, встановленому Положенням № 402.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій ВЛК щодо проведення медичного огляду позивача і наявність підстав для скасування довідки ВЛК в частині визначення його придатності до військової служби. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а помилковість окремого мотиву суду першої інстанції щодо підписання довідки на правильність вирішення спору не вплинула.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Позаштатної військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Чернігівська міська лікарня №3" Чернігівської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
Є.Д. Кравченко
(Повний текст постанови суду виготовлено 29 жовтня 2026 року)
Оригінал: reyestr.court.gov.ua