Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №760/9910/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 760/9910/25 Суддя (судді) першої інстанції: Букіна О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департамента патрульної поліції на рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 12 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департамента патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 4456115 від 08.04.2025.

Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 12 травня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що рішення суду винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування скарги вказав, що на відеозаписі зафіксовано, що 08.04.2025 р. о 20 год. 47 хв. екіпажем патрульної поліції було зупинено транспортний засіб «BMW 525D» номерний знак НОМЕР_1 . Підійшовши до автомобіля, Інспектор представився та повідомив, причину зупинки позивачу, та відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» попросив пред`явити документи, передбачені п.2.1 ПДР. Інспектором було проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення, позивачу роз`яснювалися положення ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Також апелянт вказав, що ним було надано відзив на позовну заяву через підсистему електронний суд, однак, з невідомих причин, прохальна частина відзиву, не відображається в електронній PDF версії. В прохальній частині було висловлено, зокрема, прохання про визнання причин пропуску строку на подачу відзиву поважними та поновити такий строк. Враховуючи дані обставини, представник відповідача просив визнати причини пропуску строку подачі відзиву поважними та поновити його.

Позивач та його представник правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 286 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2025 відносно командиром 2 взводу 7 роти 4 бальйону полк-1 Управління патрульної поліції в м. Києві старшим лейтенантом поліції Стрішним С.М. відносно позивача винесено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що позивач, 08.04.2025 о 20 год 49 хв у м. Києві, вул. Богдана Хмельницького, 38/2, керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового полісу, чим порушив п. 2.1 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.126 КупАП.

Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано до суду належних доказів в підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме, що він керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оскільки представник відповідача не заявив про поновлення пропущеного ним строку для подання відзиву на позов та не довів поважність причин такого пропуску, суд не бере до уваги наданий представником відповідача відзив, а також не розглядає в якості доказів поважності причин пропущення процесуального строку надані останнім роздруківки з екрану монітору, з яких неможливо встановити, що саме вони підтверджують.

Колегія суддів непогоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо поданого відповідачем відзиву на позовну заяву та доказів долучених до нього, колегія суддів зазначає наступне.

Так, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.04.2025 було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. копія якої була направлена відповідачу для ознайомлення та можливості надання відзиву на зазначений позов. Відповідачу було визначено строк 15 днів з дня отримання ухвали суду для надання відзиву.

Згідно Довідки про доставку електронного документу, ухвалу суду від 16.04.2025 по справі №760/9910/25 було доставлено до електронного кабінету Департамента патрульної поліції 07.05.2025.

Відзив на позовну заяву подано відповідачем через підсистему «Електронний суд» 12.06.2025.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначав, що з початку березня 2025 року підсистема Електронний Суд мала щоденні проблеми у функціонуванні. Про дані збої працівниками ДПП неодноразово повідомлялось на гарячу лінію ДП «Інформаційні судові системи», фахівці якої підтверджували проблеми в роботі серверів.

На підтвердження вказаних обставин до відзиву були долучені скріншоти з електронного суду.

Також представник відповідача зазначив, що представник, який веде справу №760/9910/25 перебував на лікарняному, тому подати відзив у встановлений строк не було можливим.

На підтвердження наведених доводів до відзиву долучено листок непрацездатності.

Відповідно до частини п`ятої статті 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наведеною нормою КАС України визначено мінімальну тривалість строку для подання відзиву, який має бути встановлений судом.

Відповідно до приписів ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Установлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Колегія суддів зазначає, що у відзиві на позовну заяву відсутня прохальна частина, проте це не свідчить, що відповідачем не заявлено про поновлення пропущеного ним строку для подання відзиву, як про це зазначено судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі представник відповідача вказав, що ним було надано відзив на позовну заяву через підсистему електронний суд, однак, з невідомих причин, прохальна частина відзиву, не відображається в електронній PDF версії. В прохальній частині було висловлено, зокрема, прохання про визнання причин пропуску строку на подачу відзиву поважними та поновити такий строк.

Колегія суддів зазначає, що фактично відповідачем окремим блоком наведено обґрунтування щодо терміну подачі відзиву на позовну заяву та на підтвердження своїх доводів надано відповідні докази.

Крім того, відзив було подано до початку судового розгляду справи по суті.

З метою реалізації права відповідача на подання відзиву та долучення доказів, враховуючи повідомлені представником відповідача у клопотанні обставини, колегія суддів вважає що судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено відповідачу у поновлення строку для подання відзиву.

Щодо висновку суду першої інстанції про ненадання відповідачем до суду належних доказів в підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме, що він керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, колегія суддів зазначає наступне.

З оскаржуваної постанови вбачається, що позивач 08.04.2025 керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового полісу, чим порушив п. 2.1 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.126 КупАП.

При цьому колегією суддів встановлено, що позивач під час зупинки не заперечував факт відсутності у нього на час зупинки транспортного засобу чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вказані обставини підтверджуються відеозаписом долученим відповідачем до відзиву на позовну заяву та до апеляційної скарги.

Разом з цим позивач зазначає, що вважає відповідну вимогу поліцейського незаконною, оскільки останній не мав передбачених законодавством підстав для зупинки його транспортного засобу. Наголошує, що жодного порушення ПДР він не вчиняв.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 32 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Також, відповідно до приписів п. 1.3. ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, а саме: водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Крім того відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. На вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є імперативною та встановлює відповідальність за відсутність при собі або не пред`явлення для перевірки відповідних документів, а відтак, є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно з пунктом 1статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Враховуючи наведене при притягненні особи до відповідальності за ч.1ст.126 КУпАП слід довести, що особа керувала транспортним засобом та не мала при собі або не пред`явила поліцейському на його вимогу полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що позивач не пред`явив на місці зупинки транспортного засобу та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення чинний страховий поліс.

Таким чином, позивачем не дотримано вказаних вимог законодавства, що свідчить про наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Доводи позивача про відсутність посилань на технічні прилади, які зафіксували обставини справи, відсутність місця вчинення правопорушення та реквізитів для оплати штрафу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у пунктах 1-10, 7 вказано відповідні відомості, зокрема й номер портативного відеореєстратора, яким здійснювалась фіксація події.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача щодо порушення процедури притягнення його до відповідальності, оскільки на відеозаписі зафіксована вся процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема й роз`яснення позивачу положення ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

За встановлених у справі обставин та з урахуванням того, що факт порушення позивачем п. 2.1.ґ) ПДР підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 126 КУпАП, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанови відповідає вимогам ст. ст. 283-284 КУпАП, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції вказаної статті.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департамента патрульної поліції задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 12 травня 2026 року скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О. Сорочко

А.Ю. Коротких