Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №420/15742/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15742/26

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,

повний текст судового рішення

складено 31.08.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Катаєвої Е.В.,

суддів – Джабурії О.В., Коваля М.П,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі №420/15742/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1620088-2408-1511-UA5106010000033212 від 21.10.2025 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1620076-2408-1511 від 21.10.2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1620088-2408-1511-UA5106010000033212 від 21.10.2025 року, №1620076-2408-1511 від 21.10.2025 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем - Головним управлінням управління ДПС в Одеській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що у межах спірних правовідносин податковим органом, правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нарахований податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

Апелянт вказує, що на час винесення спірних податкових повідомлень-рішень за податкові періоди в 2023, 2024 роках, за наявними відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за позивачкою зареєстрований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , площею 526,8 кв.м.

Оскільки відомості Державного реєстру вказують на офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, у податкового органу існував обов`язок прийняти податкові повідомлення-рішення щодо нарахування податку на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та помилково визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Також вказує, оскільки об`єкт оподаткування – житловий будинок з 2011 року фактично мав площу 391,4 кв.м (що підтверджено документально), а нарахування за 2023– 2024 роки здійснювалося виходячи з помилкової цифри 526,8 кв.м, суд першої інстанції обґрунтовано визнав оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, а тому апеляційна скарга ДПС не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1, 2 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення поданої апеляційної скарги.

Судом першої інстанції, а також колегію суддів встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 17.10.2011 року серії НОМЕР_1 .

Зазначений об`єкт нерухомого майна зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.10.2011 року.

Згідно з довідкою №53 від 11.11.2025 року, виданої Комунальним підприємством «Арцизьке бюро технічної інвентаризації» Арцизької міської ради, 07.11.2025 року здійснена повторна технічна інвентаризація, в ході якої виявлена помилка при перенесенні даних з технічної інвентаризації від 04.03.2011 інв. №9-52, реєстр. №34900256 до свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 17.10.2011 року.

18.11.2025 року відбулась перереєстрація права власності з архівного Реєстру прав власності на нерухоме майно до дійсного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на належний позивачу житловий будинок, із зазначенням правильної загальної площі житлового будинку – 391,4 кв.м., що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав №453260012 від 24.11.2025 року.

Актуалізація відомостей про загальну площу житлового будинку 391,4 кв.м також підтверджується відповідним технічним паспортом та записом у Реєстрі будівельної діяльності.

Разом з цим, Головним управлінням ДПС в Одеській області 21.10.2025 року прийняті податкові повідомлення-рішеннями:

1) №1620088-2408-1511-UA5106010000033212 на суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік за житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , площею 526,80 кв.м, у розмірі 25 270,42 грн.;

2) №1620076-2408-1511 на суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2024 рік за житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , площею 526,80 кв.м, у розмірі 25 288,83 грн.

Позивач направила до відповідача заяву від 11.03.2026 року про здійснення перерахунку розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, в якій просила відкликати надіслані податкові повідомлення-рішення, що не відповідають фактичним обставинам, та перерахувати суму податку, оскільки податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням встановленої законом пільги у 120 кв.м, має становити значно меншу суму.

Однак, листом від 14.04.2026 року Головним управлінням ДПС в Одеській області відмовлено у здійсненні перерахунку розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що за приписами п.п.266.3.2 п.у 266.3 ст. 266 ПК України для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган використовує: (1) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; або (2) відомості з оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документи на право власності; або (3) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документів, наданих платником, у сукупності, тобто законодавець передбачив кілька джерел, з яких податковий орган може отримати відомості, необхідні для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2024р. по справі №440/9997/22 при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковий орган повинен використовувати не тільки дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але й наявні відомості, що містяться в оригіналах відповідних документів платника податків, зокрема в документах на право власності (за умови їх подання). За наявності розбіжностей у таких даних оригінали документів, надані платником, зокрема документи на право власності, мають пріоритет над даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено, що фактична площа житлового будинку складає 391,4 кв.м, та вказані документи були надані до контролюючого органу, який відмовився, у податкового органу відсутні підстави для відмови у здійсненні перерахунку суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2023 та 2024 роки.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області №1620088-2408-1511-UA5106010000033212 від 21.10.2025 року, №1620076-2408-1511 від 21.10.2025 року.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, але не виключно, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами ст.265 ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Згідно з п.п.266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст.266 ПК України).

У відповідності до п.п.266.3.2 п. 266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган використовує: дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; або відомості з оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документи на право власності; або дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документів, наданих платником, у сукупності.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що контролюючий орган зобов`язаний при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, використовувати не лише дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а доводи апелянта в цієї частині щодо визначення бази оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості лише на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не спроможними.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано застосував також правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.01.2020р. у справі №910/10987/18, від 26.10.2022р. у справі №538/2185/14-ц, від 20.02.2018р. у справі №917/553/17 відповідно до яких нормою ч.2 ст.12 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та які мають пріоритет над записами, що містяться у цьому Державному реєстрі.

Порядок взаємодії між платником податків та контролюючим органом, зокрема, унормований п.п.266.7.3 п.266.7 ст.267 ПК, відповідно до якого платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка зверталась до контролюючого органу з документами, які підтверджують дійсну площу саме житлового будинку 391,40 кв.м, що було вказано і в технічному паспорті виготовлено станом на 04.03.2011 року. ОСОБА_1 у зв`язку з виявленою технічною помилкою в листопаді 2025 року, здійснено перереєстрацію права власності з архівного Реєстру прав власності на нерухоме майно до дійсного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на належний позивачу житловий будинок, із зазначенням правильної загальної площі житлового будинку – 391.4 кв.м.

Отже судом першої інстанції на підставі досліджених документів достовірно встановлена площа житлового будинку позивачці, яка з 2011 року складала 391,4 кв.м тобто встановлена база оподаткування податку на житлову нерухомість.

Проте суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що встановлені ним обставини є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень- рішень у повному обсязі.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 04.06.2026 року у справі №420/22451/24, від 26.10.2026 року у справі №580/1907/25 у разі, якщо наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Контролюючий орган прийняв оскаржувані ППР №1620088-2408-1511-UA5106010000033212 від 21.10.2025 року на суму 25270,42 грн, №1620076-2408-1511 від 21.10.2025 року на суму 25288, 83 грн, виходячи з площі 526,80 кв, м.

Оскільки достовірно встановлена площа житлової нерухомості та враховуючи формулу детального розрахунку суми податку, визначену контролюючим органом у ППР, за ППР №1620088-2408-1511-UA5106010000033212 від 21.10.2025 року податок становить ((391,4-120)*0,01*6700)*1) 18183,8 грн.; за ППР №1620076-2408-1511 від 21.10.2025 року від 21.10.2025 року податок становить ((391,4-120)*0,01*7100)*1) 19269,40 грн.

Отже колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення №1620088-2408-1511-UA5106010000033212 від 21.10.2025 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині нарахування суми грошового зобов`язання у розмірі 7086,62 грн (25270,42 – 18183,8), а податкове повідомлення-рішення№1620076-2408-1511 від 21.10.2025 року від 21.10.2025 року в частині нарахування суми грошового зобов`язання у розмірі 6019,43 грн (25288,83 – 19269,40).

В задоволенні решти позовних вимог (визнання протиправним та скасування ППР №1620088-2408-1511-UA5106010000033212 від 21.10.2025 року в частині нарахування зобов`язань в розмірі 18183,8 грн.; ППР №1620076-2408-1511 від 21.10.2025 року від 21.10.2025 року в частині нарахування зобов`язань в розмірі 19269,40 грн.) необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Щодо розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За оскаржуваними податковими-повідомленнями рішеннями сума грошових зобов`язань становила 50559,25 грн., отже позивач при звернені до суду з даним позовом із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, оскільки позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд» мала сплатити 1064,96 грн.

Судом апеляційної інстанції адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення в частині нарахування грошових зобов`язань в сумі 13106,05 грн, що становить 26% від усієї суми оскаржуваних ППР.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області необхідно стягнути сплачений судовий збір в розмірі 276,90 грн (1064,96*0,26=276,90).

Керуючись ст. ст.243, 308, 310, ст. 315, 317, 321, 322,325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі №420/15742/26 - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі №420/15742/26 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1620088-2408-1511-UA5106010000033212 від 21.10.2025 року в частині нарахування суми грошового зобов`язання у розмірі 7086,62 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1620076-2408-1511 від 21.10.2025 року від 21.10.2025 року в частині нарахування суми грошового зобов`язання у розмірі 6019,43 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 276,90 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком підстав, передбачених ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Е.В. Катаєва

Судді О.В. Джабурія

М.П. Коваль