Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №420/33125/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №420/33125/25

Суддя: Бітов А.І.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33125/25

Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:03.08.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі – ГУПФ) України в Одеській області, ГУПФ України в Миколаївській області про:

- визнання дій ГУПФ України в Одеській області та ГУПФ України в Миколаївській області №о/р № НОМЕР_1 від 19 вересня 2025 року щодо відмови у перерахунку пенсії позивача протиправною;

- скасування рішення ГУПФ України в Миколаївській області №о/р № НОМЕР_1 від 19 вересня 2025 року про відмову у перерахунку;

- зобов`язання ГУПФ України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача №1438 від 11 вересня 2025 року та призначити пенсію по втраті годувальника з моменту звернення, а саме з 11 вересня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що після первинної відмови у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника повторно звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою, додавши повний пакет необхідних документів, зокрема акт про фактичне спільне проживання з померлим чоловіком, виданий органом місцевого самоврядування. На її думку, надані документи підтверджують факт спільного проживання та перебування у шлюбі, а тому відповідають вимогам законодавства для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Позивач вважала, що рішення ГУПФ України в Миколаївській області про відмову у переведенні на інший вид пенсії є протиправним, оскільки прийняте без належної оцінки поданих доказів та всіх обставин справи. У зв`язку з цим просить суд визнати спірне рішення протиправним і скасувати його, а також зобов`язати відповідача здійснити переведення її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон №1058-ІV).

Відповідач – ГУПФ України в Миколаївській області, позов не визнав, вказуючи, що рішення про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника прийнято відповідно до вимог Закону №1058-ІV та Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Порядок №22-1). За результатами розгляду поданих документів органом Пенсійного фонду не було підтверджено факт перебування позивача на утриманні померлого годувальника на день його смерті, що є обов`язковою умовою для призначення такого виду пенсії. На думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято в межах наданих повноважень, у спосіб та відповідно до вимог чинного законодавства, а доводи позивача не спростовують встановленої відсутності належних доказів перебування на утриманні. У зв`язку з цим відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач – ГУПФ України в Одеській області, позов не визнав, вказуючи, що рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника прийнято відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку №22-1. За результатами розгляду заяви та наданих документів не підтверджено факт перебування позивача на утриманні померлого годувальника на день його смерті, що є обов`язковою умовою для призначення такого виду пенсії. Крім того, відповідач вказував, що розгляд заяви позивача здійснювався за принципом екстериторіальності, а рішення про відмову було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке є належним суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не приймало оскаржуваного рішення та не вчиняло дій, які б порушували права позивача, а тому вважає себе неналежним відповідачем у цій справі.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області, ГУПФ України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Миколаївській області №о/р НОМЕР_1 від 19 вересня 2025 року про відмову у перерахунку ОСОБА_1 .

Зобов`язано ГУПФ України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід на інший вид пенсії – в зв`язку з втратою годувальника, від 11 вересня 2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні суду.

У задоволенні іншої частини позовних відмовлено.

Стягнуто з ГУПФ України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн.

В апеляційній скарзі ГУПФ України в Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- відповідно до матеріалів пенсійної справи та додатково наданих документів не підтверджено факт перебування на утримані на день смерті годувальника, з урахуванням викладеного позивачу відмовлено в переведені на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з заявою від 11 вересня 2025 року, у зв`язку із не підтвердженням факту перебування на утриманні на день смерті годувальника;

- таким чином, рішення ГУПФ України в Миколаївській області 19 вересня 2025 року №951390106353 про відмову позивачу в переведені на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058-ІV, є правомірними та законними, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства;

- не належне дослідження доказів судом першої інстанції та подальше прийняття рішення від 03 серпня 2026 року по справі №420/33125/25 призвело до хибного висновку про покладання зобов`язання на Головне управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід на інший вид пенсії – в зв`язку з втратою годувальника, від 11 вересня 2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні суду.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року іншими учасниками справи не оскаржено.

Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV.

04 липня 2025 року позивач звернулася до органу ГУПФ України в Одеській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

За принципом екстериторіальності зазначену заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, яке рішенням від 11.07.2025 №951390106353 відмовило у переведенні на інший вид пенсії у зв`язку з неподанням документів, що підтверджують перебування позивача на утриманні померлого годувальника та їх спільне проживання на день його смерті.

Після цього 11 вересня 2025 року позивач повторно звернулася із заявою про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, додавши до заяви, зокрема, акт фактичного місця проживання.

За принципом екстериторіальності заяву розглянуло ГУПФ України в Миколаївській області, яке рішенням від 19 вересня 2025 року №951390106353 повторно відмовило у переведенні на інший вид пенсії, мотивуючи відмову непідтвердженням факту перебування позивача на утриманні померлого годувальника на день його смерті.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що як документи, що підтверджують факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органів місцевого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (п.2.11. Порядку №22-1).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення №951390106353 від 19 вересня 2025 року ГУПФ України в Миколаївській області щодо відмови позивачу у переході на пенсію по втраті годувальника є протиправними та підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Конституції України, ст. ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Постанови Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно ч.1 ст. 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно п.3 ч.1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно із п. 1 ч.2 ст. 36 Закону №1058-IV члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

Відповідно до ч.3 ст. 36 Закону №1058-IV до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 2.3 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також, надаються такі документи:

1)документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) відомості про місце проживання;

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Відповідно до п.2.11 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Пунктом 2.22 Порядку №22-1 передбачено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".

Тобто, при зверненні з заявою про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника заявник, крім іншого, повинен надати документ про перебування його на утриманні померлого годувальника.

При цьому, за документ що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі №643/7576/17.

Колегія суддів зазначає, що у розумінні ст. 36 Закону №1058-IV, право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі.

За документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім`ї, а також рішення суду (п.2.16 розділ II Порядку №22-1).

Тобто, право на пенсію по втраті годувальника мають члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування та Пенсійним органом має бути встановлений факт спорідненості при вирішенні питання про призначення пенсії з наданих заявником документів на підтвердження цього.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу Серії № НОМЕР_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , уклали шлюб 16 травня 2014 року.

Відповідно до п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Абзацом 4 п.1.8 розділу I Порядку №22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУПФ України в Миколаївській області при розгляді заяви позивача не було письмово повідомлено останню про те, які документи їй необхідно подати додатково, для розгляду її заяви, а було прийнято рішення про відмову, що свідчить про протиправність дій ГУПФ України в Миколаївській області.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви та до заяви про перехід на інший вид пенсії надано акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства / фактичного місця проживання №66 від 25 серпня 2023 року виданий Южненською міською територіальною громадою, згідно якого зазначено, що ОСОБА_1 дійсно фактично мешкала разом зі своїм померлим чоловіком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, у цьому випадку єдиною та достатньою умовою для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника є факт перебування позивача в шлюбних відносинах з померлим, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб (про одруження), копія якого наявна у матеріалах справи.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що рішення №951390106353 від 19 вересня 2025 року ГУПФ України в Миколаївській області щодо відмови позивачу у переході на пенсію по втраті годувальника є протиправними та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 30 жовтня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua