Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №420/7360/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №420/7360/26

Суддя: Вербицька Н.В.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7360/26

Перша інстанція: суддя Дубровна В.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

17 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року про закриття провадження у справі в частині, просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про результати проходження ним військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 28.06.2023 року та виключення з військового обліку військовозобов`язаних, відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку НОМЕР_1 та довідці ВЛК №1/567 від 28.06.2023 року.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про результати проходження ним військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 28.06.2023 року та виключення його з військового обліку військовозобов`язаних, відповідно до інформації, яка міститься у військовому квитку НОМЕР_1 та довідці ВЛК №1/567 від 28.06.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має незадовільний стан здоров`я внаслідок діагнозу «хвороба Крона». За результатами пройденої військово-лікарської комісії у червні 2023 році позивач не придатний до військової служби та виключений з військового обліку. Попри це дані щодо непридатності позивача до військової служби не внесені до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Позивач звертає увагу, що з метою актуалізації даних він та його представник неодноразово зверталися до відповідача про внесення до реєстру інформації щодо непридатності позивача до військової служби та виключення з військового обліку, однак відповідач відповіді не надав, дії щодо актуалізації даних не здійснив.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , підлягає призову під час мобілізації. Також відповідач звертає увагу, що в державному реєстрі відсутня інформація про проходження позивачем у 2023 році військово-лікарської комісії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Зокрема, апелянт зазначає, що він та його представник неодноразово зверталися до відповідача з метою усунення невідповідності інформації між паперовим та електронним військово-обліковим документом, однак відповідач, отримавши відповідні звернення, протиправно не вчинив дій стосовно актуалізації даних, попри те, що апелянт за результатами медичного огляду ВЛК у 2023 році визнаний непридатним до військової служби у зв`язку із наявністю у нього хронічного захворювання «хвороба Крона» та у зв`язку із чим він був виключений з військового обліку.

Крім того, апелянт вважає передчасним висновок суду першої інстанції, що оновлення даних в державному реєстрі відбувається за зверненням особи, а не його представника, оскільки у даному випадку як позивач, так і його представник, зверталися до відповідача із заявами про внесення змін до державного реєстру, адже такі не відповідають дійсності.

Також апелянт наголошував, що судом першої інстанції невірно вказано прізвище позивача замість « ОСОБА_2 » суд зазначив « ОСОБА_3 », який не є стороною провадження у справі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 28 червня 2023 року слідує, що за результатами медичного огляду солдату ОСОБА_1 встановлено діагноз «хвороба Крона» та на підставі ст. 52А графи II Розкладу хвороб визнано його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, протокол № 11 від 28 червня 2023 року (а.с. 24).

Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_1 слідує, що ОСОБА_1 28.06.2023 року військовою комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з обліку по гр. II ст. 52А Розкладу хвороб згідно наказу МОУ №402 від 2008 року (а.с. 15-23).

29 січня 2026 року адвокатом Бакумою Оксаною Павлівною в інтересах ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_6 адвокатський запит щодо надання інформації стосовно оголошення ОСОБА_1 в розшук та надати підтверджуючі документи (протоколи, постанови, тощо) у разі їх оформлення.

Також представник позивача просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості стосовно результатів військово-лікарської комісії позивача від 28 червня 2023 року, непридатності до військової служби із виключенням з військового обліку та виправити прізвище замість « ОСОБА_4 » вказати вірно « ОСОБА_2 ».

До запиту долучено: копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 ; скріншот із застосунку «Резерв» ОСОБА_1 , копію довідки військово-лікарської комісії від 28.06.2023 р.; копія військово-облікового документу ОСОБА_1 (а.с. 26-30).

16 лютого 2026 року представник позивача засобами поштового зв`язку скерував до ІНФОРМАЦІЯ_6 адвокатський запит аналогічного змісту від 13.02.2026 року, який був отриманий відповідачем 19.02.2026 року.

До запиту додано: копію ордеру від 29.01.2026 року; копію свідоцтва від 20.12.2022 року; копію паспорту ОСОБА_1 ; витяг з «Резерв+»; копію довідки ВЛК; копію військового квитка НОМЕР_1 (а.с. 31-35).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про результати військово-лікарської комісії та про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не дотримався встановленого порядку внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме, попередньо особисто не звернувся до відповідача з мотивованою заявою та долученими до неї військово-обліковим документом та іншими документами.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 3 та 9 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

За змістом статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Згідно із пунктом 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до вимог частини 1 статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційно-телекомунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені у цій частині.

З аналізу наведених вище правових норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що до завдань територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки серед іншого належить ведення військового обліку військовозобов`язаних та розгляд звернень громадян, у тому числі і з цих питань.

З облікової картки наданої відповідачем вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У той же час, як зазначає позивач та вбачається із довідки ВЛК від 28 червня 2023 року, військового квитка НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є непридатним до військової служби із виключенням з військової служби (а.с. 15-24).

Таким чином, суд апеляційної інстанції констатує, що між паперовим та електронним військово-обліковим документом позивача наявна розбіжність у відображені актуальної інформації стосовно дійсного статусу ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач не дотримався встановленого порядку внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме, попередньо особисто не звернувся до відповідача з мотивованою заявою та долученими до неї військово-обліковим документом та іншими документами.

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 10.03.2026 року, 11.03.2026 року, 13.03.2026 року звертався до відповідача через застосунок «Резерв+», в тому числі й стосовно виключення його з військового обліку на підставі висновку ВЛК від 28.06.2023 року (а.с. 40-42).

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач вчинив дії щодо виправлення прізвища позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів 29 квітня 2026 року, про що представником відповідача зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 57, 58).

З огляду на те, що надані позивачем докази на підтвердження особистого звернення до відповідача не спростовані в процесуальному порядку, а у відзивах на позовну заяву й на апеляційну скаргу відповідач обставини особистого звернення ОСОБА_1 та надання ним відповідних документів не заперечив, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неподання позивачем вмотивованого звернення щодо усунення розбіжностей між паперовим та електронним військово-обліковим документом.

З урахуванням наявних у справі доказів та вищевказаного правового регулювання військового обліку, колегія суддів приходить висновку, що позивач не може в силу стану свого здоров`я бути військовозобов`язаним та у зв`язку саме із даною обставиною відповідач за рішенням військово-лікарської комісії, оформленого протоколом № 11 від 28.06.2023 року вже виключав позивача з військового обліку як непридатного до військової служби, про що зазначено у копії військового квитка позивача та у довідці військово-лікарської комісії від 28 червня 2023 року.

Отже, апеляційний суд приходить висновку, що позивач не може перебувати у статусі категорії осіб «військовозобов`язаний», а його перебування на військовому обліку суперечить як вимогам військового законодавства України, так і наявним доказам у справі.

У даному контексті, судова колегія додатково враховує, що відповідно до пункту 22.1 глави 22 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (в редакції на момент проходження позивачем військово-лікарської комісії) дані про проходження медичного огляду, діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв`язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

Водночас, заперечуючи проти позову, відповідач вказав лише на те, що в державному реєстрі відсутня інформація щодо проходження позивачем у червні 2023 року військово-лікарської комісії, однак належних доказів непроходження позивачем військово-лікарської комісії у розумінні пункту 22.1 глави 22 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України відповідачем до суду не надано.

До того ж, саме відсутність актуальної інформації в державному реєстрі про результати військово-лікарської комісії позивача у червні 2023 року та не вчинення відповідачем дій щодо приведення інформації у відповідність згідно поданих ОСОБА_1 особистих звернень, стали підставами звернення до окружного адміністративного суду з даним позовом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів констатує, що позов ОСОБА_1 у даному випадку є належним чином обґрунтованим, а відповідачем правомірність бездіяльності стосовно невнесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не доведена.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм матеріального права у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд апеляційної інстанції конкретно у даному випадку вбачає підстави для зобов`язання відповідача здійснити дії щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про непридатність позивача до військової служби згідно результатів військово-лікарської комісії у червні 2023 року та виключення ОСОБА_1 з військового обліку як непридатного до військової служби за станом здоров`я.

На думку колегії суддів, саме такий засіб судового захисту буде ефективним для позивача та остаточно вирішить спір між учасниками судового провадження. При цьому, обраний судом апеляційної інстанції спосіб судового захисту порушених прав позивача не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, адже за наявності достатніх документів суб`єкт владних повноважень на неодноразові звернення позивача не привів у відповідність наявну інформацію в державному реєстрі відносно ОСОБА_1 , тому вказані дії відповідач має здійснити на виконання судового рішення, адже адміністративний розсуд у даному випадку відсутній.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З викладеного вбачається, що доводи апеляційної скарги спростовують зроблені висновки суду першої інстанції в повному обсязі, а відтак судова колегія вважає, що наявні правові підстави для скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Частиною 6 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку коли суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду із даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН178 від 04 березня 2026 року (а.с. 1) та квитанцією до платіжної інструкції № 1.589341363.1 (а.с. 50).

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4000 грн, що підтверджується квитанцією № 1687-6811-2168-4566 від 11 серпня 2026 року.

Таким чином, загальний розмір судових витрат в частині сплати судового збору складає 6 662,40 грн.

Водночас, з урахуванням обставин справи, в тому числі й закриття провадження у справі в частині позовних вимог, а також ставок судового збору, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 3 328 грн. (1331,20 грн у першій інстанції та 1996,80 грн за подання апеляційної скарги). Решта сплаченого судового збору є надмірною та може бути повернута апелянту у випадку подання відповідної заяви.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 31 березня 2026 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року – скасувати з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про результати проходження 28 червня 2023 року ОСОБА_1 військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 та виключення з військового обліку військовозобов`язаних.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про непридатність ОСОБА_1 до військової служби згідно довідки військово-лікарської комісії № 1/567 від 28 червня 2023 року та виключити з військового обліку військовозобов`язаних.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору на загальну суму 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua