Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №193/903/26 — Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/903/26

Провадження 2/193/631/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 жовтня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О. В.,

за участі: секретаря судового засідання Ратушної В. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Прохорова О. О.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачки Захарової М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Прохорова Олександра Олександровича в інтересах позивача фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

08.06.2026 представник позивача ФОП ОСОБА_1 - адвокат Прохоров О.О. звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про визнання за позивачем права оренди земельної ділянки за кадастровим № 1225285200:01:002:0026, площею 12,38 га, розташованої на території Нововасилівської сільської ради Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області, яке виникло на підставі договору оренди цієї земельної ділянки від 10.03.2016, до повного збирання врожаю, але не раніше підписання акту приймання - передачі земельної ділянки.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 10.03.2016 між орендодавцем ОСОБА_3 , правонаступником якого після його смерті є ОСОБА_2 , та орендарем ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком дії на 10 років.

При цьому право оренди позивача на цю земельну ділянку на підставі вищевказаного правочину було зареєстровано в установленому порядку 28.03.2016, а тому, на його переконання, строк дії договору оренди діяв до 28.03.2026.

Наголосив, що за умовами п.30 цього договору сторони узгодили, що орендар має право у разі закінчення строку дії цього договору до закінчення польових робіт продовжити термін оренди цієї земельної ділянки до повного збирання врожаю.

Восени 2025 року, тобто ще до закінчення строку дії договору оренди землі, позивач провів ряд сільськогосподарських та агрохімічних робіт на орендованій земельній ділянці з підготовки її до майбутнього засівання на ній с/г культури - соняшника, зокрема провів подрібнення рослинних залишків, дискування, внесення мінеральних добрив та оранку. Крім того, навесні 2026 року, орендарем також були проведені польові роботи з ранньовесняного боронування. На виконання всіх вказаних робіт з підготовки земельної ділянки до засіванням її сільськогосподарською культурою він витратив 125 669,70 грн.

30.04.2026 орендарем ФОП ОСОБА_1 письмово повідомлено нового орендодавця ОСОБА_2 про те, що оскільки від неї не надходило ніяких письмових заяв-попереджень про припинення договірних відносин та про відмову продовжувати договір оренди землі, ним, з метою ефективного землекористування та збереження якісних показників землі були проведені вищевказані польові роботи ще до закінчення строку дії оренди договору. При цьому зазначив про згадані вище витрати, які він поніс на проведення вищевказаних польових робіт та повідомив, що фактичні витрати у подальшому будуть тільки збільшуватися, адже надалі він здійснюватиме посів землі. Тому, запропонував відповідачці отримати земельну ділянку лише після збирання ним свого врожаю, тобто 01 жовтня 2026 року за актом приймання-передачі.

26.05.2026 відповідачка ОСОБА_2 надала письмову відповідь у якій вказала, що договір оренди землі на її думку закінчився 10 березня 2026 року, а тому заявила про відсутність у позивача права користування земельною ділянкою та вимагала негайно усунути перешкоди їй у користуванні нею.

Посилаючись на те, що на час отримання вказаної відповіді від відповідачки, позивач на законних підставах, у період строку дії договору оренди землі, провів необхідні осінньо-весняні польові роботи з підготовки орендованої земельної ділянки до наступного її засівання сільськогосподарською культурою та засіяв її вже насінням соняшнику, зібрання урожаю з якої можливе лише до 01.10.2026, з метою унеможливлення втрати врожаю та на виконання положення п. 30 договору оренди землі, які відповідач, з огляду на свою відповідь не визнає, позивач ФОП ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду з цим позовом.

Заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії у справі.

08.06.2026 до Софіївського районного суду Дніпропетровської області надійшла вищевказана позовна заява разом з заявою про забезпечення позову, які були розподілені судді цього суду Томинцю О.В. (т.1, а.с.19-22);

10.06.2026 за ухвалою судді відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження (т.1, а.с.25);

12.06.2026 згідно ухвали суду за заявою представника позивача, забезпечено вищевказаний позов ФОП ОСОБА_1 шляхом заборони Міністерству юстиції та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних і міських рад), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним та приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо спірної земельної ділянки площею 12,38 га за кадастровим номером: 1225285200:01:002:0026 (т.1, а.с.35-39).

02.07.2026 до суду надійшов відзив від представника відповідача - адвоката Захарової М.В., згідно якого вона заперечувала проти позовних вимог ФОП ОСОБА_1 та зазначила, що строк дії договору між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , щодо спірної земельної закінчився ще 10 березня 2026 року, а отже позивач достеменно знав, що право користування земельною ділянкою на наступний сільськогосподарський рік у нього відсутнє. Відтак після припинення договору оренди у зв`язку з закінченням строку його дії, позивач, відповідно до пунктів 21-23 вказаного договору та ч. 4-7 ст. 28 Закону України «Про оренду землі», повинен був повернути земельну ділянку відповідачці у стані, який не гірше, ніж у тому, який вона мала при передачі її в оренду, при цьому поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем без згоди орендодавця, які неможливо відокремити від земельної ділянки без заподіяння їй шкоди, не підлягають відшкодуванню. Наголосила, що відповідачка свої обов`язки за договором виконувала сумлінно, а от позивач - ні. Відповідачка мала наміри самостійно з родиною оброблювати належну їй земельну ділянку, про що позивач був обізнаний. З настанням березня 2026 року вона його усно застерегла не засіювати її земельну ділянку. Підкреслила, що до кінця квітня 2026 року на земельній ділянці відповідачки ще жодні польові роботи не проводилися. На початку травня 2026 року відповідачка ОСОБА_2 мала наміри засіяти належну їй земельну ділянку, але 08.05.2026 нею було виявлено на її земельній ділянці сліди посіву за відсутності будь-яких сходів на ній, про що було складено акт, після чого син відповідачки, ОСОБА_4 за її дорученням звернувся до поліції. В цей же час позивач надіслав відповідачці лист від 30.04.2026 з вимогами компенсації витрат осінньо-польових робіт з покращення стану та підготовки земельної ділянки до весни, які він начебто провів восени, при цьому не повідомляв її жодним чином про її фактичне засівання. Крім того окремо усно повідомив, що він передав спірну земельну ділянку в користування іншій особі, без будь-яких правових підстав і тому вимагав продовження оренди земельної ділянки на час збирання врожаю, інакше погрожував звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків. Відповідачка ОСОБА_2 на вказаний лист надіслала відповідь, в якій зазначила, що позивач виявився непорядним орендарем та вчинив протиправне діяння із самовільного захоплення земельної ділянки, належної відповідачці, чим завдав їй збитків, через те, що вона не змогла вчасно розпочати використання своєї земельної ділянки за призначенням. Посилання позивача на порушення відповідачкою пунктів 24-25 договору оренди землі від 10.03.2016, які передбачають право на відшкодування збитків, внаслідок порушення орендодавцем своїх обов`язків, вона вважає безпідставними, так як вона жодних умов договору не порушувала. Крім того зазначила, що 04.06.2026 відповідачкою ОСОБА_2 , членами її родини і запрошеними робітниками за їх дорученням було ліквідовано на її земельній ділянці сторонній посів та виконано власний посів соняшника, який було додатково оброблено гербіцидами 07.06.2026 та який на теперішній час зростає. З огляду на викладене вважає, що будь-які підстави для задоволення позову ФОП ОСОБА_1 відсутні (т.1, а.с.56-58);

09.07.2026 до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, у якому підкреслено, що відповідно до умов пункту 30 договору оренди земельної ділянки, сторони домовилися, що орендар має право у разі закінчення дії договору до закінчення польових робіт продовжити термін оренди земельної ділянки до повного завершення урожаю. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, що передбачено пунктом 21 Договору. Також наголошено, що сама відповідачка не заперечує, що належна їй земельна ділянка була засіяна позивачем, що підтверджується наданим нею ж актом від 08.05.2026, при цьому остання визнає той факт, що 04.06.2026 відповідачкою ОСОБА_2 та членами її родини і запрошеними особами за їх дорученням було ліквідовано на її земельній ділянці сторонній посів та зроблено власний посів соняшника відповідачки і який наразі там зростає. Представник позивача зазначає, що право повного завершення збирання врожаю пов`язується із обставиною закінчення дії Договору до закінчення польових робіт. Проте польові роботи не становлять виключно посів та подальше збирання врожаю, але також включають роботи з підготовки до майбутнього посіву врожаю. Вказані роботи позивачем було розпочато до 10 березня 2026 року. Про вказані обставини позивач повідомив відповідача листом від 30.04.2026, в якому зазначив, що протягом осені 2025 року були проведені польові роботи (подрібнення рослинних залишків, дискування, внесення мінеральних добрив, оранка), навесні 2026 року були проведені польові роботи у вигляді ранньовесняного боронування. В своїй сукупності вказані польові роботи вже були частиною робіт, завершенням яких вважається збирання врожаю. За таких обставин на момент закінчення дії договору оренди земельної ділянки польові роботи на вказаній земельній ділянці ще не були завершені, що надає позивачу право користування земельною ділянкою до завершення збирання врожаю. Окрім того, акцентував увагу на положеннях ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», у редакції станом на дату укладання договору, згідно якої у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Проте відповідачка жодного листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору направляла позивачу. Відзначає, що позивач просить визнати право оренди земельної ділянки виключно до завершення збирання врожаю і не заявляє при цьому вимог про поновлення строку дії договору у цілому. У зв`язку з викладеним підтримав свій позов у повному обсязі і просив його задовольнити (т.1, а.с.82-84);

27.07.2026, за протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про виклик і допит у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.1, а.с.77, 93-100, 226-255);

27.07.2026, за протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про витребування у ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області матеріалів проведених перевірок за заявами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (т.1, а.с.79,93-100);

27.07.2026 за протокольною ухвалою суду, з ініціативи суду та за погодженням представників сторін, забезпечено участь у розгляді справи спеціаліста – агронома (т.1, а.с.93-100);

27.07.2026 за ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті (т.1, а.с.102).

Позиції сторін у справі.

Позивач ФОП ОСОБА_1 та його представник – адвокат Прохоров О.О., посилаючись на обставини зазначені у позові та у відповіді на відзив, заявлені вимоги під час розгляду справи підтримали повністю і просили їх задовольнити.

У судовому засіданні, що мало місце 21.08.2026, з пояснень позивача ФОП ОСОБА_1 судом додатково було установлено, що 5-6 років тому позивач обміняв орендовану у відповідачки земельну ділянку на іншу земельну ділянку приблизно тієї ж площі у іншого землекористувача ОСОБА_8 для зручності її обробітку одним масивом у межах одного поля. Але будь-яких договорів суборенди, тощо, вони між собою не укладали. Проте оскільки саме ФОП ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки відповідачки за відповідним договором, то саме він сплачував їй орендну плату та необхідні податки за землю до державного бюджету. Позивачка до закінчення строку дії договору оренди не зверталася до нього у будь-який спосіб з проханням припинення з ним подальших орендних правовідносин. Тому, оскільки попередньо у жовтні-листопаді 2025 року було виконано ряд польових робіт для підготовки орендованої земельної ділянки відповідачки для її засівання, 25-27 березня 2026 року на цій землі було посіяно насіння соняшника. Зазначив, що на момент надання ним пояснень (21.08.2026) спірна земельна ділянка вже була переорена та його посіви насіння соняшника знищено. При цьому представник позивача наголосив, що незважаючи на неможливість збирання позивачем свого врожаю через його знищення, ухвалення судом рішення по цій справі на його користь дозволить йому у подальшому звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків з відповідачки за знищений її діями належний позивачу урожай.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник – адвокат Захарова М.В., посилаючись на обставини зазначені у відзиві, просили у задоволенні позовних вимог повністю відмовити. Додатково відповідачка у судовому засіданні пояснила, що за 1-2 роки до закінчення строку дії договору вона усно повідомляла позивача про те, що вона не буде продовжувати з ним орендні правовідносини і буде здійснювати обробіток своєї земельної ділянки самостійно. У період з 11.03.2026 по 25.04.2026 вона ніяких польовий робіт на свої земельній ділянці не виконувала, оскільки було дуже низька температура для таких робіт. 26.04.2026 вона разом зі своїм сином ОСОБА_4 приїхали до своєї земельної ділянки для з`ясування її стану перед виконанням польових робіт, але встановили, що на землі вже були проведені кимось всі підготовчі дії для її засівання. ОСОБА_4 зателефонував до ОСОБА_1 , який посилаючись на положення п. 30 договору оренди земельної ділянки, повідомив, що він помінявся її земельною ділянкою з іншою людиною та має ще у цьому році право посіяти на її землі с/г культу та зібрати вирощений урожай. Коли ОСОБА_4 08.05.2026 прибув знову на її земельну ділянку то з`ясував, що вона вже була засіяна насінням соняшника після чого він звернувся за її дорученням до поліції з заявою про самозахват належної їй земельної ділянки.

Крім того представник відповідачки зауважила, що оскільки посіви соняшника на земельній ділянці відповідачки були знищені і до цього були засіяні не позивачем ФОП ОСОБА_1 , а іншою особою ОСОБА_8 , й належали саме останньому, то підстави для задоволення цього позову саме на користь позивача ФОП ОСОБА_1 відсутні.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом установлено, що у власності ОСОБА_3 перебувала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 12,38 га, за кадастровим № 1225285200:01:002:0026, що розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (а.с.12)

10 березня 2016 року між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки на строк 10 років (т.1, а.с.9-11).

За умовами п. 30 цього договору було передбачено, що орендар має право у разі закінчення строку дії цього договору до закінчення польових робіт продовжити термін оренди цієї земельної ділянки до повного збирання врожаю.

Також, право оренди орендаря ФОП ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку на підставі згаданого вище правочину було зареєстроване в установленому порядку 28.03.2016 за № 13953843 (т.1, а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті вищевказану земельну ділянку успадкувала його дочка - позивачка у справі, ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 23.08.2018 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л.І. за р./№ 822 (т.1,а.с.235, т.2, а.с.1).

30.04.2026 орендарем ФОП ОСОБА_1 було направлено лист-звернення до орендодавця ОСОБА_2 у якому зазначено, що восени 2025 року, тобто до закінчення строку дії договору оренди, ним були проведені польові роботи на орендованій земельній ділянці, зокрема подрібнення рослинних залишків, дискування, внесення мінеральних добрив, оранка). Також навесні 2026 року було проведено ранньовесняне боронування у зв`язку з чим він поніс витрати у загальному розмірі 125 669,70 грн., зазначивши, що фактичні витрати будуть збільшуватися відповідно до наступних польових робіт, у тому числі посівних робіт. Тому, посилаючись на те, що орендодавець не надсилав йому повідомлень про припинення договірних відносин, орендар запропонував останньому отримати земельну ділянку після збирання ним свого врожаю, тобто до 01 жовтня 2026 року (т.1, а.с.13).

Однак, 26.05.2026 орендодавець ОСОБА_2 направила відповідь, що вона не бажає у подальшому продовжувати оренді відносини з орендарем і вважає, що укладений з ним договір оренди припинив свою дію ще 10.03.2026, а тому подальше користування належною їй земельною ділянкою ФОП ОСОБА_2 є незаконним. При цьому наголосила, що згоди на проведення польових робіт після закінчення строку дії договору оренди землі вона ФОП ОСОБА_2 не надавала і саме їй завдані збитки через неможливість своєчасно використання належної їй земельної ділянки за призначенням. Вимагала усунути перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою (т.1, а.с.7).

Як видно з показань свідка ОСОБА_4 , його мати ОСОБА_2 мала у власності земельну ділянку, яка перебувала в оренді позивача ФОП ОСОБА_1 . У березні 2026 року строк дії договору оренди спливав і вони хотіли своєю сім`єю самостійно у подальшому обробляти цю земельну ділянку. Наприкінці квітня 2026 року він поїхав зі своїм знайомим ОСОБА_6 на вищевказану земельну ділянку, де виявили що ця земля вже була повністю підготовлена для засівання під соняшник. 26.04.2026 він за телефоном висловив претензії позивачу ОСОБА_1 щодо безпідставного обробітку землі на що він відповів, що згідно п. 30 договору оренди цієї землі він має право посіяти та зібрати ще у цьому році урожай. При цьому ОСОБА_1 запропонував зависоку ціну компенсації за понесені ним витрати на виконання цих польових робіт, а тому він відмовився її відшкодовувати. У подальшому, коли 08.05.2026 вони з ОСОБА_6 знову прибули на поле, то встановили, що земля ОСОБА_2 вже була засіяна насінням соняшника. Надалі він з`ясував, що позивач ОСОБА_1 помінявся цією землею з ОСОБА_8 і саме останній засіяв поле відповідачки. Коли ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 про засівання ним вищевказаної земельної ділянки поза межами строків дії договору оренди укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то він запропонував йому у замін свою земельну ділянку на іншому полі, але меншої площі (10 га) і без жодних компенсацій один одному, на що ОСОБА_4 погодився. Але як виявилося цією землею, площею 10 га, фактично користувався саме ОСОБА_1 і на той час він її встиг теж підготувати до засівання соняшником. ОСОБА_1 став вимагати у нього ( ОСОБА_4 ) знову компенсацію за понесені витрати на цій землі у розмірі 80 000 грн, але оскільки ця сума була невиправдано висока він відмовився її відшкодовувати. Ці перемовин відбувалися у середині травня 2026 року. Він намагався вирішити це питання з фермерами ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , але ніхто не хотів йому йти на зустріч: ОСОБА_1 постійно вимагав зависоку компенсацію за виконані роботи з підготовки землі до посіву, а ОСОБА_8 , який і засіяв безпідставно земельну ділянку відповідачки та обіцяв без будь-яких компенсацій передати йому взамін свою земельну ділянку, яка перебувала у фактичному користуванні ОСОБА_1 , ніяк не сприяв вирішенню спірної ситуації, не впливав жодним чином на ОСОБА_1 щодо передачі йому цієї земельної ділянки, тощо, хоча ОСОБА_8 обіцяв це зробити. Тому коли минуло два тижні, а ОСОБА_8 йому так і не повідомив про способи вирішення вказаного спору. Він разом зі своєю матір`ю, позивачкою ОСОБА_2 , найняли працівників ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , які 04.06.2026 провели польові роботи з ліквідації посівів соняшника, підготовили грунт до посіву та здійснили посів землі своїм насінням соняшника, а через кілька днів здійснили обприскування поля.

Показання свідка ОСОБА_6 були у цілому аналогічні вищевказаним свідченням ОСОБА_4 з яким він був завжди поруч під час вказаних вище подій та який повідомив, що він уже тривалий час здійснює обробіток своїх власних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а тому має чималий досвід виконання всіх польових робіт на землі з вирощування сільськогосподарських культур. А тому коли його товариш та колега ОСОБА_4 звернувся до нього за порадою та супроводом під час першого року проведення ним всіх сільськогосподарських робіт на земельній ділянці, то він йому не відмовив.

Свідок ОСОБА_5 під час розгляду справи пояснив, що він працює трактористом понад 45 років. На початку червня 2026 року до нього звернувся ОСОБА_4 , який вперше разом з матір`ю ОСОБА_2 вирішили самостійно здійснювати обробіток своєї землі та попросив його провести роботи з культивації відповідної земельної ділянки. 04.06.2026 він прибув на своєму тракторі для виконання вказаних робіт на земельній ділянці відповідачки та виявив на ній проростання соняшника висотою до 15 см. разом з бур`яном. Зі свого досвіду він виснував, що цей соняшник був посіяний не пізніше трьох тижнів. Він виконав свою ділянку роботи та поїхав.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що до нього звернувся ОСОБА_4 з проханням надати йому допомогу по посіву насіння соняшника на земельній ділянці його матері. Він погодився і 04.06.2026 він прибув на поле на своєму тракторі з сівалкою, де побачив свіжо закультивовану земельну ділянку, пар, на якій він засіяв наданий ОСОБА_4 посівний матеріал соняшнику.

Факт засівання спірної земельної ділянки насінням соняшнику станом на 08.05.2026, окрім пояснень сторін у справі також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та актом від 08.05.2026, складеним стороною відповідача (т.1, а.с.60).

Крім того, як видно з іншого акту, складеного 07.06.2026 за участі власниці земельної ділянки ОСОБА_2 , організатора робіт ОСОБА_4 , свідка - помічника ОСОБА_6 та трактористами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 04.06.2026 на земельній ділянці площею 12,38 га, за кадастровим № 1225285200:01:002:0026 було проведено культивацію ґрунту з метою залишків сторонніх насаджень та підготовку ґрунту до засівання. Після чого цього ж дня було здійснено повний засів землі сільськогосподарською культурою – соняшником. 07.06.2026 на цій земельній ділянці було також проведено хімічний захист (обприскування) з метою захисту сходів та знищення бур`янів. Вартість понесених витрат на посівний матеріал та хімічні препарати захисту, без урахування палива та оплати праці, склала 53 400 грн. Також зазначено, що увесь вирощений врожай на цій земельній ділянці у результаті його посіву 04.06.2026 є власністю ОСОБА_2 , оскільки створений її коштом, працею та на її власній землі. Колишній орендар цієї земельної ділянки жодної участі у цих роботах не брав, витрат не ніс права на цей врожай не має (т.1, а.с.61).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.

У частині першій статті 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

У статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються спеціальним законом.

Відповідно до приписів статей 13,14,15,19 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV (в редакції, чинній на момент укладення договору) договір оренди це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статті 12 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини 1статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22 (провадження № 12-80гс23) сформулювала такі висновки (див. пункт 10): «10.1. Застосовуючи в контексті спірних правовідносин статті 13, 17, 15 та 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, а також статті 3, 6, 627, 638, 640 ЦК України у відповідній редакції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що договір оренди землі є консенсуальним. Слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01.01.2013), з якого у його сторін виникають права і обов`язки зобов`язального характеру, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання Договору).

10.2. Абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.

Тому сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення. Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним вище імперативним нормам Закону № 161-XIV, не змінюють визначеного в Законі № 161-XIV моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі».

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди спірної земельної ділянки був укладено на 10 років та підписано сторонами саме 10.03.2016, відтак його чинність починає свій відлік саме з цієї дати, а не з 28.03.2016, тобто з моменту реєстрації права оренди, як помилково вважав позивач зі своїм представником. Відтак строк дії договору оренди землі, укладеного між сторонами, спливав саме 10 березня 2026 року.

Але на цю дату та після її спливу позивач земельну ділянку її власнику не повернув.

Суд вважає, що договір оренди землі припиняється у будь-якому випадку в день спливу строку його дії.

Під час судового розгляду справи було установлено, що у жовтні-листопаді 2025 року позивач чи третя особа після збирання врожаю 2025 року здійснили підготовку земельної ділянки для засівання її майбутнім врожаєм, але не озимої культури, яка мала б бути посіяна ще восени 2025 року, тобто у період чинності орендних відносин, а насіння соняшника, польові роботи з засівання якого відбуваються лише наступної весни, тобто навесні 2026 року.

Також зі слів самого позивача з`ясовано, що найраніше 25-27 березня 2026 року ним було проведено на полі відповідачки ряд сільськогосподарських робіт з підготовки до посіву та сам посів соняшника, хоча як повідомив у судовому засіданні агроном ОСОБА_9 , який надав пояснення у якості спеціаліста після перегляду фото з поля цієї земельної ділянки, зважаючи що сходи соняшника станом на 10.05.2026 були не значні, то очевидно соняшник було посіяно значно пізніше кінця березня 2026 року.

Тобто суд зауважує, що на земельній ділянці відповідачки насіння соняшника було посіяно у будь-якому випадку очевидно вже після закінчення строку дії договору на який він укладався, тобто після 10.03.2026.

На переконання суду, є очевидно неправильним розуміння позивача та його представника положення пункту 30 договору, які передбачають право орендаря «у разі закінчення строку дії цього договору до закінчення польових робіт продовжити термін оренди цієї земельної ділянки до повного завершення врожаю», як правомірність орендаря здійснити посів с/г культури та збір врожаю на орендованій землі після спливу строку договору оренди у тому разі, якщо орендарем до закінчення договору оренди землі було виконано ряд підготовчих польових робіт для посіву майбутнього врожаю.

Суд зауважує, що вказане положення договору зазначено юридично не коректно і справді породжує ризики для обох сторін за договором через різне його розуміння.

За звичаями ділового обороту земельна ділянка справді може бути повернута лише з моментом закінчення збирання врожаю орендарем, але за умови, якщо він був посіяний за час існування орендних відносин. Таке застереження часто міститься у договорі, оскільки строк договору визначається з урахуванням сівозміни і означає, що орендар міг засіяти озимі с/г культури, а тому міг використовувати земельну ділянку до моменту закінчення збирання врожаю, що само по собі не змінює строк дії договору, але таке застереження є додатковою гарантією орендаря для захисту його майнового інтересу щодо завершення збирання врожаю.

У такому контексті, конструкція слів «до закінчення польових робіт … до повного завершення врожаю», на переконання суду означає, що цими польовими роботами, які вже розпочалися, але ще не закінчилися на момент припинення строку договору оренди землі, є саме процес збирання врожаю, оскільки це речення закінчується логічною фразою «до повного завершення врожаю».

Таким чином, з огляду усталену поведінку ділового обороту в орендних земельних правовідносинах, положення пункту 30 договору варто тлумачити саме наступним чином: якщо закінчення строку дії цього договору припадає на час польових робіт зі збирання врожаю (варто зауважити, що не будь-яких польових робіт, а саме під час безпосередньо жнив), то термін оренди цієї земельної ділянки продовжується до повного завершення збирання вирощеного орендарем врожаю».

Знаючи, що строк оренди спливає у березні 2026 року та вирішивши ще восени 2025 року на орендованій земельній ділянці посіяти саме насіння соняшника, сільськогосподарські роботи з якого виконуються очевидно лише навесні наступного 2026 року, орендар, маючи обачливість, міг у такому випадку завчасно повідомити орендодавця про його бажання на укладення договору на новий строк, тобто повідомити про його переважне право на поновлення договору у порядку передбаченому пунктом 9 договору та ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Однак позивач цього не виконав і безпідставно поза межами строку дії договору оренди землі здійснив посів свого врожаю.

Насамперед у п. 9 сторони за договором передбачили, що після закінчення договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Посилання представника на положення ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», згідно якої у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, як на підставу правомірності продовження користуватися земельною ділянкою, є неправильними, оскільки вони вирвані з контексту всієї норми, яка установлює чіткі правила для продовження договору оренди землі.

Зокрема, положення статті 33 Закону України «Про оренду землі», у редакції чинній на час укладення договору, регламентують, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частини друга-четверта статті 33 Закону).

За змістом частини п`ятої статті 33 Закону орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

І як витікає з положення ч. 7 ст. 33 Закону, лише за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Тобто суд наголошує, що саме позивач, а не відповідачка повинна була ініціювати дії з продовження строку договору. Орендодавець лише відповідає на пропозицію орендаря укласти новий договір. Лише коли орендодавець ігнорує отриману в установлений строк і порядок пропозицію продовжити строк дії договору, настають наслідки передбачені ч. 7 ст. 33 Закону у вигляді поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах.

Але лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар у встановлений строк і порядок не подав. 30.04.2026, тобто вже майже за два місяці після закінчення строку дії договору, спрямував орендодавцеві лише лист-повідомлення у якому зазначив про понесення ним витрат на підготовку орендованої земельної ділянки до майбутнього посіву врожаю з пропозицією повернути йому земельну ділянку після збору врожаю, тобто 01.10.2026, або ж компенсувати понесені ним витрати виконані роботи у сумі 125 669,70 грн. та наступних витрат, які будуть понесені у зв`язку з подальшим посівом врожаю.

Зі змісту цього листа також варто відмітити, що станом на дату його складання, тобто 30.04.2026, орендар ще не здійснив посів земельної ділянки відповідачки соняшником, а лише виконав необхідні підготовчі польові роботи для цього, тоді як сам посів поля він тільки планував, що вкотре підтверджує здійснення посіву майбутнього врожаю на орендованій земельній ділянці вже за довго після закінчення строку дії договору оренди землі.

За умовами п. 21 та 31 договору оренди земельної ділянки, орендодавець зобов`язаний після закінчення дії договору, у разі відсутності домовленості про його продовження чи переукладення, повернути земельну ділянку орендодавцеві у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Під час судового розгляду справи позивач, стверджуючи що після збору урожаю восени 2025 року він провів необхідні польові роботи для майбутнього засівання наступною с/г культурою, не довів, що після проведення таких робіт земельна ділянка, яку він взяв в оренду ще у березні 2016 року на той час була у гіршому, тобто непідготовленому для наступного її засівання с/х культурою, стані.

До того ж надані позивачем калькуляції вартості виконаних польових сільськогосподарських робіт (а.с.14-16) не вказують на те, що саме позивач виконував перелічені роботи у період 2025-2026 років і саме на земельній ділянці відповідачки, зважаючи на те, що під час судового розгляду справи встановлено, що цією земельною ділянкою останні 5-6 років фактично користувалася без належних правових підстав інша особа.

Так, з показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 установлено, що спірна земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні ОСОБА_8 і саме його силами та засобами на земельній ділянці відповідачки проводилися відповідні польові роботи, у тому числі останній засівав її насінням соняшника та отримував дохід з зібраного урожаю, що не заперечував під час розгляду справи і сам позивач, який повідомив суду, що для зручності обробітку земель, які містяться на одному масиві поля, він обмінявся земельною ділянкою відповідачки на іншу, що перебувала у володінні ОСОБА_8 .

При цьому суд зауважує, що жодна з сторін на пропозицію суду не забажала викликати і допитати у судовому засіданні ОСОБА_8 у якості свідка.

Таким чином, позовні вимоги представника позивача про визнання права оренди за позивачем ФОП ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 10.03.2016 до повного збирання власного врожаю, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи ще й тому, що відповідний урожай на спірній земельній ділянці вже відсутній і до того ж він фактично не належав позивачу.

Отже, позов є безпідставним, а тому у його задоволенні належить повністю відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі, всі судові витрати, які він поніс зокрема на оплату судового збору, слід віднести на його рахунок. Водночас, представник відповідачки, на користь якої вирішено спір, до закінчення судових дебатів подала заяву про те, що витрати на правничу допомогу будуть вирішені окремо на протязі п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст. 259, 263-265,268, 354,355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог представника позивача Прохорова Олександра Олександровича в інтересах позивача фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору оренди земельної ділянки, - відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 у вигляді заборони Міністерству юстиції та його територіальним органам, усім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних і міських рад), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним та приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки за кадастровим номером: 1225285200:01:002:0026.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивача: ФОП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_1 ;

Дані відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 29.10.2026.

Суддя О. В. Томинець