Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №191/5518/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/5518/26

Провадження № 3/191/1861/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Окладнікова О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

за ч.3 ст.172-20 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

25.08.2026 року з військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла справа з протоколом про адміністративне правопорушення серії А3215 №49 від 22.08.2026 року, складений відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП, в якому зазначено, що 22.08.2026 року приблизно о 21:30 годині на території району зосередження військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 було виявлено старшого солдата ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. Із прибуттям у КНП «Синельниківська ЦМЛ» Синельниківської міської ради старший солдат ОСОБА_1 погодився пройти обстеження на факт перебування у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом №161 від 22.08.2026 року. В подальшому даний військовослужбовець був доставлений до КП «ДБКЛПД» Дніпропетровської обласної ради, де він відмовився пройти обстеження на факт перебування у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду.

У сьогоднішнє судове засідання правопорушник не з`явився, причину неявки та своїх заперечень суду не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення йому повістки про виклик до суду.

У п.41 рішення по справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки, ОСОБА_1 був обізнаний про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення його до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі внаслідок відсутності події і складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.

17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), тому вона є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

У контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

ОСОБА_1 ставиться у провину порушення ч.3 ст.172-20 КУпАП, а саме: виконання обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду.

Частина третя статті 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

А частина перша статті 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

З огляду на викладене, за відсутності інших об`єктивних джерел фактичних даних про обставини, що підлягають доказуванню в цій справі, дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Відповідно до протоколу серії А3215 №49 від 22.08.2026 року, складеним відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП, вбачається, що 22.08.2026 року приблизно о 21:30 годині на території району зосередження військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 було виявлено старшого солдата ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. Із прибуттям у КНП «Синельниківська ЦМЛ» Синельниківської міської ради старший солдат ОСОБА_1 погодився пройти обстеження на факт перебування у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом №161 від 22.08.2026 року. В подальшому даний військовослужбовець був доставлений до КП «ДБКЛПД» Дніпропетровської обласної ради, де він відмовився пройти обстеження на факт перебування у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду.

Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння при виконанні ним обов`язків військової служби в умовах особливого періоду, про що зазначено в протоколі. Зокрема, у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 22.08.2026 року вказано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння.

Наявний у матеріалах справи результат №161 від 22.08.2026 року проведення медичного огляду з використанням технічних засобів для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихувальному повітрі (відповідно до встановленого рівня) суд не приймає до уваги, так як належним доказом перебування особи в стані алкогольного сп`яніння є саме висновок лікаря.

Суд констатує, що огляд особи щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я, а не приладом. Прилад лише фіксує показники щодо ступеню стану сп`яніння, а лікар під час огляду особи виявляє та фіксує ознаки сп`яніння. Тому показники приладу не слід ототожнювати із поняттям «медичний огляд». Заключний діагноз встановлюється лікарем після одержання результатів лабораторного дослідження, призначеного лікарем.

Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та презумпцію невинуватості, передбачену статтею 62 Конституції України, матеріали даної справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх доказів про виконання військовослужбовцем ОСОБА_1 22.08.2026 року обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння, що виключає подію адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Таким чином, суд, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, що підтверджували б виконання ОСОБА_1 22.08.2026 року обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння, не знаходить підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП України через відсутність в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення: виконання обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю внаслідок відсутності події та складу правопорушення.

Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст.40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 7, ч.1 245, 247, 256, 278, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст.172-20 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Суддя О.І. Окладнікова