Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №674/1409/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1409/26

Провадження № 2/674/1160/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 жовтня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участю секретаря судового засідання Бойчук С.В., представника позивачки – адвоката Бей І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дунаївці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входять дві земельні ділянки на території Смотрицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. Заповіту спадкодавець не залишив. Спадкоємцями першої черги за законом є позивачка як мати спадкодавця та відповідач як його син, який на час відкриття спадщини був неповнолітнім і постійно проживав разом зі спадкодавцем, а тому вважається таким, що прийняв спадщину. Син позивачки, військовослужбовець, 19 червня 2024 року зник безвісти під час виконання бойового завдання, про що позивачку сповістили 26 червня 2024 року. Сповіщення про його загибель вона отримала лише 07 травня 2026 року, а свідоцтво про смерть – ІНФОРМАЦІЯ_3 . До нотаріуса позивачка звернулася 22 травня 2026 року, проте постановою приватного нотаріуса їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Позивачка вважає, що строк пропустила з поважних причин, оскільки тривалий час перебувала в стані невизначеності щодо долі сина і не мала документа, який підтверджував би його смерть.

Ухвалою судді від 11 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі законного представника неповнолітнього відповідача – його матір ОСОБА_4 , витребувано у приватного нотаріуса Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Бугерко Н.А. копію спадкової справи.

На виконання ухвали суду приватний нотаріус Бугерко Н.А. листом від 13 серпня 2026 року № 498/01-16 повідомила, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 нею не заводилася, та надала інформаційні довідки зі Спадкового реєстру.

Ухвалою суду від 15 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, її інтереси представляла адвокат Бей І.О., яка позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Пояснила, що син позивачки зник безвісти 19 червня 2024 року під час виконання бойового завдання, свідоцтво про смерть, у якому датою смерті зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано 18 травня 2026 року, а 22 травня 2026 року позивачка звернулася до нотаріуса, тобто невдовзі після того, як смерть сина була підтверджена документально. Нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, пославшись на пропуск строку для прийняття спадщини та відсутність підтвердження її спільного проживання зі спадкодавцем. Представник позивачки заперечила, що позовна вимога має на меті обмежити спадкові права неповнолітнього відповідача. На запитання суду підтвердила, що постанову нотаріуса про відмову позивачка не оскаржувала.

Законний представник відповідача ОСОБА_4 брала участь у підготовчому засіданні, однак думки щодо позову не висловила. У судове засідання вона не з`явилася, про дату, час та місце його проведення повідомлялася належним чином, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала. Неповнолітній відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з`явився.

Зважаючи на те, що законний представник відповідача у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце його проведення повідомлялася належним чином, причин неявки суду не повідомила та відзиву на позов не подала, суд, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення, проти чого представник позивачки не заперечувала. Участь законного представника відповідача в підготовчому засіданні заочному розгляду не перешкоджає, оскільки умови ч. 1 ст. 280 ЦПК України оцінюються щодо судового засідання, в якому справа розглядається по суті, а відзиву на позов вона не подала.

Заслухавши представника позивачки та дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Євгеніївка Покровського району Донецької області. Державну реєстрацію його смерті проведено Дунаєвецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 18 травня 2026 року, актовий запис № 6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим того ж дня.

Свідоцтво про смерть містить позначку "Запис поновлено". Ця позначка не свідчить про те, що смерть ОСОБА_3 реєструвалася раніше. Відповідно до п. 8 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, якщо заява про державну реєстрацію смерті надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті, державна реєстрація проводиться після перевірки наявності державної реєстрації смерті за місцем настання смерті, за місцем останнього проживання померлого, за місцем поховання чи виявлення трупа або за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, а складений актовий запис включається до книги поновлених актових записів цивільного стану за поточний рік. Смерть ОСОБА_3 зареєстровано більш ніж через рік після її настання, тому актовий запис про його смерть включено до книги поновлених актових записів. Відомостей про те, що смерть ОСОБА_3 було зареєстровано раніше 18 травня 2026 року, матеріали справи не містять, і учасники справи на такі обставини не посилалися. Отже, днем державної реєстрації смерті ОСОБА_3 є ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивачка ОСОБА_1 є матір`ю спадкодавця, що підтверджується повторним свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 від 04 липня 2024 року.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Смотрицької селищної ради від 21 травня 2026 року № 02.09.80/158 ОСОБА_3 на день смерті був зареєстрований і постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ним на день його смерті постійно проживав та був зареєстрований, зокрема, його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивачка разом зі спадкодавцем не проживала.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спадкодавцю на праві власності належали земельна ділянка площею 1,38 га з кадастровим номером 6821855700:04:001:0177 та земельна ділянка площею 0,42 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6821855700:04:004:0341, розташовані на території Смотрицької селищної ради.

Відповідно до інформаційних довідок зі Спадкового реєстру від 13 серпня 2026 року № 86332037 та № 86332054 спадкових справ і заповітів щодо ОСОБА_3 у реєстрі не міститься.

Зі сповіщення сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що солдат ОСОБА_3 зник безвісти 19 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій в районі н.п. Євгеніївка Покровського району Донецької області. Сповіщенням № 419 від 07 травня 2026 року позивачку повідомлено, що її син загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу населеного пункту Євгеніївка Покровського району Донецької області під час захисту Батьківщини.

Постановою приватного нотаріуса Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Бугерко Н.А. від 22 травня 2026 року вих. № 303/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно, що належало ОСОБА_3 , з тих підстав, що вона спільно зі спадкодавцем не проживала і звернулася до нотаріуса після спливу строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. За ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України). За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснено, що право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини має спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин.

Такого ж підходу дотримується Верховний Суд. У постанові від 20 липня 2022 року у справі № 369/220/20 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій про визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини та ухвалив нове рішення про відмову в позові, зазначивши, що "на особу, яка прийняла спадщину, не поширюються положення частини третьої статті 1272 ЦК України". У постанові від 29 липня 2026 року у справі № 381/2957/22 Верховний Суд пояснив, що у справі № 369/220/20 у позові про визначення додаткового строку на прийняття спадщини відмовлено, "тому, що він не потребує додаткового строку для прийняття спадщини".

Водночас відповідно до п. 20 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені статтями 1269, 1270, 1271, 1272, 1273, 1276, 1277, 1283, 1298 цього Кодексу, обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи. При цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті.

Застосовуючи цю норму, Верховний Суд у постанові від 03 грудня 2025 року у справі № 761/39934/24 погодився з висновком про те, що спадкоємець, строк для якого обчислено з дня реєстрації відомостей про смерть спадкодавця, строку для прийняття спадщини не пропустив, і зазначив, що в такого спадкоємця "не було потреби у зверненні до суду із позовом про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини". Обчислення строку для прийняття спадщини з дня державної реєстрації смерті застосовано також у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23.

Згідно з ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 ЦК України).

Спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто в період дії воєнного стану, а державну реєстрацію його смерті проведено 18 травня 2026 року – більш ніж через один місяць з дня смерті. Отже, шестимісячний строк для прийняття спадщини обчислюється в цьому випадку не з часу відкриття спадщини, а з дня державної реєстрації смерті. Цей строк почав перебіг 19 травня 2026 року і спливає 18 листопада 2026 року.

Заяви про прийняття спадщини позивачка нотаріусу не подавала: 22 травня 2026 року вона звернулася за видачею свідоцтва про право на спадщину, а спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася, що підтверджується листом приватного нотаріуса від 13 серпня 2026 року № 498/01-16 та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 86332037. Однак на день ухвалення рішення строк для подання такої заяви не сплив, і позивачка має право подати її нотаріусу в загальному порядку, передбаченому ст. 1269 ЦК України, до 18 листопада 2026 року включно.

Те, що нотаріус відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину з посиланням на пропуск строку для прийняття спадщини, висновку суду не змінює. Строк для прийняття спадщини встановлено законом, і його перебіг не залежить від того, як цей строк обчислив нотаріус. Висновок приватного нотаріуса в постанові від 22 травня 2026 року про те, що позивачка звернулася після спливу строку для прийняття спадщини, зроблено без урахування п. 20 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, тому він не є підставою вважати цей строк пропущеним. Друга підстава відмови – відсутність підтвердження спільного проживання позивачки зі спадкодавцем – означає лише, що позивачка не вважається такою, що прийняла спадщину в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України, і для її прийняття має подати нотаріусу заяву (ч. 1 ст. 1269 ЦК України). Крім того, цією постановою позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а не у прийнятті заяви про прийняття спадщини, якої вона нотаріусу не подавала. Відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії може бути оскаржена до суду (ч. 1 ст. 50 Закону України "Про нотаріат"), однак постанову нотаріуса позивачка не оскаржувала, що підтвердила в судовому засіданні її представник, і таких вимог у цій справі не заявлено, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина третя ст. 1272 ЦК України надає право на позов про визначення додаткового строку лише спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини. Оскільки позивачка цього строку не пропустила, підстав для визначення їй додаткового строку немає, а обставини, на які сторона позивачки посилається як на поважні причини пропуску строку, зокрема звернення до нотаріуса невдовзі після документального підтвердження смерті сина, правового значення для вирішення спору не мають. За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 1331,20 грн залишається за нею.

Керуючись ст. 253, 254, 1216, 1217, 1220, 1261, 1268-1270, 1272, п. 20 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачка має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, позивачка має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 30 жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

позивачка – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач – ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

законний представник відповідача – ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя Давид БАРАТЕЛІ