Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №206/1912/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Справа №206/1912/26

2/206/1779/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючий суддя Румянцев О.П.,

секретар судового засідання Богатько Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою –

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_4 , -

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2026 року представник позивача ОСОБА_4 звернувся до Самарського районного суду міста Дніпра із позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні квартирою. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі проживав син позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поки позивач займалася похованням сина, відповідачі змінили замки в квартирі та не дають їх позивачу, а також не дають доступу до вказаної квартири. Тобто відповідачі чинять перешкоди позивачу у користуванні квартири, не пускаючи останньої до вказаної нерухомості, не надаючи актуальні ключі від замків. Таким чином, оскільки відповідачі чинять перешкоди позивачу у користуванні та розпорядженні нерухомим майном, співвласником якої вона є, чим порушує її законні права, позивач вимушена звернутися з позовними вимогами про зобов?язання відповідачів не чинити перешкоди у користуванні спірною квартирою та надати доступ до вказаного майна, також у зв`язку з тим, що у позивача відсутні актуальні ключі від квартири (відповідачі змінили замки), то с всі підстави зобов`язати їх надати вказані ключі. Просить суд, зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинити дії щодо вчинення перешкод та зобов`язати не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні та володінні квартирою АДРЕСА_1 та надати доступ до вказаної квартири АДРЕСА_1 , та зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати ключі від всіх замків квартири АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 07 квітня 2026 року було відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

16 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву в якому вона зазначає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, а викладені в позові обставини не відповідають дійсності. Жоден з відповідачів, у тому числі вона, не перешкоджав ОСОБА_1 реалізувати своє право спільної власності на користування спірною квартирою. Заміна замка в спірній квартирі не порушує прав позивачки. Заміна замка у спірної квартирі проводилася нею 16.08.2025 року. Вона набула право власності в розмірі 1/2 на підставі ст.60 Сімейного кодексу України з дня покупки спірної квартири з чоловіком ОСОБА_5 , а саме: 26.04.2002 року. На сьогодні, її право власності в розмірі 1/2, на підставі Свідоцтва о праві власності від 06.03.2026 року. Таким чином, на момент заміни замка: вона мала ключі та законні підстави користування спірною квартирою на свій розсуд, не завдаючи шкоді майну; в спірній квартирі знаходилися її особисті речі; позивач ніколи не проживала у спірній квартирі і не заявляла про свої особисті речі в квартирі; вона діяла з метою забезпечення безпеки квартири і речей, так як ключі від квартири знаходились у третіх осіб, без її згоди, як співвласника квартири, тому її дії є правомірними. Факт того, що ключі від квартири знаходились у третьої особи, підтвердить сама особа ОСОБА_6 – коханка померлого ОСОБА_5 , вона заявлена в якості свідка і вона буде розповідати як вона дізналася про заміну замка і підтвердить, що мала ключі і намір забрати речі з квартири. Також ОСОБА_6 підтвердить дату заміни замка. Її дії по заміни замка булі направлені виключно проти можливих дій ОСОБА_6 . Мета була досягнута - ОСОБА_6 забрала речі під її контролем. Іншої мети у неї не було і не має зараз. Таким чином, аргументи позивача щодо того, що її дії по заміні замка є способом чинити їй перешкоди, є надуманими та необґрунтованими. Позивач, реалізуючи своє право на звернення до суду, порушила межі здійснення цивільних прав, передбачені ч.3 ст.13 ЦК України, а також принцип добросовісності (ст.3 ЦК). Відсутність будь-яких спроб досудового врегулювання спору з іншими співвласниками та спадкоємцями, раптове звернення до суду без попередження, а також зміст її повідомлень свідчать про зловживання процесуальними правами. Такі дії не сприяють ефективному захисту права, а спрямовані на уникнення переговорів та можливе порушення прав інших спадкоємців. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

16 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву в якому він зазначає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та недоведеними, а викладені в позові обставини не відповідають дійсності, з наступних причин. По-перше, жоден з відповідачів, у тому числі він, не перешкоджав ОСОБА_1 реалізувати своє право спільної власності на користування спірною квартирою. Більше того, до ознайомлення з матеріалами даної справи в суді жоден з відповідачів не знав про те, що позивач мала намір отримати доступ до спірної квартири. З представленого в якості доказу листування між нею та позивачем, з моменту смерті батька ОСОБА_5 , вони мали переписку, але позивач жодного разу не висловила свого права на спадкування частки в спірній квартирі та бажання отримати доступ до неї. З моменту відкриття спадщини вони не спілкувалися іншим способом. Йому достовірно відомо, що позивач не контактувала з другим відповідачем ОСОБА_3 протягом понад п`яти років і, відповідно, не повідомляла про своє право на спільне користування квартирою та про свої наміри отримати доступ. З представленого ним до суду листування видно, що позивач повідомила йому про свої наміри лише перед другим засіданням суду, а саме 08.06.2026 року. Він відреагував зустрічною пропозицію зустрітися, на що позивач відповіла відмовою. Ніяких доказів, що до того, що відповідачі навмисно своїми діями перешкоджають позивачу, вона не додала в позові. Таким чином, ствердження позивача в тому що відповідачі перешкоджають їй, є неправдивими, тому позовні вимоги підлягають відмові. По-друге, заміна замка в спірній квартирі не була і не є порушенням прав позивача і не створює перешкод для доступу позивача до спірної квартири. Якби позивач (як її рідна бабуся, мати його батька) звернулася з проханням надати їй ключі, їй би ніхто не відмовив, а навпаки — привітав би такі наміри, виходячи з сімейних традицій у їх родині. З представленого ним до суду листування видно, що він підтримував добрі стосунки з позивачем, з власної ініціативи вітав її зі святами. Таким чином, він можу стверджувати, що позивач не намагалась вирішити питання. Якщо б позивач дійсно мала намір вирішити питання доступу до спірної квартири, вона могла скористатися каналом зв`язку і його лояльністю до неї. По-третє, заміна замка в спірній квартирі не є порушенням прав позивача, оскільки заміна проводилася коли вона ще набула права користування квартирою, та з іншою метою що не стосується її. Метою заміни замка був захист майна, що знаходиться в спірній квартирі, від третіх осіб. Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2021 року у справі №609/1231/19 , право спадкоємців на володіння та користування спадковим майном виникає з моменту відкриття спадщини (ст. 1220, ч.5 ст.1268 ЦК України), проте реалізується з урахуванням прав інших співвласників і не є абсолютним. Таким чином, аргументи позивача щодо перешкоджання їй користуватися своїм правом спільної власності в спірній квартирі через заміну замка є надуманими та необґрунтованими. По-четверте, сама позивач перешкоджає передачі їй ключів уже після подання позовної. З представленого ним суду доказу у вигляді листування між ним та позивачем, після її звернення до нього з проханням передати їй ключі 08.06.2026 року, він відразу запропонував позивачу зустрітися з метою визначення порядку користування спільним майном та здійснення передачі ключів. Однак позивач відмовилася від зустрічі. Після повторної його пропозиції про зустріч в тому ж чаті позивач не відреагувала, прочитавши повідомлення, що видно з позначок про прочитання повідомлення. Таким чином, його дії вказують на те, що з його боку немає перешкод і є намір сприяти позивачу, а дії позивача вказують на те, що її позовні вимоги не тільки не обґрунтовані, але й не відповідають її справжнім намірам. По-п`яте, дії позивача вказують на те, що її позовні вимоги є зловживанням процесуальними правами з її боку та використанням суду в інших цілях. З представленого ним суду доказу у вигляді листування між ним та позивачем, у її повідомленні від 08.06.2026 року зазначається її справжня мета отримання ключів та причина уникнення вирішення питання про передачу ключів у досудовому порядку або в переговорному порядку протягом розгляду позову судом. З тексту повідомлення випливає, що метою отримання доступу до спірної квартири є забрати речі померлого без його згоди, які є частиною спадщини і на які він також маю право як син і як спадкоємець. Такі наміри позивача призведуть до дій, які порушать (ст.358 ЦК) його права співвласника та його права спадкоємця. Тому позивач свідомо не проводила досудове вирішення своїх інтересів і продовжує використовувати суд (порушуючи ст.44 ЦПК), щоб уникнути контактів зі ним та другим відповідачем і порушити його права спадкоємця. Таким чином, витрати позивач на правову допомогу та на оплату судового збору не підлягають відшкодуванню, а позовні вимоги підлягають відмові. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

29 червня 2026 року від представника позивача ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» надійшов відповідь на відзив в якій він зазначає, що син позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і в день його смерті та в наступні декілька днів відповідачі фактично захопили квартиру, та змінили без відома і згоди позивача замки у квартирі. ОСОБА_2 замість того, щоб допомагати з похованням свого батька, разом зі своєю матір`ю та її родичами займався захопленням квартири. У відзиві зазначено, що все робилося для того, щоб сторонні особи не були в квартирі. Але, що заважало відповідачам повідомити самостійно весь цей час позивача про підстави зміни замків. Про те, що вони бажають надати ключі і їй для доступу до квартири. Але такого ніде не вказано. Жодної спроби з їх боку. Посилання у відзиві ОСОБА_3 на «такі дії не сприяють ефективному захисту прав, а спрямовані на уникнення переговорів та можливе порушення прав інших спадкоємців» взагалі є незрозумілим та абсурдним, адже ОСОБА_3 не є спадкоємцем після смерті сина позивача. Все це свідчить про те, що доводи відзивів обох позивачі не заслуговують на увагу взагалі. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 23 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити його в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, у відзиві просили розглядати справу за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступні підстави.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 27.02.2026 року належить частка квартири АДРЕСА_1 .

Відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить та частки зазначеної квартири, відповідно. Зазначені обставини підтверджуються витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.8-11).

Допитана в якості свідка ОСОБА_6 в судовому засіданні суду показала, що їй відомо, що позивача ОСОБА_7 з ОСОБА_8 не пускають в квартиру, вони змінили замки. В день смерті ОСОБА_9 , ОСОБА_7 приїхала і вимагала документи на авто і паспорт ОСОБА_9 , однак віддасть вона тільки матері, ОСОБА_7 сказала, що матір в поганому стані. Після розмови, вона зв`язалась із ОСОБА_10 , вона була в розпачі, але в нормальному стані. В квартирі були речі, після смерті ОСОБА_9 , вона один раз там була, забирала речі, коли ОСОБА_7 написала. Разом із позивачем вони намагалися потрапити до квартири, однак їм не вдалося цього зробити. Ірина замінила замки сказавши, що це її квартира.

Задовольняючи позовні вимог суд виходить з наступних висновків.

Кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності с непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Верховний Суд виходить з того, що гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов?язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Положеннями статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У відповідності до статті 391 ЦК України власник майна мас право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Одним із способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує - усунення перешкод у здійсненні права користування майном

Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.

Позивач є співвласником спірної квартири та має рівні з іншими співвласниками права щодо володіння і користування нею.

Суд вважає доведеним факт заміни відповідачами замків у спірній квартирі, внаслідок чого позивач була позбавлена можливості безперешкодного доступу до належного їй на праві спільної власності нерухомого майна. Зазначені обставини підтверджуються показаннями допитаних у судовому засіданні свідків, а також не заперечуються самими відповідачами, які у відзивах на позовну заяву підтвердили факт заміни замків у квартирі. Водночас доказів надання позивачу нових ключів або забезпечення їй можливості вільного доступу до квартири матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд немає обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або такими, що визнані внаслідок примусу. Отже, факт заміни замків у квартирі не потребує додаткового доказування.

Доводи відповідачів про відсутність наміру чинити перешкоди позивачу та про те, що остання не зверталася до них із проханням надати ключі, не спростовують встановленого факту обмеження її можливості користуватися спільним майном. Саме по собі не проживання позивача у спірній квартирі та відсутність попередніх звернень до відповідачів не позбавляють її права на доступ до належного їй майна.

За таких обставин суд вважає доведеним порушення прав позивача як співвласника квартири, а обраний нею спосіб судового захисту – належним і ефективним. Таким чином, позовні вимоги про усунення перешкод у користування квартирою, надання доступу до неї та передачу ключів від замків підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідачів в рівних частках на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1355,16 грн.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.15, 16, 317, 321, 356, 379, 383, 394 ЦК України, ст.ст. 5-13, 33-34, 76-81, 82, 83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 271-273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про усунення перешкод в користуванні квартирою – задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинити дії щодо вчинення перешкод та зобов`язати не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні та володінні квартирою АДРЕСА_1 та надати доступ до вказаної квартири АДРЕСА_1 , та зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати ключі від всіх замків квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути в рівних частках із ОСОБА_2 до ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1355,16 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.П.Румянцев