Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №206/8629/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Суд: Самарський районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про видачу і продовження обмежувального припису

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №206/8629/26

Суддя: Румянцев О. П.

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Справа №206/8629/26

2-о/206/272/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючий суддя Румянцев О.П.,

секретар судового засідання Богатько Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дніпро в порядку окремого провадження матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа, щодо якої необхідно встановити обмежувальний припис – ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2026 заявник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Самарського районного суду міста Дніпра із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 . Заява обґрунтована тим, що в ОСОБА_2 (біологічний батько дитини) систематично вчиняє дії, що підпадають під визначення домашнього насильства (психологічного та економічного) відносно неї ОСОБА_1 та їх малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факти систематичного насильства вже встановлені судовими рішеннями Самарського районного суду м. Дніпропетровська (постанови у справах №206/4096/23 та №206/2210/24). У шлюбі з кривдником вона ніколи не перебувала. Раніше вже був випадок, коли його притягли органи поліції до заборони на наближення до її родини та її адреси проживання, на 10 днів. На теперішній час ОСОБА_2 продовжує вчиняти психологічний тиск через засоби зв`язку, висловлює приховані погрози, шантажує викраденням дитини під час своєї майбутньої відпустки у листопаді-грудні 2026 року та надсилає агресивні повідомлення. Дзвінки дитині здійснюються ним у стані алкогольного сп`яніння, супроводжуються брутальною нецензурною лайкою та образами, що несе пряму загрозу психологічному здоров`ю дитини та її особистій безпеці, також вміло маніпулює почуттями дитини, намагаючись через неї вплинути на її життя, навіть не дивлячись на те, що цим морально травмує дитину. У серпні 2026 року кривдник надіслав аудіоповідомлення з прямими образами на її адресу, та прямо пояснив що йому на все байдуже. Зважаючи на реальну небезпеку для її життя та здоров`я, а також життя та здоров`я малолітньої дитини, просить суд заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) із ОСОБА_1 та малолітньою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання ( АДРЕСА_1 ), а також до місця навчання (школи) малолітньої дитини. Заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче 100 метрів до ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_3 в будь-яких інших громадських місцях. Заборонити ОСОБА_2 особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та малолітню дитину, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними (включаючи особисті зустрічі, телефонні дзвінки, повідомлення в месенджерах Viber, Telegram та будь-яких соціальних мережах).

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 29 жовтня 2026 року було відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.

Від заявника ОСОБА_1 надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності та задовольнити заяву.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступні підстави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 .

Згідно з витягом із реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Із копій постанов Самарського районного суду м. Дніпропетровська у справах №206/4096/23 та №206/2210/24 вбачається, що ОСОБА_2 12.09.2024 року та притягували до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.

Згідно з копією постанови Здолбунівського районного суду Рівненської області від 10 вересня 2026 року у справі №562/2793/26 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов`язане з перебуванням у стані алкогольного сп`яніння на території військової частини.

До матеріалів справи також долучено витяг із реєстру розшуку МВС України щодо ОСОБА_2 у зв`язку з кримінальним провадженням за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, інформаційні витяги з Єдиного державного реєстру судових рішень та автоматизованої системи виконавчого провадження.

На підтвердження обставин щодо характеру спілкування ОСОБА_2 із ОСОБА_1 та малолітньою дитиною ОСОБА_3 до матеріалів справи долучено електронні аудіозаписи, зокрема файл AUD-20260822-WA0006.opus, інші аудіофайли, транскрипцію записів, а також роздруківки скриншотів листування в месенджерах.

Заявником надано копії документів щодо попереднього застосування заборони наближатися та контактувати, а також письмові пояснення ОСОБА_1 щодо обставин взаємин із ОСОБА_2 та впливу його поведінки на малолітню дитину.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.350-2 ЦПК України з заявою про видачу обмежувального припису може звернутися особа, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Надані заявником матеріали не містять належних, достатніх та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 вчиняє відносно заявника та малолітньої дитини ОСОБА_3 психологічне насильство, яке проявляється у погрозах, приниженні, переслідуванні, залякуванні, емоційному чи психологічному тиску або інших проявах агресивної поведінки.

Сам по собі факт попереднього притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства не є достатньою підставою для видачі обмежувального припису на цей час. При цьому суд враховує, що з огляду на сплив установленого законом строку ОСОБА_2 вважається таким, що не був підданий адміністративному стягненню. Відтак зазначені судові рішення підтверджують обставини попередніх проваджень, однак самі по собі не доводять вчинення ним домашнього насильства стосовно заявника та малолітньої дитини на момент звернення до суду.

Долучені до матеріалів справи аудіозаписи, транскрипції та скриншоти листування не відображають фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно заявника та малолітньої дитини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявником не надано достатніх доказів існування реального ризику продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, а також необхідності застосування до ОСОБА_2 обмежень, передбачених законом. Самі лише твердження заявника про небезпеку та побоювання щодо можливої поведінки заінтересованої особи за відсутності достатнього доказового підтвердження не можуть бути безумовною підставою для обмеження її прав.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , у зв`язку із чим у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5, 12, 76-83, 259, 263-265, 350-1-350-6, 354 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), заінтересована особа, щодо якої необхідно встановити обмежувальний припис – ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про видачу обмежувального припису – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.П.Румянцев

Оригінал: reyestr.court.gov.ua