Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №206/6355/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/6355/26

Провадження 2-а/206/54/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Гаркуші В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача — Самарський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

I. Позиції учасників справи

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 серпня 2025 року № 555/1614-п про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн, закрити справу про адміністративне правопорушення та відшкодувати витрати зі сплати судового збору.

Позов мотивовано тим, що позивач не отримував повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а відповідач не довів належного оповіщення та складу адміністративного правопорушення. Позивач також посилається на неповідомлення про розгляд справи 05 серпня 2025 року, можливість отримання необхідних облікових даних шляхом електронної інформаційної взаємодії, недоліки змісту постанови та відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_2 підстав розглядати справу щодо неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 . За твердженням позивача, про постанову він дізнався 08 червня 2026 року після отримання доступу до матеріалів виконавчого провадження.

Відповідач у відзиві, сформованому в підсистемі «Електронний суд» 09 жовтня 2026 року, позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що позивачу направлено повістку № 4119036 від 23 червня 2025 року про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 03 липня 2025 року о 14:00 для уточнення даних. Через неявку 13 липня 2025 року сформовано звернення № Е2861253 до поліції про доставлення позивача.

Відповідач указав, що 24 липня 2025 року позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , взято на військовий облік та складено протокол № 555/4294. Позивачу роз`яснено права, вручено примірник протоколу й повідомлено про розгляд справи 05 серпня 2025 року. На обґрунтування правомірності своїх дій відповідач послався на статтю 235 КУпАП, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560, та алгоритм дій посадових осіб ТЦК та СП при доставленні громадян поліцією. Водночас у відзиві зазначено, що матеріали належного оповіщення позивача про необхідність прибуття за повісткою перебувають у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_4 .

II. Процесуальні дії та вирішення клопотань

Ухвалою суду від 28 вересня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду, поновлено цей строк, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників та з урахуванням особливостей статті 286 КАС України. Судове засідання призначено на 29 жовтня 2026 року о 10:30. Цією ж ухвалою залучено орган державної виконавчої служби як третю особу та витребувано докази.

Зокрема, у відповідача витребувано всі матеріали адміністративної справи, повістку № 4119036 від 23 червня 2025 року про виклик на 29 червня 2025 року, документи про її вручення або повернення із зазначенням причин, докази повідомлення про розгляд справи та направлення і вручення постанови. Поданий відзив із додатками суд дослідив та оцінив у сукупності з матеріалами позову.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином. Позивач у прохальній частині позову, а відповідач у відзиві просили розглянути справу за їх відсутності.

За частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття повідомленого відповідно до положень цієї статті учасника не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи належне повідомлення учасників, прохання сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі частини дев`ятої статті 205 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження. Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

III. Фактичні обставини, встановлені судом

05 серпня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову № 555/1614-п, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 грн за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

У постанові зазначено, що позивач без поважних причин не з`явився 29 червня 2025 року о 09:00 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних, зазначеним у повістці № 4119036 від 23 червня 2025 року. Постанова містить посилання на належне оповіщення відповідно до пункту 41 Порядку № 560 та на протокол № 555/4294 від 24 липня 2025 року.

Натомість надана відповідачем копія повістки № 4119036 від 23 червня 2025 року містить вимогу з`явитися за адресою: АДРЕСА_1 , 03 липня 2025 року о 14:00 для уточнення даних. Адресою позивача у повістці зазначено: АДРЕСА_2 .

До матеріалів додано опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 0610263603926, у якому зазначено повістку № 4119036 від 23 червня 2025 року та адресу одержувача: АДРЕСА_2 . Документів або інформації поштового оператора про вручення цього відправлення позивачу чи проставлення відмітки про відмову від одержання або відсутність особи за відповідною адресою не подано.

У протоколі № 555/4294 від 24 липня 2025 року відображено висновок про неявку позивача за повісткою № 4119036 та наявність звернення до поліції № Е2861253 від 13 липня 2025 року. Конкретних документів поштового оператора, які підтверджували б належне оповіщення, у протоколі не наведено.

Протокол містить повідомлення про розгляд справи 05 серпня 2025 року о 12:15 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Наявні підписи позивача, зокрема про одержання другого примірника протоколу 24 липня 2025 року. У власноручних поясненнях позивач вини не визнав, зазначив, що не отримував повідомлень від Укрпошти ні телефоном, ні письмово, та просив розглянути справу без його участі.

Надана роздруківка відомостей реєстру містить звернення № Е2861253 від 13 липня 2025 року щодо доставлення позивача через неявку за повісткою. Рапорт поліцейського від 24 липня 2025 року підтверджує його виявлення та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Облікова картка містить відомості про взяття позивача на військовий облік у цьому відділі 24 липня 2025 року.

Направлення на військово-лікарську комісію від 24 липня 2025 року та розписка про одержання 24 липня 2025 року повістки № 4294 з викликом на 28 липня 2025 року о 14:00 для проходження медичного огляду стосуються іншого виклику, здійсненого після події, зазначеної в оскаржуваній постанові.

Заявою від 23 грудня 2025 року № 6894 постанову направлено для примусового виконання. Постановою державного виконавця від 15 січня 2026 року відкрито виконавче провадження № 80012253. Електронне листування від 08 червня 2026 року підтверджує звернення позивача до органу державної виконавчої служби за доступом до матеріалів цього провадження та отримання відповіді.

IV. Правові норми та мотиви суду

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, установлені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України суд перевіряє, зокрема, обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень та врахування ним усіх обставин, які мають значення для його прийняття.

Згідно зі статтями 7, 9 КУпАП адміністративна відповідальність можлива за вчинення передбаченого законом протиправного винного діяння із дотриманням установленої процедури. Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює обов`язок громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Для притягнення до відповідальності за невиконання такого обов`язку необхідно встановити зміст конкретного виклику, належне оповіщення особи та її винну неявку у визначені дату, час і місце.

Пункт 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, у редакції на час спірних подій, визначає способи підтвердження оповіщення. При надсиланні повістки поштою значення має отримання відправлення, підтверджене інформацією або документами оператора, або передбачена цим пунктом відмітка про відмову від одержання чи відсутність особи за відповідною адресою. Особисте вручення не є єдиним допустимим способом оповіщення, однак інший спосіб потребує доказів установлених для нього умов.

Статті 251, 252, 280 КУпАП вимагають установлювати подію правопорушення та винуватість особи на підставі доказів, оцінених у сукупності. За частиною другою статті 77 КАС України відповідач повинен довести правомірність оскаржуваного рішення та подати всі наявні документи і матеріали, які можуть бути доказами у справі. Суд оцінює їх відповідно до статті 90 КАС України, без наперед установленої сили будь-якого доказу.

Насамперед суд ураховує істотну розбіжність між фактичними підставами постанови та змістом повістки. У постанові інкриміновано неявку 29 червня 2025 року о 09:00, тоді як повістка з тим самим номером і датою встановлює обов`язок прибути 03 липня 2025 року о 14:00. На останню дату та час посилається відповідач у відзиві. Доказів існування виклику на дату і час, зазначені в постанові, не надано.

Розбіжність стосується змісту обов`язку, невиконання якого поставлено позивачу у вину, тому не може бути усунута судом шляхом припущення про технічну помилку. Суд перевіряє правомірність прийнятої постанови та не вправі самостійно змінювати фактичну основу адміністративного обвинувачення, замінюючи одну подію неявки іншою.

Крім того, опис вкладення та копія повістки не підтверджують одержання відправлення позивачем або настання іншої визначеної пунктом 41 Порядку № 560 обставини, з якою пов`язується належне оповіщення. Відсутні дата вручення, відповідна відмітка поштового оператора чи інші відомості, які давали б змогу встановити належне оповіщення до призначеного часу прибуття.

Суд ухвалою від 28 вересня 2026 року прямо витребував такі докази. Посилання відповідача на перебування документів в іншому ТЦК та СП не доводить їх змісту та не звільняє від обов`язку обґрунтувати винесену ним постанову. Подані матеріали дозволяють перевірити визначені відповідачем підстави відповідальності, однак не усувають зазначеної розбіжності та не доводять належного оповіщення. Підстав повторно витребувати вже витребувані документи, відкладаючи вирішення справи для усунення недоліків доказування відповідача, суд не встановив.

Протокол, відомості про звернення до поліції та рапорт про доставлення підтверджують відповідні службові дії та фіксацію висновку про неявку, проте не містять самостійних даних про вручення повістки або належну поштову відмітку. Позивач уже під час складення протоколу заперечував отримання повідомлень. Його доставлення, подальше взяття на облік та отримання іншої повістки не доводять належного оповіщення про попередній виклик.

У постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 Верховний Суд зазначив, що опис правопорушення в постанові сам по собі не є належним доказом його вчинення: постанова є рішенням за наслідками розгляду зафіксованого правопорушення. Цей висновок суд ураховує щодо загальних вимог до доказування, оцінюючи конкретні матеріали цієї справи.

Водночас суд не погоджується з доводом про неповідомлення позивача щодо розгляду справи 05 серпня 2025 року. Протокол містить дату, час і місце розгляду, підпис позивача та підтвердження одержання примірника протоколу. У власноручних поясненнях він просив розглядати справу без нього. Цей довід не є підставою для скасування постанови.

Не є самостійною підставою для скасування і те, що постанову виніс ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стаття 235 КУпАП визначає компетенцію керівників ТЦК та СП розглядати справи за статтею 210-1 цього Кодексу, а стаття 276 КУпАП допускає їх розгляд також за місцем перебування особи на військовому обліку або за місцем виявлення правопорушення. Надані документи підтверджують доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 і взяття там на облік 24 липня 2025 року. Алгоритм дій посадових осіб пояснює організацію відповідних заходів, але не замінює доказів конкретного правопорушення.

Мета виклику — уточнення даних — зазначена як у повістці, так і в постанові. Різні дати неявки та складення протоколу самі по собі не свідчать про незаконність притягнення до відповідальності. Загальне посилання позивача на можливість електронного обміну даними також не доводить автоматичної відсутності обов`язку з`являтися за належним викликом. Суд не покладає ці доводи в основу задоволення позову.

Обізнаність позивача про призначений розгляд справи та його участь у складенні протоколу не є тотожними одержанню постанови від 05 серпня 2025 року. Нові матеріали не містять підтвердження вручення йому постанови раніше від дати, на яку він посилався при зверненні до суду. Зазначення поштової квитанції в переліку додатків до заяви про примусове виконання без самої квитанції та відомостей про доставлення такого висновку не змінює. Питання поновлення строку вирішене ухвалою від 28 вересня 2026 року; підстав для іншого процесуального висновку за дослідженими матеріалами суд не встановив.

Таким чином, відповідач не довів належного виклику позивача саме на дату і час, зазначені в оскаржуваній постанові, а також не надав достатніх доказів належного оповіщення за доданою повісткою. Невизначеність фактичних підстав відповідальності та відсутність доказів обов`язкових обставин правопорушення не можуть бути усунуті припущеннями на шкоду особі. За принципом презумпції невинуватості недоведеність винного вчинення інкримінованого діяння виключає залишення стягнення в силі.

Пункт 3 частини третьої статті 286 КАС України надає суду право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. З огляду на недоведеність складу інкримінованого позивачу правопорушення, а не лише на формальні недоліки процедури, належним способом захисту є скасування постанови та закриття справи на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Квитанцією до платіжної інструкції № 0030710094 від 15 червня 2026 року підтверджено сплату позивачем судового збору в розмірі 665,50 грн. На підставі частини першої статті 139 КАС України ця сума підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Зазначені в позові 665,60 грн не відповідають сумі в квитанції; відшкодуванню підлягають фактично понесені й документально підтверджені витрати — 665,50 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72–77, 90, 139, 205, 229, 241–246, 255, 268, 271, 272, 286 КАС України, статтями 7, 9, 210-1, 235, 247, 251, 252, 268, 276, 280, 283 КУпАП, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення — задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 від 05 серпня 2025 року № 555/1614-п, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 50 копійок.

Копію рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів. Оскільки рішення ухвалене в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі його апеляційного оскарження — з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції відповідно до статті 272 КАС України.

Суддя В.В. Гаркуша