Суд: Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: що виникають з договорів оренди
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №650/1790/26
Суддя: Ковальчук О. В.
Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/1790/26
Провадження № 2/650/2559/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді — Ковальчук О.В.,
за участю секретаря судового засідання — Трюхан Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник — адвокат Ковальчук Микола Олександрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про стягнення заборгованості з орендної плати та судових витрат,
У С Т А Н О В И В:
23 березня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 — адвокат Ковальчук Микола Олександрович звернувся до Великоолександрівського районного суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 51 664,96 грн, судового збору в розмірі 1 331,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 8,9717 га, кадастровий номер 6520686700:03:018:0020, розташованої на території Степнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області.
21 червня 2006 року між позивачем та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір оренди землі.
10 січня 2015 року до зазначеного договору укладено додаткову угоду, відповідно до якої новим орендарем земельної ділянки стало ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС».
28 грудня 2017 року між позивачем, ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду, відповідно до якої договір оренди землі викладено в новій редакції, а новим орендарем визначено ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».
Умовами договору нормативну грошову оцінку земельної ділянки визначено в розмірі 308 539,66 грн, а орендну плату встановлено в розмірі 5,91 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 18 234,69 грн на рік.
Строк дії договору оренди визначено до 31 грудня 2027 року.
Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконував узятих на себе договірних зобов`язань, орендну плату за користування земельною ділянкою за 2023–2024 роки та десять місяців 2025 року не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 51 664,96 грн.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 31 липня 2025 року у справі № 650/4111/25 задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі.
Зазначене рішення набрало законної сили 11 листопада 2025 року.
Посилаючись на те, що розірвання договору оренди землі не звільняє відповідача від обов`язку погашення заборгованості, яка виникла під час дії договору, позивач просив стягнути з відповідача 51 664,96 грн заборгованості з орендної плати та понесені судові витрати.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 квітня 2026 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 16 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
16 червня 2026 року представник відповідача ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» Коваленко Ольга Леонідівна подала до суду додаткові письмові пояснення, в яких заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування заперечень зазначила, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та тимчасової окупації частини Херсонської області підприємство було позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність і використовувати орендовану земельну ділянку за її цільовим призначенням.
Посилалася на те, що територія Бериславської міської територіальної громади, зокрема село Степне, перебувала під тимчасовою окупацією з 24 лютого 2022 року до 10 листопада 2022 року, а з 11 листопада 2022 року віднесена до територій можливих бойових дій.
На думку відповідача, безпосередня близькість земельної ділянки до лінії бойового зіткнення, постійна загроза обстрілів, атак безпілотних літальних апаратів, а також можливе забруднення території вибухонебезпечними предметами унеможливлювали її безпечне використання для ведення сільськогосподарського виробництва.
Крім того, представник відповідача зазначила, що внаслідок тимчасової окупації майно підприємства було викрадене та знищене військовослужбовцями російської федерації, що призвело до фактичного припинення його господарської діяльності.
На підтвердження зазначених обставин посилалася на відомості кримінального провадження № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 438 КК України.
Зокрема, вказувала на обставини протиправного заволодіння транспортними засобами, сільськогосподарською технікою та іншими матеріальними цінностями, а також позбавлення працівників підприємства доступу до його виробничої бази в селищі Новорайськ Бериславського району Херсонської області.
Представник відповідача також посилалася на рішення господарських судів у справах про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією російської федерації іншим суб`єктам господарювання, вважаючи, що зазначені обставини підтверджують неможливість здійснення сільськогосподарської діяльності на відповідній території.
Посилаючись на положення статей 617, 762 ЦК України, статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, представник відповідача вважала, що підприємство підлягає звільненню від обов`язку внесення орендної плати за спірний період.
Зазначала, що земельна ділянка потребує проведення робіт із розмінування, а її використання за відсутності підтвердження безпечного стану створює загрозу життю та здоров`ю працівників.
На підтвердження своїх заперечень відповідачем надано документи, зокрема листування з Головним управлінням ДСНС України у Херсонській області щодо можливості використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення та проведення робіт із розмінування.
У зв`язку із зазначеним представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судове засідання сторони та їхні представники не з`явилися. Розгляд справи здійснено за їх відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом установлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» існували договірні правовідносини щодо строкового платного користування земельною ділянкою площею 8,9717 га, кадастровий номер 6520686700:03:018:0020.
Правовою підставою виникнення зазначених правовідносин є договір оренди землі від 21 червня 2006 року з урахуванням додаткових угод від 10 січня 2015 року та 28 грудня 2017 року.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відповідно до статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю — це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до статті 25 зазначеного Закону орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Аналогічний обов`язок землекористувача встановлено пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Отже, уклавши договір оренди землі, відповідач узяв на себе обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату в розмірі та строки, визначені договором.
Як убачається з умов договору оренди землі в редакції додаткової угоди від 28 грудня 2017 року, розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою становить 18 234,69 грн.
При вирішенні спору суд також ураховує обставини, встановлені рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 31 липня 2025 року у справі № 650/4111/25, яке набрало законної сили 11 листопада 2025 року.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У зазначеній справі між тими самими сторонами судом установлено систематичне невиконання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зобов`язань щодо внесення орендної плати за користування спірною земельною ділянкою протягом 2023–2024 років, що стало підставою для розірвання договору оренди землі.
Зазначені обставини мають преюдиційне значення для цієї справи в межах фактичних обставин, установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Водночас предметом розгляду цієї справи є не питання розірвання договору оренди землі, яке вже вирішено судом, а стягнення грошової заборгованості, що виникла в період дії договору.
Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України, якщо договір розривається в судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.
Оскільки рішення суду про розірвання договору оренди землі набрало законної сили 11 листопада 2025 року, договірні правовідносини між сторонами припинилися з цієї дати.
Разом із тим розірвання договору не припиняє обов`язку боржника погасити заборгованість, що виникла до моменту його розірвання.
Оцінюючи заперечення відповідача щодо неможливості виконання договору оренди землі внаслідок збройної агресії російської федерації, тимчасової окупації території, знищення майна підприємства та небезпеки використання земельної ділянки, суд виходить із такого.
Суд бере до уваги, що з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.
Суд також ураховує, що територія Бериславського району Херсонської області зазнала тимчасової окупації, бойових дій, обстрілів та інших негативних наслідків збройної агресії, що об`єктивно вплинуло на можливість здійснення господарської діяльності суб`єктами господарювання.
Водночас сам по собі факт запровадження воєнного стану, тимчасової окупації певної території або наявності загальної небезпеки здійснення господарської діяльності не є безумовною підставою для звільнення орендаря від виконання грошових зобов`язань за договором оренди землі.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
При цьому зазначена норма регулює питання звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а не припинення самого зобов`язання щодо внесення орендної плати.
Згідно з частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору або законодавством.
Для застосування зазначених положень необхідним є встановлення не лише факту існування відповідних обставин, а й причинно-наслідкового зв`язку між ними та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.
Суд не ставить під сумнів того, що збройна агресія російської федерації, тимчасова окупація територій, викрадення та знищення майна можуть становити надзвичайні й невідворотні обставини.
Однак наявність таких обставин не означає автоматичного звільнення сторони від усіх договірних зобов`язань незалежно від їхнього характеру, періоду виконання та фактичних наслідків.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач посилається на обставини викрадення майна підприємства у 2022 році, зокрема транспортних засобів, сільськогосподарської техніки та безпілотних літальних апаратів.
На підтвердження зазначеного представник відповідача посилається на відомості кримінального провадження № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року.
Разом із тим наведені відомості стосуються насамперед обставин протиправного заволодіння майном підприємства та обмеження доступу до його виробничої бази в селищі Новорайськ.
Вказані обставини свідчать про наявність перешкод у здійсненні господарської діяльності підприємства, однак самі по собі не встановлюють факту неможливості користування конкретною земельною ділянкою з кадастровим номером 6520686700:03:018:0020 протягом усього спірного періоду з 01 січня 2023 року до 31 жовтня 2025 року.
Суд ураховує, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди, та виробнича база підприємства є різними об`єктами, а тому обставини втрати доступу до виробничої бази не можуть без додаткового доказового обґрунтування ототожнюватися з неможливістю користування орендованою земельною ділянкою.
Посилання відповідача на рішення господарських судів у справах про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією російської федерації іншим підприємствам, також не є достатніми для встановлення факту неможливості користування саме спірною земельною ділянкою.
Такі судові рішення можуть підтверджувати обставини заподіяння шкоди відповідним суб`єктам господарювання, однак не замінюють доказування обставин, що входять до предмета доказування у цій справі.
Окремої оцінки потребують доводи відповідача щодо застосування частини шостої статті 762 ЦК України.
Відповідно до зазначеної норми наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Зміст цієї норми свідчить, що звільнення від плати за користування майном пов`язується саме з неможливістю його використання, а не лише зі зменшенням прибутковості господарської діяльності, відсутністю доходів, втратою техніки чи виникненням інших економічних труднощів.
При цьому об`єктивна неможливість використання майна може бути зумовлена й обставинами воєнного характеру, зокрема фактичним замінуванням, безпосередньою небезпекою для життя і здоров`я осіб, забороною доступу до земельної ділянки або іншими обставинами, які виключають можливість її використання за призначенням.
Водночас сторона, яка посилається на відповідні обставини як на підставу звільнення від орендної плати, повинна довести їх існування, тривалість та вплив на можливість користування конкретним об`єктом оренди.
Судом досліджено лист Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 66 03-2942/66 16/3, наданий у відповідь на звернення ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» щодо можливості використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території Бериславського та Каховського районів Херсонської області.
Із зазначеного листа вбачається, що відповідно до затвердженого плану виконання робіт з очищення території Херсонської області від вибухонебезпечних предметів на 2025 рік підрозділи ДСНС України здійснювали розмінування визначених територій, зокрема в межах Великоолександрівської та Високопільської територіальних громад Бериславського району.
За результатами аналізу наданих підприємством кадастрових номерів земельних ділянок установлено, що піротехнічні підрозділи ДСНС України до проведення робіт із розмінування відповідних територій не залучалися, а такі роботи здійснювалися іншими спеціалізованими відомствами.
При цьому Головне управління ДСНС України у Херсонській області зазначило, що відповідні земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами, а у зв`язку зі щоденними обстрілами з боку російської федерації не може гарантувати безпеку проведення польових робіт на зазначених територіях.
Оцінюючи наведений доказ, суд виходить із того, що лист компетентного державного органу підтверджує наявність об`єктивних безпекових ризиків здійснення сільськогосподарської діяльності на відповідних територіях.
Разом із тим зміст зазначеного листа не містить категоричного висновку про фактичне забруднення вибухонебезпечними предметами саме земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:018:0020, а також не встановлює конкретного періоду, протягом якого користування цією земельною ділянкою було повністю неможливим.
Використане у листі формулювання щодо ймовірного забруднення земельних ділянок свідчить про наявність потенційної небезпеки, однак не є остаточним висновком про фактичний стан конкретної земельної ділянки.
Суд також дослідив звернення ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» до Головного управління ДСНС України у Херсонській області від 29 травня 2025 року з доданим переліком земельних ділянок, які перебувають в оренді підприємства.
Із зазначеного звернення вбачається, що відповідач просив надати акти обстеження земельних ділянок сільськогосподарського призначення або повідомити про можливість чи неможливість їх використання.
У зверненні підприємство посилалося на наслідки бойових дій, імовірне забруднення земель вибухонебезпечними предметами, можливе пошкодження ґрунтового покриву та небезпеку проведення сільськогосподарських робіт.
Разом із тим наведені у зверненні відомості відображають позицію самого відповідача щодо можливих наслідків збройної агресії та необхідності проведення обстеження земельних ділянок.
Таке звернення саме по собі не є актом обстеження спірної земельної ділянки, висновком уповноваженого органу про її фактичний стан або документом, яким установлено неможливість її використання протягом конкретного періоду.
Суд ураховує, що звернення відповідача до компетентного органу свідчить про вжиття ним заходів для з`ясування безпекового стану земельних ділянок, однак не підтверджує автоматично наявності передбачених частиною шостою статті 762 ЦК України підстав для звільнення від орендної плати.
Водночас суд ураховує, що відсутність підтвердженого факту замінування сама собою не означає відсутності об`єктивних перешкод для користування земельною ділянкою, оскільки такі перешкоди можуть бути зумовлені також безпосередньою загрозою обстрілів та іншими обставинами воєнного характеру.
Однак для застосування частини шостої статті 762 ЦК України необхідно встановити, що відповідні обставини фактично унеможливлювали використання орендованого майна протягом визначеного періоду, а не лише створювали загальні ризики або ускладнювали здійснення господарської діяльності.
Сам по собі лист ДСНС не визначає початку та закінчення періоду неможливості користування спірною земельною ділянкою, не містить висновку про заборону її використання та не підтверджує неможливість користування нею протягом усього періоду з 01 січня 2023 року до 31 жовтня 2025 року.
Інших доказів, які б безпосередньо підтверджували фактичну неможливість використання земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 6520686700:03:018:0020 протягом зазначеного періоду, відповідачем не надано.
Зокрема, матеріали справи не містять акта обстеження саме цієї земельної ділянки, висновку уповноваженого органу про її забруднення вибухонебезпечними предметами, документа про встановлення заборони доступу до неї або інших доказів, які в сукупності давали б можливість установити період об`єктивної неможливості її використання.
При цьому суд наголошує, що відсутність зазначених документів не означає, що земельна ділянка була безпечною для використання, однак за відсутності інших належних і достатніх доказів не дає підстав уважати доведеними обставини, з якими закон пов`язує звільнення орендаря від внесення орендної плати.
За таких обставин суд оцінює наведені відповідачем документи як докази існування безпекових ризиків на відповідній території, однак їх доказового значення недостатньо для встановлення всіх обставин, необхідних для звільнення відповідача від орендної плати за заявлений позивачем період.
Суд виходить із того, що обставини непереборної сили та обставини, передбачені частиною шостою статті 762 ЦК України, мають різні правові наслідки.
Зокрема, стаття 617 ЦК України передбачає можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, тоді як частина шоста статті 762 ЦК України встановлює спеціальну підставу для звільнення від самої плати за користування майном.
Проте для застосування останньої норми необхідним є доведення об`єктивної неможливості користування орендованим майном через обставини, за які орендар не відповідає.
У цій справі відповідачем наведено обставини, які свідчать про істотне ускладнення здійснення господарської діяльності внаслідок збройної агресії російської федерації, однак не доведено, що саме земельна ділянка позивача не могла бути використана протягом усього періоду, за який заявлено вимогу про стягнення орендної плати.
Не приймає суд як самостійну підставу для відмови в позові і посилання відповідача на підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
Зазначені положення регулюють особливості справляння плати за землю як обов`язкового платежу в межах податкових правовідносин.
Натомість предметом цього спору є стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою приватної власності на підставі цивільно-правового договору.
Орендна плата за земельну ділянку приватної власності, яка сплачується орендарем безпосередньо орендодавцю на підставі договору, не є тотожною платі за землю як податковому платежу.
Тому положення податкового законодавства щодо звільнення від нарахування та сплати земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності не можуть автоматично поширюватися на договірні відносини оренди земельної ділянки приватної власності.
Суд також ураховує, що у справі № 650/4111/25 між тими самими сторонами вже встановлено факт систематичного невиконання відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати за 2023–2024 роки.
Наведені відповідачем заперечення не спростовують самого факту існування договірних правовідносин між сторонами, визначеного договором розміру орендної плати та факту її несплати.
Оцінивши наведені відповідачем заперечення в сукупності з установленими обставинами справи, суд доходить висновку, що вони не спростовують обґрунтованості заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за договором оренди землі.
Щодо розміру заборгованості суд зазначає таке.
Відповідно до умов договору оренди землі річний розмір орендної плати становить 18 234,69 грн.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за 2023 рік, 2024 рік та десять місяців 2025 року.
Розмір заборгованості становить:
?за 2023 рік — 18 234,69 грн;
?за 2024 рік — 18 234,69 грн;
?за десять місяців 2025 року — 15 195,58 грн.
Загальна сума заборгованості становить 51 664,96 грн.
Наведений розрахунок відповідає встановленому договором річному розміру орендної плати та заявленому позивачем періоду стягнення.
Відповідачем не наведено іншого розрахунку заборгованості, який би спростовував арифметичну правильність заявленої до стягнення суми.
При цьому суд ураховує, що договір оренди землі припинив свою дію 11 листопада 2025 року, а позивачем заявлено вимоги про стягнення орендної плати лише до 31 жовтня 2025 року, тобто за період, який передував припиненню договору.
Таким чином, заявлена до стягнення заборгованість виникла в період дії договірних правовідносин між сторонами.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.
Установивши наявність між сторонами договірних правовідносин, визначений договором розмір орендної плати, факт невиконання відповідачем обов`язку щодо її сплати та відсутність доведених підстав для звільнення від виконання відповідного зобов`язання, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин позов ОСОБА_1 до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про стягнення заборгованості з орендної плати підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.
ирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи зазначені витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 18 березня 2026 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Ковальчуком Миколою Олександровичем.
Відповідно до пункту 3.1 зазначеного договору за надання правової допомоги замовник сплачує адвокату погоджену винагороду в розмірі 10 000,00 грн.
Згідно з детальним описом витрат адвоката за надану правову допомогу від 23 березня 2026 року адвокатом виконано такі роботи: проведено зустріч із клієнтом, надано консультацію та узгоджено правову позицію, на що витрачено одну годину, вартість послуг становить 2 000,00 грн; здійснено підготовку позовної заяви та пакета документів у період з 18 до 23 березня 2026 року, на що витрачено чотири години, вартість послуг становить 8 000,00 грн.
Загальна вартість наданої професійної правничої допомоги становить 10 000,00 грн.
Факт оплати зазначених послуг підтверджується квитанцією від 18 березня 2026 року про отримання адвокатом Ковальчуком М.О. від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн за надання правової допомоги.
Оцінюючи обґрунтованість заявлених витрат, суд ураховує характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на їх виконання, значення справи для позивача та співмірність витрат із предметом спору.
Суд бере до уваги, що підготовка позовної заяви потребувала аналізу договору оренди землі, додаткових угод до нього, розрахунку заборгованості, попереднього судового рішення між сторонами та формування правової позиції щодо стягнення орендної плати.
З урахуванням наведеного суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн підтверджені належними доказами, є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи й обсягом наданих адвокатом послуг.
Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, відповідно до статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
З урахуванням повного задоволення позовних вимог судові витрати підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись статтями 15, 16, 526, 530, 610, 617, 626, 629, 653, 762, 792 ЦК України, статтями 93, 96 ЗК України, статтями 21, 24, 25 Закону України «Про оренду землі», статтями 4, 12, 13, 76–82, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263–265, 268, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача — Ковальчук Микола Олександрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про стягнення заборгованості з орендної плати та судових витрат — задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6520686700:03:018:0020, у розмірі 51 664 (п`ятдесят одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривні 96 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: с. Степне, Бериславський район, Херсонська область, РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», адреса: 74360, Херсонська область, Бериславський район, селище Новорайськ, вул. Промислова, будинок 3, код ЄДРПОУ 41101589.
Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2026 року.
Суддя О.В. Ковальчук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua