Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №420/23078/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23078/26

Категорія: 111010000Головуючий у суді І інстанції: Токмілова Л. М. місце ухвалення: м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюка Г.В.

суддів:Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Бершавського Олексія Валерійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «БРМ ЗАХИСТ», на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року про відмову в забезпеченні позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРМ ЗАХИСТ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року адвокат Бершавський О. В., діючи в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «БРМ ЗАХИСТ» (далі – ТОВ «БРМ ЗАХИСТ»), звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області (далі – ГУ ДПС в Одеській області) № 156/15-32-04-07-25 від 06.05.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи юридичної особи ТОВ «БРМ ЗАХИСТ»;

- зобов`язати ГУ ДПС в Одеській області поновити реєстрацію ТОВ «БРМ ЗАХИСТ» в реєстрі платників єдиного податку з 31.03.2026 шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

10 серпня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалою відкрив провадження у справі за вказаним позовом ТОВ «БРМ ЗАХИСТ».

18 серпня 2026 року адвокат Бершавський О. В., діючи в інтересах ТОВ «БРМ ЗАХИСТ», подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій він просить зупинити дію рішення ГУ ДПС в Одеській області № 156/15-32-04-07-25 від 06 травня 2026 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи – юридичної особи ТОВ «БРМ ЗАХИСТ» - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Обґрунтовуючи дану заяву про забезпечення позову адвокат зазначив, що спірним рішенням, яке прийнято 06.05.2026, виключено ТОВ «БРМ ЗАХИСТ» з Реєстру платників єдиного податку з 31.03.2026.

Тобто, після завершення відповідного періоду, відповідач ретроспективно змінив податковий статус позивача за час, коли підприємство фактично здійснювало господарську діяльність, виконувало укладені договори, формувало вартість послуг, проводило розрахунки з контрагентами та вело податковий і бухгалтерський облік як платник єдиного податку третьої групи. Позивач об`єктивно не мав і не має можливості заднім числом змінити умови вже укладених та виконуваних договорів, збільшити вартість наданих послуг, змінити порядок проведених розрахунків або інакше перебудувати господарські правовідносини за період, що передував прийняттю рішення від 06.05.2026. Саме ця ретроспективність посилює ризик того, що навіть у разі подальшого скасування рішення податкового органу формальне поновлення запису в Реєстрі саме по собі не усуне всіх наслідків його дії за період судового розгляду.

На думку адвоката, у разі невжиття заходу забезпечення позову, позитивне рішення суду по суті спору не усуне автоматично вже сформовані за час розгляду справи податкові та договірні наслідки. Для фактичного повернення до становища, яке існувало до спірного рішення, позивач буде змушений вчиняти додаткові юридичні, бухгалтерські та організаційні дії, кількість і складність яких прямо залежать від тривалості дії оскаржуваного рішення.

Отже, адвокат наполягає, що необхідність забезпечення позову обумовлена насамперед підставою, визначеною пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України: невжиття заходу у вигляді зупинення дії спірного рішення істотно ускладнює ефективне поновлення прав позивача, оскільки наслідки такого рішення виникають та накопичуються безперервно протягом судового розгляду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні такої заяви, суд першої інстанції виходив із того, що судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

Зазначені позивачем доводи щодо ускладнення податкових зобов`язань та необхідності здійснювати більш складний податковий облік також не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 150 КАС України, оскільки заявник жодним чином не позбавлений права здійснювати господарську діяльність.

Крім того, суд першої інстанції також відзначив, що спосіб забезпечення позову, обраний представником позивача, є фактично вирішенням справи по суті, що є неприпустимим для інституту забезпечення позову.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, адвокат Бершавський О. В., діючи в інтересах ТОВ «БРМ ЗАХИСТ», оскаржив її, покликаючись в апеляції на те, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову постановлена з неправильним застосуванням статей 150-151 КАС України, без належної оцінки сукупності наведених у заяві обставин і поданих до суду доказів, а також без урахування предметно релевантної практики Верховного Суду щодо забезпечення позову у спорах про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Скаржник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Мотиви апеляційної скарги складаються з такого.

Так, предметом спору є рішення ГУ ДПС в Одеській області № 156/15-32-04-07-25 від 06.05.2026 про анулювання реєстрації ТОВ «БРМ ЗАХИСТ» платником єдиного податку третьої групи та виключення Товариства з Реєстру платників єдиного податку з 31.03.2026 року.

Позовом заявлено вимоги про визнання цього рішення протиправним та його скасування, а також про зобов`язання поновити реєстрацію ТОВ «БРМ ЗАХИСТ» у Реєстрі платників єдиного податку з 31.03.2026.

Заявою про забезпечення позову заявник просив лише тимчасово зупинити дію спірного рішення до набрання законної сили судовим рішенням у справі. Такий спосіб забезпечення прямо передбачений пунктом 1 частини першої статті 151 КАС України.

Адвокат також наголошує на тому, що суд першої інстанції не надав належної оцінки довгостроковим договорам з клієнтами за фіксованою ціною. На підтвердження реальності цих правовідносин до суду були подані відповідні договори та додатки до них.

Наявність таких договорів має безпосереднє значення для застосування пункту 1 частини другої статті 150 КАС України, оскільки вони підтверджують, що зміна податкового статусу відбувається не у вакуумі, а в умовах уже погоджених сторонами цін, порядку розрахунків і триваючого виконання зобов`язань.

Також адвокат указує, що ретроспективність спірного рішення є самостійним фактором істотного ускладнення поновлення прав позивача.

Пояснюючи це адвокат зазначає, що рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи юридичної особи ТОВ «БРМ ЗАХИСТ» прийнято 06.05.2026, однак реєстрацію платника єдиного податку анульовано з 31.03.2026.

Отже, 06 травня 2026 року контролюючий орган ретроспективно змінив податковий статус підприємства щодо минулого періоду.

До прийняття рішення ТОВ «БРМ ЗАХИСТ» об`єктивно не могло знати, що контролюючий орган у майбутньому змінить його податковий статус з 31.03.2026. Відповідно, підприємство не мало можливість заднім числом змінити договірні ціни, порядок розрахунків, первинні документи та податковий облік здійснених операцій.

Питання полягає не лише у можливості працювати надалі, а у складності повернення всієї системи податкових, бухгалтерських та договірних відносин у попередній стан у разі задоволення позову по суті спору.

До того ж, адвокат указує, що даний захід забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований лише на збереження існуючого становища до розгляду справи.

Тимчасове зупинення дії спірного рішення не означає визнання цього рішення протиправним, не скасовує його та не підміняє майбутнє рішення у справі. Правомірність акта податкового органу буде встановлена виключно за результатами розгляду позову по суті.

Такий спосіб забезпечення прямо передбачений пунктом 1 частини першої статті 151 КАС України, а Верховний Суд у справі № 320/60807/24 підтвердив його тимчасову природу та відсутність тотожності з вирішенням спору по суті.

Саме на тезі про те, що забезпечення позову «фактично призведе до вирішення позовних вимог до розгляду справи по суті судом», суд першої інстанції побудував відмову в задоволенні заяви. Однак ця теза прямо суперечить сталій практиці Верховного Суду: у постановах від 24.02.2026 у справі № 320/60807/24, від 19.06.2025 у справі № 520/33244/24 та від 10.07.2025 у справі № 520/35598/24. Верховний Суд неодноразово підтверджував, що зупинення дії рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку «жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті».

Отже, адвокат стверджує, що висновок, на якому суд першої інстанції побудував відмову, спростовується предметно релевантною практикою Верховного Суду.

ГУ ДПС в Одеській області, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та просить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Мотиви відзиву відтворюють позицію суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про її розгляд за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права.

На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003, № 3-рн/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) (пункт 9 мотивувальної частини рішення).

Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014, № 19336/04 Справа East/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява № 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).

Окрім цього, в рішенні від 18.02.2010, № 54131/08 Справа Байсаков та інші проти України Європейський суд зазначив, "... що процедура такого судового контролю становить, у принципі, ефективний засіб юридичного захисту у значенні статті 13 Конвенції стосовно скарг, пов`язаних з рішеннями про вислання та екстрадицію, але за умови існування можливості ефективної перевірки судами законності - з матеріально-правового та процесуального погляду - дискреційних дій органу виконавчої влади і можливості скасування ними такого рішення в разі необхідності (див. ухвалу у справі "Сливенко проти Латвії" [ВП], N 48321/99, п. 99, ЄСПЛ 2002-II). Однак, якщо заявник намагається запобігти своєму висланню з Договірної держави, такий засіб юридичного захисту буде ефективним лише в разі, якщо він автоматично зупиняє дію оскаржуваного рішення (див. рішення у справі "Жебремедин [Габерамадієн] проти Франції", N 25389/05, п. 66, ЄСПЛ 2007-V) (пункт 75).

Отже, підсумовуючи наведене, слід дійти висновку, що існування інституту забезпечення позову, обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення прав людини, яке на думку останньої є порушеним.

Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Окрім цього, згідно із частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частина 2 статті 151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, заявник обов`язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів у конкретній справі з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2019 року у справі №705/4587/17, від 16 квітня 2024 року у справі №120/15171/23 сформулював правову позицію, яка є сталою і до сьогодні, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

За сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 27 квітня 2023 року у справі №140/8127/22, від 16 квітня 2024 року у справі №120/15171/23, від 04 грудня 2024 року у справі №500/3027/24, від 04 лютого 2025 року у справі №280/8758/24, 20 лютого 2025 року у справі №280/9044/24, 15 січня 2025 року у справі №520/20854/24, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи й поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

У постанові від 13 березня 2025 року у справі №160/23707/24 Верховним Судом зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

В постанові від 19 жовтня 2023 року у справі №440/9568/22 Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі суд апеляційної інстанції установив, що відповідно до спірного рішення податковий орган анулював реєстрацію ТОВ «БРМ ЗАХИСТ» як платника єдиного податку третьої групи.

Так, правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платником єдиного податку, визначаються положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За правилами підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Згідно пункту 4 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Отже, суд першої інстанції не надав оцінку викладеним нормам Податкового кодексу України, які полягають у тому, що при анулюванні реєстрації платником єдиного податку позивачу буде змінено систему оподаткування, що зумовить покладення на нього додаткового податкового навантаження у вигляді збільшеної ставки податку.

Крім того, колегія суддів вважає доречними посилання адвоката Бершавського О. В. на те, що ретроспективність спірного рішення є самостійним фактором істотного ускладнення поновлення прав позивача. Це полягає у тому, що рішення податкового органу про анулювання реєстрації ТОВ «БРМ ЗАХИСТ» як платника єдиного податку третьої групи прийнято 06.05.2026. Однак реєстрацію платника єдиного податку анульовано з 31.03.2026.

Тобто, 06 травня 2026 року контролюючий орган ретроспективно змінив податковий статус ТОВ «БРМ ЗАХИСТ» щодо минулого періоду.

Така ретроспективність, на думку колегії суддів, посилює ризик того, що навіть у разі подальшого скасування рішення податкового органу формальне поновлення запису в Реєстрі саме по собі не усуне всіх наслідків його дії за період судового розгляду.

Слід також погодитись з доводами адвоката, що у разі невжиття заходу забезпечення позову, позитивне рішення суду по суті спору не усуне автоматично вже сформовані за час розгляду справи податкові та договірні наслідки. Для фактичного повернення до становища, яке існувало до спірного рішення, позивач буде змушений вчиняти додаткові юридичні, бухгалтерські та організаційні дії, кількість і складність яких прямо залежать від тривалості дії оскаржуваного рішення.

Суд першої інстанції наведеним обставинам належної оцінки не надав та помилково відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі.

Водночас аналіз наведених обставин та норм права свідчить про обґрунтованість доводів адвоката Бершавського О. В. про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «БРМ ЗАХИСТ», а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову.

У випадку невжиття заходів забезпечення позову для відновлення прав та інтересів ТОВ «БРМ ЗАХИСТ» необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а вжиття заходів забезпечення позову надасть позивачу можливість до остаточного вирішення даного спору по суті реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності будучи платником єдиного податку третьої групи.

Вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного рішення буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.

Отож, в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі №160/11784/23, від 14 січня 2025 року у справа №280/9045/24, від 4 лютого 2025 року у справі №280/8758/24, від 20 лютого 2025 року у справі №280/9044/24, від 6 березня 2025 року у справі №420/25688/24, від 9 жовтня 2025 року у справі №200/192/25, від 7 січня 2026 року у справі №420/36625/24, від 24 лютого 2026 року у справі №320/60807/24, від 03 червня 2026 року у справі №320/3238/25.

Таким чином, ураховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

У зв`язку з цим, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року про відмову в забезпеченні позову слід скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити заяву адвоката Бершавського О. В., який діє в інтересах ТОВ «БРМ ЗАХИСТ», про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУ ДПС в Одеській області № 156/15-32-04-07-25 від 06 травня 2026 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи – юридичної особи ТОВ «БРМ ЗАХИСТ» - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі №420/23078/26.

Стаття 156 КАС України передбачає, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

За правилами пунктів 1, 4 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Частина 2 статті 328 КАС України передбачає, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Керуючись статтями 243, 311, 312, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Бершавського Олексія Валерійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «БРМ ЗАХИСТ» – задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року про відмову в забезпеченні позову – скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою заяву адвоката Бершавського Олексія Валерійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «БРМ ЗАХИСТ», про забезпечення позову – задовольнити.

Зупинити дію рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 156/15-32-04-07-25 від 06 травня 2026 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи – юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «БРМ ЗАХИСТ» (код за ЄДРПОУ 45107804) – до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі №420/23078/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРМ ЗАХИСТ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію постанови про забезпечення позову негайно надіслати до Головного управління ДПС в Одеській області та адвокату Бершавському Олексію Валерійовичу за допомогою підсистеми «Електронний суд».

Постанова про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Оскарження постанови про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

СуддіО.І. Шляхтицький А.Г. Федусик