Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №420/11419/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11419/26

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

18.04.2026 р. ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.02.2024р. по 27.03.2026р.;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 12.02.2024 р. по 27.03.2026 р. у сумі 128 703,90 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. №44;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, за весь час затримки його виплати, а саме за період з 02.06.2022 р. по день фактичної виплати грошового забезпечення;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, за весь час затримки його виплати, а саме за період з 02.06.2022 р. по день фактичної виплати грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. №44.

На обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024р. у справі №420/25521/24, військова частина виплатила на користь позивача перераховане грошове забезпечення у розмірі 168513,07 грн.

Проте вказана сума повинна була бути виплачена до звільнення (виключення зі списків особового складу) позивача. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, оскільки військова частина НОМЕР_1 зобов`язана, на його переконання, виплатити компенсацію втрати частини доходів, пов`язаних з порушенням строків виплати грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Також позивач твердив, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.

Військова частина НОМЕР_1 заперечувала проти стягнення компенсації втрати частини доходів, вказуючи на те, що індексація не є грошовим забезпеченням, тобто не є доходом у розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», отже, підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відсутні.

Одеський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково рішенням від 13.08.2026р.

Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, за весь час затримки його виплати, а саме за період з 02.06.2022р. по день фактичної виплати грошового забезпечення.

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, за весь час затримки його виплати, а саме за період з 02.06.2022р. по день фактичної виплати грошового забезпечення.

У задоволені іншої частини позову - відмовив.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 (далі – скаржник) звернулась з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просила скасувати рішення окружного адміністративного суду від 13.08.2026 р. та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 31.08.2026 р.

Обставини справи

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №44 від 12.02.2024р. ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини з 12.02.2024р.

Вважаючи, що у період військової служби військова частина НОМЕР_1 нараховувала та виплачувала грошове забезпечення не в повному обсязі, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 08.10.2024р. у справі №420/25521/24 позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 02.06.2022р. по 31.12.2022р., а також додаткових видів грошового забезпечення за 2022р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023р. по 31.12.2023р., а також додаткових видів грошового забезпечення за 2023р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2022р. з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024р. у справі №420/25521/24 набрало законної сили 03.12.2024р.

На виконання рішення суду від 08.10.2024р. у справі №420/25521/24 відповідач перерахував 27.03.2026р. ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 168 513,07 грн.

Вважаючи свої порушеними права на отримання компенсації втрати частини доходів, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 02.06.2022р. – моменту порушення строку виплати грошового забезпечення, що встановлено рішенням суду у справі №420/25521/24.

Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Оскільки грошове забезпечення виплачене у березні 2026р., бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації є протиправною, а відповідач зобов`язаний її нарахувати та виплатити.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку суд першої інстанції дійшов висновку, за яким позивач, хоча і виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , проте продовжує проходити військову службу в іншій військовій частині, тому не звільненим у розумінні статті 117 КЗпП України.

Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. №44, вказавши на їх передчасність.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування вимог апеляційної скарги наведені такі доводи.

Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Отже, у тому разі, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з виконанням рішення суду.

Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Відповідно до частини другої статті 116 КЗпП у разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі наявності між роботодавцем та працівником спору про розмір сум, нарахованих при звільненні, у визначені частини першої статті 116 КЗпП строки роботодавець має сплатити працівнику тільки ту частину виплати, щодо яка для сторін не є спірною.

Оскільки обов`язок присуджених судом сум грошового забезпечення позивача відповідачем повністю заперечувався й був виконаний саме на підставі рішення суду, то підстави для розрахунку компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати – відсутні.

Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу

Позивач, належно повідомлений про апеляційний розгляд цієї справи, не скористався правом на подання відзиву.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000р. №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон №2050-III).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-III під доходами у Законі №2050-III слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, включно з сумою індексації грошових доходів громадян.

Сума компенсації відповідно до статті 3 Закону №2050-III обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Кабінет Міністрів України Постановою від 21.02.2001р. №159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок №159).

Аналіз нормативного регулювання, закріпленого в Порядку №159, свідчить про його змістову узгодженість із приписами Закону № 2050-III.

Так, зокрема, згідно із пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (безвідносно до вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Згідно з усталеним у правозастосовній практиці Верховного Суду підходом право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (постанови від 27.04.2020р. у справі №803/1314/17, від 29.10.2020р. у справі №280/729/19, від 29.04.2021р. у справі №240/6583/20, від 29.03.2023р. у справі №120/9475/21-а, від 20.12.2024р. у справі №440/6875/24, від 03.04.2025р. у справі №420/1581/24 тощо).

Згідно з матеріалами цієї справі відповідач на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024р. у справі №420/25521/24 перерахував 27.03.2026р. ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 168 513,07 грн.

Верховний Суд у постанові від 19.05.2022р. у справі №200/3859/21, у постанові від 24.01.2023 р. у справі № 200/10176/19-а дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Верховний Суд у постановах від 19.05.2022р. у справі №200/3859/21, від 24.01.2023р. у справі №200/10176/19-а дійшов висновку, за яким основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Також Верховний Суд у постанові від 24.01.2025р. у справі №380/1607/24 дійшов висновку, за яким право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.

З цієї причини Верховний Суд не погодився із позицією суду апеляційної інстанції, що відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 21.06.2018р. й що саме з цієї дати останній має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації, ураховуючи, що моментом неправомірної невиплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення, що встановлено судовими рішеннями в іншій справі, є саме 01.01.2016 р. (пункт 74 постанови від 24.01.2025р. у справі №380/1607/24).

Ураховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд у складі колегії суддів вважає, що право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати грошового забезпечення відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024р. у справі №420/25521/24, виникло у позивача з моменту набуття права на такі виплати, а не після винесення рішення суду.

Відповідно, доводи й міркування щодо цього питання, викладені в апеляційній скарзі військової частини НОМЕР_1 , засвідчують помилкове тлумачення норм матеріального права.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.08.2026р. у справі № 420/11419/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій