Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №420/11442/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11442/26

Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П. Дата і місце ухвалення: 28.07.2026 р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2026 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17 листопада 2025 року №1634532-2409-1553-UA51100130000021533, №1634533-2409-1553-UA51100130000021533, №1634534-2409-1553-UA51100130000021533, №1634535-2409-1553-UA51100130000021533.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протягом 2021-2024 років вказане нерухоме майно позивач використовував за призначенням бо є фізичною особою-підприємцем і у відповідності до реєстраційних документів, здійснював один із видів своєї підприємницької діяльності, а саме – виробництво будівельних виробів із пластмас (КВЕД 22.23, секція С) та КВЕД 22.22 виробництво тари з пластмас. Протягом 2021-2024 років вказане нерухоме майно він не здавав в оренду, лізинг, позичку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду від 28.07.2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Апелянт зазначає, що протягом 2021-2024 років вказане нерухоме майно використовував за призначенням бо є фізичною особою-підприємцем і у відповідності до реєстраційних документів, здійснював один із видів своєї підприємницької діяльності, а саме – виробництво будівельних виробів із пластмас (КВЕД 22.23, секція С) та КВЕД 22.22 виробництво тари з пластмас.

Протягом 2021-2024 років вказане нерухоме майно не здавав в оренду, лізинг, позичку.

Також звертає увагу, що податкове повідомлення-рішення за 2021-2024 рік та прийняті 17.11.2025 року, що суперечить строкам, визначеним Податковим кодексом України з наступних підстав.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про безпідставність доводів апелянта, оскільки правовою підставою для застосування до сільгоспвиробника пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус як будівлі, так і власника, проте, жодних доказів того, що позивач безпосередньо займається відповідною діяльністю до суду не надано.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.11.1996 року з видами діяльності за КВЕД: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний), 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у., 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, 22.22 Виробництво тари з пластмас, 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас, 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12096199 від 09.10.2006 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 частка об`єкта нерухомості за реєстраційним номером 11705445 - будова цеху товарів народного споживання АДРЕСА_1 .

17.11.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №1634532-2409-1553-UA51100130000021533, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік у сумі 2017,46 грн;

- №1634533-2409-1553-UA51100130000021533, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у сумі 3807,61 грн;

- №1634534-2409-1553-UA51100130000021533, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік у сумі 18469,75 грн;

- № 1634535-2409-1553-UA51100130000021533, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік у сумі 17049,00 грн.

Позивач 18.12.2025 року звернувся до відповідача із заявами, в яких просив переглянути оскаржувані податкові повідомлення-рішення у відповідь на які отримав лист від 15.01.2026 року № 817/6/15-32-24-09-06, в якому зазначено, що Головне управління ДПС в Одеській області залишає без змін податкові повідомлення-рішення.

Позивачем було подано до Державної податкової служби України скаргу від 26.02.2026 року, у відповідь на яку отримав рішення від 06.03.2026 року № 6042/6/99-00-06-01-02-06, яким залишено без розгляду скаргу фізичної особи платника податків ОСОБА_1 на ППР ГУ ДПС в Одеській області від 17.11.2025 №1634532-2409-1553-UA51100130000021533, №1634533-2409-1553-UA51100130000021533, №1634534-2409-1553-UA51100130000021533, №1634535-2409-1553-UA51100130000021533.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив, що позивачем до суду не надано жодного доказу на підтвердження використання ним зазначеного об`єкта нерухомості у власній господарській діяльності за її призначенням. Суд зазначив, що сам по собі факт наявності у позивача зареєстрованих видів господарської за КВЕД як “22.22 Виробництво тари з пластмас” та “22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас” не свідчить про здійснення ним такої виробничої діяльності.

Щодо строків прийняття оскаржуваних ппр, суд зазначив, що у цій справі податкові зобов`язання виникли та нараховані щодо періоду, в т.ч. щодо 2021 року, сумарна тривалість якого до зупинення перебігу строку прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 17.11.2025 року № 1634535-2409-1553-UA51100130000021533 та після такого зупинення є меншою, ніж 1095 днів. Відтак, зважаючи на викладене, доводи позивача, що строк прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень пропущено відповідачем, є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.

Так, спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі, у тому числі - ПК України).

Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 Податкового кодексу України.

У розумінні ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зокрема, відповідно до пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України (в редакції після внесення змін Законом України № 3603-IX від 23.02.2024) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст.30 ПК України).

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість» у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавство пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки з його статусу (придатністю його застосування у виробничому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промисловості виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Для застосування пільги суб`єкту господарювання - власнику об`єкта нерухомості (будівлі промисловості) таких об`єкт нерухомості має одночасно відповідати таким ознакам:

- будівля промисловості має відповідати (бути класифікована) гpyпи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Національного класифікатора HK 018-2023. Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості при наявності експертного висновку щодо приналежності інвентарно описаних об`єктів нерухомості до певного класу будівель за Національним класифікатором будівель та споруд HK 018— 2023 та включити отриману класифікацію до записів реєстру майнових прав;

- будівля промисловості має використовуватися суб`єктом господарювання протягом звітного (податкового ) періоду за призначенням у господарській діяльності. Підтвердження використання будівель протягом звітного (податкового) періоду за призначенням варто за допомогою первинних документів.

Відповідно довідки 20-OПП (повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням a6o через які провадиться діяльність) наданої до податкового органу, зазначений об`єкт нерухомого майна ( будова цеху) за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Новоградківка, пров. Дністровський, буд. 7 стан об`єкту «експлуатується» взято на облік 12.08.2024, зазначений об`єкт нерухомого майна (будова цеху) за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Великодолинське, пров. Ентузіастів, буд. 1 стан об`єкту «експлуатується» взято на облік 12.08.2024, зазначений об`єкт нерухомого майна (цех) за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Великодолинське, пров. Ентузіастів, буд. 7 стан об`єкту «експлуатується» взято на облік 12.08.2024, зазначений об`єкт нерухомого майна (склад) за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Великодолинське, пров. Ентузіастів, буд. 1 стан об`єкту «експлуатується» взято на облік 12.08.2024, зазначений об`єкт нерухомого майна (склад) за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Великодолинське, пров. Ентузіастів, буд. 7 стан об`єкту «експлуатується» взято на облік 12.08.2024.

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Відповідно до ДК 018-2000 клас 1251 «Будівлі промислові» віднесено до групи 125 «Будівлі промислові та склади». Клас 1251 «Будівлі промислові» - це будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Цей клас не включає: резервуари, силоси та складські приміщення (1252); будівлі сільськогосподарського призначення (1271); комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230). До класу 1251 «Будівлі промислові» включені підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000» (набрав чинності 01.01.2024) затверджено новий класифікатор будівель та споруд. При цьому, класифікації будівель промисловості Класифікатор змін не зазнав. Застосовуючи об`єктно функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Як зазначено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3556/17 обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до таких висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 812/1800/18, від 27 січня 2022 року у справі № 826/6649/17, від 31 травня 2022 року у справі № 420/12318/21.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь якого виду.

Аналогічна права позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 300/261/19, від 07 квітня 2020 року у справі № 200/8228/19, від 05 червня 2020 року у справі № 300/352/19 та від 24 липня 2020 року у справі № 500/90/19.

Також колегія суддів крім вище зазначеного, звертає увагу, що у цій справі слід встановити, чи відноситься належна позивачу 1/2 частка будівлі до визначених у підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктів, на які поширюється податкова пільга, та чи використовує позивач дану будівлю за призначенням у своїй господарській діяльності.

Як вже було вище зазначено та вірно встановлено судом першої інстанції належна позивачу 1/2 частка будівлі - будови цеху товарів народного споживання загальною площею 568,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 класифікується як будівля промисловості, віднесена до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023.

Проте розглядаючи справу суд першої інстанції встановив, що позивачем до суду не надано жодного доказу на підтвердження використання ним зазначеного об`єкта нерухомості у власній господарській діяльності за її призначенням. При цьому, ОСОБА_1 оскаржуючи рішення суду в апеляційній інстанції такі висновки суду першої інстанції не спростовує та таких доказів не надає.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сам по собі факт наявності у позивача зареєстрованих видів господарської за КВЕД як “22.22 Виробництво тари з пластмас” та “22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас” не свідчить про здійснення ним такої виробничої діяльності, а тому оскільки в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження використання позивачем, як фізичною особою, у 2021-2024 роках нерухомого майна - 1/2 частки будови цеху товарів народного споживання за адресою АДРЕСА_1 у власній господарській діяльності за його призначенням, зокрема у господарській діяльності за видами господарської діяльності за КВЕД “22.22 Виробництво тари з пластмас” та “22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас”.

З огляд на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому судом вірно відмовлено в задоволенні позову.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що податкове - повідомлення рішення за податковий період 2024 рік прийняте лише 17.11.2025 р. суперечить строкам, визначеним Податковим кодексом України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 392 , застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/ або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 392 , застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).

У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов`язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов`язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами цього Кодексу.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги контролюючого органу та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

У відповідності до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 жовтня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук