Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №420/1081/22 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1081/22

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

18.01.2022р. ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, гарантованої Законом України «Про відпустки», стаття 16-2 та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункт 12 частини 1 статті 12, за період з 2015 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, а саме на 29.05.2018 р.;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій, гарантованої Законом України «Про відпустки», стаття 16-2 та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункт 12 частини 1 статті 12, за період з 2015 по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу та всіх нидів забезпечення, а саме на 29.05.2018 р.

На обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 як учасник бойових дій у 2015-2018 рр. мав право на додаткову відпустку з розрахунку 14 календарних днів на рік, проте її не використав. Станом на день звільнення військова частина НОМЕР_1 не компенсувала невикористані дні додаткової відпустки, що відповідно до рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019р. у справі № 620/4218/18 є порушенням його прав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) правом на подання відзиву не скористалось.

Одеський окружний адміністративний суд зупинив провадження у справі ухвалою від 18.04.2022р.

Одеський окружний адміністративний суд поновив провадження у справі ухвалою від 23.07.2026р.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 24.07.2026 р. позов задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій, гарантованої Законом України «Про відпустки», стаття 16-2 та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункт 12 частини 1 статті 12, за період з 2015 по 2018р., виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, а саме на 29.05.2018р.

Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій, гарантованої Законом України «Про відпустки», стаття 16-2 та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункт 12 частини 1 статті 12, за період з 2015 по 2018р., виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу та всіх нидів забезпечення, а саме на 29.05.2018 р.

Не погодившись з прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 (далі – скаржник) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження та призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження ухвалами від 01.09.2026 р.

Обставини справи

ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ).

20.04.2015р. ОСОБА_1 видане посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 (а.с.7).

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) №110 від 29.05.2018р. позивач виключений зі всіх списків особового складу та знятий зі всіх видів грошового забезпечення. Вказаним наказом визначено виплатити позивачу премію.

Позивач 24.11.2021р. звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Відповідач листом №3/11-3587 від 13.12.2021р. (а.с.9) надав відповідь. Згідно з відповіддю, оскільки позивач як учасник бойових дій до виключення зі списків особового складу не звертався з відповідним рапортом про виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, урахування підлягає пункт 3 рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019р. у справі №620/4218/18, за яким зміна фактичних обставин справа і правового регулювання спірних правовідносин є обставинами, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, правовий механізм врегулювання питання виплати компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, передбаченої статтею 12-Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам, звільненим з військової служби, які до виключення їх зі списків особового складу не подавали в установленому порядку рапорт на виплату компенсації, відсутній.

Вважаючи порушеними свої права, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, встановив, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 25.05.2015р.

Доказів надання позивачу додаткової відпустки як учаснику бойових дій чи виплати компенсації за неї відповідач до суду першої інстанції не надав.

Отже, при звільненні з військової служби позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015-2018рр. додаткову відпустку як учасник бойових дій, що передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування апеляційної скарги військова частина НОМЕР_1 вказує, що під час проходження служби позивач не звертався з рапортами про надання йому додаткової відпуски як учаснику бойових дій, отже, у нього не виникло право на судовий захист.

Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу

Позивач, належно повідомлений про розгляд даної справи, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Згідно з пунктом 12 статті 12 Закону України від 22.10.1993р. №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до статті 16-2 Закону України від 15.11.1996р. №504/96-ВР «Про відпустки» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з абзацом першим пункту 8 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Згідно з пунктом 17 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Закон України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не містив приписів про припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу XXXI Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018р. № 200, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2018р. за № 405/31857 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у пунктах 3, 4 цього розділу, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що право позивача на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки не узалежнено від звернення особи з рапортом, а є частиною обов`язку роботодавця здійснити остаточний розрахунок при звільнені.

Таким чином, доводи військової частини НОМЕР_1 ґрунтуються на хибному трактуванні чинного законодавства.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України від 15.11.1996р. №504/96-ВР «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993р. №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» безвідносно до того зверталась особа з рапортом про надання такої відпустки чи ні.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд у складі колегії суддів вважає за необхідне вказати на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.08.2019р. у справі № 620/4218/18, за якими «…у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ».

Суд у складі колегії суддів зазначає, що висновки, яких він дійшов у цій справі узгоджуються із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 21.08.2019р. у справі №620/4218/18.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи та міркування не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2026р. у справі № 420/1081/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій