Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №420/14662/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №420/14662/25

Суддя: Федусик А.Г.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14662/25

Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,

повний текст судового рішення

складено 28.08.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_2 до Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (далі УСП), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУПФ) та просив:

- визнати протиправним рішення УСП, оформлене повідомленням про надання державної допомоги сім`ям з дітьми №2655/2 від 28.10.2024;

- зобов`язати УСП призначити та виплатити допомогу на проживання ВПО для ОСОБА_2 з жовтня 2024 року згідно поданої нею заяви.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення УСП, оформлене повідомленням про надання державної допомоги сім`ям з дітьми №2655/2 від 28.10.2024.

Зобов`язано ГУПФ повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 15.10.2024 року про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення відповідно до вимог Порядку №332.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ГУПФ подало апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.08.2022 року №5136-5003483253, відповідно до якої її фактичним місцем проживання зазначено: АДРЕСА_1 .

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 разом із матір`ю отримувала допомогу на проживання як ВПО у період з 09.08.2022 по 29.02.2024.

14.03.2024 року ОСОБА_1 звернулась до УСП із заявою про продовження призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на себе та доньку - ОСОБА_2

06.05.2024 за результатами розгляду заяви від 14.03.2024 Управлінням прийнято рішення про відмову у призначенні допомоги через перевищення середньомісячного сукупного доходу на одного члена сім`ї встановленого Порядком №332 граничного розміру.

З матеріалів справи вбачається, що 02.09.2024 ОСОБА_2 розпочала навчання за денною формою в Одеському професійному ліцеї сфери послуг імені К.Д. Ушинського. Період навчання підтверджений довідкою від 01.05.2025 №223/25 і визначений з 02.09.2024 по 30.06.2025. У зв`язку з навчанням позивачка фактично проживає окремо від матері за адресою: АДРЕСА_1 , що також зазначено у матеріалах справи та було предметом перевірки органу соціального захисту.

15.10.2024 ОСОБА_2 особисто звернулася до УСП із заявою про призначення допомоги на проживання ВПО. Заяву зареєстровано за №3931705206. При зверненні вона зазначила зміну фактичного місця проживання.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 відповідачем 28.10.2024 року прийнято рішення, яке оформлене повідомленням №2655/2 від 28.10.2024 року, про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Підставою для відмови зазначено невідповідність позивача умовам, визначеним Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою КМУ від 20.03.2022 року №332 (далі Порядок №332).

З матеріалів справи також вбачається, що 12.11.2024 року позивачка звернулася до Головного управління Національної соціальної сервісної служби в Одеській області зі скаргою на відмову у призначенні допомоги. За результатами розгляду звернення ГУ НССС в Одеській області було проведено перевірку дотримання УСП вимог законодавства у сфері соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб.

За результатами проведеної перевірки ГУ НССС в Одеській області листом від 09.12.2024 року №638/02-05-24 зазначило: “Головним управлінням Національної соціальної сервісної служби в Одеській області, за дорученням Національної соціальної сервісної служби України, розглянуто Ваше звернення до Міністерства соціальної політики України з питання правомірності відмови у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі – допомога) та інформуємо. З метою забезпечення дотримання місцевими органами соціального захисту населення вимог законодавства під час надання громадянам соціальної підтримки, спеціалістом Головного управління, за дорученням Національної соціальної сервісної служби України, здійснено позапланову перевірку в управлінні соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (далі - управління). Перевіркою встановлено, що Ви неповнолітня дитина, студентка Державного навчального закладу “Одеський професійний ліцей сфери послуг Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського”, зареєстроване місце проживання: вул.Магдалинівська, буд.7, смт Північне, Бахмутський район, Донецька область, перебували на обліку, як внутрішньо переміщені особи разом з матір`ю з 09.08.2022 за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 . Відповідно до Порядку №332, на підставі заяви Вашої матері, як уповноваженого представника сім`ї, 2022 року управління була призначена допомога на проживання (з вересня отриманою по лютий 2024 року). По серпень 2022 року (включно) згідно з довідкою-атестатом управлінні Ви у складі сім`ї матері отримували допомогу в цивільної соціального захисту населення Торецької міської військово-адміністрації Бахмутського району Донецької області. Із заявою про призначення допомоги на другий шестимісячний період проживали Ваша мати разом, звернулась до управління 14.03.2024. Оскільки на той момент Вас враховано до складу сім`ї матері. Після обробки її заяви в Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (далі - ЄІССС) при розрахунку сукупного доходу на одного отримувача спеціалістами управління встановлено, що середньомісячний дохід на одного члена Вашої родини перевищував чотири розміри прожиткового осіб, які втратили мінімуму для працездатність на 1 січня 2024 року, та затверджено рішення про відмову у призначенні допомоги по заяві Вашої матері. 15.10.2024 Ви особисто подали заяву про надання допомоги за зміненою адресою фактичного місця проживання (квартира бабусі), а саме: АДРЕСА_1 . До ЄІССС спеціалісти управління внесли заяву та сформували рішення про відмову у призначені допомоги, яке Ви отримали особисто 31.10.2024, у зв`язку з тим, що Ви неповнолітня дитина. Рішення управління винесено неправомірно, оскільки пунктом 20 Порядку визначено, що неповнолітня дитина має право самостійно звернутися за призначенням допомоги. Допомога призначається такій дитині, якщо вона не входить до складу сім`ї, якій вже виплачується допомога. За результатами позапланової перевірки управлінню рекомендовано повернутись до розгляду Вашого звернення від 15.10.2024 і призначити допомогу з жовтня 2024 року у розмірі 2000,00 грн щомісячно, а рішення управління про надання державної допомоги сім`ям з дітьми (вихідний № 2655/2 від 28.10.2024) скасувати.”

13.01.2025 року позивачка повторно звернулася до УСП із зверненням щодо невиконання рекомендацій ГУ НССС та не призначення їй допомоги.

Відповідач надав відповідь від 20.01.2025 на повторне звернення відповідача, в якій зазначив: “28.11.2024 до Управління від Головного управління Національної соціальної сервісної служби в Одеській області надійшли рекомендації щодо призначення Вам допомоги ВПО відповідно до пункту 20 Постанови №332. 11.12.2024 Головному управлінню Національної соціальної сервісної службі в Одеській області були наданні заперечення стосовно рекомендацій щодо призначення допомоги ВПО, так як Ви прибули у супроводі своїх батьків, на отримання допомоги на другий шестимісячний період з 01.03.2024 Ваша родина права не має у зв`язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в Вашій сім`ї перевищує чотири розміри прожиткового мінімуму (9444 грн). Оскільки Ви дитина до 18 років, Ви включаєтесь до складу сім`ї своєї родини, зміна Вашої адреси проживання відбулась в межах територіальної громади, Ваші батьки мешкають в сусідньому будинку, вважаємо це зловживанням, призначення допомоги неправомірним”.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення від 28.10.2024 року не містить належного обґрунтування того, яким саме положенням Порядку №332 передбачено відмову позивачці з огляду на її неповноліття, проживання батьків у межах тієї самої територіальної громади та зміну адреси проживання. Зі змісту рішення відповідача не вбачається, що ним було належним чином досліджено та встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення питання про право позивачки на отримання допомоги, зокрема обставини її фактичного проживання, склад сім`ї, факт отримання або неотримання допомоги членами сім`ї на момент звернення, а також відповідність позивачки іншим умовам, встановленим Порядком №332.

Також суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки у спірних правовідносинах є визнання протиправним та скасування рішення УСП, оформлене повідомленням про надання державної допомоги сім`ям з дітьми №2655/2 від 28.10.2024 року, та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 15.10.2024 року про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення відповідно до вимог Порядку №332.

При цьому суд зазначив, що з 01.07.2025 року функції з призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам покладено на Пенсійний фонд України.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі Закон №1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ч.3 ст.1 Закону №1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

За приписами ст.4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності (за наявності), документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

У передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов`язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.

Заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Відповідно до ч.9 ст.11 Закону №1706-VII органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень: забезпечують соціальний захист внутрішньо переміщених дітей, організовують роботу з виявлення дітей, переміщених без супроводження батьків, інших законних представників, здійснюють заходи щодо встановлення особи дитини, пошуку її батьків, влаштування таких дітей у сім`ї родичів, патронатних вихователів, до закладів соціального захисту дітей з урахуванням потреб дитини.

Підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб встановлені статтею 12 Закону №1706-VII: є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

20 березня 2022 р. КМУ прийнято Постанову №332, якою затверджений Порядок №332.

Пунктом 20 Порядку №332 передбачено, що неповнолітня дитина має право самостійно звернутися за призначенням допомоги. Допомога такій дитині призначається, якщо вона не входить до складу отримувача, якому вже виплачується допомога. Отже, сама по собі неповнолітність особи не позбавляє її права на самостійне звернення за призначенням допомоги, а вирішальним є, зокрема, встановлення обставин щодо включення такої дитини до складу отримувача, якому вже виплачується допомога.

Заява про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 може бути також подана до органу соціального захисту населення, уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг.

Неповнолітня дитина має право самостійно звернутися за призначенням допомоги.

Допомога призначається органом соціального захисту населення протягом десяти робочих днів з дати надходження заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

У Додатку 2 до Порядку №332 обов`язковим серед іншого зазначення кількості неповнолітніх дітей, які перемістилися разом із внутрішньо переміщеною особою.

Вищевказаним Порядком №332 хоча і передбачено подання неповнолітньою дитиною звернення за грошовою допомогою, однак виходячи з переліку документів, які необхідно подати до заяви, заяву неповнолітня дитина може подати самостійно з врахуванням тих документів, які подано одним з їх батьків, який обов`язково вказує неповнолітніх дітей, що перемітилися разом з ним.

Таким чином, наведена правова норма прямо передбачає можливість самостійного звернення неповнолітньої дитини за призначенням допомоги та не ставить реалізацію такого права у залежність від попереднього звернення одного з батьків.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2024 року мати позивачки - ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на себе та доньку ОСОБА_2 .

Разом з тим, за результатами розгляду зазначеної заяви допомогу на другий шестимісячний період з 01.03.2024 року призначено не було у зв`язку з перевищенням середньомісячного сукупного доходу на одного члена сім`ї встановленого Порядком №332 граничного розміру. Вказана обставина підтверджується матеріалами справи та безпосередньо зазначена відповідачем у наданих суду поясненнях.

Тобто, на момент звернення ОСОБА_2 із заявою від 15.10.2024 року допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам їй та її матері фактично не виплачувалася.

Водночас відповідач, приймаючи рішення, яке оформлене повідомленням №2655/2 від 28.10.2024 року, виходив із того, що позивачка є неповнолітньою дитиною, включається до складу сім`ї своїх батьків, а зміна її адреси проживання відбулася в межах однієї територіальної громади. Крім того, відповідач послався на те, що батьки позивачки проживають у сусідньому будинку та вважав звернення ОСОБА_2 за призначенням допомоги зловживанням.

Оцінюючи зазначені доводи відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що сам по собі факт неповноліття позивачки не може бути підставою для відмови у прийнятті та розгляді її заяви, оскільки пунктом 20 Порядку №332 прямо передбачено право неповнолітньої дитини самостійно звернутися за призначенням допомоги.

Так, для вирішення питання про призначення допомоги має значення встановлення того, чи входить неповнолітня дитина до складу сім`ї, якій вже виплачується допомога, а також відповідність заявника іншим умовам, визначеним Порядком №332.

Водночас, як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, оскаржуване рішення від 28.10.2024 року не містить належного обґрунтування того, яким саме положенням Порядку №332 передбачено відмову позивачці з огляду на її неповноліття, проживання батьків у межах тієї самої територіальної громади та зміну адреси проживання.

Зі змісту рішення відповідача дійсно не вбачається, що ним було належним чином досліджено та встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення питання про право позивача на отримання допомоги, зокрема обставини її фактичного проживання, склад сім`ї, факт отримання або неотримання допомоги членами сім`ї на момент звернення, а також відповідність позивачки іншим умовам, встановленим Порядком №332.

Також, за результатами перевірки Головне управління НССС дійшло висновку про неправомірність рішення відповідача, зазначивши, що позивачка як неповнолітня дитина має право самостійно звернутися за призначенням допомоги. Управлінню було рекомендовано повернутися до розгляду звернення від 15.10.2024 року та вирішити питання щодо призначення допомоги з жовтня 2024 року.

Разом з тим, зазначені рекомендації не були виконані, а відповідач, не погоджуючись із результатами перевірки, фактично повторив наведені ним раніше доводи щодо неповноліття ОСОБА_2 , проживання її батьків у сусідньому будинку та зміни адреси проживання в межах однієї територіальної громади.

Колегія суддів наголошує, що саме на відповідача покладається обов`язок довести, що при розгляді заяви позивачки від 15.10.2024 року ним було встановлено всі юридично значимі обставини та правильно застосовано положення Порядку №332.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що відповідачем не доведено належного та повного встановлення обставин, необхідних для вирішення питання за заявою ОСОБА_2 , а оскаржуване рішення не містить достатнього та належного мотивування підстав відмови у призначенні допомоги.

Проте, суд позбавлений можливості самостійно визначати наявність чи відсутність у позивачки всіх умов для призначення допомоги та безпосередньо зобов`язувати відповідача призначити таку допомогу, оскільки встановлення відповідних обставин та прийняття рішення за заявою відповідно до Порядку №332 належить до компетенції відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Резюмуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправним та скасування рішення УСП, оформленого повідомленням про надання державної допомоги сім`ям з дітьми №2655/2 від 28.10.2024 року, та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 15.10.2024 року про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення відповідно до вимог Порядку №332.

Окрім того, суд 1- інстанції вірно зауважив, що після прийняття оскаржуваного рішення від 28.10.2024 року відбулися зміни у правовому регулюванні повноважень щодо призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Так, Постановою КМУ від 25.06.2025 року №765 “Деякі питання призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальних стипендій органами Пенсійного фонду України” з 01.07.2025 року функції з призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам передано органам Пенсійного фонду України.

Тобто, на час виникнення спірних правовідносин повноваження щодо призначення допомоги належали УСП, яке і прийняло оскаржуване рішення від 28.10.2024 року. Водночас, на час розгляду цієї справи відповідні повноваження реалізуються органами Пенсійного фонду України.

З таких обставин, суд 1-ї інстанції вірно зазначив, що саме рішення УСП від 28.10.2024 року є предметом судового контролю, а з огляду на зміну органу, уповноваженого на призначення та виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, вирішення питання про повторний розгляд заяви позивачки від 15.10.2024 року має здійснюватися органом ПФУ, який на час виконання судового рішення наділений відповідними повноваженнями.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

СуддіО.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua