Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №420/8356/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8356/26

Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:24.07.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про:

- визнання протиправними дій ГУПФ України в Одеській області щодо застосування з 01 січня 2026 року до пенсії за вислугу років ОСОБА_1 коефіцієнтів, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" (далі – Постанова №1778);

- зобов`язання ГУПФ України в Одеській області відновити ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року виплату пенсії за вислугу років без обмеження розміру та застосування коефіцієнтів, визначених Постановою №1778;

- стягнення з ГУПФ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму заборгованості, що утворилася між фактично виплаченою пенсією за вислугу років із застосуванням коефіцієнтів, визначених Постановою №1778 та після відновлення з 01 січня 2026 року пенсії без обмеження її розміру;

- зобов`язання ГУПФ України в Одеській області подати у місячний строк з дня набрання цим рішенням законної сили звіт про його виконання.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідачем зменшено його пенсію до суми 31 383 гривень, протиправно застосовані обмеження пенсії максимальним розміром та понижуючі коефіцієнти відповідно до Постанови №1778, що призвело до не передбаченого Законом №1789-XII зменшення пенсії позивача. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що безпідставною є вимога позивача стосовно виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, оскільки згідно із статтею 2 Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі – Закон №3668-VI) максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався. Відтак, законних підстав для виплати пенсії Позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст. 2 Закону №3668-VI у Головного управління не має, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства. За таких обставин, передбачені ст. 2 Закону №3668-VI обмеження застосовані до Позивача правомірно.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області щодо обчислення та виплати з 01 січня 2026 року пенсії ОСОБА_1 у зменшеному розмірі з обмеженням її максимальним розміром та з урахуванням понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою №1778.

Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату з 01 січня 2026 року пенсії ОСОБА_1 в належному розмірі без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1778, з урахуванням раніше проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

В апеляційній скарзі ГУПФ України в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- безпідставною є вимога позивача стосовно виплати пенсії без обмеження її максимального розміру з 01 січня 2026 року є безпідставною, оскільки згідно із ст. 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 01 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався;

- ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" передбачено застосування у 2026 році у період дії воєнного стану обмежувальних коефіцієнтів до пенсій, розмір яких перевищує 10 прожиткових мінімумів (ПМ), установлених для осіб, які втратили працездатність (2 595), тобто є більшим від максимального розміру пенсії (25 950 грн). Уряд 30 грудня 2025 року ухвалив Постанову №1778, якою визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій; зазначені коефіцієнти не застосовуються до пенсій осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року іншими учасниками справи не оскаржено.

Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України в Одеській області з липня 2009 року.

Пенсія за вислугу років йому призначена на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі №420/17279/21 зобов`язано ГУПФ України в Одеській області з 13 грудня 2019 року здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII на підставі довідки прокуратури Одеської області від 06 березня 2020 року №397 з виплатою різниці між фактично отриманою сумою та перерахованою сумою пенсії.

Листом ГУПФ України в Одеській області від 11 травня 2023 року №11607-10606/Б-02/8-1500/23 позивача повідомлено, що на виконання зазначеного рішення суду проведено перерахунок пенсії з 13 грудня 2019 року.

Відповідно до заяви від 14 липня 2022 року проведено перерахунок пенсії з 01 лютого 2022 року з урахуванням довідки про заробіток від 04 лютого 2022 року №397, яка видана прокуратурою Одеської області. Пенсію обчислено з урахуванням 60% від заробітку 67 666,66 грн. Розмір пенсії обмежено відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, у зв`язку з тим, що позивач з 06 березня 2022 року проходить військову службу за загальною мобілізацією і тому відповідно до п.3 Прикінцевих положень до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII (далі – Закон №911) до позивача не мали застосовуватися обмеження щодо виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", протягом дії особливого періоду та проходження мною військової служби.

Тому рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №420/24584/23 визнано протиправними дії ГУПФ України в Одеській області, які полягають в обмеженні з 06 березня 2022 року пенсії за вислугу років десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області здійснити позивачу з 06 березня 2022 року перерахунок пенсії за вислугу років без обмеження максимальним розміром та виплачувати її під час дії особливого періоду та проходження мною військової служби.

П`ятим апеляційним адміністративним судом 01 жовтня 2024 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Перерахунок пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром на період моєї служби у Збройних Силах України, що становить 40 600 грн., позивачу здійснено, але таку суму виплачено лише за один місяць – грудень 2024 року.

З січня 2025 року ГУПФ України в Одеській області незаконно зменшує позивачу розмір пенсії, застосувавши положення Постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" (далі – Постанова №1).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі №420/14014/25 визнано протиправним такі дії ГУПФ України в Одеській області. Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області відновити мені з 01 січня 2025 року виплату пенсії за вислугу років без обмеження розміру та застосування коефіцієнтів, визначених Постановою №1.

Зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін П`ятим апеляційним адміністративним судом 24 вересня 2025 року.

Незважаючи на те, що позивач продовжує службу у Збройних Силах України і в Україні діє військовий стан, а також судові рішення у справі №420/24584/23 та у справі №420/14014/25, ГУПФ України в Одеській області так і не виплатило у 2025 році позивачу пенсію за вислугу років без обмеження її максимальним розміром на період служби позивача у Збройних Силах України, що становить 40 600 грн, а з січня 2026 року здійснило нове втручання в його майнові права, незаконно обмеживши пенсійні виплати.

В результаті застосування відповідачем Постанови №1778, а не положень Закону №911 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №420/24584/23 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі №420/14014/25, які набули чинності і підлягають обов`язковому виконанню, позивачу з січня 2026 року почали виплачувати пенсію в розмірі 31 383 грн. замість 40 600,00 грн.

Такі дії призвели до значного зменшення розміру пенсії позивача та порушення прав позивача, як військовослужбовця, гарантованих державою Конституцією України і визначених Законом №911, протягом дії особливого періоду, що є порушенням права власності та втручанням у його майнові права.

За таких обставин позивач вважає дії ГУПФ України в Одеській області протиправними, у зв`язку із чим позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Таким чином, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема Постанови №1778, є протиправним. До того ж, при обмеженні пенсії ОСОБА_1 територіальним органом ПФУ залишено поза увагою, що позивач є діючим військовослужбовцем.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1778, а також без обмеження пенсії максимальним розміром.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", Постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період дії воєнного стану", Рішенню Конституційного Суду №7-р(ІІ)/2022 від 12 жовтня 2022 року, Рішенню Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року за №4-рп/2015.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

За змістом ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону №2262-ХІІ цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, визначаються виключно Законами України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих законів.

Статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" №4695-IX встановлено, що у 2026 році, у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), в тому числі відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно п.1 Постанови №1778, у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), в тому числі відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та Постановою №1778 установлені додаткові підстави для обмеження розміру пенсії шляхом застосування коефіцієнтів зменшення розміру пенсій, зокрема, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено ч.3 ст. 1-1 Закону №2262-ХІІ.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03 грудня 2025 року №4695-IX та Постанова №1778 фактично змінили умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, без унесення відповідних змін до Закону №2262-ХІІ та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що порушує соціальні гарантії гідного пенсійного забезпечення таких осіб, які встановлені Законом №2262-ХІІ.

Колегія суддів наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми ст. 1-1 Закону №2262-ХІІ, які у часі прийняті раніше та мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №4695-ІХ, який приймається на один фінансовий рік та метою якого не є врегулювання пенсійних правовідносин.

У рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абз.3 п.4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч.2 ст. 19, ст. 130 Конституції України.

Тож у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Оскільки Законом №2262-ХІІ, як спеціальним законом, і Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у спосіб застосування до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 30 Закону №4695-ІХ та Постанови №1778.

Колегія суддів зазначає, що приписи ст. 2 Закону України від 08.07.2011 №3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України є неконституційними, згідно з рішенням Конституційного Суду №7-р(ІІ)/2022 від 12 жовтня 2022 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 2015 року за №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень ч.3 ст. 63 Закону №2262-ХІІ наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром, зокрема і без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.