Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: проходження служби, з них
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №160/23803/25
Суддя: Добродняк І.Ю.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
30 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/23803/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року (суддя Р.З. Голобутовський)
у справі № 160/23803/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2025 №82, про притягнення молодшого сержанта позивача до дисциплінарної відповідальності з занесенням в особову службову картку та накладення на молодшого сержанта позивача дисциплінарного стягнення - догана;
- зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за липень 2025 року у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також премію за липень 2025 року у відповідності до вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2025 №82 «Про результати службового розслідування» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що службове розслідування не відповідає фактичним обставинам, не є об`єктивним та проведено з порушенням чинного законодавства. Позивач заперечує самовільне залишення військової частини та відмічає, що 16.07.2025 на військовій нараді, командир роти побачивши, що позивач незадовільно себе почував, наказав йому негайно йти й відпочивати. Через неможливість повноцінно відпочити і відновити сили у помешканні, де позивач мешкає з побратимами, він поїхав до сусіднього села до будинку його знайомих, а після відпочинку зранку 17.07.2025 повернувся в розташування Військової частини НОМЕР_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Суд встановив, що у відповідача були підстави для прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки факт дисциплінарного проступку під час проведення службового розслідування був достеменно встановлений та позивачем не спростований.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник вказує, що відповідачем під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду не враховано характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередню поведінку позивача, а також тривалість військової служби позивача та рівень знань про порядок служби. Зауважує, що він неухильно дотримується вимог Дисциплінарного статуту та Статуту внутрішньої служби Збройних Силу України, до позивача жодного разу дисциплінарна відповідальність не застосовувалась. Звертає увагу, що він не залишав район виконання бойових завдань підрозділом, межі району відповідальності (дислокації) військової частини НОМЕР_1 , а матеріали службового розслідування не містять наказу/бойового розпорядження про межі району відповідальності (дислокації) військової частини НОМЕР_1 . Вказує, що його дії не порушили обороноздатність військової частини НОМЕР_1 , не вплинули на якість бойового чергування, виконання наказів командування чи дисципліну серед особового складу.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 30.03.2023 по теперішній час, що підтверджується копією військового квитка від 30.03.2022 та копією довідки за формою 5 від 21.07.2025 №1550/2254.
16.07.2025 о 17:20 год. до командира Військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт командира 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_2 , що під час перевірки наявності особового складу о 17:15 год. 16.07.2025 в АДРЕСА_1 виявлено відсутність командира 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 . Пошукові дії молодшого сержанта ОСОБА_1 результату не дали. За місцем розташування підрозділу відсутній. На телефонні дзвінки не відповідає. Особиста зброя знаходиться в підрозділі.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №354 від 16.07.2025 призначено службове розслідування стосовно означеного випадку.
Актом службового розслідування від 22.07.2025 встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 16.07.2025 самовільно та безпідставно залишив межі військової частини без поважних причин. Термін самовільного та безпідставного залишення військової частини під час дії воєнного стану складає менше 3 (трьох) діб.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2025 №82 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення військової дисципліни, вимог статей 11, 12, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України.
Вважаючи протиправним зазначений наказ, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Положеннями статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Згідно ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, визначено, що внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Згідно ст.11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців зокрема обов`язки свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Згідно ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Згідно ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Статтею 4 Дисциплінарного Статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до вимог статей 83-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк (ст. 88 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно ст.48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 затверджений Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, згідно якого службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення (п. 2 розділу I Порядку №608).
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно розділу V порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
В спірному випадку, як з`ясовано судом, за фактом відсутності 16.07.2025 в АДРЕСА_1 (місці розташування військової частини) командира 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №354 від 16.07.2025 призначено службове розслідування.
За результатами службового розслідування, оформленими актом службового розслідування від 22.07.2025, встановлено, що позивач 16.07.2025 самовільно та безпідставно залишив межі військової частини без поважних причин. Термін самовільного та безпідставного залишення військової частини під час дії воєнного стану складає менше 3 (трьох) діб.
З матеріалів службового розслідування вбачається, що станом на 16.07.2025 місцем постійної дислокації позивача був АДРЕСА_1 , однак 16.07.2025 року о 17:20 год. було виявлено відсутність позивача в АДРЕСА_1 . Відповідно до наявних в матеріалах службового розслідування пояснень позивача від 17.07.2025 позивач не заперечує свою відсутність 16.07.2025 о 17:20 год. в АДРЕСА_1 та вказує, що в цей час позивач був у с. Долинка Запорізької області.
При цьому матеріалами справи не підтверджено, що позивач повідомляв та надавав відомості до військової частини стосовно законності його відсутності.
Доводи позивача, що він не залишав межі району відповідальності (дислокації) військової частини НОМЕР_1 , не спростовують наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, оскільки за своєю суттю самовільне залишення військовослужбовцем місця служби (постійної дислокації) є порушенням військової дисципліни.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки 16.07.2025 мав місце факт самовільного залишення позивачем місця служби (постійної дислокації), позивач правомірно притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2025 №82 за порушення військової дисципліни.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги той факт, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Водночас, відповідно до положень Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного правопорушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
Суд апеляційної інстанції враховує, що у постанові від 18.02.2021 у справі № 1.380.2019.000616 Верховний Суд зауважив, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Отже, оскільки у спірному випадку у законодавчо встановленому порядку зафіксовано та підтверджено факт порушення позивачем військової дисципліни, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.07.2025 №82 протиправним та його скасування.
Стосовно вимог позивача про виплату додаткової винагороди за липень 2025 року у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також премії за липень 2025 року, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно п.3 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.
Згідно п.5 розділу XVI Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 визначено розділом XXXIV Порядку №260.
Відповідно до п.15 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).
Отже, оскільки позивач 16.07.2025 самовільно залишив місце служби (постійної дислокації), враховуючи приписи п.5 розділу XVI та п. 15 розділу XXXIV Порядку №260, суд апеляційної інстанції вважає відсутніми підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за липень 2025 року у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, а також премії за липень 2025 року.
Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 160/23803/25 – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров
Оригінал: reyestr.court.gov.ua