Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №160/26487/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/26487/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року (суддя Неклеса О.М.)

у справі № 160/26487/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року роз`єднано в самостійні провадження позовні вимоги у справі №160/26012/25.

Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про:

- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку як учасника бойових дій за 2016-2025 роки, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2022-2025 роки, яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату позивачу компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій, за 2024-2025 роки (загалом 28 календарних днів), яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату позивачу компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2024-2025 роки (загалом 57 календарних днів), яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з урахуванням раніше виплачених сум.

Справі присвоєно єдиний унікальний номер №160/26487/25.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для розрахунку позивачу компенсацій за невикористані дні відпусток необхідно було брати його місячне грошове забезпечення станом на момент звільнення з урахуванням всіх складових, які він отримував. Проте розрахунок спірної грошової компенсації здійснено, як стверджує позивач, протиправно виходячи з розміру місячного грошового забезпечення без урахування виплат, передбачених Постановою №168, яку він отримував за травень 2025 року, що підтверджується його особовою карткою на грошове забезпечення за 2025 рік.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого позивачу були нараховані компенсація за невикористану щорічну додаткову відпустку як учасника бойових дій за 2024-2025 роки, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та компенсація за невикористану щорічну основну відпустку за 2024-2025 роки, яка передбачена абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату позивачу компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій, за 2024-2025 роки (загалом 28 календарних днів), яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату позивачу компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2024-2025 роки (загалом 57 календарних днів), яка передбачена абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р., з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволені іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що до складу грошового забезпечення входять такі види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Навпаки, за приписами вищевказаної норми Порядку №260, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не враховано додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, при розрахунку сум грошових компенсацій позивачу за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує, що згідно Інструкції №200 грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, проводиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби. Зауважує, що позивач на день звільнення не отримував додаткову винагороду, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, а отже позивач не має права на включення винагороди, що передбачена постановою КМУ №168, до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обрахована компенсація за невикористані відпустки за 2024-2025 роки.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач у період з 23.10.2023 по 04.07.2025 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ, що підтверджується витягом з наказу від 04.07.2025 №178 та військового квитка.

У архівних відомостях про суми нарахованого позивачу грошового забезпечення за 2023-2025 рр. наявна інформація щодо нарахування позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, у визначеному відповідачем розмірі, зокрема, у в грудні 2023 року, у 2024 році (кожен місяць) та у період з січня по червень 2025 року.

Згідно з витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 північного оперативно-територіального об`єднання НГУ (по стройовій частині) №178 від 04.07.2025 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Також наказано виплатити позивачу, зокрема:

- грошову компенсацію за невикористані 27 календарних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік;

- грошову компенсацію за невикористані 30 календарних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік;

- грошову компенсацію за невикористані 28 календарних днів додаткової відпустки за 2024 та 2025 роки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.08.2025, в якій просив, зокрема:

- здійснити перерахунок та виплату йому розміру компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2024-2025 роки, яка передбачена абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 Nє2011-ХII (з розрахунку 27 діб невикористаної відпустки за 2024 рік, 30 діб невикористаної відпустки за 2025 рік) з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з врахуванням раніше виплачених сум;

- здійснити перерахунок та виплату йому розміру компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учасника бойових дій, за 2024-2025 роки, яка передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з врахуванням раніше виплачених сум.

У відповідь на вищезазначену заяву військова частина НОМЕР_1 НГУ листом №10/27/12-Б-104 від 29.08.2025 повідомила, що додаткова винагорода за постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 має тимчасовий характер, а тому не була включена до складу місячного грошового забезпечення, у зв`язку з чим підстави для перерахунку компенсації за невикористані дні відпусток відсутні.

Вважаючи таку відмову військової частини протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно ст. 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).

Згідно розділу І Порядку №260 цей порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Дія цього Порядку (крім розділів II, V, VI, IX, XII, XVI-XXIV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.

Грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_2 (далі - військові частини).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 (далі Інструкція №200).

Згідно пункту 1 розділу I Інструкції ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з`єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров`я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини).

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Інструкція №200, а не Порядок №260, як помилково зазначив суд першої інстанції.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168, згідно якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема Національної гвардії, виплачується додаткова винагорода.

Пункт 10 розділу XXXI Інструкції №200 визначає, що грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства України на день звільнення з військової служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру місячного грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі №580/9551/23, вирішуючи питання чи є грошова винагорода, установлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, щомісячним додатковим видом грошового забезпечення чи така винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 чітко і однозначно передбачив, що:

- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- визначається наказами командирів (начальників).

Верховний Суд під час розгляду справи №580/9551/23 дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2026 у зразковій справі №280/8933/24 зазначено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Також суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.06.2026 у справі №240/33823/23, відповідно до яких до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, включаються додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, проте додаткова винагорода, передбачена постановою № 168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу участі військовослужбовцем у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників), а відтак, відсутні підстави для включення до складу грошового забезпечення позивача, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу у спірний період, відповідно до постанови № 168.

За таких підстав суд апеляційної інстанції вважає, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України, з якого нараховуються одноразові додаткові види грошового забезпечення, додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Отже, додаткова винагорода, виплату якої передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 на період дії воєнного стану, не включається до складу місячного грошового забезпечення при розрахунку компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Водночас, суд апеляційної інстанції з`ясував, що відповідно до наявної в матеріалах справи архівної відомості, що складена військовою частиною НОМЕР_1 НГУ, позивач станом на день звільнення з військової служби - 04.07.2025 не отримував додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України №168.

Відтак, враховуючи положення п.10 розділу XXXI Інструкції №200, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки додаткова винагорода на період дії воєнного стану не включається до складу місячного грошового забезпечення, крім того, позивач на день звільнення з військової служби не набув права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, така винагорода не має враховуватись під час розрахунку грошової компенсації позивачу за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та дні додаткової відпустки.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем у спірних відносинах не допущено протиправної бездіяльності, відповідно, відсутні підстави для задоволення позову.

Суд першої інстанції неповно з`ясував усі обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі № 160/26487/25 – скасувати, ухвалити нове рішення.

В позові відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров