Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №585/1873/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1873/26

Номер провадження 2/585/1303/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря Ю.В Кириленко, розглянувши без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у судовому засіданні в місті Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області, про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2026 року ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 і просить: «Зобов`язати ОСОБА_2 розібрати та засипати вигрібну яму, яка знаходиться на відстані 3 метрів від стіни належного мені на праві спільної часткової власності житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , не допустивши зливу в неї нечистот». Третіми особами визначено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської обл. В обгрунтування позову вказує: «На підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.03.2017 року, виданого державним нотаріусом Роменської районної державної нотаріальної контори Селезньовою Т.О., зареєстрованого в реєстрі за № 51 та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності № 82978884 від 21.03.2017 року мені на праві приватної спільної часткової власності належить 21/50 житлового будинку з дерева, обкладеного цеглою — А, житловою площею 86,4 кв.м., загальною площею 131,5 кв.м. з належними до нього надвірними будівлями та спорудами: сараї з дерева - Б, Б1, сарай-прибудова з дошки - б, погріб з цегли – п/г, п/г 1 під літ. «А1», погріб з цегли - п/г під літ. «БІ», ганки дерев`яні гн, гн1, що знаходяться у АДРЕСА_1 . Власницею квартири за АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , на відстані близько 3 метрів від стіни належного мені на праві спільної часткової власності житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_3 була облаштована вигрібна яма. Вищевказана вигрібна яма не є водонепроникною, тривалий час не очищається і забруднює ґрунтові води, що становить реальну небезпеку для мене та моїх рідних. Згідно Акту міжвідомчої комісії при виконавчому комітеті Роменської міської ради №2561 від 24.10.2025 року міжвідомчою комісією було здійснено огляд прибудинкових територій між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , та встановлено, що дійсно на відстані близько 3 метрів від житлового будинку АДРЕСА_3 облаштована вигрібна яма на земельній ділянці, яка відноситься до земель комунальної власності Роменської міської територіальної громади. Пунктами 2.21-2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 №145 визначено слідуюче: Рідкі відходи (фекалії, сеча, помиї), що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною. Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об`єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується. Вигреби необхідно очищати у міру їх заповнення. Перевезення рідких відходів з вигребів та розміщення їх на території приватних володінь, а також використання їх як добрива в сільському господарстві забороняється. Вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м. Спірні питання щодо місць розміщення вигребів на території присадибної ділянки розглядаються у порядку вирішення земельних спорів згідно з законодавством. Отже, місце розташування вигрібної ями не відповідає встановленим державним санітарним нормам. За наслідками обговорення зазначеного питання комісія прийшла до висновку рекомендувати власниці квартири АДРЕСА_5 – ОСОБА_2 , протягом 10 календарних днів з дати отримання цього акта, демонтувати самовільно облаштовану вигрібну яму на привести земельну ділянку у належний стан. В подальшому визначитися з іншим місцем розташування вигрібної ями з дотриманням встановлених санітарних норм. (пункт 1 Акта міжвідомчої комісії при виконавчому комітеті Роменської міської ради №2561 від 24.10.2025 року). Однак, Відповідачем виявлені міжвідомчою комісію при виконавчому комітеті Роменської міської ради порушення санітарних норм не усунуто, самовільно облаштована вигрібна яма на відстані близько 3 метрів від стіни належного мені на праві спільної часткової власності житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_3 - не демонтована. Відповідно до частини 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Згідно частини 1 ст. 293 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Статтею 103 Земельного кодексу України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Згідно ст. 16 Закону України «Про основи містобудування» будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини. Вимоги до санітарного очищення територій населених місць, а також правила виконання робіт з належного прибирання об`єктів благоустрою та державного санітарноепідеміологічного нагляду у сфері благоустрою населених пунктів і поводження відходами встановлені Державними санітарними нормами та правилами утримання територій населених місць, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 березня 2011 року № 145, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2011 р. за № 457/19195. Відповідно до пункту 1.1. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, вигрібна яма (вигріб) - це інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів. Відповідно до пункту 1.3. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, дія Санітарних норм поширюється на відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів та поводження з відходами, та вони є обов`язковими для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування і громадянами. Згідно пункту 2.21. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць рідкі відходи (фекалії, сеча, помиї), що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною. Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об`єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується. Вигреби необхідно очищати у міру їх заповнення. Перевезення рідких відходів з вигребів та розміщення їх на території приватних володінь, а також використання їх як добрива в сільському господарстві забороняється. Відповідно до пункту 2.22. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м. В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки. Аналогічні за змістом приписи містяться у пункті 3.32. державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПін 2.2.4-171-10), затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 12 травня 2010 року № 400. Отже, вигрібна яма споруджена з порушенням вимог пункту 10.8.4. ДБН В.2.5- 75:2013, пункту 3.32. ДСанПін 2.2.4-171-10, пунктів 2.21., 2.22. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць. Згідно частини 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», громадяни зобов`язані піклуватися про своє здоров`я та здоров`я і гігієнічне виховання своїх дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; виконувати обов`язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя. Відповідно до частини 1 ст. 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримувати вимог санітарного законодавства. Згідно частини 3 ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм. За приписами пунктів «а», «в» частини першої статті 15 Закону України «Про відходи» громадяни України, іноземці та особи без громадянства зобов`язані: дотримуватися вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері поводження з відходами; виконувати інші обов`язки, передбачені законами, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами. Статтею 1 Закону України «Про відходи» визначено, що відходи це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; рідкі відходи це побутові відходи, що утворюються у будинку за відсутності централізованого водопостачання та каналізації і зберігаються у вигрібних ямах. Поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм, стандартів і правил (ч. 1 ст. 35-1 Закону України «Про відходи»). Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України «Про відходи», спори, що виникають у сфері поводження з відходами, вирішуються судом у встановленому законодавством порядку. Відповідно до частин 2, 5 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Положення аналогічного змісту містить стаття 41 Конституції України, згідно з частиною сьомою якої, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Частиною 2 ст. 293 Цивільного кодексу України передбачено, що діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду. Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. На виконання вимог ст.175 Цивільного процесуального кодексу України повідомляю, що: 1 орієнтовний розрахунок судових витрат становить: понесені витрати: сплата судового збору - 1331,20 грн. Понесення інших витрат не очікується».

Ухвалою від 18 травня 2026 року провадження у справі відкрито і призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

17 червня 2026 року від третьої особи ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, в яких вказано, що третя особа повністю не підтримує позовні вимоги Позивача щодо зобов`язання Відповідача розібрати та засипати вигрібну яму, яка знаходить у дворі загального користування між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 з огляду на наступне. Вона є мешканкою квартири АДРЕСА_6 . Позивач за адресою: АДРЕСА_3 не проживає. Будинки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 мають спільний двір загального користування. В зазначених будинках централізована каналізація відсутня. Спірна вигрібна яма розташована на належній відстані від ганків/вікон житлових будинків, упорядкована, запахи відсутні, регулярно обслуговується. Жодних незручностей та шкоди не завдає. Споруда охайна, забруднення території відсутнє. Твердження Позивача про те, що спірна вигрібна яма створює небезпеку чи завдає шкоди мешканцям є упередженим. Як безпосередній житель за вказаною вище адресою вона жодних претензій до Відповідача не має. Вимога вчинити дії, а саме: розібрати та засипати спірну вигрібну яму є крайнім та радикальним заходом. Знищення/засипання повністю позбавить квартиру Відповідача водовідведення, призведе до повної ліквідації системи каналізації, унеможливить нормальне проживання. Також, на засадах добросусідства 03.05.2025 року вона надала Відповідачу письмову згоду на влаштування нею у визначеному місці вигрібної ями (копія згоди додається до цих пояснень). Як їй відомо, претензій до Відповідача, мешканці які дійсно проживають в будинках АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 і користуються спільним двором, не висловлювали. Сварки, конфлікти, чвари, сутички з питання влаштування вигрібної ями Відповідачем - відсутні. Оскільки, як зазначалося вище, централізована каналізація в будинках АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 відсутня, влаштування вигрібних ям з дотриманням вимог ДБН та встановленим державним санітарним нормам неможливо, то у дворі спільного користування між вказаними будинками у мешканців цих будинків влаштовані індивідуальні вигрібні ями (крім кв. АДРЕСА_7 ), і сусідські конфлікти між мешканцями сусідами щодо місць влаштування вигрібних ям відсутні. У задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії: розібрати та засипати вигрібну яму, просить відмовити повністю.

2 липня 2026 року відповідач подала відзив на позов, в якому вказала: «У провадженні Роменського міськрайонного суду Сумської області знаходиться цивільна справа № 585/1873/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.05.2026 справа № 585/1873/26 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. 18 червня 2026 року Відповідачем отримано позовну заяву з додатками, що підтверджується відміткою про отримання ( в матеріалах справи). Підготовче судове засідання призначено на 09 год. 40 хв. 17.07.2026 р. За змістом позовних вимог позивач просить зобов`язати Відповідача розібрати та засипати вигрібну яму, яка знаходиться на відстані 3 метрів від стіни належного їй на праві спільної часткової власності житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , не допустивши зливу в неї нечистот. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вигрібна яма становить небезпеку для позивача та її рідних. Зазначає, що вигрібна яма споруджена з порушенням вимог Державних санітарних норм та правил утримання територій. Здійснюючи право сторони подати відзив на позовну заяву, Відповідач надає свої заперечення щодо змісту позовних вимог, в т.ч. мотиви їх відхилення. Ознайомившись із текстом позовної заяви, я повністю не погоджуюся з позовними вимогами, вважаю їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке. На підставі Договору купівлі-продажу квартири від 30.08.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Роменської міської державної нотаріальної контори Совою С.М., зареєстровано в реєстрі за № 718 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 136028839 від 30.08.2018 мені належить квартира АДРЕСА_5 . Будинки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 мають спільний загальний двір. У зв`язку з тим, що в зазначених будинках централізована каналізація відсутня, кожен з мешканців облаштував собі вигрібні ями, окрім позивача та третьої особи – ОСОБА_4 . На момент купівлі мною квартири АДРЕСА_5 , у приміщенні вже була облаштована каналізація попереднім власником, вигрібна яма була влаштована біля ганку моєї квартири. У зв`язку з тим що частина моєї квартири та ганок квартири потребують капітального ремонту, мною у 2025 році було прийнято рішення про влаштування іншої вигрібної ями близько мого гаражу з додержанням правил добросусідства. У травні 2025 року мною була облаштована вигрібна яма у визначеному місці з попереднім погодженням щодо місця розташування вигрібної ями з сусідами, що постійно проживають в будинках АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 і користуються спільним двором. Пунктом 2.21. Наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження державних санітарних норм та правил утримання населених місць» від 17.03.2011 № 145, визначено, що рідкі відходи, що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною. Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства (аб 2 п. 2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць). Постановою КМУ від 07 червня 2017 року № 406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Згідно з п. 6 вказаного Переліку, зведення на земельній ділянці вигрібних ям не потребує оформлення дозвільних документів на будівництво. Таким чином, чинне законодавство України не містить зобов`язань щодо оформлення дозвільних документів на будівництво вигрібних ям на присадибних (садових, дачних) ділянках та введення їх в експлуатацію, а тому самочинним будівництвом вважатися не може. Питання щодо розташування вигрібної ями, відповідно до принципу добросусідства, було узгоджене відсутністю будь – яких претензій зі сторони усіх сусідів, що проживають в будинках АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 і користуються спільним двором. На засадах добросусідства, мені сусідами ( власниками квартир) були надані письмові згоди щодо місця розташування вигрібної ями у визначеному мною місці, що підтверджується згодою від 03.05.2025 гр. ОСОБА_3 - адреса: АДРЕСА_3 ; згодою від 05.05.2025 гр. ОСОБА_5 - адреса: АДРЕСА_8 ; згодою від 03.05.2025 гр. ОСОБА_6 - адреса: АДРЕСА_9 . Контакти позивача мені були невідомі, оскільки позивач за адресою: АДРЕСА_3 , з моменту купівлі мною квартири за вищевказаною адресою ( з 30.08.2018 р.) до дня подання цього відзиву, не проживає. Гр. ОСОБА_7 , яка постійно проживає в житловому приміщенні, що на праві спільної часткової власності належить позивачу будинку АДРЕСА_3 (близько 5 років) та користується загальним двором, заперечень та претензій не висловлювала щодо місця розташування вигрібної ями у визначеному мною місці, що підтверджується згодою від 26.06.2026. Інший співвласник частини будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_4 – третя особа, з моменту купівлі мною квартири, не проживав за вказано адресою, його контакти мені невідомі, його частина будинку АДРЕСА_3 знаходиться в занедбаному стані, після пожежі непридатна до житла, що підтверджується фото матеріалами. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_4 не є громадянином України, країна громадянства: Російська Федерація. У зв`язку з зазначеним, згода від ОСОБА_4 відповідно не була мною отримана. Позивач стверджує, що спірна вигрібна яма побудована з порушенням державних будівельних та санітарних норм. Враховуючи фактичне розташування: житлових будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , наявних господарських будівель і споруд, технічна можливість розміщення вигрібної ями із дотриманням існуючих нормативно – правових акті у галузі будівництва відсутня. Розміщення вигрібної ями із дотриманням відстані у 20 метрів від будинку АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 не є можливим через невелику територію двору загального користування. Відстань між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , де я проживаю становить близько 10 м, що унеможливлює облаштування вигрібної ями з дотриманням будівельних і санітарних норм ( фото (скановані копії) двору додаються до цього відзиву, оригінали у мене в наявності). Вказана споруда не створює стійкі неприємні запахи, навколо ями сухо, немає жодних ознак підтоплення, болота, виконана з залізобетонних кілець, облаштована щільно прилягаючою бетонною кришкою. У бетонній кришці є отвір, щільно закритий люком ( фото ( сканована копія) додається до цього відзиву, оригінал у мене в наявності). Земельна ділянка, на якій розташована облаштована вигрібна яма, не обладнана джерелами децентралізованої води (криницями чи свердловинами), а відповідно не створює жодної загрози забруднення питної води та не порушує вимог ДСанПіН 2.2.4-171-10 щодо охоронних зон джерел водопостачання. Оскільки питних джерел у позивачки немає, загроза її здоров`ю повністю відсутня. У відповідності до ч. 1 ст. 103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо) З мого боку вживаються всі необхідні заходи для належного утримання споруди відповідно до правил добросусідства (ст. 103 Земельного кодексу України). Експлуатація вигрібної ями здійснюється без жодних порушень прав позивача. Очищення споруди проводиться у міру заповнення. Жодних затоплень, неприємних запахів чи інших негативних факторів, які б заважали позивачу користуватися його власністю, не існує. Відстань від середини люка вигрібної ями до вікна та ганку Позивача становить більше ніж 5 метрів, що підтверджується фото ( фото двору (скановані копії) додаються до цього відзиву, оригінали у мене в наявності). А отже твердження позивача про неналежну експлуатацію вигрібної ями є хибним та надуманим. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що спірна господарська споруда (вигрібна яма), яка розташована у загальному дворі порушує його права. Проте, у позовній заяві позивачем належним чином не мотивовано та не обґрунтовано у чому полягає порушення його прав. Самі лише суб`єктивні твердження позивача про те, що споруда їй « заважає» не можуть бути підставою для її ліквідації. Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 149/736/20 зазначив, що непогодження з позивачем місця розташування вигрібу, неможливість дотримання технічних та санітарних норм, само по собі не призводить до негативних наслідків для позивача, а отже не є підставою для задоволення позовних вимог про розібрання та засипання вигрібної ями. Як зазначалося вище, у одноповерховому будинку АДРЕСА_4 відсутня централізована система водовідведення (каналізація). Спірна вигрібна яма є єдиним можливим способом забезпечення життєдіяльності мого домогосподарства. Вимога Позивача про повне розібрання та засипання ями є крайнім і неспівмірним заходом, який фактично позбавить мене базових умов проживання та порушить моє конституційне право на житло, та мої права на належні санітарні умови. Слід зауважити, що порушення технічних та санітарних вимог встановлених Державними санітарними нормами та правилами утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 145 від 17 березня 2011 року, Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» ДБН 360-92 відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, рішень Європейського суду з прав людини щодо мирного володіння майном, які є частиною національного законодавства України, само по собі не може бути безумовною підставою для задоволення позовних вимог позивача в частині розібрання та засипання вигрібної ями, з огляду на наступне. Так, згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Тобто, це гарантує особі право на мирне володіння майном, і її право може бути обмежено з боку держави лише на певних умовах передбачених законом та лише у суспільних інтересах. У рішенні «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, Європейський суд з прав людини вказав, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. У свою чергу, вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Окрім цього, втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно бути виправданим, а таким воно є, якщо здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу» та з дотриманням «справедливого балансу». У рішенні «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) від 23 січня 2014 року, Суд зазначив: «…будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар…» . У справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» від 28 липня 1999 року Суд вказав, що Перший протокол, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав та свобод особи. У рішенні «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року Суд вказав, що згідно з усталеною практикою Суду при здійсненні будь-якого втручання має забезпечуватися «справедливий баланс» між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи. Вимога забезпечення такого балансу знаходить своє відображення у всій структурі статті 1 Першого протоколу. Для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати "справедливий баланс" між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями. Позивач обґрунтовує свої вимоги лише формальним порушенням санітарно – захисної смуги. Проте чинне законодавство та судова практика Верховного Суду вказують, що для знесення або засипання споруди необхідна наявність реального, а не уявного порушення прав іншої особи. Відповідно до сталої практики Верховного Суду, захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорювань право. Сам по собі факт недотримання санітарно – будівельних відстаней за відсутності доведеного факту заподіяння шкоди чи реальної загрози безпеці не є достатньою підставою для засипання чи демонтажу господарської споруди, оскільки такий захід є крайнім заходом. Як слідує зі змісту постанови Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року по справі № 6-180цс14 у спорі про знесення самочинного будівництва, позивач, звертаючись з позовом про захист порушених прав власника, не пов`язаних з позбавленням володіння власністю або вказаних прав, які з достатньою вірогідністю будуть порушені в майбутньому внаслідок незаконного будівництва іншої особи (ст.ст. 376, 391, 396 ЦК України) повинен довести, а суд встановити не тільки факт зведення відповідачем будівлі (споруди) з порушенням вимог закону, зокрема будівельних, санітарних, інших норм та правил, а й факт порушення внаслідок будівництва (реальної можливості порушення) прав, свобод чи інтересів самого позивача, що в сукупності є підставами для захисту його права, оскільки сам по собі факт незаконності будівництва не є достатньою підставою для задоволення позову. Отже, позивачка вказує на порушення його прав, проте той факт, що інші влаштовані аналогічні вигрібні ями у дворі загального користування будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , що розташовані на відстані значно меншій від будинку АДРЕСА_3 , ніж влаштована мною вигрібна яма абсолютно її не турбують і не оцінюється нею як загроза, ставить під сумнів обґрунтованість заявлених позовних вимог ( фото двору ( скановані копії) додаються, оригінали у мене в наявності). Подібне ставлення свідчить про вибірковий підхід до дотримання будівельних і санітарних норм та вказує на відсутність реальної шкоди від дій Відповідача. Позивач безпідставно звинувачує Відповідача у створенні незручностей через функціонування вигрібної ями. Також, позивач, як на підставу своїх вимог посилається на Акт міжвідомчої комісії при виконавчому комітеті Роменської міської ради № 2561 від 24.10.2025 року. Вважаю цей доказ таким, що не може бути покладений в основу судового рішення з огляду на таке: 1. Акт складено за зверненням сторонньої/невідомої особи, ОСОБА_8 , що не являється власником квартири/ співвласником будинку АДРЕСА_10 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ( копії: інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 479855772 від 02.06.2026, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 479857058 від 02.06.2026, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 479858392 від 02.06.2026 додаються до цього відзиву). В тому числі така особа ( ОСОБА_8 ) не проживає за вказаними адресами. 2. Порушення процедури складання: Акт № 2561 від 24.10.2025 року було складено без мого повідомлення та за моєї відсутності. Мене було позбавлено права надати пояснення, оглянути місце разом із комісією та внести зауваження до тексту акта. Це свідчить про упередженість та однобічність документа. В тому числі акт огляду повинен фіксувати присутність осіб, яких стосується розгляд питання, зокрема власника, сусідів, оскільки це забезпечує об`єктивність, прозорість та врахування інтересів усіх сторін відповідно до норм добросусідства. 3. В акті відображено лише приблизну геометричну відстань (3 м) та факт наявності споруди. 4. Наявний у матеріалах справи Акт комісії № 2561 від 24.10.2025 відображає виключно результати візуального огляду території. 5. Також, з Акту комісії не зрозуміло при проведені огляду міжвідомчою комісією прибудинкових територій між одноповерховими будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , яка саме з вигрібних ям була предметом огляду? Оскільки на прибудинкових територіях у загальному дворі між одноповерховими будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , обладнано декілька вигрібних ям. Таким чином, вимоги позивача, які ґрунтуються на такому документі, не мають під собою жодної правової основи. Засипання вигрібної ями, оскільки в моєму будинку немає центральної каналізації, призведе до повної ліквідації базових санітарно-технічних умов у квартирі, унеможливить її нормальну експлуатацію та створить загрозу санітарноепідемічному благополуччю як моєму, так і навколишнього середовища, що є порушенням права на нормальні умови проживання ( ст. 48 Конституції України), в т.ч. порушує ст. 8 Конвенції про захист прав людини (Право на повагу до приватного і сімейного життя). Право на житло включає в себе не лише наявність даху над головою, а й забезпечення мінімально необхідних умов для проживання людини, зокрема доступу до водовідведення та санітарії. Згідно з ст. 319 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для задоволення власних потреб. Задоволення природних та санітарно-гігієнічних потреб людини є невід`ємною складовою життєдіяльності. Вимога позивача про засипання вигрібної ями позбавляє мене можливості користуватися квартирою за призначенням, що є прямим порушенням права на повагу до приватного і сімейного життя та порушує мої права на гідні умови проживання. З огляду на вищевказане, позовні вимоги Позивача є безпідставними, ґрунтуються виключно на суб`єктивній та особистій неприязні, а вимога про повне засипання (ліквідацію) критично важливої інженерної споруди є непропорційним та радикальним способом захисту, що грубо порушує мої житлові права. На підставі вищезазначеного, … 3. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії до ОСОБА_2 – відмовити повністю».

17 липня 2026 року закінчене підготовче засідання і справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки не повідомила, про відкладення розгляду справи не клопотала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки не повідомила, про відкладення розгляду справи не клопотала.

Представники позивача та відповідача надали спільне клопотання в якому просять проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Третя особа : ОСОБА_3 надала заяву про розгляд справи без її участі.

Третя особа: ОСОБА_4 до суду не прибув, виклик направлявся за адресою вказаною в позовній заяві.

Третя особа Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської обл., прибуття представника не забезпечив, про відкладення розгляду справи не клопотав. В клопотанні, яке надійшло суду в підготовче судове засідання просив розглянути справу за наданими доказами у відповідності чинного законодавства та за відсутності представника Виконавчого комітету.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 березня 2017 року, спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_9 , є ОСОБА_1 . Спадщина складається з 21/50 (двадцяти однієї п`ятидесятої) частки житлового будинку з дерева, обкладеного цеглою - А, житловою площею 86,4 квадратних метрів, загальною площею 131,5 квадратних метрів, та слідуючих надвірних споруд: сараї з дерева - Б, Б1, сарайприбудова з дошки – б, погріб з цегли —п/г, п/г 1 під літ. А, погріб з цегли — п/г під літ. Б, ганки дерев`яні гн, гн1, які знаходяться в АДРЕСА_1 , під номером шість (а.с.6).

У витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вказано, співвласником житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 , вказана ОСОБА_1 . Вид спільної власності – спільна часткова, розмір частки –2150 (а.с.7-8).

В акті міжвідомчої комісії при виконавчому комітеті Роменської міської ради № 2561, вказано: «На розгляд комісії надійшло звернення від ОСОБА_8 по питанню самовільного захвату земельної ділянки (прибункових територій) між одноповерховими багатоквартирними будинками на АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , та будівництва на ній вигрібної ями власницею квартири АДРЕСА_5 - ОСОБА_2 . Під час розгляду цього питання міжвідомчою комісією було здійснено огляд прибудинкових територій між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , та встановлено, що дійсно на відстані близько 3 метрів від житлового будинку АДРЕСА_3 облаштована вигрібна яма на земельній ділянці, яка відноситься до земель комунальної власності Роменської міської територіальної громади. Пунктами 2.21-2.22 Державних санітарними норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.03.2011 № 145 визначено слідуюче. Рідкі відходи (фекалії, сеча, помиї), що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною. Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Об`єм вигребу розраховується виходячи з чисельності населення, що ним користується. Вигреби необхідно очищати у міру їх заповнення. Перевезення рідких відходів з вигребів та розміщення їх на території приватних володінь, а також використання їх як добрива в сільському господарстві забороняється. Вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувальнопрофілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м. Спірні питання щодо місць розміщення вигребів на території присадибної ділянки розглядаються у порядку вирішення земельних спорів згідно з законодавством. Отже, місце розташування вигрібної ями не відповідає встановленим державним санітарним нормам. За результатами обговорення цього питання комісія прийшла до висновку рекомендувати: 1. Власниці квартири АДРЕСА_5 - ОСОБА_2 , протягом 10 календарних днів з дати отримання цього акта, демонтувати самовільно облаштовану вигрібну яму та привести земельну ділянку у належний стан. В подальшому визначитися з іншим місцем розташування вигрібної ями з дотриманням встановлених санітарними норм. 2. Управлінню житлово комунального господарства Роменської міської ради перевірити виконання ОСОБА_2 рекомендацій міжвідомчої комісії. У разі не здійснення демонтажу самовільно облаштованої вигрібної ями та не приведення земельної ділянки у належний стан, застосувати заходи адміністративної відповідальності відповідно до чинного законодавства України. 3. Співвласникам одноповерхових багатоквартирних житлових будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 дотримуватись правил добросусідства та не чинити перешкод один одному (а. с. 9).

В інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно співвласниками житлового будинку садибного типу, за адресою АДРЕСА_1 , вказані: ОСОБА_3 – 6/25, ОСОБА_1 – 21/50, ОСОБА_4 - 17/50 Вид спільної власності – спільна часткова (а.с.10-11).

З копії заяви, яка надана третьою особою ОСОБА_3 , вбачається, що ОСОБА_3 , власниця кв. АДРЕСА_6 не має заперечень проти влаштування вигрібної ями її сусідкою ОСОБА_2 в загальному дворі будинків АДРЕСА_10 , а також не має заперечень проти розташування ями близько її господарчої будівлі. Дата заяви вказана 03.05.2025 (а. с.43).

У Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником кв. АДРЕСА_5 вказано ОСОБА_2 (а.с.66).

На аркуші 67 матеріалів справи міститься копія згоди ОСОБА_7 в якій вказано: « Я ОСОБА_7 , що постійно з 2021 р. проживаю АДРЕСА_11 заперечень проти влаштування вигрібної ями ОСОБА_10 в загальному дворі буд. АДРЕСА_3 і АДРЕСА_4 не маю претензій. Вигрібна яма не заважає, неприємних запахів немає. Вигрібна яма влаштована у травні 2025 року». Заява датована 26.06.2026.

5 травня 2025 року ОСОБА_5 , власниця кв. АДРЕСА_12 написала згоду, якою повідомила що не має заперечень проти влаштування вигрібної ями її сусідкою ОСОБА_2 у загальному дворі будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 (а.с. 67 звор.).

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_12 є ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке видане 08.09.2025 (а.69-70).

3 травня 2025 року ОСОБА_6 власник кв. АДРЕСА_13 написав згоду, якою повідомив, що не має заперечень проти влаштування вигрібної ями його сусідкою ОСОБА_2 у загальному дворі будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 (а.с. 78 ).

Копії фотографій, доданих відповідачем до відзиву, суд до уваги не бере, оскільки вони неналежної якості і не мають позначень, які б давали суду можливість зробити якісь висновки з даних зображень.

Дослідивши матеріали зібрані у справі суд дійшов висновку що між сторонами склалися спірні правовідносини щодо законності облаштування відповідачем вигрібної ями.

Як визначено п.2) ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вивчивши позовну заяву, дослідивши надані сторонами докази, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає.

Такого висновку суд дійшов у зв`язку з тим, що позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що вигрібна яма ОСОБА_11 розташована у дворі загального користування, порушує її законні права чи інтереси.

Зокрема позивачем на надано доказів на підтвердження доводів викладених в позовній заяві, а саме: 1. що вищевказана вигрібна яма не є водонепроникною; 2. що вона тривалий час не очищається; 3. що внаслідок такого її розташування забруднюються грунтові води; 4. що вигрібна яма розташована на відстані, меншій ніж передбачена вимогами чинного законодавства; 5. що вказані обставини становлять реальну небезпеку для позивача та її рідних.

Більшість вказаних позивачем обставин не є загальновідомими, а відповідно потребують доказування в порядку визначеного чинним ЦПК України, проте позивач надала суду на підтвердження своїх доводів лише акт міжвідомчої комісії, який, до певної міри, спростовується актом міжвідомчої комісії, який надано відповідачем, зокрема в частині відстані на якій розташована вигрібна яма від приміщень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 76-89, 247, 264, 293, 294, 315, 316, 318 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області, про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 30 жовтня 2026 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга