Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №950/3045/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3045/26

Номер провадження 3/950/1254/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Лебединського районного суду Сумської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 227577 від 21 вересня 2026 року ОСОБА_1 ставиться у вину те, що вона 21 вересня 2026 року за місцем свого проживання у с. Гарбузівка Сумського району Сумської області ухилялася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення належних умов життя та виховання своїх малолітніх дітей, що, за твердженням працівника поліції, виразилося у проживанні дітей в антисанітарних умовах, неналежному догляді за ними та незабезпеченні необхідних побутових умов.

Зазначені дії працівником поліції кваліфіковано за частиною першою статті 184 КУпАП.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі, до матеріалів справи долучено рапорт працівника поліції від 21 вересня 2026 року, довідку про результати проведення перевірки інформації від 24 вересня 2026 року, письмові пояснення ОСОБА_1 від 21 вересня 2026 року та копії документа, що посвідчує її особу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши кожний із долучених документів окремо та їх сукупність, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з недоведеністю наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, з таких підстав.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на охоронювані законом суспільні відносини і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною першою статті 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Водночас сам по собі факт незадовільного побутового стану житла, навіть у разі його належного підтвердження, не завжди є безумовною підставою для притягнення батьків до адміністративної відповідальності. Для встановлення складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, необхідно довести конкретні обставини невиконання батьківських обов`язків, протиправність відповідної поведінки та наявність вини особи у формі умислу або необережності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП суд при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Отже, саме уповноважена посадова особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, зобов`язана забезпечити належне документування його обставин та зібрати достатні докази на підтвердження висунутого особі адміністративного обвинувачення.

Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 227577 складено 21 вересня 2026 року. Водночас довідка про результати проведення перевірки інформації, на яку фактично спирається викладене в протоколі обвинувачення, складена лише 24 вересня 2026 року, тобто через три дні після оформлення протоколу.

Наведена обставина має істотне значення для оцінки повноти та послідовності документування правопорушення.

Зокрема, на момент складання протоколу 21 вересня 2026 року довідки від 24 вересня 2026 року ще не існувало, а тому вона об`єктивно не могла бути документом, на підставі якого працівник поліції на час оформлення протоколу встановив обставини правопорушення.

При цьому суд враховує, що саме по собі складення певного документа після оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про його автоматичну недопустимість як доказу. Однак такий документ підлягає перевірці з погляду джерел отриманої інформації, її достовірності, способу фіксації відповідних обставин та узгодженості з іншими доказами.

Із довідки від 24 вересня 2026 року вбачається, що працівником поліції за результатами перевірки повідомлення зроблено висновок про проживання ОСОБА_1 разом із дітьми в антисанітарних умовах, наявність у будинку бруду, розкиданих речей, постільної білизни, яка потребує прання, немитого посуду, а також про неналежне виконання матір`ю своїх обов`язків щодо догляду за дітьми.

Проте зазначена довідка за своїм змістом є документом узагальнювального характеру, складеним працівником поліції за наслідками проведеної перевірки.

До матеріалів справи не долучено акта обстеження житлово-побутових умов проживання дітей, у якому були б безпосередньо зафіксовані стан житлового приміщення, конкретні виявлені недоліки, час проведення обстеження та особи, які брали в ньому участь.

Відсутні також фотознімки або відеозаписи, які б об`єктивно підтверджували описаний у довідці стан житла, пояснення очевидців, інших осіб, присутніх під час перевірки, або представників служби у справах дітей, які б засвідчували наявність обставин, зазначених у протоколі.

Не надано доказів, які б дозволяли встановити, що виявлені побутові обставини мали систематичний характер, були наслідком винного ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків або створювали конкретну небезпеку для життя чи здоров`я її дітей.

Викладені у довідці висновки щодо відсутності умов для психологічного та фізичного розвитку дітей не підкріплені належними фактичними даними, які давали б можливість перевірити їх обґрунтованість.

За таких обставин довідка від 24 вересня 2026 року не може вважатися достатнім самостійним підтвердженням усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

Оцінюючи рапорт працівника поліції від 21 вересня 2026 року, суд встановив, що його зміст фактично зводиться до повідомлення про надходження звернення щодо можливого неналежного виконання ОСОБА_1 обов`язків із догляду за дітьми.

Зазначений рапорт підтверджує факт надходження до органу поліції відповідної інформації та її реєстрації, однак не підтверджує достовірності обставин, викладених у первинному повідомленні.

Сам по собі рапорт працівника поліції не засвідчує безпосереднього сприйняття його автором обставин, які утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення.

З огляду на приписи статті 251 КУпАП рапорт як службовий документ не виключається з числа можливих джерел фактичних даних, проте його доказове значення визначається конкретним змістом, джерелами обізнаності автора та можливістю перевірки викладеної інформації.

У цій справі рапорт не містить результатів безпосереднього встановлення факту ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків, а лише відображає інформацію про отримане повідомлення.

Тому суд приходить до висновку, що зазначений рапорт не є належним і достатнім доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Факт надходження повідомлення до поліції та його реєстрації не може ототожнюватися з доведеністю обставин адміністративного правопорушення.

Щодо письмових пояснень ОСОБА_1 від 21 вересня 2026 року, суд зазначає, що вони підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи.

Наведені нею відомості щодо обставин проживання, сімейного становища та побутових умов не можуть автоматично розцінюватися як безумовне визнання всіх ознак адміністративного правопорушення.

Суд також враховує, що у довідці від 24 вересня 2026 року міститься твердження про підтвердження ОСОБА_1 виявлених недоліків та її намір здійснити прибирання у будинку і створити необхідні умови для дітей.

Разом із тим саме по собі повідомлення особи про намір поліпшити побутові умови або усунути окремі недоліки не свідчить про визнання нею факту винного ухилення від виконання передбачених законом батьківських обов`язків.

Так само наявність у протоколі запису про згоду з його змістом не звільняє суд від обов`язку перевірити фактичні обставини правопорушення та встановити наявність усіх елементів його складу.

Визнання особою певних фактичних обставин не може підміняти собою доказування тих обставин, які є необхідними для висновку про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення.

Копії документа, що посвідчує особу ОСОБА_1 , підтверджують її анкетні дані, однак не містять відомостей, які б підтверджували обставини інкримінованого їй правопорушення.

Отже, жоден із досліджених судом документів окремо, а також їх сукупність не дають достатніх підстав для безсумнівного висновку про те, що ОСОБА_1 вчинила протиправну винну бездіяльність, передбачену частиною першою статті 184 КУпАП.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення повинен містити, зокрема, відомості про місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення.

Протокол є процесуальним документом, у якому формулюється суть адміністративного обвинувачення, однак викладення в ньому певних обставин саме по собі не означає їх доведеності.

У цій справі фактичні обставини, зазначені у протоколі від 21 вересня 2026 року, не знайшли достатнього підтвердження іншими об`єктивними доказами.

Суд наголошує, що адміністративна відповідальність за частиною першою статті 184 КУпАП настає не за сам факт наявності певних побутових недоліків, а за винне ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Для встановлення такого ухилення необхідно з`ясувати, які саме обов`язки особа не виконувала, у чому конкретно полягали її протиправні дії чи бездіяльність, протягом якого часу вони мали місце, а також якими доказами підтверджується винне ставлення особи до невиконання цих обов`язків.

Матеріали справи не містять достатніх фактичних даних, які б дозволяли встановити зазначені обставини.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначений конституційний принцип підлягає врахуванню і під час вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки така відповідальність має каральний характер та передбачає застосування державного примусу.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особі гарантується право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

У практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року, наголошено на необхідності забезпечення безсторонності суду під час розгляду справ карального характеру та недопустимості фактичного виконання судом функцій сторони обвинувачення.

Отже, суд не вправі самостійно формувати нове адміністративне обвинувачення, відшукувати докази на підтвердження вини особи або усувати недоліки доказування замість уповноваженого органу, який склав протокол.

Згідно зі статтею 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінивши долучені до справи докази відповідно до зазначених вимог, суд доходить висновку, що вони не утворюють належної, достовірної та достатньої сукупності фактичних даних, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 .

При цьому суд не заперечує необхідності забезпечення належних умов проживання та виховання дітей і виконання батьками відповідних обов`язків, передбачених законодавством України.

Разом із тим необхідність захисту прав та інтересів дітей не звільняє орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, від обов`язку належного доказування обставин, які є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Застосування адміністративного стягнення за відсутності достатніх доказів винуватості особи суперечило б принципу законності, презумпції невинуватості та завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 284 КУпАП за результатами розгляду справи суд виносить, зокрема, постанову про закриття провадження у справі.

Таким чином, оскільки досліджені судом докази не підтверджують поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, а невстановлені обставини не можуть бути замінені припущеннями, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 7, 9, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ