Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №950/3043/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3043/26

Номер провадження 3/950/1253/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Лебединського районного суду Сумської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 227578 від 21 вересня 2026 року ОСОБА_1 ставиться у вину те, що вона 21 вересня 2026 року за місцем свого проживання у с. Гарбузівка Сумського району Сумської області неналежним чином виконувала передбачені законодавством батьківські обов`язки щодо виховання та утримання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що, за твердженням працівника поліції, виразилося у незабезпеченні належних умов його проживання, перебуванні дитини в антисанітарних умовах та створенні обставин, які можуть негативно впливати на її здоров`я.

Зазначені дії працівником поліції кваліфіковано за частиною першою статті 184 КУпАП.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі, до матеріалів справи долучено рапорт працівника поліції від 21 вересня 2026 року, довідку про результати проведення перевірки інформації від 24 вересня 2026 року, письмові пояснення ОСОБА_1 від 21 вересня 2026 року, копію свідоцтва про народження дитини та копії документа, що посвідчує особу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази окремо та в їх сукупності, суддя приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з недоведеністю наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, з таких підстав.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на охоронювані законом суспільні відносини і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною першою статті 184 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, є саме ухилення батьків від виконання покладених на них законом обов`язків, тобто відповідна протиправна поведінка, яка може проявлятися у формі дії або бездіяльності.

При цьому для встановлення складу зазначеного адміністративного правопорушення необхідно довести не лише наявність певних недоліків у побутових умовах проживання дитини, а й те, що такі обставини є наслідком винної поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Сам по собі незадовільний стан житлового приміщення, без встановлення конкретних обставин винного ухилення батьків від виконання своїх обов`язків, не може автоматично свідчити про наявність складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Отже, саме уповноважена посадова особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, зобов`язана забезпечити належне документування обставин його вчинення та зібрати достатні докази на підтвердження висунутого особі адміністративного обвинувачення.

Суддею встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 227578 складено 21 вересня 2026 року.

Водночас довідка про результати проведення перевірки інформації, на яку фактично спирається викладене у протоколі адміністративне обвинувачення, складена лише 24 вересня 2026 року, тобто через три дні після оформлення протоколу.

Наведена обставина має істотне значення для оцінки повноти, послідовності та достовірності документування адміністративного правопорушення.

На момент складання протоколу 21 вересня 2026 року довідки від 24 вересня 2026 року ще не існувало, а тому вона об`єктивно не могла бути документом, на підставі якого працівник поліції на час оформлення протоколу встановив обставини правопорушення.

При цьому сам факт складення довідки після оформлення протоколу не свідчить про її автоматичну недопустимість як доказу, однак зумовлює необхідність перевірки джерел викладеної в ній інформації та її підтвердження іншими фактичними даними.

Із довідки від 24 вересня 2026 року вбачається, що працівником поліції за результатами перевірки зроблено висновок про проживання ОСОБА_1 разом із малолітніми дітьми в антисанітарних умовах, наявність у будинку бруду, розкиданих речей, постільної білизни, яка потребує прання, немитого посуду, а також про неналежне виконання матір`ю своїх обов`язків щодо догляду за дітьми.

Крім того, у зазначеній довідці містяться твердження про зловживання ОСОБА_1 спиртними напоями та залишення дітей без належного нагляду.

Разом із тим наведені обставини не підтверджені належними об`єктивними доказами.

До матеріалів справи не долучено акта обстеження житлово-побутових умов проживання малолітнього ОСОБА_2 , який би містив конкретний опис стану житлового приміщення, встановлених недоліків, часу їх виявлення, а також відомостей про осіб, які брали участь у відповідному обстеженні.

Відсутні фотоматеріали або відеозаписи, які б об`єктивно підтверджували обставини, викладені в довідці.

Не долучено пояснень свідків, сусідів, представників служби у справах дітей або інших осіб, які могли б підтвердити фактичний стан житлових умов, у яких перебувала малолітня дитина.

Не надано доказів того, що дитина залишалася без необхідного нагляду, не отримувала належного харчування, медичної допомоги або перебувала в умовах, які становили реальну загрозу її життю чи здоров`ю.

Також відсутні об`єктивні дані, які б підтверджували викладені у довідці відомості щодо зловживання ОСОБА_1 алкогольними напоями та впливу цієї обставини на виконання нею батьківських обов`язків.

При цьому довідка містить висновки працівника поліції, однак не містить посилань на конкретні належним чином зафіксовані результати обстеження або інші матеріали, які дозволяли б перевірити достовірність зазначених відомостей.

За своїм змістом така довідка має узагальнювальний характер, відображає результати оцінки працівником поліції отриманої інформації, проте сама по собі не доводить наявності всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення.

Суддя приходить до висновку, що складена 24 вересня 2026 року довідка за відсутності інших належних та достатніх доказів не може бути покладена в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Оцінюючи рапорт працівника поліції від 21 вересня 2026 року, суддя встановив, що він містить відомості про надходження повідомлення щодо можливого неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків та його реєстрацію в інформаційно-комунікаційній системі Національної поліції України.

Проте факт надходження до органу поліції певного повідомлення не є тотожним установленню факту вчинення адміністративного правопорушення.

Рапорт не містить відомостей про безпосереднє сприйняття його автором обставин, які становлять об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

Наведений документ лише підтверджує факт отримання працівниками поліції відповідної інформації та необхідність її перевірки.

При цьому відповідно до статті 251 КУпАП рапорт як службовий документ не виключається з числа можливих джерел фактичних даних, однак його доказове значення залежить від змісту викладених у ньому відомостей, джерела їх отримання та можливості перевірки.

У цьому випадку рапорт не містить самостійних фактичних даних, які б підтверджували винне ухилення ОСОБА_1 від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання її малолітнього сина.

Таким чином, зазначений рапорт не є належним і достатнім доказом вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Оцінюючи письмові пояснення ОСОБА_1 від 21 вересня 2026 року, суддя враховує, що вони містять відомості щодо її сімейного становища, проживання разом із дітьми та обставин забезпечення побутових умов.

Водночас наведені у поясненнях відомості не можуть автоматично розцінюватися як безумовне визнання особою всіх обов`язкових ознак адміністративного правопорушення.

Повідомлення про наявність певних побутових труднощів, необхідність проведення прибирання або поліпшення умов проживання дітей саме по собі не підтверджує винного ухилення від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків.

Суддя також враховує, що у протоколі про адміністративне правопорушення міститься запис про згоду ОСОБА_1 із його змістом.

Однак навіть за наявності такого запису обов`язок щодо доказування обставин адміністративного правопорушення не припиняється, а особа не може бути притягнута до відповідальності виключно на підставі формального визнання обставин, які не знайшли належного підтвердження іншими доказами.

Визнання особою певних фактичних обставин не звільняє від необхідності встановлення протиправності її поведінки, наявності вини та інших обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення.

Досліджена копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджує факт його народження та те, що ОСОБА_1 є його матір`ю.

Однак цей документ за своїм змістом підтверджує лише відповідні юридичні факти, пов`язані з походженням дитини, і не містить відомостей про неналежне виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків.

Копії документа, що посвідчує особу ОСОБА_1 , підтверджують її анкетні дані, проте не мають самостійного доказового значення для встановлення факту вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення.

Отже, досліджені матеріали не містять достатніх фактичних даних, які б підтверджували, що ОСОБА_1 умисно або з необережності ухилялася від виконання обов`язків щодо забезпечення належних умов життя та виховання свого малолітнього сина.

Суддя звертає увагу, що відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.

Протокол є процесуальним документом, у якому формулюється суть адміністративного обвинувачення, однак наведені в ньому відомості підлягають перевірці та оцінці разом з іншими доказами.

Сам факт складання уповноваженою посадовою особою протоколу про адміністративне правопорушення не створює презумпції винуватості особи.

У цій справі обставини, викладені в протоколі від 21 вересня 2026 року, не знайшли належного підтвердження сукупністю об`єктивних доказів.

Наявні матеріали не дозволяють встановити, у чому конкретно полягало винне ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно малолітнього сина, які саме передбачені законом обов`язки вона не виконувала та якими належними доказами підтверджується її протиправна поведінка.

Суддя враховує, що наявність у сім`ї незадовільних матеріально-побутових умов не може сама по собі бути достатньою підставою для адміністративної відповідальності батьків.

У кожному конкретному випадку необхідно встановити, чи були відповідні обставини наслідком винного невиконання батьківських обов`язків, а не об`єктивних матеріальних, соціальних або інших життєвих труднощів.

Матеріали справи не містять достатніх доказів, які б дозволяли провести таке розмежування.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначений конституційний принцип має враховуватися і під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, оскільки застосування адміністративного стягнення є формою державного примусу та передбачає встановлення винуватості особи.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» наголошено на необхідності забезпечення безсторонності під час розгляду справ, які за своїм змістом мають каральний характер, та недопустимості фактичного виконання судом функцій сторони обвинувачення.

Отже, суддя не вправі самостійно формувати адміністративне обвинувачення, збирати докази винуватості особи замість уповноваженого органу або усувати допущені під час оформлення матеріалів недоліки доказування.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінивши долучені до справи матеріали відповідно до зазначених вимог, суддя приходить до висновку, що вони не утворюють належної, достовірної та достатньої сукупності фактичних даних, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 .

При цьому суддя враховує, що обов`язок батьків забезпечувати належні умови життя та виховання своїх дітей є безумовним і передбачений законодавством України.

Разом із тим необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини не звільняє орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення, від обов`язку належного доказування фактичних обставин, які становлять підставу для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності достатніх доказів її винуватості суперечило б принципам законності, презумпції невинуватості та завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 284 КУпАП за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення виноситься, зокрема, постанова про закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, оскільки матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, а всі сумніви щодо доведеності її вини підлягають тлумаченню на її користь, суддя приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 7, 9, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ