Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №280/6039/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/6039/24

Головуючий суддя І інстанції – Мінаєва К.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2025 в адміністративній справі №280/6039/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління ДФС у Запорізькій області № 185-0 від 27.09.2021 року про звільнення ОСОБА_2 з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затвердженого постановою КМУ від 29.07.1991 року № 114 (через скорочення штатів) майора податкової міліції ОСОБА_1 (2982414342) старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативно-технічного відділу Управління боротьби з фінансовими злочинами у зв`язку з вказанням неправильної підстави звільнення та зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області, змінити підстави звільнення з вказанням причини звільнення у наказі № 185-0 від 27.09.2021 року, виклавши у наступній редакції: звільнити з посади та податкової міліції ДФС у відставку із зняттям з військового обліку за пунктом 65, підпунктом «а» (за віком) Положення 114 майора податкової міліції ОСОБА_1 (2982414342) старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативно-технічного відділу Управління боротьби з фінансовими злочинами з 27.09.2021 року;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області розглянути питання видачі позивачці посвідчення та нагрудного знаку Ветеран податкової міліції, посвідчення про право на пільги та нагрудний знак Ветеран праці з моменту настання такого права з 28.09.2021 року;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області надати належним чином завірені копії акту про призначення на посаду згідно особової справи позивачки, відповідно до п. 3 ст. 33 Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області присвоїти позивачу чергове спеціальне звання начальницького складу «підполковник податкової міліції» з виданням наказу про присвоєння спеціального звання на підставі п. 35 Постанови КМУ №114 від 29 липня 1991 р. «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ»;

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області по виданню наказу №185-0 від 27.09.2021 р., які полягають у оформленні його не у відповідності до вимог п. 10 розділу ІІІ «Про затвердження Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 р. №1235, а саме: невикладення у ньому стажу служби в органах внутрішніх справ і податкової міліції та вислуги років для призначення пенсії (у тому числі пільгова) у зв`язку з чим зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області внести зміни до наказу ГУДФС №185-0 від 27.09.2021 р. шляхом викладення у ньому стажу служби в податковій міліції та вислугу років для призначення пенсії (у тому числі пільгова) та надати належним чином завірений наказ;

- стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області моральну шкоди в сумі 5 000,00 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2025 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначила, що у останньої існують підстави для зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу навчання в навчальному закладі в межах до п`яти років, а тому вислуга років не день звільнення складає в календарному обчисленні більше 21 року та в пільговому обчисленні більше 26 років. Вказано, що позивач була звільнена з посади у запас ЗСУ за п.п. «г» п. 64 Положення № 114. Водночас, з урахуванням вислуги більше 25 років у позивача, остання повинна була бути звільнена на підставі п.п. «а» п. 65 Положення № 114. Зауважено, що станом на день звільнення зі служби в податковій міліції, вислуга позивача склала більше 26 років, яка є достатньою для наявності у позивача права на отримання чергового звання «підполковник податкової міліції» та посвідчення та нагрудного знака «Ветеран податкової міліції», а відповідно наявні підстави і для відшкодування моральної шкоди.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходила службу в органах податкової міліції з 13.12.2002 по 27.09.2021 (довідка ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 №257).

Наказом голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 № 185-о ОСОБА_1 звільнена з посади та податкової міліції ДФС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» Положення (через скорочення штатів). Вислуга років на день звільнення складає: календарна – 18 років 09 місяців 13 днів; у пільговому обчисленні – 23 роки 10 місяців 24 дні. Підстава: попередження про наступне звільнення.

Згідно з пунктом 2 зазначеного наказу Відділу фінансово-бухгалтерського забезпечення наказано: 1. Згідно з п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний з 18 (вісімнадцяти) повних календарних років служби. 2. Забезпечити проведення розрахунку з ОСОБА_1 , а саме виплатити грошову компенсацію за невикористані 30 діб чергової відпустки за 2017 рік, 05 діб чергової відпустки за 2018 рік, 35 діб чергової відпустки за 2020 рік, 27 діб чергової відпустки за 2021 рік.

Не погоджуючись з відповідачем щодо змісту наказу про звільнення з посади, невидачею посвідчення та нагрудного знаку, присвоєння чергового звання з урахуванням достатньої вислуги років, невидачею акту про призначення на посаду, позивач звернулася з відповідними позовними вимогами до адміністративного суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на відсутність на момент розгляду справи №280/6039/24 доказів набуття ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років станом на момент звільнення її з посади (27.09.2021) або призначення їй пенсії за вислугу років, з огляду на наявність достатньої вислуги на момент звільнення, відсутні підстави стверджувати про неправильне визначення підстави для звільнення позивача зі служби, у зв`язку з чим позовні вимоги є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначений Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, завтердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 № 114.

Згідно з підпунктом «г» пункту 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. Відповідно до підпункту «а» пункту 65 Положення №114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку): за віком - при досягненні граничного віку, встановленого пунктом 7 цього Положення та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.

Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу залежно від присвоєних їм спеціальних звань перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку: особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби - 45 років; полковники міліції та полковники внутрішньої служби - 50 років; генерал-майори міліції, генерал-майори внутрішньої служби, генерал-лейтенанти міліції та генерал-лейтенанти внутрішньої служби - 55 років; генерал-полковники внутрішньої служби - 60 років (пункт 7 Положення №114).

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент звільнення позивача) граничний вік перебування на військовій службі встановлюється: 1) для військовослужбовців рядового, молодшого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 45 років; 2) для військовослужбовців старшого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 50 років; 3) для військовослужбовців вищого сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до 55 років; 4) для військовослужбовців молодшого офіцерського складу - до 45 років; 5) для військовослужбовців старшого офіцерського складу: майорів (капітанів 3 рангу), підполковників (капітанів 2 рангу) - до 50 років; полковників (капітанів 1 рангу) - до 55 років; 6) для військовослужбовців вищого офіцерського складу - до 60 років; 7) для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб: рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років; вищого офіцерського складу - до 65 років.

Отже, для визначення підстави для звільнення за підпунктом «а» пункту 65 Положення №114 позивач мала досягти 45-річного віку.

Як свідчать встановлені обставини справи, станом на 27.09.2021 (день звільнення) вік ОСОБА_1 становив 40 років, у зв`язку з чим відсутні підстави для внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області № 185-о від 27.09.2021 в частині визначення підстав припинення служби в податковій міліції.

Згідно пояснень позивача, відображених як в адміністративному позові, так і в апеляційній скарзі, остання вважає, що з урахуванням п. 10 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто на час звільнення остання набула права на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а з урахуванням додаткового зарахування до вислуги років часу навчання у позивача вислуга складає більше 25 років, що достатньо для призначення пенсії згідно з пунктом "а" статті 12 Закону № 2262-XII, та відповідно наявні підстави для внесення змін у наказ № 185-0 від 27.09.2021 в частині визначення підстави для звільнення підпункту «а» пункту 65 Положення №114.

Так, відповідно до ч. 10 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які набули права на пенсію за вислугу років, а також ті, що є ветеранами війни або учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і до досягнення встановленого граничного віку їх перебування на військовій службі залишилося п`ять і менше років, на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "в" пунктів 1 частин п`ятої та шостої цієї статті.

Згідно наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 № 185-о вислуга років позивача на день звільнення складає: календарна – 18 років 09 місяців 13 днів; у пільговому обчисленні – 23 роки 10 місяців 24 дні.

Згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

З матеріалів справи видно, що в межах судової справи № 280/6038/25 розглядався спір щодо додаткового зарахування до вислуги років позивача часу навчання, а також щодо наявності достатньої вислуги років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2024 у справі №280/6038/25, яке набрало законної сили 10.01.2025, в задоволенні адміністративного позову позивача було відмовлено.

В мотивувальній частині наведеного рішення судом першої інстанції було зазначено, що відсутні підстави для зарахування періоду навчання позивача до вислуги років, оскільки після закінчення відповідного навчального закладу офіцерське (спеціальне) звання позивачу не присвоювалось. Також вказаним рішенням судом не встановлено протиправності дій відповідача при розрахунку вислуги років позивача у пільговому обчисленні.

Крім того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2024 у справі №280/6040/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2025, встановлено, що уповноваженими структурними підрозділами з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсій за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, які звільнені з органів податкової міліції є відповідні територіальні комісії з реорганізації ДФС, проте в матеріалах справи відсутні докази того, що уповноваженим органом (Комісія з реорганізації Головного управління ДФС в Запорізькій області) було направлено подання для призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII, у зв`язку з чим суд визнав передчасними позовні вимоги, заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про зобов`язання призначити пенсію за вислугу років згідно пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі передбаченому пунктом «а» (за віком) ст. 13 Закону №2262-ХІІ з часу настання права на пенсію, а саме з 28.09.2021 року довічно.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що з огляду на відсутність на момент розгляду справи №280/6039/24 доказів набуття ОСОБА_1 права на пенсію за вислугу років станом на момент звільнення її з посади (27.09.2021) або призначення їй пенсії за вислугу років з огляду на наявність достатньої вислуги на момент звільнення, відсутні підстави стверджувати про неправильне визначення підстави для звільнення позивача зі служби, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про розгляд питання видачі позивачу посвідчення та нагрудного знаку Ветеран податкової міліції, посвідчення про право на пільги та нагрудний знак Ветеран праці з моменту настання такого права з 28.09.2021 року, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як видно з пояснень позивача, остання зазначає, що за період проходження служби на посадах начальницького складу податкової міліції з 13.12.2002 по 27.09.2021 вислуга років рахувалася один місяць за півтора, у зв`язку з чим на день звільнення зі служби вислуга років становила більше 26 років, тому має право на видачу їй посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран податкової міліції».

Згідно ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) визначено, що ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.2009 № 1320 «Про затвердження зразка та опису посвідчення і нагрудного знака «Ветеран податкової міліції» установлено, що дія Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. № 1601, поширюється на посвідчення і нагрудний знак «Ветеран податкової міліції».

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1601 (далі - Порядок № 1601 у редакції, чинній на момент звільнення позивача), посвідчення та нагрудні знаки «Ветеран військової служби» видаються (вручаються) особам, які набули статусу ветеранів військової служби відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Посвідчення «Ветеран військової служби» є документом, що підтверджує статус ветерана військової служби і його право на отримання відповідних пільг згідно із Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1601 підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби» є:

наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;

наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій- для осіб, зазначених у пункті 2 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;

наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, - для осіб, зазначених у пункті 3 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;

посвідчення про нагородження медаллю «Ветеран Збройних Сил СРСР» за законодавством колишнього Союзу РСР - для осіб, зазначених у пункті 4 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;

наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 5 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»

Таким чином, нормативно-правове регулювання визначає умовою набуття статусу «Ветеран податкової міліції», зокрема, й звільнення з податкової міліції в запас або у відставку після 25 років бездоганної служби у календарному обчисленні.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що враховуючи відсутність у позивача вислуги більше 25 років у календарному обчисленні на день звільнення, відсутні підстави для видачі їй посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран податкової міліції».

Крім того, відсутні підстави для зобов`язання відповідача розглянути питання щодо видачі посвідчення про право на пільги та нагрудний знак «Ветеран праці» з моменту настання такого права з 28.09.2021, оскільки ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 6 Закону України від 16.12.1993 № 3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», яка визначає умови визнання осіб ветеранами праці.

Щодо правомірності зобов`язання відповідача видати акт про призначення на посаду згідно особової справи позивачки, відповідно до п. 3 ст. 33 Закону України «Про державну службу», то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Так, згідно з частиною третьою статті 33 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» копія акта про призначення на посаду видається державному службовцю, ще одна копія зберігається в його особовій справі.

Разом з тим, що позивачем жодним чином не обґрунтовано зазначені позовні вимоги, що зумовлює висновок про недоведеність факту порушення відповідачем прав ОСОБА_1 у цій частині.

Крім того, за приписами пункту 17 частини третьої статті 3 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» дія цього Закону не поширюється, зокрема, на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом.

Отже, вимоги щодо видачі державному службовцю акта про призначення на посаду відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про державну службу» не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача присвоїти позивачу чергового спеціального звання начальницького складу «підполковник податкової міліції» з виданням наказу про присвоєння спеціального звання на підставі п. 35 Постанови КМУ №114 від 29 липня 1991 р. «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Згідно з пунктом 34 Положення №114 установлюються такі строки вислуги в спеціальних званнях осіб середнього і старшого начальницького складу: молодшого лейтенанта міліції, молодшого лейтенанта внутрішньої служби - 1 рік; лейтенанта міліції, лейтенанта внутрішньої служби - 2 роки; старшого лейтенанта міліції, старшого лейтенанта внутрішньої служби - 3 роки; капітана міліції, капітана внутрішньої служби - 3 роки; майора міліції, майора внутрішньої служби - 4 роки; підполковника міліції, підполковника внутрішньої служби - 5 років. Строки вислуги в званнях полковника міліції, полковника внутрішньої служби і вище не встановлюються.

Відповідно до пункту 35 Положення №114 за успішне виконання завдань, а також за досягнення високих результатів в оперативно-службовій діяльності чергові спеціальні звання начальницького складу можуть бути присвоєні достроково або на один ступінь вище спеціального звання, передбаченого займаною штатною посадою.

Достроково спеціальне звання присвоюється після закінчення не менше половини встановленого строку вислуги у спеціальному званні та при відповідності спеціального звання, що присвоюється, званню, передбаченому займаною штатною посадою.

Чергове спеціальне звання на один ступінь вище спеціального звання, передбаченого штатною посадою, присвоюється:

після закінчення встановленого строку вислуги в спеціальному званні особам начальницького складу, які мають вчену ступінь;

після закінчення не менш як півтора строку вислуги у попередньому спеціальному званні.

Особам начальницького складу, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я чи скороченням штатів і мають вислугу 20 та більше років (у пільговому обчисленні), чергове спеціальне звання до підполковника міліції, підполковника внутрішньої служби включно може бути присвоєно Міністром внутрішніх справ.

Як видно з наказу в.о. начальника Головного управління ДФС у Запорізькій області від 13.08.2018 №290-о «По особовому складу» ОСОБА_1 присвоєно чергове спеціальне звання начальницького складу – майор податкової міліції.

Так, на момент звільнення строк вислуги в спеціальному званні майора податкової міліції ОСОБА_1 становить 3 роки 1 місяць 14 днів.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що на день звільнення з посади позивач мала строк вислуги в спеціальному званні «майор податкової міліції», який є недостатнім для присвоєння їй чергового спеціального звання «підполковник податкової міліції», відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість.

Щодо позовних вимог про видання наказу №185-о від 27.09.2021 без оформлення його у відповідності до вимог п. 10 розділу ІІІ «Про затвердження Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 №1235, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як видно з пояснень позивача, в наказі №185-о від 27.09.2021 відповідачем не викладено стаж служби в органах внутрішніх справ і податкової міліції та вислуги років для призначення пенсії (у тому числі пільгова).

Так, згідно із пунктами 1, 2 розділу І Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 № 1235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2016 за №1668/29798 (далі – Порядок №1235), цей Порядок розроблено відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими. Рішення з питань проходження служби в поліції оформлюються письмовими наказами по особовому складу.

Отже, у наказі органу поліції про звільнення працівника зі служби в поліції має бути зазначено стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах).

Разом з тим, у наказі Головного управління ДФС у Запорізькій області № 185-0 від 27.09.2021 викладено календарну та пільгову вислугу років ОСОБА_1 на день звільнення, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо вимоги про стягнення з Головного управління ДФС у Запорізькій області моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, з огляду на відсутність факту порушення прав позивача в межах даної справи.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.11.2025 в адміністративній справі №280/6039/24 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко