Суд: Центральний районний суд м. Миколаєва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Дрібне хуліганство
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №490/7213/26
Суддя: Лященко В. Л.
490/7213/26 від30.10.2026
нп 3/490/1908/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Ведмеденко А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП,
В С Т А Н О В И В :
Згідно з протоколу серії ВАВ №206683 від 02.08.2026 року, 01 серпня 2026 року о 13 годині 52 хвилини, за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою, образливо чіплявся та намагався вдарити громадянку ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Постановою судді від 15 жовтня 2026 року та від 21.10.2026 ОСОБА_1 було піддано приводу до Центрального районного суду м. Миколаєва на 30 жовтня 2024 року на 11 годину 00 хвилин, однак УПП в Миколаївській області постанову про привід виконано не було.
ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином. Надала відеозапис з обставинами справи.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 належно сповіщався про час і місце розгляду справи, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не подавав письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з`явився, його поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.
Відтак, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд відповідно до вимог ст.280 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів на підставі яких можливо розглянути справу та винести рішення, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП України, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Дослідивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов наступних висновків.
Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.
Відповідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).
Статтею 173 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Тобто, об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Громадський порядок – це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а тож підприємств, установ та організацій.
Об`єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є місце його вчинення, а саме - громадське місце.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне цього. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства, є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.
Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.
У постанові пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» № 10 від 22 грудня 2006 року зазначено, що при розгляді справ адміністративних та кримінальних справ про хуліганство необхідно встановлювати всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з`ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, а також з`ясовувати причини й умови, що призвели до вчинення хуліганства.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 01 серпня 2026 року о 13 годині 52 хвилини, за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою, образливо чіплявся та намагався вдарити громадянку ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок і спокій громадян, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.173 КУпАП.
Так, з письмових пояснень вбачається, що ОСОБА_1 зі своєю дружиною ОСОБА_3 приїхали до його тещі щоб зробити зауваження її сусідці – ОСОБА_2 , з якою у неї стався конфлікт, в ході якого ОСОБА_2 виражалася нецензурною лайкою в бік його тещі. Зазначив, що в подальшому ОСОБА_2 реагувала неадекватно, виражалася нецензурною лайкою та кричала.
Враховуючи вказане у даному випадку вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час існують неприязні сусідські стосунки, з приводу чого і виник конфлікт, однак встановити що вказані у протоколі дії ОСОБА_1 були спрямовані на порушення громадського порядку та спокою громадян, тобто вчинялися з хуліганських мотивів, неможливо.
При цьому з рапорту старшого чергового ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області вбачається, що на лінію 102 надійшло дві заяви та зареєстровано дві події, одна з яких це хуліганство, заявником за якою є брат ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , за фактом хуліганських дій ОСОБА_1 , а інша погроза фізичною розправою або вбивством, заявником по якій дружина ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , яка в подальшому залишена без реагування.
Разом з тим, з відеозапису з нагрудного відео реєстратора поліцейського вбачається, що на місці події ОСОБА_1 поводив себе цілком спокійно та давав пояснення по суті справи, в цей же час брат ОСОБА_2 – ОСОБА_4 поводив себе агресивно, голосно кричав, виражався нецензурною лайкою та погрожував як ОСОБА_1 так і його дружині.
При цьому з наданого відеозапису ОСОБА_2 зафіксованого нею під час конфлікту з ОСОБА_5 , також не вбачається обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема щоб ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою чи намагався вдарити громадянку ОСОБА_2 , а також що він своїми діями порушував громадський порядок та спокій громадян.
За таких обставин суд доходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, тобто дрібного хуліганства, що порушило б громадський порядок і спокій громадян.
Таким чином, обставини викладені у протоколі не відповідають складу правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та не підтверджуються доказами наявними в справі.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
У відповідності до рішень ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04 та рішення від 20.09.2016 року, заява № 926/08), у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення), що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і у такому разі справа має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Вказане вище в сукупності дає підстави для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,-
П О С Т А Н О В И В :
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя В.Л.Лященко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua