Суд: Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за законом.
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №484/4659/26
Суддя: Коваленко Н. А.
Провадження: 2/484/3331/26
Справа: 484/4659/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
30.10.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Коваленко Н.А.,
за участю секретаря судового засідання Голубкової Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську Миколаївської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Сікорський Микола Миколайович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Сікорський М.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , мати позивача та відповідача ОСОБА_2 . За життя вона заповіт не склала, інших дітей чи спадкоємців першої черги не мала, будь-які особи, після її смерті, окрім двох синів, у спадщину не вступали. 08.02.2008 ОСОБА_4 подарувала 83/100 частини комплексу нежитлових будівель на користь сина, ОСОБА_1 , але продовжувала надалі веденням господарської діяльності на вказаній нерухомості. У 2015 році стала потреба проведення державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав (ДРРП) комплексу нежитлових будівель, розташованих по АДРЕСА_1 , для підтвердження права власності. У зв`язку з тим, що на той час ОСОБА_4 являлась особою пенсійного віку та звільнялась від сплати податків та зборів, саме за нею була проведення державна реєстрація права власності 83/100 частини комплексу нежитлових будівель в ДРРП. Крім того, державна реєстрація право власності за вищезазначеним договором дарування ОСОБА_1 , в період з 2008 по 2015 роки, здійснена не була. 21.09.2024 року, її двоє синів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , маючи намір оформити право власності на спадкове майно, в порядку спадкування за законом, звернулись з відповідною заявою до державного нотаріуса, у встановлений законом термін.
ОСОБА_2 розуміючи, що його мати ще за життя подарувала 83/100 частини комплексу нежитлових будівель овочесховища брату, без будь-яких претензій, надав згоду на реєстрацію вказаної нерухомості за ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, останній звернувся до суб`єкта державної реєстрації, при цьому, як підтвердження наявного право власності, надав договір дарування 83/100 частини комплексу нежитлових будівель від 08.02.2008 року, на що державним реєстратором видано рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 82529186 від 22.12.2025 року з підстав наявного запису у ДРРП про державну реєстрацію права власності на вищезазначене нерухоме майно за його матір`ю, ОСОБА_4 , на підставі рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.09.2007 року по справі № 2-1964/2007.
Також, з метою отримання у спадщину саме 83/100 частини комплексу нежитлових будівель позивач звернувся до державного нотаріуса Першої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України Сіраченко Т.П., яка постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 04.05.2026 року вих. № 754/02-31, відмовила в оформленні спадщини на дане спадкове майно, у зв`язку з наявними протиріччями права власності: з одного боку є договір дарування 83/100 частини комплексу нежитлових будівель від 08.02.2008 року, за яким обдарований ОСОБА_1 не виконав вимоги ст. 182 ЦПК, а саме не зареєстрував набуте майно в органах реєстрації; з іншої сторони - 11.02.2015 року зареєстроване в ДРРП право власності на вказане майно за ОСОБА_4 , на підставі рішення суду.
З цих підстав позивач вимушений звернутися до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, визнавши за собою право власності на вищевказану нерухомість, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
21.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у вищезазначеній цивільній справі. Витребувано з Першої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Первомайськ Миколаївської області.
03.08.2026 до суду Першою первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області надано спадкову справу № 397/2025 заведену після смерті ОСОБА_4 .
04.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач та його представник в судовому засіданні не з`явилися, від представника надійшла заява з проханням провоти розгляду без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засідання не з`явився, скерувала до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.
Відповідачка ОСОБА_3 в судові засідання жодного разу не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем її проживання, однак всі поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими.
Крім того, про час та місце розгляду справи відповідачка повідомлялася в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті "Судова влади України".
З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що відповідачка про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлялися належним чином, в судові засідання не з`явлася, про причини неявки суд не повідомляла, в установлений строк відзив на позов не подала, представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності відповідачки за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.
21.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 30.10.2026.
Дослідивши матеріали справи, а також, спадкову справу №397/2025, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньо досліджених наявних у справі доказів, суд дійшов наступних висновків.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку. Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі № 227/3750/19.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверждуться копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.12).
ОСОБА_4 , відповідно до витягу з держвного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.04.2007 на праві власності належала 83/100 частки комплексу нежитлових будівель овочесховища розташоване за адресою АДРЕСА_1 . 15.11.2007 право власності зареєстровано в Первомайському міжміському бюро технічної інвентаризації за №20597182.
08.02.2008 ОСОБА_4 подарувала 83/100 частини комплексу нежитлових будівель, розташоване за адресою АДРЕСА_1 на користь свого сина ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Первомайської міської нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1472.
Проте відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09.04.2026 №472154930, 83/100 частини комплексу нежитлових будівель, розташоване за адресою АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_4 , реєстрація права власності проведена 16.02.2015 за №19379602.
Інша 17/100 частки комплексу нежитлових будівель, розташоване за адресою АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 .
За вимогами ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, в т.ч. право власності на майно.
Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємцями першої черги за законом після померлої ОСОБА_4 є її сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 (позивач), 04.11.2025 звернувся із заявою до Першої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про прийняття спадщини після смерті мати ОСОБА_4 .
Відповідач ОСОБА_2 є також спадкоємцем за законом першої черги та також звертався до Першої первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про прийняття спадщини після смерті мати ОСОБА_4 .. Проте до суду надав заяву в якій повідомив, що будь якого спору між ним та братом ОСОБА_1 щодо спадкового майна не має, та не заперечує щодо визнання за ОСОБА_1 , права власності на 83/100 частки комплексу нежитловогих будівель овочесховище, розташованих по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Першою первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області було заведено спадкову справу за №397/2025 після смерті ОСОБА_4 , постановою від 04.05.2026 року відмовлено ОСОБА_1 в оформленні спадщини на дане спадкове майно, у зв`язку з наявними суперечливими відомостями.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Враховуючи те, що у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, тому суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на 83/100 частини комплексу нежитлових будівель овочесховища, розташованих по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Первомайськ, Миколаївської області.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 200, 258, 259, 265, 268, 278-279 ЦПК України
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності на 83/100 частини комплексу нежитлових будівель овочесховища, розташованих по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Первомайськ, Миколаївської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники судового розгляду:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;
відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тініста, 28, м.Одеса.
Повне рішення складено 30.10.2026.
Суддя Н.А. Коваленко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua